Сутність податків і їх функції

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою дер­жави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здій­снюється в основному в грошовій формі. Податки — це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забез­печують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі перераховуються в бюджет держави, а та­кож в інші цільові державні фонди. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі різні автори називають різ­ні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки ви­конують дві основні функції — фіскальну та регулюючу.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у роз­порядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики по­датків, їх суспільного призначення. Для здійснення цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої фун­кції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різ­ні сторони діяльності суб'єктів господарювання (рис. 5.1). Викорис­тання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

1. Визначення об'єкта оподаткування. Згідно з чинним зако­нодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість май­на, сума заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалі­зації та ін.

2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (при стягненні податків за землю, на транс­портні засоби, на прибуток, на нерухоме майно); собівартість (від­рахування на соціальні потреби в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата акцизного збору, податку на додану вартість, мита).

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх роз­рахунку. Ставки податків є дуже складною проблемою оподатку­вання. Вони істотно впливають на прояв регулюючої функції по­датків. Податкові ставки можуть бути універсальними і дифе­ренційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому ви­раженні на одиницю оподаткування, а також у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподатку­вання), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподат­кування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта опо­даткування).

4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків іюни різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінан­сово-господарську діяльність важливе значення має запобігання ім­мобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

5. Надання податкових пиьг. Пільги істотно впливають на прояв регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

6. Застосування штрафних санкцій за порушення податково­го законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне по­дання необхідних документів, форм звітності до податкової адмініс­трації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподат­кування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підпри­ємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, балансовий прибуток, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінан­сова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг отриманих кредитів.

Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні

Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподат­кування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, не­обхідності вирішення конкретних економічних і соціальних за­вдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийнят­тям 25 червня 1991 p. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподатку­вання, перелік податків, зборів (обов'язкових платежів), платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 p. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.

В останньому варіанті закону дається більш повне і чітке визна­чення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єїста оподаткування;

обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів подат­ків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних ці­льових фондів.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, (обоє 'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установле­ному відповідними законами держави.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:

— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та ін­вестиційної активності;

— стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

— обов'язковість;

— рівнозначність і пропорційність;

— рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискри­мінації;

— соціальна справедливість;

— стабільність;

— економічна обгрунтованість;

— рівномірність сплати;

— компетентність;

— єдиний підхід;

— доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів що­до окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподат­кування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

На рис. 1 зображено підсистему оподаткування підприємств, на підставі Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лю­того 1997 p., а також пізніших доповнень до нього.

Підприємства — суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержа­вні податки і збори включають:

— прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за зем­лю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

— непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акци­зний збір, мито];

— збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держа­вного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори;гербовий збір);

— відрахування на фінансування автомобільних доріг, державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької дія­льності.

Місцеві податки і збори включають:

— два податки (комунальний податок і податок з реклами);

— різні збори (за право використання місцевої символіки; за пар­ковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення і роз­витку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Час­ті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, ос­новним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатня регулююча функція основних податків. По-третє, система в ці­лому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнені.

Рис. 1 Підсистема оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств) в Україні