Cтановлення і перспективи розвитку управління проектами в Україні як необхідні умови економічного зростання

Українська асоціація управління проектами (УАУП) вступила в членство до Міжнародної асоціації проектного менеджменту – International Project Management Association (IPMA), у 1993 році. Під час перших п’яти років перебування у IPMA у своєму творчому розвитку особливого успіху, через окремі об’єктивні причини УАУП, на жаль, не досягла.

Її ідейний наставник, творець і фундатор – президент асоціації, професор Сергій Бушуєв, з моменту заснування УАУП протягом усього цього періоду регулярно брав участь у роботі і виступав з доповідями на міжнародних конференціях і конгресах, які регулярно організовувались і проводилися провідними організаціями Project Management Institution – РМІ (США) і ІРМА (Швейцарія). Як на той час уже всесвітньо відомий проектний менеджер, професор С.Д. Бушуєв, як Президент УАУП, активно підтримує тісні творчі контакти з міжнародними асоціаціями зі становлення і впровадження в практику проектного менеджменту в Україні. Це дозволило встановити творчі міжнародні контакти з провідними проектними менеджерами світу. Відбувся старт співробітництва УАУП з міжнародними асоціаціями PMI і IPMA, із Всесвітнім і Європейським банками реконструкції і розвитку, а також з міжнародними фондами, через які здійснюються фінансування ґрантів, проектів і програм. Завдяки цьому запрацювали канали трансферу знань і, як наслідок, першими результатами стали виграні ґранти. Стартували перші міжнародні проекти, і серед них особливо слід відзначити спільний українсько-американський проект з підготовки перших менеджерів проектів для формування проектної команди в Україні. Для участі у цьому проекті було сформовано команду із викладачів різних вищих навчальних закладів освіти. Незважаючи на реалізацію необхідного і важливого проекту для старту процесів розвитку, УАУП, як свідчить практика, досягти очікуваного результату не вдалося. Перше, з чого необхідно було розпочати, це сформувати потенційно сильну професійну команду менеджерів, але, на жаль, цього не сталося.

Які ж об’єктивні причини спричинили це? Наведемо декілька факторів.

По-перше. Відсутність спеціальності з підготовки фахівців з Проектного менеджменту (ПМ) у системі вищої освіти і науки України не дала змоги вести навчальний процес через магістратуру, здійснювати накопичувальний процес висококваліфікованих професійних фахівців з ПМ, створювати і акумулювати їхню критичну масу, необхідну для виходу економіки з кризового стану.

По-друге. Відсутність професійної команди менеджерів не дозволила впровадити в практику процеси системи економічного розвитку держави – реалізувати масштабні складні проекти і програми на різних рівнях: регіональному, державному і міжнародному.

По-третє. Без здійснення накопичувального процесу неможливе створення в державі критичної маси професійних фахівців з ПМ.

По-четверте. Відсутність критичної маси професійних кадрів з ПМ не дозволяє створити у межах УАУП державної мережі – освітніх науково-практичних осередків у регіонах України, які необхідні для ефективного і збалансованого розвитку економіки держави через реалізацію проектів і програм.

По-п’яте. Відсутність державної мережі – регіональних осередків, центрів розвитку ПМ, діючих у межах системи стратегічного розвитку УАУП, не дозволяє ефективно співпрацювати Україні в міжнародних проектах і програмах, європейських і світових інтеграційних процесах тощо.

Це головні складові. Є й інші причини і критерії, наявність яких також мала процесно-стримуючий характер протягом стартового періоду становлення і розвитку ПМ, реалізації міжнародних проектів і програм при організації і під керівництвом УАУП на основі застосування проектного підходу і системного аналізу.

Першим суттєвим кроком, точніше необхідною умовою економічного росту для зміни ситуації на краще при проходженні процесів становлення і розвитку ПМ в Україні, стало відкриття спеціальності і набір до магістратури з ПМ у 1998 році.

У березні 1998 року автором статті вперше в Україні був підготовлений пакет документів (ОПП, ОКХ, Концепція, Система діагностики та інше), а також розроблені робочі програми і тематичні плани з усіх модулів навчального плану підготовки магістрів зі спеціальності ПМ. У червні 1998 року подані документи пройшли експертизу фахової ради зі специфічних дисциплін і вперше в Україні, на підставі рішення ДАК МОН України, отримано ліцензію для відкриття спеціальності ПМ.

Згодом назва спеціальності „Проектний менеджмент” була перейменована МОН України на „Управління проектами” (УП). Слід зазначити, що в даний час у практиці розробки проектів і програм, у навчальному процесі підготовки менеджерів проектів обидві термінології вченими і практиками вживаються як рівнозначні.

З моменту відкриття спеціальності в Одеському регіональному інституті державного управління при Президентові України і Київському національному університеті будівництва і архітектури підготовка магістрів за фахом ПМ розпочалася і в даний час ведеться за денною і заочною формами навчання, в терміновому інтервалі – 1,5 і 2,5 роки відповідно. Усі інші ВЗО ведуть підготовку магістрів за денною і заочною формами навчання в терміновому інтервалі – 1 і 2 роки. Після вступу України до Болоньської угоди терміни підготовки магістрів будуть централізовано відкориговані.

У лютому 2000 р. відбулася процедура акредитації і отримання сертифіката МОН України, який надав право на 10 років вести підготовку магістрів зі спеціальності УП.

Усі ці роки зміст навчального плану підготовки магістрів зі спеціальності УП постійно модернізувався, удосконалювався. Причинами удосконалення було врахування вимог часу, впливу внутрішнього і зовнішнього проектного середовища, потреб і необхідності врахування обліку тих змін, що постійно відбувалися і відбуваються у світі проектів і в суміжних, оточуючих його галузях. Суміжні галузі використовуються як необхідний, наповнюючий і корисний впливовий інструмент, що розширює і доповнює кругозір менеджерів проекту, полегшує умови здійснення УП в ефективному досягненні поставлених цілей.

Найвпливовішим і найактивнішим каналом для введення змін до навчального плану є і буде завжди ближче оточення проектного середовища – наші слухачі, випускники і постійний контакт з ними (під час їх навчання, стажування і практичної роботи в проектах). Контакти здійснюються через постійно діючий зворотний зв’язок, який найбільш ефективно удосконалює якість навчального процесу підготовки фахівців, поновлює і розширює сферу його діяльності, сприяє притоку нових слухачів за їх ініціативою і збільшенню конкурсу поступаючих на перший курс магістратури. Причиною або мотивом цього відтворювального процесу є якість навчального процесу, його відповідність вимогам IPMA, професійний склад викладачів кафедри УП, про що буде зазначено далі.

Наведемо приклади розділів суміжних спеціальностей, які сьогодні мають гостру потребу в реалізації сучасних проектів. Це економічна безпека, системи і засоби захисту інформації (криптографічні методи), антикризове управління, управління портфелями проектів і програм, технологічна зрілість команди, корпоративне управління та інше, що успішно використовується в навчальному процесі для широкого спектра галузей економіки держави.

Особливу значимість для створення і розвитку науково освітньої бази в Україні, укріплення спеціальності УП має відкриття з березня 2000 р. аспірантури і докторантури. Становленню активної і реальної матеріалізації можливостей науково-освітнього структурного підрозділу ВЗО передусім сприяє якісний персонал кафедри – її викладацький склад, професори і доценти. Незважаючи на відносну молодість аспірантури – всього п’ять років, проте уже на повну потужність працюють спеціалізовані вчені ради у вузах Києва, Одеси, Миколаєва та ін. Регулярно відбуваються захисти кандидатських і докторських дисертацій. У даний час над дисертаціями успішно працюють десятки аспірантів, докторанти і здобувачі.

Створення спеціалізованих вчених рад з захисту дисертацій додає новій спеціальності могутній якісний імпульс у підготовці висококваліфікованих фахівців – управлінців-практиків, викладачів, вчених, які мають наукові ступені і вчені звання. Саме ця ланка створює реальну можливість у формуванні, підготовці і накопиченні висококваліфікованої критичної маси, професіональних менеджерів проекту – ведучого робочого інструмента у реформуванні економіки при переході до ринкових відносин, у створенні придатних умов для процесів глобалізації, які сприятимуть вступу України у світове співтовариство взагалі і як необхідні умови економічного росту зокрема.

Надзвичайно важливим елементом мотивації і компонентом якісного процесу підготовки ПМ, створення умов і можливостей для подальшого визнання їх професійної компетентності в державі і за її межами є процедура міжнародної сертифікації. Ця процедура залежно від стартових можливостей кандидатів проходить за чотирма рівнями сертифікації – D, C, B i A [ 7 ]. Вона проводиться в офісі УАУП або в ВЗО окремих регіонів України. Важливо зазначити, що з усіх спеціальностей у класифікаційному реєстрі МОН України, ПМ – єдина спеціальність, яка надає право проведення міжнародної сертифікації безпосередньо на Україні.

Для здійснення процедури сертифікації необхідні:

– підтвердження науково-практичного рівня використання проектного розвитку при управлінні портфелями проектів і програм у державі, наявність команд сертифікованих професіоналів за чотирма рівнями сертифікації – D, C, B i A, наявність сертифіката, отриманого у IPMA, що надає право УАУП здійснювати міжнародну процедуру сертифікації;

– наявність в Україні груп асесорів державного і міжнародного рівня. Асесори приймають сертифікаційні іспити за діючою системою знань у межах вимог IPMA в Україні і в країнах СНД;

– забезпечення відповідності структури і змісту навчальних планів і якості підготовки магістрів з ПМ вимогам міжнародного стандарту підготовки магістрів з ПМ (ICB) та системи міжнародної сертифікації IPMA;

– наявність постійно діючої системи семінарів з підготовки, вивчення елементів управління проектів і власне процедури проведення сертифікації за системою знань і вимог ICB і IPMA;

– присутність чотирьох вищенаведених пунктів дозволяє неодноразово здійснювати сертифікацію, виконувати планомірну процедуру накопичення в Україні критичної маси професіоналів – керівників проектів і програм.

Враховуючи те, що УП в класифікаторі дисциплін МОН України відноситься до специфічних дисциплін через комплексність і складність своєї структури і змісту це, в свою чергу, надало право, згідно з національним стандартом NCB (ua) – National Competence Baseline [ 7 ], присвоєння випускникам, після завершення магістратури, професійної кваліфікації за № 1238 – керівники проектів і програм.

Ще в 1997 р. під час розробки пакета документів для отримання ліцензії зі спеціальності „Проектний менеджмент” була впроваджена кредитно-модульна система. Доцільність і перспективність її застосування була підтверджена через два роки в 1999 р. у м. Болоньї (Італія), коли представники 29 європейських країн підписали декларацію про створення „зони європейської вищої освіти”, основною ідеєю документа стала координація „освітньої” політики і зближення національних освітніх програм. На сьогодні Угоду підтримують більше 40 країни. До програми Україна офіційно приєднається найближчим часом на самміті в м. Бергені (Норвегія), у травні 2005 р.

Відомо, що суть Болоньського процесу полягає в тому, що всі дії суспільного товариства спрямовані на підвищення якості освіти. Майже за десятирічний період підготовки керівників проектів і програм ми впевнилися на власній практиці, що кредитно-модульна система ефективна саме тому, що в цьому випадку слухачі вчаться не за класичною системою – „від сесії до сесії”, а постійно – у неперервному режимі, протягом усього навчального року. Між семестрами замість сесій – канікули. Саме на підході, який використовує постійний моніторинг і контроль усіх дій, здійснюється управління проектами і програмами – управління змінами. На цьому підході побудована і успішно використовується неперевершена у світі методологія управління проектами.

Впроваджена практика підготовки керівників проектів і програм створила прозорі умови для творчої конкуренції при вступі, під час навчання гарантує успішне проходження конкурсного відбору і високу імовірність при працевлаштуванні випускників.

У даний час підготовку магістрів з ПМ здійснює більше десяти ВЗО різних міст України. Подальший динамічний розвиток ПМ в Україні триває. Так, у період з 1998 р. по даний час, тільки в Одеському регіональному інституті державного управління при Президентові України і Київському Національному університеті будівництва і архітектури здійснено по 9 випусків, загальною кількістю більше 1000 менеджерів проектів. Це свідчить про те, що процес накопичення критичної маси фахівців з ПМ в Україні відбувається активно. Крім того, підтверджується також їх висока професійна компетентність, тому що згідно з відзивами, обійманими посадами і реалізованими проектами, випускники з ПМ успішно працюють у міжнародних проектах і програмах на внутрішньому і на зовнішньому ринках.

Аналізуючи період з моменту відкриття спеціальності, слід зазначити принципово важливі етапи й аспекти спектру віх і подій, що відбулися в Україні. Передусім йдеться про те, що процес підготовки, становлення і розвитку ПМ в Україні носить комплексний характер. Комплексність полягає в збалансованості забезпечення процесів становлення й розвитку навчальної кредитно-модульної системи, за якою проходять свою підготовку слухачі зі спеціальності УП, про що вже йшлося вище.

За своєю структурою, змістом, значимістю, призначенням і пріоритетністю, після відкриття спеціальності УП виникли такі найбільш важливі етапи проектного розвитку [12–16, 20–21]:

– навчальний процес майже 10 років з моменту відкриття спеціальності здійснюється за найсучаснішою системою підготовки – кредитно-мо­дульною, яка успішно використовується в різних університетах і коледжах розвинених країн світу;

– розробка робочих програм і тематичних планів за модулями, що викладаються згідно з навчальними планами; підготовка і видання підручників, навчальних, методичних посібників і методичних вказівок для забезпечення навчального процесу; проведення лекцій і лабораторно-практичних занять здійснюється переважно у проблемному режимі; використання новітніх креативних технологій у науково-навчальному процесі; виконання індивідуальних завдань і контрольних робіт, підготовка і виконання курсових і наукових магістерських робіт здійснюються за реальною тематикою, що сприяє формуванню особистісних, творчих якостей – впевненості й самостійності при виборі, аналізі та прийнятті управлінських рішень майбутніх керівників проектів і програм;

– проходження акредитації для визначення залишкових знань слухачів за результатами першого випуску, яка згідно з інструктивними документами МОН України є невід’ємним етапом, що присутній у вищій освіті і використовується для надання ВЗО юридичного права проводити подальшу підготовку кадрів на період від 5 до 10 років (залежно від рівня забезпеченості ВЗО, якості навчального процесу і результатів акредитації);

– відкриття аспірантури і докторантури надає право підготовки фахівців вищої кваліфікації – кандидатів і докторів технічних наук;

– створення і затвердження складу спеціалізованих рад з захисту кандидатських і докторських дисертацій у базових вузах, де ведеться підготовка магістрів за фахом УП, дає реальну перспективу в прискоренні процесу підготовки професійних викладачів – кандидатів і докторів наук;

– підготовка і видання NСB (UA) – національного стандарту, що узаконив назви і номери класифікації професій у галузі УП в Україні, програму міжнародних сертифікаційних іспитів тощо [ 7 ];

– відповідність структури і змісту навчальних планів вимогам, що пред’являються IСB (International Competence Baseline) до підготовки магістрів з ПМ в Україні;

– підготовка і формування груп асесорів з-поміж провідних фахівців – докторів наук, професорів, вчених і практиків, що мають успішний багаторічний досвід роботи в реальних проектах і програмах. Найкращий і економічно вигідний варіант формування груп асесорів за регіональним принципом;

– підготовка і накопичення критичної маси сертифікованих професіоналів – викладачів з ПМ, що здійснюють навчальний процес за “кредитно-модульною” системою, випускників зі спеціальності ПМ, а також фахівців-практиків, що мають достатній позитивний практичний досвід роботи в управлінні реальними проектами і програмами [ 1 ];

– створення сучасної МТБ – це навчальні, технічно обладнанні кабінети ПМ, лабораторії креативних технологій (ЛКТ), тренінги-класи – оснащені сучасними технічними засобами з програмними продуктами. Програмні продукти використовуються для проведення усіх видів навчальних занять, з наданням роздавальних, постановчих матеріалів, необхідних для пошуку рішень поставлених проблем. Пошук рішень базується на проектно-конкурсному підході, на аналізі й прийнятті управлінських рішень з наступним представленням і командним захистом;

– обмін досвідом і трансфер знань через організацію і проведення міжнародних науково-практичних конференцій (МНПК) по проблемах становлення і розвитку ПМ (Одеський регіональний інститут державного управління при Президентові України – 10 МНПК, Львівський регіональний інститут державного управління при Президентові України – 3 МНПК, Київський Національний університет будівництва і архітектури – 1 МНПК). У роботі конференцій брали участь всесвітньо відомі вчені і провідні менеджери-практики, представники різних національних асоціацій із – США, Німеччини, Словенії, Росії, Азербайджану, Англії, Білорусії та інших країн. У 2005р. заплановано 2 НПК – в травні у Київському Національному університеті будівництва і архітектури і в вересні у Миколаївському Національному кораблебудівному університеті ім. Макарова;

– трансфер знань і результатів міжнародних досліджень інтеграційних процесів у проектне середовище України вченими, аспірантами, слухачами завдяки їх участі у роботі щорічних міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів.

Першою ознакою навчального плану, що задовольняє вимоги комплексності, є його форма і зміст. За своєю структурою навчальний план, відповідно до вимог стандартів NCB i ICB, повинен мати такі складові:

– економічний розділ плану – розкриває механізми ринкової мікро- і макроекономіки, бізнес планування, економічну експертизу, специфіку їх використання в проектах і програмах на усіх ієрархічних рівнях по вертикалі і горизонталі з переважаючою практичною компонентою, виконання якої основано на використанні проблемного підходу і креативного методу. Заняття проводяться як в аудиторному, так і в дистанційному режимі. Знання набуваються також через виконання індивідуальних, контрольних завдань, курсових і дипломних робіт чи проектів, що виконуються за реальною для слухачів тематикою і які, як правило, дають практично корисні результати при їх впровадженні чи експлуатації [ 17 ];

– методологія та інструменти власне ПМ у загальному аспекті включають комплексну експертизу проекту, ризики і закупівлі в проектах, стратегічне і антикризове управління, управління портфелями проектів і програм та інше. Вони, як і більшість інших модулів, викладаються у проблемному режимі, з домінантою практичної компоненти, яка базується на креативному методі викладання і виконується як в аудиторному, так і в дистанційному режимі. Набуття знань, умінь і навичок реалізується також через виконання індивідуальних, контрольних завдань, курсових і дипломних робіт, проектів. Виконується вихідна постановча і пояснювальна інформація, що подається слухачам при застосуванні технічних засобів – електронних носіїв, відеофільмів та інших технічних засобів [12–16];

– на денній формі навчання до 30 % від загального обсягу аудиторних годин навчального плану складає вивчення іноземних мов – англійської, німецької та французької. Заняття проводяться в найсучасніших мовних класах, оснащених высокотехнічними засобами, забезпечених навчальними посібниками, монографіями, методичними розробками, спеціальною технічною літературою, стандартами, електронними носіями, ві­део­магнітофонними фільмами, прямими передачами, трансльованими через супутникову TV-систему й інші високотехнологічні засоби [6];

– практична техніко-технологічна підготовка менеджерів охоплює основні галузі народного господарства. До них належать: соціально-економічна сфера, система оподаткування, харчова і переробна галузь, сільське господарство й АПК, металургія, енергетика, авіація, космос, транспорт, сучасні засоби зв’язку, виробництво паперу, легка промисловість та інше. Широка багатогалузева гама системи вітчизняних технологій пояснюється врахуванням індивідуальних інтересів різнопланової аудиторії слухачів, тому що кожен слухач продовжує навчання у магістратурі, орієнтуючись на „свою” галузь знань, техніки, технологій, тобто тієї галузі, яка в майбутньому забезпечить його особисті інтереси і задовольнить власні творчі потреби на посаді керівника проектів і програм [8];

– правова підготовка керівників проектів і програм при управлінні проектами (УП) протягом усього їх життєвого шляху (ЖШ) необхідна для обліку особливостей, специфіки і взаємовідносин між учасниками проекту, зацікавленими особами і зовнішнім оточенням у регіональних, державних і міжнародних проектах і програмах, коректного і юридично правильного проходження документів, фінансових проводок – притоків і відтоків, вирішення багатьох інших питань між інвестором (замовником) і проектною командою (виконавчою організацією) [9–11, 16];

– окремі модулі навчального плану розкривають теорію і практику застосування інформаційних технологій і програмних продуктів при розробці і реалізації УП. Освоєння цих модулів надає слухачам можливість здобути знання, уміння й навички, необхідні для їх використання при вивченні інших модулів, при моделюванні процесів і при УП. Ці якості необхідні й ефективно проявляються при виконанні індивідуальних завдань, курсових і дипломних робіт, проектів. Враховуючи те, що при УП всі процеси взаємопов’язані і є, одночасно, невід’ємними частинами загального цілого – виконання повного обсягу робіт у проекті – є досягнення кінцевої мети проекту, отримання готового продукту чи надання послуги. Їх обсяг, характер і специфіка залежать від природи проекту, а проект має виробниче або соціальне спрямування [9, 10, 12, 16].

Аналіз умов прийому слухачів до магістратури. Існує два варіанти – простий і загальний. Простий варіант прийому слухачів до магістратури полягає у звуженні умов прийому при під­готовці менеджерів проекту. У цьому випадку ВЗО здійснює прийом до магістратури не біль­ше ніж з двох-трьох базових спеціальностей. Звичайно, цей підхід значно спрощує як ор­­ганізацію і проведення самого навчального процесу, так і умови його забезпечення вик­ла­да­чами кафедри УП. У практиці такі приклади мають місце, коли колектив кафедри УП пра­­­цю­є тільки в двох-трьох галузях знань, наприклад, харчові технології і переробка сіль­сь­ко­господарської продукції (АПК) або економіка і фінанси. У даному випадку тематика індивідуальних, контрольних, курсових і дипломних робіт, проектів належить до проблем розвитку, реструктуризації підприємств чи створення нових асортиментів продуктів тільки цих двох галузей [13–15].

З погляду інтересів держави і з огляду на гострий дефіцит в Україні фахівців з ПМ, простий варіант їх підготовки має ряд суттєвих недоліків і, насамперед, тимчасовий. Він для виконання програми з накопичення критичної маси менеджерів проектів достатньо вивчений. У зв’язку з цим простий варіант не задовольняє динаміку забезпечення – гостру ринкову потребу багатогалузевого державного господарства у фахівцях з ПМ.

Проте відповідно до розрахунків УАУП потреба України складає близько 30 тисяч керівників проектів і програм. Саме ця кількість фахівців необхідна для виходу економіки держави з кризового стану. З огляду на обов’язковість охоплення усіх галузей розвитку економіки, проблематичність вирішення цієї проблеми зростає. При цьому варіанті на процес підготовки 30000 фахівців будуть витрачені десятиліття, навіть у випадку залучення великої кількості ВЗО. Навряд чи цей підхід, на разі, сприйнятливий для України.

Навчальний процес ми виконуємо за загальним, більш ефективним варіантом підготовки менеджерів проектів. Відомо, що державна економіка розвивається системно тоді, коли забезпечується її максимальна збалансованість, коли проблеми в країні при їх плануванні вирішуються самостійно, за рахунок своїх внутрішніх потенційних ресурсів. У цих випадках дер­жава не має серйозних проблем і, як правило, не попадає у економічну зовнішню залежність. У такій ситуації при розробці перспективних планів і реалізації державних проектів стра­тегічного розвитку присутня висока імовірність, досяжність цілей і прозорість процесів на всіх рівнях державного планування і управління. У такому разі всі процеси і проблеми ре­а­лі­зації проектів і програм розвитку доступні й очевидні, тут присутня достовірна прог­но­зо­ва­ність у досягненні очікуваних результатів.

Тому при підготовці фахівців з ПМ в інтересах прискореного переходу економіки України до ринкових відносин, подальшого присвоєння державі ринкового статусу, вступу до інституції ВТО та інше, ми обрали загальний варіант. При загальному варіанті відсутні обмеження за спе­ціальностями базової освіти при прийомі слухачів до магістратури. У такому випадку на перший курс поступають особи, які закінчили будь-які вузи, технічні, загальноосвітні, відомчі, державні, комерційні чи приватні, вузи військові чи цивільні, з будь-яких спеціальностей чи спеціалізацій. Цим і обумовлена комплексність навчальних планів. Навчальні плани повинні враховувати розмаїтість специфіки базової освіти зарахованого до магістратури контингенту слухачів. Саме через це протягом усього періоду навчання тематика індивідуальних, конт­ро­льних, курсових робіт надто різнопланова, також як і тематика випускних дипломних робіт чи проектів на завершальній фазі має також широку різноплановість, тому що повинна відповідати особистим інтересам кожного слухача. Це перша, внутрішня сторона комплексності нав­чальних планів підготовки менеджерів проектів. Друга зовнішня сторона комплексності, складності структури змісту і призначення ПМ як дисципліни визначалася вище [12–16].

Таким чином, для вступу на перший курс магістратури кандидати з будь-якою базовою освітою проходять співбесіду, метою якої є підтвердження рівня підготовки базової освіти. За­лишкові знання, уміння та навички повинні відповідати вимогам, що забезпечать їм успішне навчання за обраною спеціальністю. Завдання ВЗО при підготовці магістрів зі спеціальності ПМ полягає в тому, щоб вони після магістратури змогли самостійно і успішно працювати в проектах і програмах на відповідних посадах, кожний у „своїй” професійній, самостійно обраній галузі знань. Зрозуміло, що „забезпечення загальної спрямованості підготовки фахівців з ПМ вимагає, щоб структура і зміст навчального плану задовольняли потреби слухачів, з одного бо­ку, а з іншого – кафедра повинна мати викладацьку команду, склад якої був би в змозі ви­­­со­­ко­кваліфіковано і професійно забезпечити підготовку професіональних конку­рен­тоспроможних фахівців з ПМ відповідно до вимог міжнародного ринку.

Це вимагає, щоб на кафедрі УП працювали досвідчені викладачі – доктори наук, професори і кандидати наук, доценти, які мають успішний практичний досвід у реальних проектах і власному бізнесі, а також менеджери-практики – міжнародні сертифіковані фахівці. За вимогами УАУП, це є необхідною умовою при проведенні конкурсних відборів кандидатів на посади при укомплектуванні штатного розпису кафедри. Бажано, щоб вони мали наукові ступені – докторів і кандидатів з технічних, економічних, психологічних, юридичних та інших наук. Фа­хі­в­ців з технічних і технологічних знань, з інформаційних систем, математиків-уп­рав­лінців, сис­темщиків, керівників-фірм, економістів, психологів, юристів й ін. Тільки при такому ши­рокому відборі професорсько-викладацького складу можна задовольнити на високому професійному рівні потреби слухачів з різною базовою освітою. Різноплановість потреб слухачів існує при усіх формах підготовки. Вона присутня при сприйнятті будь-якого за фор­мою і змістом інформаційного матеріалу, тому що потреби випливають із інтересів слухачів. А це, в свою чергу, потребує від кожного викладача глибокої, ши­ро-ко­фор­матної і ви­со­ко­про­фе­­сійної кваліфікації, наявності глибоких специфічних знань.

Що є необхідним в умовах підготовки менеджерів проектів за вимогами УАУП при відкритті спеціальності УП? Необхідним, як указувалось вище, є те, що викладачі кафедри УП, при її формуванні, повинні мати:

– наукові звання і ступені;

– практичний досвід викладацької роботи у ВЗО;

– практичний досвід розробки, реалізації і управління реальними проектами і програмами;

– бути визнаним, професіонально компетентним й міжнародно сертифікованим керівником і фахівцем з управління проектами.

Міжнародна сертифікація підвищує професійний статус викладача, створює передумови для високого рівня забезпечення вимог IPMA щодо якості проведення навчального процесу. Вона надає можливість ефективно управляти процесами організації і проведення тендерів при закупівлях у міжнародних проектах і програмах [3, 19], передбачати і управляти ризиками і ризиковими подіями, управляти – інтеграцією, змістом, часом, вартістю, якістю, ма­те­рі­альними ресурсами, комунікаціями у проектах, керувати проектною командою [2, 4–8] тощо.

Методичне забезпечення спеціальності УП. За вісім років з моменту відкриття спе­ці­аль­ності проектною командою УАУП, а також особисто окремими вченими науковцями були підготовлені і надруковані монографії, навчальні посібники, підручники, національний стандарт з питань визначення компетентності й сертифікації українських професіональних керівників і фахівців з управління проектами, словник-довідник тощо. Наведемо деякі із них:

– інвестиційні інструменти проектного менеджменту [2];

– управління закупівлями в проектах (у двох томах) [3];

– керівництво з проблем проектного менеджменту [4];

– динамічне лідерство в управлінні проектами [5];

– словник-довідник з питань управління проектами (слова, терміни, проблемні ситуації) [6];

– керівництво з питань визначення компетентності й сертифікації українських про­фе­сі­о­наль­них керівників і фахівців з управління проектами” – національний стандарт (NSB (UA)) [7];

– система технологій (за видами діяльності) [8];

– захист інформації. Криптографічні засоби [18];

– основи закупівель товарів, робіт і послуг у проектах: [19];

– УАУП поширила в електронному вигляді (на CD) інформацію з управління проектами. CD містить практично всю видану в Україні навчально-методичну літературу. Наявність електронного варіанта дозволяє проводити навчальний процес у дистанційному режимі.

Уся надрукована література доступна для бібліотек, викладачів і слухачів тих ВЗО, де ведеться підготовка фахівців з ПМ.

Таким чином, проведений аналіз стартового етапу процесів становлення й розвитку УП в Україні дозволяє зробити такі висновки:

1. Навчальний процес практично забезпечений навчальною і навчально-методичною лі­те­ратурою для підготовки магістрів з УП.

2. Процес підготовки магістрів здійснюється на основі державної акредитації МОН України.

3. Створена і активно розширюється мережа ВЗО, що ведуть підготовку керівників проектів і програм. У даний час, враховуючи вимоги кредитно-модульної системи, вона ефективно діє в Україні.

4. Відкриті аспірантура і докторантура, створена система спеціалізованих рад з захисту кандидатських і докторських дисертацій. Спеціальність 05.13.22 „Управління проектами та роз­ви­ток виробництва” ВАК МОН України найближчим часом буде перейменовано на „Управління проектами і програмами” і, відповідно, буде затверджено її новий паспорт.

5. В Україні створено науково-практичне проектне середовище, здійснюється активний про­цес підготовки міжнародно-сертифікованих професіоналів з ПМ за чотирма рівнями сертифікації – D, C, B i A. Саме цей факт за станом розвитку проектного менеджменту вивів УАУП в лідери серед асоціацій інших країн-членів IPMA.

6. В інституті креативних технологій Національної академії ДПС України створюється сучасна матеріально-технічна база, формується могутній інтелектуальний потенціал сер­тифікованих викладачів, що надасть можливість згідно з концепцією державної стратегії підготовки кадрів ринковиків професійно і якісно здійснювати процес підготовки керівників проектів і програм.

7. Наявність вище наведених факторів створює необхідні умови для успішної реалізації ін­теграційних процесів економічного росту України через використання методології і ін­стр­ументарію проектного менеджменту.

В Україні завдяки створенню сприятливих умов у даний час значно зросла привабливість інвестиційного клімату для ефективної, міжнародної взаємовигідної співпраці, для ви­ко­рис­тання інноваційних креативних технологій і сучасних програмних продуктів, для впровадження в практику інтеграційних процесів розвитку соціальної і виробничої сфери нашої держави.

Засвідчуємо про свою відкритість, доступність і готовність для роботи в навчальних, соціальних, виробничих та іншого спрямування інноваційно-інвестиційних проектах і прог­ра­мах розвитку, побудованих на креативних технологіях і сучасних програмних продуктах.

Література:

1. Керівництво з питань визначення компетентності й сертифікації українських професіональних керівників і фахівців з управління проектами NCB (ua): / Бушуєв С.Д., Бушуєва Н.С., Биков В.Ю., Шпильовий В.Д. – К., 2000. – 84 с.

2. Інвестиційні інструменти проектного менеджменту / Бушуєв С.Д., Гурін Е.А. – К.: Укрінтеі, 1998. – 184 с.

3. Бушуєв С.Д., Морозов В.В. Управління закупівлями в проектах: В 2 т. / Українська асоціація управління проектами. – К.: Укрінтеі, 1999. – Т. 1. – 188 с. – Т. 2. – 196 с.

4. Керівництво з питань проектного менеджменту. Керівництво: Основи знань з проектного менеджменту (PMBOK) / Переклад з англ. – К.: UPMA, 1999. – 198 с.

5. Бушуєв С.Д., Морозов В.В. Динамічне лідерство в управлінні проектами: Монографія / Українська асоціація управління проектами. – К., 1999. – 312 с.

6. Словник-довідник з питань управління проектами / Бушуєв С.Д., Українська асоціація управління проектами. – К.: Видавничий дім „Ділова Україна”, 2001. – 640 с.

7. Керівництво з питань визначення компетентності і сертифікації українських професійних керівників з управління проектами / Бушуєв С.Д., Бушуєва Н.С., Биков В.Е., Шпилєвий В.Д. – К.: NSB (UA), 2000. – С. 84.

8. Остапчук М.В., Рибак А.І. Система технологій (за видами діяльності): Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, – 2003. – 888 с.

9. Мазур И.И., Шапиро В.Д. и др. Управление проектами / Мазур И.И., Шапиро В.Д. и др.: Справочное пособие / Под редакцией И.И. Мазура и В.Д. Шапиро. – М.: Высшая школа, 2001. – 875 с.

10. Мазур И.И., Шапиро В.Д., Ольдерогге Н. Г. Управление проектами: Учеб. пособие для вузов / Мазур И.И., Шапиро В.Д., Ольдерогге Н.Г.; Под общ. ред. И.И. Мазура. – М.: ЗАО „Издательство „Экономика”, 2001. – 574 с.

11. Клиффорд Ф. Грей, Эрик У. Ларсон Управление проектами: Практическое руководство: Пер. с англ. – М.: Издательство „Дело и сервис”, 2003. – 528 с.

12. Навчальний план підготовки магістрів зі спеціальності 8.000003 „Управління проектами”. – Одеса, 2003.

13. Рибак А.І. Концепція підготовки магістрів з управління проектами: Пакет документів при ліцензуванні спеціальності 8.000003 „Управління проектами”. – Одеса: ОФ УАДУ при Президентові України, 1998.

14. Рибак А.І. Освітньо-професійна програма для підготовки магістрів з управління проектами: Пакет документів при ліцензуванні спеціальності 8.000003 „Управління проектами”. – Одеса: ОФ УАДУ при Президентові України, 1998.

15. Рибак А.І. Освітньо-кваліфікаційна характеристика для підготовки магістрів з управління проектами: Пакет документів при ліцензуванні спеціальності 8.000003 „Управління проектами”. – Одеса, ОФ УАДУ при Президентові України, 1998.

16. Рибак А.І. Управління проектної діяльності на державному рівні // Управління проектами та розвиток виробництва: Збірник наукових праць. – Луганськ, 2004. – № 3.– С. 22–33.

17. Усатенко І.Г., Рибак А.І. Використання інструментів управління проектами для моніторингу процедури банкрутства // Управління проектами та розвиток виробництва: Збірник наукових праць. – Луганськ, 2004. – № 3. – С. 105–110.

18. Маракова І.І., Рибак А.І., Ямпольський Ю.С. Захист інформації. Криптографічні засоби: Підручник для вищих навчальних закладів. – Одеса, 2001. – 175 с.

19. Морозов В.В. Основи закупівель товарів, робіт та послуг у проектах (тендерні процедури та контракти): Навч. посіб. – К.: Таксон, 2003. – 744 с.

20. Рибак А.І. Проектний менеджмент як методологічна основа управління розвитком регіональної економіки // Вісник Східноукраїнського державного університету. – Луганськ, 1998. – № 6(16). – C. 34–36.

21. Рибак А.І. Інноваційно-інвестиційні інструменти проектного менеджменту в управлінні розвитком регіональної економіки України. // Аграрний вісник Причорномор’я. Зб. наукових праць. – Одеса, 1999. – Вип. № 3(6) – Част. №1. – C. 547–551.