Поняття валюти, її призначення та сфери використання. Види валют та їх характеристика. Суть валютних відносин. Валютні курси та конвертованість валют. Механізм забезпечення конвертованості валюти

Валюта — це грошова одиниця що використовується як світові гроші тобто як міжнародна розрахункова одиниця засіб обігу і платежу.

Види валют

Залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют:

§ національна валюта — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, марка, фунт стерлінгів тощо);

§ іноземна валюта — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;

§ колективна валюта — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).

Залежно від режиму використання:

§ конвертована валюта (повно або частково);

§ неконвертована.

Залежно від сфери і мети використання:

§ валютна оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашенням міжнародного кредиту;

§ валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;

§ валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта — це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу надання позик, кредиту, фінансування допомоги тощо. Її головною функцією є створення валютних державних резервів.

Типовою міжнародною торговою і, водночас, резервною валютою є долар США (2/3 міжнародної торгівлі здійснюються за його допомогою).

Валютні відносини — це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері (рис. 13 .1.1.).

Рис. 13. 1.1. Схема валютних відносин

Учасники валютних відносин:

- держави;

- міжнародні організації;

- юридичні особи;

- фізичні особи.

Валютні курси та конвертованість валют. Механізм забезпечення конвертованості валюти.

Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовуються для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій вартісна категорія, що притаманна товарному виробництву і виражає виробничі відносини між товаровиробниками і світовим ринком.

Чинники від яких залежить валютний курс:

- попит і пропозиція на валютному ринку, що встановлюється в кожному конкретному випадку;

- стан платіжного балансу держави;

- рівень інфляції;

- різниця процентних ставок у різних країнах;

- ступінь довіри до валют на світових платіжних ринках;

- міждержавна і соціальна стабільність держави, напрям її зовнішньополітичного курсу, міжнародний авторитет.

Види валютних курсів:

- офіційний (фіксований) валютний курс — встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки;

- ринковий (гнучкий) валютний курс — курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;

- змішаний — контрольований курс, що застосовується до експорту й імпорту, при погашені зовнішнього боргу тощо.

Залежно від механізму формування і функціонування розрізняють такі валютні курси:

- коливні — курси, що змінюються залежно від попиту чи пропозиції на валютному ринку, але коригуються валютними інтервенціями центрального банку з метою вирівнювання тимчасових різких коливань;

- плаваючі — це режим вільного коливання валютних курсів, що самостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції (характерні для долара США, німецької марки, англійського фунта стерлінгів, швейцарського та французького франта тощо).

В основі курсів лежить співвідношення купівельних спроможностей.

Купівельна спроможність валюти — це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю.

Паритет купівельної спроможності (РРР) це співвідношення купівельної сили валют. Методика визначення РРР:

- на основі порівняння рівня цін споживчого кошика;

- на основі співвідношення витрат виробництва;

- на основі співвідношення ефективних виробничих витрат.

,

де Рj — рівень за відповідний період;

А,В — країни, що порівнюються.

Функції валютного курсу:

- порівняння цінових структур і результатів виробничого відтворення окремих країн;

- виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин;

- порівняння вартостей (цін) національного та світового ринку;

- перерозподіл національного продукту між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки.

Конвертованість може бути:

- повна або часткова;

- зовнішня або внутрішня;

- за поточними операціями або за переміщенням капіталів і кредитів.

Повна конвертованість валюти — це можливість вільного обміну на іноземну валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі та в усіх операціях без обмежень.

Часткова конвертованість — обмін дозволяється тільки для певних власників або за окремими операціями.

Внутрішня конвертованість — вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів і вільні платежі за кордон.

Зовнішня конвертованість — вільне нагромадження валюти на рахунках нерезидентів, переказ за кордон.

Конвертованість за поточними операціями — дозвіл на обмін національної валюти лише для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності учасників міжнародних відносин за поточними операціями.

Умови конвертованості:

1 високорозвинена грошова і банківська системи;

2 чітко налагоджений ринковий механізм;

3 нагромадження певних золотовалютних резервів;

4 свобода експортно-імпортних відносин.

Валютне котирування – визначення і встановлення курсу іноземної валюти до національної.

Методи котирування: прямий – при якому курс одиниці іноземної валюти виражений у національній; непрямий (зворотній) – за одиницю приймається валюта курс якої виражений у певні кількості іноземних грошових одиниць (застосовується зрідка).

Крос – курс – певне співвідношення двох валют; яке випливає з курсу щодо третьої валюти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.

2. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.

3. Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-510.

4. Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.

5. Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган — Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.

6. Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.

7. Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній економіці.// Фінанси України, 2000, - №8.

8. Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 - №8.

9. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. — Розд. 1.

10. Деньги / Сост. А. А. Чухно. — К., 1997.

11. ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра,

12. 1998.—Розд. 2.

13. Жуков Е. Ф. Обшая теория денег и кредита. — М.: Банки и биржи.

14. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. — Минск: Меркаванне,1994.

15. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресе, 1978.

16. Косолапов А. Г. Грошово-кредитна політика — гарант стабілізації економіки України // Фінанси України. — 1997. — № 7.