Проблеми обліку, аналізу і аудиту доходів і витрат від реалізації, товарів в умовах комп’ютеризації бухгалтерського обліку (на прикладі КП “Казка”)

В СТУП

Перехід України до ринкової економіки потребує зміни основоположних принципів господарювання та розвитку нових форм і методів управління на підприємстві. Розвиток приватної торгівлі призвів до ліквідації монопольного становлення державних підприємств харчування, а звідси і виникла конкурентна боротьба за насичення ринку доброякісною власною продукцією та покупними товарами, за зменшення їх собівартості та підвищення прибутку.

З розвитком ринкових відносин змінилися функції бухгалтерської служби на підприємствах харчування, більшість з яких перетворилися на малі підприємства з обмеженою чисельністю працівників За цих обставин бухгалтерська служба стала практично єдиним підрозділом, який здатний забезпечити управлінський персонал усіх рівнів фактичною інформацією про господарські процеси.

Проте, в діяльності підприємств харчування, в сучасних умовах господарювання виникає досить багато питань, пов’язаних з особливостями обліку доходів і витрат від реалізації власної продукції і покупних товарів та фінансових результатів .

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є його прибуток, який в загальному вигляді відображає результати господарювання, продуктивність витрат живої та матеріалізованої праці і тому служить важливою характеристикою ефективності роботи підприємства. Він займає центральне місце в загальній системі вартісних інструментів і важелів управління його економікою. Прибуток одержується внаслідок отримання доходу за вирахуванням всіх витрат. В основі доходу лежить виручка від реалізації власної продукції та покупних товарів. Чим більше підприємство реалізує свою продукцію, тим більше дохід отримує. Отримання доходів – виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) – свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями. Отримання доходів створює основу для самофінансування підприємств за умови, що його розмір достатній для покриття витрат підприємства з реалізації продукції (робіт, послуг) та інших видів діяльності, виконання зобов’язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Розмір отриманих доходів визначає економічну стратегію підприємства з питань управління матеріальними ресурсами та витратами, персоналом підприємства і оплатою його праці, податковою, інвестиційною, дивідендною політикою підприємства.

Ефективність кожної управлінської системи залежить від якості інформаційної бази, яка формується і використовується нею, зокрема обліку та аудиту.

Головне завдання кожного підприємства громадського харчування – випуск та реалізація власної продукції та покупних товарів високої якості з найменшими витратами. Тому основним завданням бухгалтерського обліку й обліку фінансових результатів є : виявлення обсягу випущеної продукції, придбання товарів, їх реалізація, виявлення фактичних витрат по виготовленню чи придбанню товарів, аналіз та контроль за собівартістю виробленої продукції та її зниження, визначення результатів виробництва та реалізації.

Таким чином, облік доходів і витрат від реалізації товарів забезпечує формування фінансового результату діяльності і займає важливе місце в системі управління прибутком підприємства і водночас є однією з найскладніших ділянок обліку.

Важливе значення в управлінні фінансовими результатами належить аналізу доходу від реалізації власної продукції та покупних товарів і їх собівартості. Однак, методики проведення такого аналізу в сучасних літературних джерелах практично не розглядають. Компактність і глибина аналізу значною мірою залежать від якості інформації, яка використовується при його проведенні

Значний внесок у встановлення і розвиток обліку, аналізу і аудиту доходів, витрат від реалізації зробили вітчизняні і зарубіжні економісти Охтирська О., Бакун Д., Бутинець Ф.Ф., Бондар Н.М., Коршикова Р., Котенко Л., Кравченко І., Лисюк О., Ілінзер Т.П.,Макаровська Т.П., Назарбаєва Р., Правда М., Солошенко Л.

Однак, багато теоретичних і практичних проблем залишаються невирішеними. Серед них особливе значення мають:

1) розробка обґрунтованої системи показників доходів і витрат від реалізації;

2) визначення концептуальних напрямків комп’ютеризації обліку, аналізу та аудиту, доходів та витрат підприємств громадського харчування, розробка практичних методик обліку, аналізу і аудиту в середовищі електронної обробки даних.

Важливість вказаних проблем і необхідність їх теоретичного дослідження та практичного обґрунтування зумовили вибір теми, її актуальність і практичне застосування.

Мета дипломної роботи полягає в дослідженні стану бухгалтерського обліку, контролю та аналізу доходів і витрат підприємств громадського харчування та розробка рекомендації з їх вдосконалення.

Завдання дипломної роботи полягає в :

- дослідженні та вивченні економічної суті доходу та витрат від реалізації та їх впливу на фінансові результати;

- моніторинг нормативно-правової бази та літературних джерел;

- дослідження методології обліку та аналізу доходів і витрат від реалізації та розробка рекомендацій з їх удосконалення.

Предметом дослідження є організаційні, методологічні та інформаційні проблеми обліку, аналізу і аудиту доходів і витрат від реалізації, товарів в умовах комп’ютеризації бухгалтерського обліку.

Об’єктом дослідження обрано КП “Казка”, предметом діяльності якої є ресторанний бізнес.

Відповідно до специфіки діяльності об’єкту дослідження основну увагу в роботі приділено обліку доходів і витрат торгово-виробничої діяльності підприємств громадського харчування.

Інформаційною базою дослідження є законодавство, нормативно-правові акти з питань підприємницької діяльності, обліку та контролю виробничо-торгової діяльності, наукові праці та публікації в періодичній пресі вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів і практиків за напрямом дослідження обліку, аналізу та контролю випуску готової продукції та її реалізації. Фактографічна інформація, що була використана в процесі дослідження, містить офіційні дані Державного комітету статистики України, що стосуються розвитку громадського харчування та фактографічна інформація бухгалтерського обліку і звітності досліджуваного підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ДОХОДІВ, ВИТРАТ І РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Теоретичні засади обліку доходів, витрат і результатів діяльності

Необхідність в обліку виникла в глибоку давнину в процесі матеріального виробництва, а господарська діяльність сприяла його поширенню. Облік розвивався відповідно до економічних запитів суспільства. Бухгалтерія як практична діяльність людини існує відтоді, коли людина почала цілеспрямовано реєструвати факти свого господарського життя. Перші наукові праці з обліку з'явилися в Італії.

Перші історичні свідчення про бухгалтерію, яка велася методом подвійного запису, датовані 1340р., — це були облікові книги генуезької комуни, які повністю збереглися до наших днів.

Перша письмова праця з бухгалтерії „Про торгівлю та досконалого купця" була написана у 1485 р. В.Котрулі. У 1494 р. виходить у світ перша друкована книга Луки Пачолі „Сума арифметики і геометрії, вчення про пропорції, відносини", один з розділів якої— „Трактат про рахунки і записи" був практичним посібником з вивчення бухгалтерії, яка базується на принципі подвійного запису. Послідовниками Л.Пачолі були Дж.К.Кардано, Д.Мангіні, А.Казанова, А. ді Пієтро, Л.Флорі.

XV століття ознаменувалося відкриттям нових земель та бурхливим розвитком торгівлі. Бухгалтерський облік із розвитком торгівлі використовувався як система обліку в окремих купецьких підприємствах.

Розвивався бухгалтерський облік як наука і в інших державах: Голландії, Франції, Німеччині, Іспанії, англомовних країнах.

1600 року в Англії створена Англо-Вестіндська компанія, що займалася торгівлею. З 1615 року в ній працював Томас Манн, праці якого з проблем зовнішньої торгівлі увійшли до золотого фонду економічної літератури. В1794 р. видана праця англійця Е.Т.Джонса „Англійська система рахівництва", де автор критикував бухгалтерію, що базується на принципі подвійного запису, як засіб, що сприяє фальсифікації справ на підприємстві. У XVII-XVIII століттях промислова революція в Англії дала новий поштовх розвиткові обліку. Відтоді розпочато збір даних про затрати на виготовлення одиниці продукції, почали обліковувати капітал, знос, відносини з акціонерами, прибуток. Ці питання відображено у працях тогочасних авторів. Спроби застосування подвійного запису в промисловому обліку відносяться до середини XVII століття. Зокрема Дж.Додсон у 1750 р. описав техніку бухгалтерського і натурально-вартісного обліку виробництва, Р.Гамільтон у 1788 р. обґрунтував необхідність визначення результатів за кожним циклом виробництва. Основними досягненнями англійської школи є розробка ідей амортизації, форм обліку, теорії рахунків та запровадження інституту незалежних присяжних аудиторів. У 1773 році в Едінбурзі (Великобританія) з'явилися перші професійні бухгалтери.

У Франції Ж.Б.Кольбером 1673 року було розроблено і видано торговельний статут „Ордоннанс", де поряд з іншими було висвітлено питання організації і ведення бухгалтерського обліку. Це зумовило формування облікового законодавства, яким встановлено єдині правила ведення рахівництва, регламентовано облік торговельних підприємств, обмінних контор і банків, започаткована практика подання публічної фінансової звітності інвесторам. Слід відмітити і працю Е.Дегранжа (1795 р.), в якій автор розробив основні положення теорії бухгалтерії, згідно з якими головним чинником всієї господарської діяльності вважався власник, з точки зору якого розглядався весь бізнес.

В Іспанії ведення бухгалтерського обліку регламентувалось в законодавчому порядку. З 1522 року було встановлено, що банки, купці та інші особи зобов'язані вести бухгалтерію (книгу для інвесторів і баланс, Журнал, Головну книгу, книги для листів тощо), здійснювати записи в Касовій книзі та Щоденнику, застосовувати поділ рахунків на дебет і кредит.

В Німеччині 1512 року вийшла перша друкована праця Г.Грамматеуса. У XVI столітті були відкриті спеціальні школи для викладання рахівництва, а у XVIII столітті — облікові кафедри в університетах. В 1774 р. Ф.Гельвіг видав наукову працю, де описав самостійну форму обліку, що відома як німецька. Значний внесок в розвиток бухгалтерського обліку зробили також В.Швайнер, Г.В.Лейбніц, І.Готліб.

У Франції 1896 року розроблена десяткова система класифікації рахунків. В 1903 р. Е.Леоте запропонував План рахунків, що в 1909 році був запроваджений у бухгалтерську практику.

Відомий німецький вчений І.Ф.Шер розробив „балансову теорію Шера". Під впливом дедуктивного методу І.Ф.Шера бухгалтерія 20-х років XX століття поступово трансформувалась у балансовий облік.

У США 1887 року створено першу американську професійну організацію бухгалтерів. •

Найбільшого розвитку бухгалтерський облік як наука набув у XX столітті.

Поштовхом до розробки бухгалтерських стандартів як загальноприйнятих норм для всіх бухгалтерів, став виступ н'а початку 20-х років американського вченого А.Рігші, в якому він говорив про загадковість бухгалтерського обліку і майже повну практичну непридатність бухгалтерських звітів, оскільки було незрозуміло, яка методика покладена в основу обчислення відображених у звіті чисел.

Перші стандарти бухгалтерського обліку опублікувала Американська асоціація бухгалтерів ще в 1936 p., але вони не мали наукового характеру і не набули поширення.

У1911 році у Брюсселі вперше створена Міжнародна асоціація бухгалтерів, що діяла до Першої світової війни.

У 1949 році виникла перша регіональна організація бухгалтерів Європи, Азії, Африки та Америки — Міжамериканська асоціація бухгалтерів, що здійснювала теоретичні дослідження обліку, розробку стандартів обліку в державному секторі, підготовку бухгалтерів, видавничу діяльність.

У 1973 року асоціаціями професійних бухгалтерів декількох країн створено Комітет з міжнародних стандартів обліку. В перші роки його існування зовсім небагато представників головних світових фінансових ринків формально визнали міжнародні правила обліку. 1987 року Комітет започаткував новий проект, спрямований на суворе регулювання міжнародних правил обліку. У1993 році Комітет опублікував 10 нових стандартів, змінивши ставлення до національних правил. До того передбачалося, що країни-учасниці будуть розробляти національні правила, сумісні з міжнародними. Тепер Комітет прямує до розробки міжнародних правил, які могли б замінити національні. Основними завданнями діяльності Комітету є розробка бухгалтерських стандартів для потреб суспільства, яких необхідно дотримуватись, укладаючи фінансові звіти, поширення стандартів на весь світ — удосконалення та гармонізація бухгалтерського обліку.

У1977 році створено Міжнародну федерацію бухгалтерів. Основною метою Федерації є розвиток бухгалтерської професії та підвищення її престижу, вирішення проблем уніфікації обліку на світовому рівні, розробка і публікація міжнародних стандартів аудиту. У складі Федерації діють Комітет з міжнародної практики аудиту і Комітет з професійної підготовки та етики. Вони займаються розробкою міжнародних вимог до проведення аудиту, ведення управлінського обліку, освіти та професійної етики.

Нині у світі діють такі регіональні міжнародні організації бухгалтерів: Конфедерація бухгалтерів країн Азії і Тихого океану (1976), Федерація бухгалтерів країн-членів ASEAN (1977), Організація бухгалтерів Західної Африки та Африканська Рада з обліку, Арабська спілка аудиторів (1984), Федерація європейських бухгалтерів (1986), Асоціація бухгалтерів й аудиторів Співдружності незалежних держав (1995).

1982 року при ООН створено Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, яка займається проблемами обліку та звітності транснаціональних корпорацій, надає допомогу в розробці національних та регіональних стандартів обліку, допомагає в організації бухгалтерського обліку країнам, які розвиваються. До цієї робочої групи входять і представники України.

На українських землях в усі часи питанням бухгалтерського обліку приділялась значна увага.

За часів Ярослава Мудрого власність князя і держави ототожнювалась. Ведення обліку в ті часи безпосередньо підпорядковувалося пе-| чатнику, який був начальником княжої канцелярії, укладав княжі грамоти, мав на і збереженні княжу печатку.

Із поширенням християнства при монастирях створювалися школи, видавалися книги, розвивалася наука, зокрема математика—основа обліку. Облік в монастирях був організований за принципом камеральної форми, вівся несистематично, в записах переважала проста бухгалтерія, подвійний запис майже не застосовувався; в окремих касових журналах реєструвались прибуткові та видаткові операції.

В економічному розвитку країни значну роль відіграло козацтво, яке виникло в XV столітті. Облік майна, доходів і витрат у Запорізькій Січі вів скарбник січового скарбу (шафар) та його підлеглі: два шафари, два підшафарії та кантаржей (хранитель мір і ваг). Доходи і видатки у спеціальних книгах обліковував скарбник та його підлеглі. Окремо велася книга обліку касових операцій та матеріальних цінностей. В ужинних та обмолотних книгах відображалия збір врожаю, в „столовій книзі" — • списання продуктів. Наприкінціі року складали звіт, який подавався кошовому отаманові та Козацькій Раді. З початку XVI і до середини XVII століття в Україні панували ідеї італійської бухгалтерської школи, зокрема, добре відомі були праці Л.Пачолі та В.Петрулі, які широко використовувалися в практиці.

Під час колоніального панування в Західній Україні Австро-Угорської імперії та Російської імперії на сході значним був вплив німецької бухгалтерської школи.

У 1800 році у Росії був затверджений Банкрутський статут, що регламентував систему бухгалтерського обліку. Згідно з цим статутом обов'язковими для використання були товарна, касова та розрахункова книги.

У першій половині XIX століття в Росії (в тому числі і в Україні) впроваджено єдиний план рахунків і форми обліку, проведено класифікацію господарських засобів, визначено принципи їх оцінки та номенклатуру витрат обігу та виробництва.

У XX столітті розвиток бухгалтерського обліку в Україні тісно переплітався з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі. Вагомий внесок в розвиток бухгалтерського обліку на українських землях належить товариству „Просвіта", яке пропагувало, зокрема, впровадження української мови у діловодство та застосування різних видів документів.

Наукові дослідження у 20-х роках XX ст. стосувалися історії бухгалтерського обліку, облікової політики, стандартів та загальних питань звітності, методології наукових досліджень. В 1932 році створено Центральне управління народногосподарського обліку СРСР—ЦУНГО, що було єдиним органом управління соціалістичним обліком.

В 1961 році в Українському Раднаргоспі організовано Методологічну раду з бухгалтерського обліку, ціллю якої було удосконалення форм і методів обліку.

З набуттям Україною незалежності відбулися серйозні перетворення в економіці держави, що відобразилися на реформуванні бухгалтерського обліку. Постановою КМУ від 20.10.1998 року затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку. Основним завданням реформування бухгалтерського обліку було приведення його у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

16 липня 1999 року прийнято Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Ця дата вважається професійним святом бухгалтерів — Днем бухгалтера.

У контексті цього Закону наказами Мінфіну затверджено 25 положень (стандартів) бухгалтерського обліку, склад фінансової звітності з примітками до неї, План рахунків та реєстри бухгалтерського обліку, спрощену фінансову звітність і План рахунків для суб'єктів малого підприємництва.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку П(С)БО—це нормативно-правові акти, що регулюють ведення обліку окремих його об'єктів, зокрема: основних засобів, запасів, нематеріальних активів, витрат, доходів, зобов'язань, дебіторської заборгованості, фінансових інвестицій, формування фінансової звітності тощо. В Національних П(С)БО дотримано вимог міжнародних стандартів з урахуванням економічних, правових, податкових особливостей та традицій нашої держави.

Наказами міністерств та центральних органів виконавчої влади затверджені методичні матеріали з обліку витрат з урахуванням особливостей різних галузей економіки, а також реєстри бухгалтерського обліку в аграрному секторі. Міністерством праці разом з Мінфіном переглянуті Кваліфікаційні вимоги до працівників бухгалтерських служб підприємств, організацій та установ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. затверджено перелік заходів щодо реалізації пріоритетних напрямків розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах, зокрема, з 2004 року акціонерні товариства повинні перейти на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та аудиту. Цим Розпорядженням передбачається також підготовка та сертифікація бухгалтерів акціонерних товариств відповідно до міжнародних стандартів.

Поняття обліку є досить широким і багатогранним, оскільки він пов'язаний з різноманітного господарською діяльністю людей.

Облік—це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрації фактів, явищ природи чи суспільного життя. Якщо процес обліку здійснюється над господарськими об'єктами, то такий облік називається господарським.

Господарський облік—це облік господарської діяльності підприємства, суспільства загалом, тобто це спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрація господарських фактів, явищ і господарських процесів (виготовлення продукції, надання послуг, реалізація, розподіл фінансових результатів тощо).

Залежно від призначення облікової інформації господарський облік поділяють на:

• оперативний; .• статистичний;

• бухгалтерський.

Оперативний облік ведеться безпосередньо на місцях здійснення господарських операцій (облік відпрацьованого часу, хід виконання плану тощо), у тому числі тих, які не можуть бути відображені іншими видами обліку. Дані оперативного обліку використовуються для поточного контролю і спостереження за окремими операціями на певних ділянках господарської діяльності з метою керівництва ними безпосередньо в процесі їх здійснення.

Статистичний облік вивчає і контролює масові соціально-економічні та суспільні процеси, явища природи (перепис населення, використання робочого часу працівників тощо). Дані про господарські факти, явища і процеси статистичний облік отримує з оперативно-технічного і бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік —це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність суб'єкта господарювання зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік дає інформацію про майно підприємства, його капітал, зобов'язання, господарські процеси та їх результати. Особливістю бухгалтерського обліку є те, що всі господарські операції реєструються на підставі первинних документів.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

1) збір, обробка та відображення первинних даних про господарську діяльність;

2) систематизація, групування та зведення даних з метою одержання підсумкової інформації про фінансово-господарські операції підприємства;

3) забезпечення достовірною і своєчасною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів облікової інформації про господарські процеси і явища, що здійснювалися на підприємстві, та про наявність і стан майна підприємства та його джерел;

4) формування інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу і контролю фінансово-господарської діяльності підприємства.

У складі бухгалтерського обліку виділяють фінансовий та управлінський облік.

Призначенням фінансового обліку є відображення господарської діяльності підприємства відповідно до законодавчих актів. На основі цього обліку складається фінансова звітність підприємства.

Ведення управлінського обліку має на меті забезпечення потреб керівництва підприємства необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень.

Останнім часом у складі бухгалтерського обліку виділився податковий облік, який забезпечує користувачів інформацією для своєчасного нарахування і сплати податків та обов'язкових платежів, а також складання і подання податкової звітності.

Одним із завдань бухгалтерського обліку є забезпечення користувачів облікової інформації достовірною і своєчасною інформацією про активи підприємства та джерела їх утворення, господарські процеси та їх фінансові результати.

Стосовно до підприємства користувачів облікової інформації можна умовно поділити на внутрішніх і зовнішніх (див. рис. 1.1).

Внутрішніми користувачами облікової інформації є:

• власники (акціонери) підприємства;

• управлінська служба підприємства;

• робітники і службовці підприємства. Зовнішніми користувачами облікової інформації є:

• партнери підприємства по ринку (наявні й потенційні інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти; банківські і небанківські кредитні установи; інші кредитори);

• органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби; органи державної статистики; органи державних і міжнародних цільових фондів; органи державних і міжнародних комісій і комітетів);

• фінансові аналітики та радники;

• громадськість (громадські організації, профспілки).

Для того, щоб облікова інформація була корисною і надійною як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів, вона повинна бути зрозумілою, істотною, достовірною та своєчасною.

Бухгалтерський облік на підприємствах України різних галузей і форм власності грунтується на єдиних засадах, встановлених Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності і здійснюється відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Методику ведення фінансового обліку регулюють також нормативні акти (положення, інструкції, вказівки), які конкретизують особливості обліку коштів, основних і оборотних засобів, розрахунків, витрат виробництва, готової продукції, результатів фінансово-господарської діяльності, оподаткування.

Для ведення обліку Міністерством фінансів України затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про його використання.

Ведення бухгалтерського обліку в будь-якій країні здійснюється згідно із затвердженими принципами. У різних країнах принципи бухгалтерського обліку мають певні відмінності, бо сформувалися вони залежно від національних особливостей їх економічного і суспільного розвитку, форм власності капіталу, способів господарювання і політичного ладу. Тому ці принципи для кожної держави історично обумовлені. Водночас інтеграція національних економік у світовому господарстві, інтернаціоналізація економіки сприяють формуванню міжнародних стандартів (норм) бухгалтерського обліку діяльності суб'єктів господарювання.

Принципи (від лат. prinsipium — начало, основа) бухгалтерського обліку — це основні засади, на яких здійснюються функції суб'єктів господарської діяльності у мікроекономічному середовищі.

Згідно із Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ведення обліку та складання звітності грунтується на таких принципах: автономності, безперервності, єдиного грошового вимірника, історичної (фактичної) собівартості, обачності, нарахування та відповідності доходів і витрат, періодичності, повного висвітлення, послідовності, превалювання сутності над формою.

Принцип автономності означає, що кожний суб'єкт господарювання як юридична особа веде облік майна і зобов'язань та складає фінансову звітність відокремлено від особистого майна та зобов'язань засновників (власників). Суб'єкт господарювання повинен дотримуватись принципу автономності у всіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми.

Принцип безперервності полягає у тому, що підприємство відповідно до його засновницьких документів має намір вести свою господарську діяльність постійно. Активи підприємства, за цим принципом, відображаються в обліку і балансі за оцінкою їх фактичного придбання, власного виробництва, а не за ринковою ціною в окремі періоди року. Доходи і витрати відображаються в обліку і звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства і забезпечує довіру до нього акціонерів та інвесторів при вкладанні капіталу.

Принцип єдиного грошового вимірника у бухгалтерському обліку полягає у відображенні господарських операцій у єдиному грошовому вимірнику з метою їх узагальнення, групування та порівняння з нормативними показниками, суміжними звітними періодами. Водночас окремі господарські операції можна відображати в обліку за кількісними, умовно-кількісними вимірниками для контролю окремих операцій, але основним для бухгалтерського обліку є грошовий вимірник, за допомогою якого можна узагальнити господарські факти, явища та процеси.

Принцип історичної (фактичної) собівартості—це відображення у бухгалтерському обліку сировини, матеріалів, засобів праці, виробленої продукції за собівартістю їх придбання або виробництва, тобто за фактичними витратами. Цей принцип грунтується на грошовому вимірнику використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів суб'єктом господарювання у створенні нового продукту. Метою його є визначення ефективності господарювання, використання показника собівартості для обчислення ціни виробника, порівняння з цінами на товарному ринку. Принцип собівартості продукції (робіт, послуг) у бухгалтерському обліку в ринкових умовах є важливою передумовою для обґрунтування ринкової ціни, маркетингових досліджень ринку, якості та дизайну виробів тощо.

Принцип обачності (обережності, консерватизму) — це відображення у бухгалтерському обліку витрат і доходів на підставі достовірно обґрунтованих первин-, ною документацією господарських операцій. Обачність і обережність полягають у запобіганні зростанню витрат виробництва, можливих втрат у господарюванні від стихійного лиха, виробничих аварій та інших негативних явищ завдяки створенню страхових резервних фондів. За рахунок коштів цих фондів компенсуються збитки, завдані підприємству. Консерватизм зумовлений відображенням у обліку тільки реальних доходів — одержаних грошей від покупців товарів, векселів та інших документів, які гарантують отримання належних грошових надходжень.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат застосовується у бухгалтерському обліку для визначення моменту проведення витрат і отримання доходів. За цим принципом витрати і доходи відображаються в обліку у тому періоді, в якому вони були нараховані, тобто відбулися незалежно від того, коли фактично отримано кошти від покупця. В бухгалтерському обліку відображаються лише ті витрати, які пов'язані з отриманими доходами у відповідному періоді. Альтернативним є касовий метод, за яким доходи визначаються після надходження коштів на розрахунковий рахунок у банку чи в касу підприємства, а витрати — після завершення розрахунків за реалізовану продукцію (роботу, послуги).

Принцип періодичності обліку передбачає поділ безперервної господарської діяльності підприємства на звітні періоди (місяць, квартал) для виявлення результатів цієї діяльності за певні відрізки часу та складання звітності. Періодичність облікового періоду впродовж календарного року необхідна для контролю розрахунків із бюджетом, тобто правильності та своєчасності нарахування і повноти сплати податків за певний період. Крім того, періодичність обліку дає змогу підготувати оперативну інформацію для фінансового менеджменту, маркетингової діяльності та інших потреб управління підприємством.

Принцип повного висвітлення полягає в тому, що фінансова звітність повинна включати всю інформацію про фактичні і потенційні результати операцій підприємства. Тому фінансова звітність не обмежується лише основними формами фінансових звітів, а містить ще примітки. У примітках розкривають: облікову політику підприємства; інформацію, яка не наведена у фінансових звітах, але є обов'язковою згідно з положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку; інформацію, яка містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення їх розуміння та доречності.

Принцип послідовності—це постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Принцип облікової політики передбачає додержання у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності протягом тривалого часу обраних методів визначення доходів, нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, створення резервів, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.

Принцип превалювання (переваги) сутності над формою передбачає, що операції повинні обліковуватись таким чином, щоб відобразити їх економічний зміст, а не юридичну форму, тобто перед бухгалтером стоїть завдання показати, насамперед, як певна операція впливає на цінності підприємства, а не які при цьому виникають права і зобов'язання.

Принципи бухгалтерського обліку взаємопов'язані та визначають правила його ведення.

Для здійснення управління суб'єктом господарської діяльності необхідно мати певні показники його діяльності, які повинні бути виміряні.

У бухгалтерському обліку для кількісного відображення руху засобів, коштів, обсягів здійснення господарських процесів використовують три види вимірників:

- натуральні;

- трудові;

- грошові (вартісні).

Натуральні вимірники застосовуються для отримання даних про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні і надають інформацію про кількість однорідних об'єктів обліку в кг, м2, м3, га тощо. Ці вимірники використовують для обліку матеріальних цінностей, готової продукції, товарів та ін. За допомогою натуральних вимірників одержують не тільки кількісну, але і якісну характеристику об'єктів.

Трудові вимірники використовуються для визначення кількості витраченої праці та виражаються в одиницях часу (людино-дні, людино-години тощо). В поєднанні з натуральними вимірниками за їх допомогою розраховують заробітну плату, продуктивність праці, норми виробітку тощо.

Грошові вимірники призначені для узагальненого відображення господарських засобів, джерел їх утворення, процесів і результатів в єдиній вартісній оцінці в грошових одиницях. Грошовий вимірник є найбільш універсальним і узагальнюючим.

Відповідно до чинного законодавства в Україні бухгалтерська звітність складається в національній грошовій одиниці—гривні.

У бухгалтерському обліку використовуються всі три види вимірників, але основним є грошовий, за допомогою якого можна узагальнити всі господарські факти, явища та процеси. Господарські факти, які не мають грошової оцінки, в бухгалтерському обліку не відображаються.

3.3. Порядок формування цін і ціноутворення ПК „КАЗКА”

Продаж продукції суб'єктами господарської діяльності у сфері громадського харчування здійснюється за цінами, що встановлюються відповідно до законодавства.

Порядок формування цін у торгово-виробничих підприємствах врегульовано Законом України „Про ціни і ціноутворення" від 3.12.1990 року № 507-ХІІ. Відповідно до цього Закону підприємства громадського харчування самостійно встановлюють ціни на продукцію власного виробництва. Постановою Кабінету Міністрів України „Про удосконалення порядку формування цін" від 1812.1998 р. № 1998 визначено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. ,

Господарюючий суб'єкт зобов'язаний забезпечити наявність правильно оформлених цінників товарів, що надійшли для продажу, і на вимогу покупця надати йому повну інформацію про виготовлювача, основні споживчі якості та безпеку товару і його ціну, забезпечити належний рівень обслуговування.

Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України „Про затвердження Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування" від 4.01.1997 року № 2 встановлено, що роздрібні ціни фіксуються суб'єктом господарювання у реєстрі роздрібних цін, де зазначається: назва товару, артикул, марка, тип, відпускна ціна (ціна постачальника) з посиланням на документ, що її засвідчує, розмір торговельної надбавки, встановлена роздрібна ціна.

Документами, які обґрунтовують сформовані і встановлені ціни на товари, що надійшли до підприємств громадського харчування, є рахунки-фактури, накладні, квитанції про прийняття товарів на комісію, забірні картки, калькуляційні картки, інші супровідні документи, книги надходження товарів, акти останньої інвентаризації, описи-акти уцінки, дооцінки.

Інформування покупців про роздрібні ціни на товари здійснюється за допомогою таких засобів:

• ярликів цін (цінників);

• прейскурантів алкогольних напоїв;

• меню та прейскурантів на куповані товари.

. Цінники повинні мати такі реквізити:

• для вагових товарів — назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів;

• для товарів чи напоїв, що продаються на розлив, — назва товару чи напою, сорт, ціна за одиницю місткості або одиницю ваги;

• для штучних товарів та напоїв у пляшках — назва товару чи напою, вага або місткість, сорт, ціна за штуку;

• для товарів, що розфасовані, — назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів, вага одиниці розфасовки, ціна за одиницю розфасовки.

У разі реалізації товарів імпортного виробництва у пакувальній тарі з написами іноземною мовою суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити інформацію державною мовою про найменування, основні споживчі властивості товару, термін його придатності та умови зберігання, можливі застереження щодо вмісту шкідливих компонентів і обмежень у споживанні, а також гарантійні зобов'язання.

В закладах громадського харчування в меню зазначається назва продукції, вихід і вартість однієї порції, в прейскуранті цін на алкогольні напої — назва напою, вміст пляшки, ціна за пляшку, ціна за 50 та 100 мілілітрів. В підприємствах з обслуговуванням офіціантами у бланках рахунків повинні бути передбачені графи для зазначення назв страв, кількості порцій та ціни за порцію, підсумкової суми.

Ярлики цін (цінники), прейскуранти цін на куповані товари, покажчики цін обов'язково підписуються працівником, відповідальним за формування, установлення або застосування цін, і завіряються печаткою або штампом суб'єкта господарювання із зазначенням дати підписання. Для підприємств споживчої кооперації, крім розташованих у містах, печатка або штамп не є обов'язковими.

Ціни реалізації страв, виготовлених підприємством громадського харчування, визначаються методом калькуляції. Підставою для калькуляції є норми вкладення сировини, встановлені діючими збірниками рецептур. Розрахунок ціни реалізації здійснюється в калькуляційній картці.

Ціна реалізації страви зберігається до зміни компонентів у сировинному наборі або ціни на той чи інший вид сировини і продуктів. При виникненні таких змін визначається нова ціна реалізації. її розрахунок заноситься до наступної вільної графи калькуляційної картки із зазначенням у заголовку цієї графи дати змін. Знову встановлена ціна страви затверджується у вищезазначеному порядку.

Облік руху сировини та товарів на підприємствах громадського харчування на кухні ведеться на рахунку 23 „Виробництво", який призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво власної продукції на підприємствах громадського харчування.

Для обліку витрат сировини підприємству необхідно вести аналітичний облік на рахунку 23. Аналітичний облік дозволить забезпечити кількісно-сумову та якісну (сортову) інформацію про запаси, тобто наявність і рух сировини, готової продукції та купованих товарів.

На рахунку 23 „Виробництво" обліковуються також інші витрати, які включатимуться до собівартості продукції, яку виробляє підприємство громадського харчування, а саме: заробітна плата виробничого персоналу, відповідні нарахування на неї, амортизація виробничого приміщення, обладнання тощо.

Зазначимо, що є такі види витрат, які включаються до виробничої собівартості продукції шляхом їх розподілу. Наприклад, амортизація приміщення, заробітна плата управлінського персоналу. У громадському харчуванні ці витрати відносяться на собівартість продукції пропорційно до обсягу виробленої продукції. Ті витрати, які пов'язані з процесом виробництва, але не включаються до виробничої собівартості, тобто адміністративні витрати, обліковуються окремо. Так, підприємства громадського харчування, які використовують рахунки класу 9 „Витрати діяльності", адміністративні витрати обліковують на рахунку 92 „Адміністративні витрати". Суб'єкти малого підприємництва обліковують такі витрати на рахунках класу 8 „Витрати за елементами", а саме на рахунку 84 „Інші операційні витрати".

Підприємства громадського харчування, крім нормативних витрат (визначених Збірником рецептурних страв та технологічною документацією на фірмові страви та кулінарні вироби), несуть також витрати, визначені П(С)БО 16, та витрати, пов'язані з подальшою реалізацією виготовленої продукції і кулінарних виробів та обслуговуванням відвідувачів у залах. У зв'язку з цим підприємства громадського харчування повинні робити таку націнку, щоб покрити всі витрати та забезпечити собі прибуток від діяльності.

Витрати, що несе підприємство громадського харчування на реалізацію такої продукції, включаються до витратна збуті обліковуються на рахунку 93 „Витрати на збут". Відповідно до П(С)БО 16 на підприємствах громадського харчування до витрат на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

• витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

• витрати на ремонт тари;

• оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

• витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

• витрати на передпродажну підготовку товарів;

• витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

• витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції відповідно до умов договору поставки;

• інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Рахунок 94 „Інші витрати операційної діяльності" підприємства громадського харчування використовують для обліку витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 „Собівартість реалізації", 92 „Адміністративні витрати", 93 „Витрати на збут". Тобто на цьому рахунку відображають:

• втрати від знецінення запасів;

• нестачі і втрати від псування цінностей;

• суми курсових різниць, що виникли внаслідок відображення валютних операцій;

• визнані штрафи, пені, неустойки.

Для цілей обліку витрат операційної діяльності за елементами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати) підприємства громадського харчування нарівні з рахунками класу 9 „Витрати діяльності" можуть використовувати рахунки класу 8 „Витрати за елементами", крім рахунку 85 „Інші витрати".

При використанні рахунків 8 і 9 класу всі витрати спочатку формуються на рахунках класу 8, потім списуються на відповідні рахунки класу 9, а звідти - в дебет рахунку 23.

Наведемо типові бухгалтерські проведення щодо обліку витрат операційної діяльності підприємств громадського харчування, які використовують 9 клас рахунків;

Підприємства громадського харчування можуть реалізовувати як продукцію власного виробництва, так і придбані товари.

До продукції власного виробництва належать готові вироби (страви) і напівфабрикати, виготовлені на кухні або в підсобних виробничих цехах підприємства громадського харчування тепловим чи холодним обробленням сировини і продуктів.

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА кп “кАЗКА”

2.1. Загальна характеристика та аналітична оцінка роботи

КП „КАЗКА”

Колективне підприємство “Казка” створено на основі колективної форми власності у відповідності із Законом України “Про підприємства в Україні” шляхом перетворення МП “Казка” і є правонаступником всіх майнових прав та обов’язків даного підприємства.

Основною метою підприємства є здійснення виробничої та торгівельної діяльності, спрямованої на отримання прибутку та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів членів трудового колективу підприємства.

Предметом діяльності підприємства є:

- виготовлення та реалізація продукції громадського харчування;

- торгово-закупівельна та посередницька діяльність;

- комісійна торгівля;

- закупка сільськогосподарської продукції та її продаж населенню в т.ч. за готівку у населення;

- виїзна торгівля та обслуговування на дому;

- ресторанне обслуговування населення;

- приготування та реалізація гарячих та холодних закусок. Різноманітних мучних та кондитерських виробів;

- закупка та реалізація фруктів, соків, кон”ячно-винно-горілчаних виробів та безалкогольних напоїв;

- реалізація морозива, ягід, фруктів, коктейлів;

- зовнішньо-економічна діяльність;

- прокат та продаж аудіо-візуальних творів та фонограм;

- прокат та продаж CD-ROM, ігрових компакт дисків, картриджів (ігрових);

- продаж чистих CD-audio, CD-ROM, CD-R, CD-RW,касет;

- організація та проведення дискотек, вечорів відпочинку, розважальних програм;

- надання послуг по отриманню інформації по товарах, послугах та ін. (нерухомість, оренда, автомобілі);

- послуги по запису інформації, аудіо-візуальних творів та фонограм на різні типи носіїв;

- торгівля супутніми товарами;

- автотранспортні послуги.

Майно підприємства складають основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображена в його самостійному балансі і майно підприємства у відповідності з чинним законодавством України та даним Статутом є спільною частковою власністю працівників-співвласників підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

- майно, викуплене у держави;

- грошові та майнові внески працівників-співвласників підприємства;

- доходи, одержані в результаті господарської діяльності підприємства;

- кредити банків та інших кредиторів;

- придбане майно інших підприємств, організацій;

- доходи від аукціонів, ярмарок;

- безоплатні та благочинні пожертвування фізичних та юридичних осіб;

- інші джерела, що не заборонені чинним законодавством України.

Для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внесків працівників-співвласників підприємства та за рахунок основних та оборотних засобів. Викуплених Товариством покупців створено Статутний фонд в розмірі 54 600 гривень.

Узагальнюючим показником результатів фінансової діяльності підприємства є прибуток.

Підприємство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність і представляє її органам державної статистики.

Відповідальність за стан обліку та своєчасність подання звітності покладається на директора та бухгалтера КП “Казка”.

Матеріально-технічне постачання всіх видів своєї діяльності досліджуваного підприємства здійснює самостійно через систему прямих угод через посередницькі структури.

Органами управління підприємства є:

- загальні збори працівників-співвласників підприємства;

- вищим органом управління підприємства є загальні збори правників-співвласників КП “Казка”.

Загальні збори правомочні прийняти рішення по всіх питаннях діяльності підприємства.

Виконавчим органом підприємства є директор, який обирається та відкликається Загальними зборами працівників – співвласників строком на 3 роки.

Директор підприємства здійснює:

- керівництво поточною діяльністю КП “Казка” на основі єдиновладдя в межах його компетенції та прав, визначених статутом;

- виконання рішень Загальних зборів працівників-співвласників;

- діє від імені підприємства в стосунках з іншими юридичними та фізичними особами;

- від імені підприємства укладає угоди, видає доручення, вирішує питання щодо відкриття рахунків в банках;

- приймає і звільняє з роботи найманих працівників підприємства, вирішує ж питання про їх притягнення до дисциплінарної відповідальності та про їх заохочення;

- вирішує всі питання кадрової політики;

- в межах своєї компетенції видає накази, дає вказівки, які є обов’язковими для всіх працівників підприємства;

- виконує інші функції, що випливають з даного Статуту.

Контроль за фінансово-господарської діяльністю підприємства здійснює ревізійна комісія, яка обирається Загальними зборами з числа працівників – співвласників в складі 3 чоловік, строком на три роки.

Ревізійна зі свого складу обирає голову комісії та:

- перевіряє правильність ведення обліку і звітності;

- вимагає від посадових осіб підприємства надання їй всіх необхідних документів;

- направляє на розгляд Загальних зборів результати проведених нею перевірок.

Організаційна структура КП “Казка” наведена на рис.2.1

Керівник

Бухгалтер Менеджер Менеджер в ЗЕД

Завідуючий виробництвом

Рис.2.1 Організаційна структура КП “Казка”

Основні показники виробничо-господарської діяльності КП “Казка” за 2004 – 2005 роки наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Основні показники виробничо-господарської діяльності

КП “Казка” за 2001-2002 роки

тис. грн.

Як бачимо з даних табл 2.1. в КП “Казка” обсяг роздрібного товарообороту в 2005 році зріс на 24,4 тис. грн. в порівнянні з 2004 роком, що склало 25 % росту товарообороту. Обсяг товарообороту зріс за даний період завдяки росту власної продукції КП “Казка”. Ріст обсягів власної продукції склав за 2005 рік 26%, що дорівнює 21,4 тис. грн. Відповідно обсяг продажу купівельної продукції знизився на 1%.

Собівартість реалізованої продукції за 2005 рік у порівнянні з 2004 роком знизилась на 6,1 тис. грн. Це зниження, можливо пов’язано з тим, що бухгалтер відніс деякі витрати звітного періоду не на собівартість реалізованої продукції, а на інші витрати. Так як, інші витрати непомірно зросли за 2005 рік у відношенні до 2004 року. Цей ріст склав 341%, або 21,7 тис. грн. (9,0 тис. грн. – у 2004 році, і 30,7 тис. грн. – у 2005 році).

Отже, згідно до даних описаних вище, збиток за 2005 рік дещо знизився у відношенні до 2004 року і склав 14,7 тис. грн., тоді як у 2004 році він складав 27,4 тис. грн. На отримані збитки досліджуваного підприємства не вплинули навіть скорочення штату підприємства та відповідно зниження фонду оплати праці. Витрати на оплату праці за 2005 рік знизились на 2,2 тис. грн. або на 12%.Основні аналітичні показники фінансового стануКП “Казка” наведено в табл 2.2.

Таблиця 2.2.

Оцінка основних аналітичних показників фінансового стану КП “Казка” за 2004-2005 роки.

Отже, основні аналітичні показники табл. 2.2. твердять, що в загальному фінансовий стан підприємства в 2005 році погіршився у порівнянні з 2004 роком.

Так, з 8 коефіцієнтів приведених в табл. 2.2., лише 3 відповідають нормативам (частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах та коефіцієнт маневреності власних обігових коштів, коефіцієнт оборотності обігових коштів), який збільшився на 0,11.

Значення ж інших показників погіршились по різних причинах.

Так, частка основних виробничих фондів в активах збільшилась на 0,02, при оптимальному постійному зменшенні цього показника. Але не дивлячись на збільшення частки основних засобів в активах їх частка залишається досить малою. Але цей показник вказує на те, що КП “Казка” працює на орендованих основних засобах або на таких, які майже вичерпали свій робочий ресурс.

Коефіцієнт автономії при критичному значенні дорівнює (–2,1) та (–2,6), що свідчить про велику ступінь залежності підприємства від позичкових коштів.

Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів свідчить про високу частку обігових коштів у власному капіталі. Так, при граничному значенні даного коефіцієнта в 0,1, а також його збільшенні при покращенні маневреності, цей показник складає 1,01 та 1,02 відповідно в 2004 та 2005році. Це говорить про те, що досить велика частка власного капіталу використовується в якості обігових коштів.

Коефіцієнт ліквідності абсолютної характеризує підприємство як таке, що не готове негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Про це свідчить відхилення даного показника від його критичного значення на 0,2 як в 2004році, так і в 2005р.

2.3.Формування облікової політики підприємства

На підставі Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, який вступив в дію з 01.01.2000 р. на КП “Казка” затверджено наказ про облікову політику.

Наказом визначено:

Господарські операції підприємства відображати в бухгалтерському обліку, базуючись на вимогах Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.Згідно Закону України облікова політика-це сукупність принципів,методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.Тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення обліку.

Облікова політика КП „КАЗКА” затверджена наказом директора. Процес формування Наказу про облікову політику, яка включає:

1. Створення підприємства;

2. Наказ керівника про організацію бухгалтерського обліку;

3. Формування Наказу про облікову політику;

4. Затвердження керівником Наказу про облікову політику.

Перелік основних питань, що висвітлюються в Наказі про облікову політику:

1. Теорія;

2. Організація;

3. Методика;

4. Технологія.

Забезпечити дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, упорядкування і надання у встановленні терміни фінансової звітності на основі бухгалтерського обліку, облік здійснювати за допомогою спрощеної форми обліку.

Проводити інвентаризацію всіх рахунків бухгалтерського обліку і перенести залишки на рахунки згідно з Планом рахунків та вести бухгалтерський облік відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві створити постійно діючу інвентаризаційну комісію в складі:

1. Керівника

2. Головного бухгалтера

3. Менеджера

Інвентаризацію по запасах здійснювати один раз на квартал.

Надати право підпису бухгалтерських документів із повною відповідальністю головному бухгалтеру.

Призначити відповідальних:

- за видачу дозволу на реалізацію продукції, майна і цінностей підприємства Остафійчука Анатолія Миколайовича – менеджер, Остафійчука Андрія Миколайовича – головний бухгалтер;

- за видачу доручень на одержання ТМЦ Остафійчука Андрія Миколайовича – головний бухгалтер;

- за облік і збереження бланків суворої звітності Остафійчука Андрія Миколайовича – головний бухгалтер;

- за здійснення виробничого контролю Остафійчука Анатолія Миколайовича – менеджер.

Призначити матеріально відповідальних осіб:

- за грошові цінності, бланки суворої звітності Остафійчука Андрія Миколайовича – головний бухгалтер;

- за товарні цінності Маркевич Лілію Юріївну – зав. Виробництвом;

- за виробничі запаси Маркевич лілію Юріївну – зав. Виробництвом.

Недоліком цього наказу є те, що по підприємству не визначено:

- систему обліку доходів і витрат;

- методи нарахування амортизації;

- методи оцінки вибуття запасів;

- робочий план рахунків.

Отже, у широкому розумінні облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства, які закладають основи побудови всієї господарської і управлінської системи підприємства.Поряд із визначенням предмету діяльності суб”єкта господарювання, його статус, порядку функціонування засновницькі документи, як правило, відображають ряд питань бухгалтерського обліку ( тривалість звітного року, порядок розгляду і затвердження річного бухгалтерського звіту, порядок проведення аудиту звітності).

2.2. Організація обліку на КП „КАЗКА”.

Процес визначення прибутку в новій системі обліку включає два основні кроки:

1. Правильне визнання доходів, що відносяться до звітного періоду;

2. Визнання витрат, що пов’язані з отриманням визнаних доходів.

Облік доходів та витрат здійснюється з дотриманням принципу нарахуваня та відносності доходів та витрат.

Відносно цього принципу, для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в обліку та звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Відповідно до П(С)БО 15 “Дохід”, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капі­талу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відображення в обліку виручки є збільшенням активу (дебіторська заборгованість — актив, який свідчить про отримання грошей у майбутньому). Списання простроченої кредиторсь­кої заборгованості є зменшенням зобов'язань і одночасно збільшує дохід.

Для обліку доходів та витрат новим Планом рахунків передбачені 7, 8, 9 класи. Ці рахунки є «операційними», тобто такими, які сальдо мати не повинні.

Доходи обліковуються на класі 7 «Доходи і ре­зультати діяльності». Доходи від основної операційної діяльності обліковуються на рахун­ку 70 «Доходи від реалізації», доходи від іншої операційної діяльності — на рахунку 71 «Інший операційний дохід», доходи від інвестиційної діяльності — на рахунку 72 «Дохід від участі в капіталі»; доходи від фінансової діяльності — на рахунку 73 «Інші фінансові доходи», доходи від іншої діяльності — на рахунку 74 «Інші доходи». За кожним з окремих підвидів доходів відкри­вається окремий субрахунок у відповідності до нового рахунків.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Спи­сання собівартості реалізованих товарів є зменшенням активів; нарахування заробітної плати, внесків на соціальне страхування, податків — це збільшен­ня зобов'язань.

Принцип відповідності доходів та витрат передбачає, що для отримання певних доходів необхідні певні витрати. Наприклад, для отримання доходу від реалізації власної продукції та товарів необхідно здійснити витрати на її виготовлення та реалізацію— тобто сформувати со­бівартість готової продукції та покупних товарів. Доходу від реалізації товарів відповідають витрати з їх придбання (балансова вартість).

Основні методи і положення по відображенню в обліку доходів регулюється П(С)БО 15 “Дохід”, витрат діяльності - Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та Інструкцією про застосування Плану paxунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організації, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 (далі Інструкція № 291).

Кожен вид діяльності характеризується отри­маними доходами та витратами, що необхідні для його отримання.

До операційної діяльності відносяться всі операції, що пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), управління підприємством та виробництвом інші операції, наприклад, уцінка товарних запасів, реалізація власної продукції та покупних товарів, утримання соціальної сфери, і т.д. Стандарт № 16 "Витрати" виділяє такі види операційних витрат:

• витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

• загальновиробничі витрати;

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати.

Планом рахунків виділяються такі поняття, як витрати виробництва та витрати діяльності.

Якщо охарактеризувати ці два поняття найбільш загальними словами, то це означає:

витрати виробництва - це витрати, що пов'язані з виробництвом продукції, робіт, послуг, а витрати діяльності - це витрати, що приймають участь у формуванні фінансових результатів підприємства, наприклад, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), сплачені штрафи, утримання соціальної сфери і т.д.

Для обліку витрат призначені два класи рахунків: 8 «Витрати по елемента» та 9 «Витрати діяльності» та деякі рахунки класу 2.

Для обліку виробничої діяльності призначений рахунок 23 "Виробництво", на якому узагальнюється інформація про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг та вихід продукції за звітний період.

Для обліку загальновиробничих витрат призначений рахунок 91 "Загальновиробничі витрати", облік загальногосподарських витрат здійснюється на рахунку 92 "Адміністративні витрати", витрати на утримання житлово-комунальної сфери, дитсадків, інших об'єктів соціальної сфери тепер обліковуються на рахунку 94 "Інші операційні витрати".

Bci загальновиробничі витрати (їх перелік наведений у стан­дарті 16 «Витрати») спочатку обліковуються на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», а потім розподілені витрати списуються на рахунок 23 та входять до собівартості готової продукції. Нерозподілені витрати списуються на фінансові результати в дебет рахунку 79 “Фінансові результати”.

Відповідно до П(С)БО 16 витрати бувають прямі, тобто такі, які можна віднести на оди­ницю продукції (матеріальні, заробітна плата ос­новних робочих) та які не можна віднести на одиницю продукції. З іншого боку, витрати мож­на класифікувати як постійні (тобто розмір яких не залежить від обсягу виробництва) та змінні (розмір яких залежить від обсягу виробництва).

Всі змінні Загальновиробничі витрати підля­гають включенню до собівартості готової продукції. Розподілу піддягають тільки постійні Загально­виробничі витрати (це витрати на обслуговуван­ня та управління виробництвом). Для того щоб визначити, як відбувається розподіл, слід з'ясу­вати, що є базою розподілу.

Базою розподілу є нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності.

Це економічний показник, одиницями вимі­ру якого можуть бути нормо-години, машино-години, штуки, інші показники.

За своєю економічною сутністю мета цього розподілу така: визначити, чи є у підприємства понаднормативні витрати на утримання апарату управління цехів. Адже при недосягненні підпри­ємством нормальної потужності витрат на утри­мання управління цехом, які залишаються пос­тійним (розрахованим на нормативну потужність), призводять до виникнення збитків. І саме цей роз­поділ дозволить визначити розмір витрат на утри­мання управління цехом, які є для підприємства «зайвим». Отже, цей метод дозволив керівництву підприємства ефективно управляти витратами і вживати заходів для запобігання понаднорматив­ним витратам.

Відповідно до П(С)БО 16 з іншого боку, всі витрати підприємства можна класифікувати за такими елементами:

— матеріальні витрати;

— витрати на оплату праці;

— відрахування на соціальні заходи;

— амортизація;

— інші.

Для обліку витрат за елементами призначені рахунки класу 8, які необхідні для складання форми 2, третьо­го розділу. Крім того, це елемент управлінського обліку, який дає змогу контролювати витрати підприємства.

Ведення рахунків класу 8 є необов'язковим для всіх підприємств, крім малих. Для малих підприємств, навпаки, необов'язковим є веден­ня рахунків класу 9.

З одного боку, витрати можна класифікувати за елементами, з іншого — за видами.

Звідси випливає висновок, що якщо викори­стовувати і 8 і 9 класи рахунків, вони є взаємо-кореспондуючими.

До собівартості готової продукції вхо­дить і оплата праці, і нарахування, і амортиза­ція, і матеріальні витрати тощо.

Взаємозв’язок між цими рахунками наведено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Взаємозв’язок між рахунками 8 і 9 класу

При обліку витрат від іншої неопераційної діяльності, фінансової та інвести­ційної діяльності підприємствами, які зобов'я­зані використовувати рахунки класу 9, рахунки класу 8 не використовують. Облік таких витрат здійснюється на рахунках 94 «Інші витрати опе­раційної діяльності», 95 «Фінансові витрати», 96 «Втрати і участі в капіталі», 97 “Інші витрати”.

При здійсненні вищевказаних витрат підприємства, які зобов'язані використову­вати рахунки класу 8 (малі підприємства), вико­ристовують рахунок 85 «Інші затрати».

Для відображення прибутку в обліку потрібно дотримуватись вимог стандартів бухгалтерського обліку, якими передбачені найсуттєвіші принципи формування витрат і доходів.

Відповідно до класифікації доходів і витрат бухгалтерський облік фінансових результатів узагальнює дані про формування прибутків чи збитків на рахунку 79 “Фінансові результати”, у якому виділяються такі субрахунки:

791 “Результат операційної діяльності”;

792 “Результат фінансових операцій”;

793 “Результат іншої звичайної діяльності”;

794 “Результат надзвичайних подій”.

В справі вишукування резервів збільшення прибутку і підвищення рентабельності важливе значення має раціонально організований бухгалтерський облік доходів і витрат, який дозволяє своєчасно визначати реальний кінцевий фінансовий результат колективного підприємства “Казка”.

Бухгалтерський облік по КП “Казка” здійснюється вручну за спрощеною системою обліку з використанням облікових реєстрів розграфлених довільно , в кожному з яких систематизуються і накопичуються дані первинних документів безпосередньо в розрізі кореспондуючих рахунків як по дебету, так і по кредит

В умовах ринкової економіки ціна є одним із найважливіших показників, що істотно впливає на фінансовий стан підприємства. Від рівня цін залежать розмір доходу та прибутку підприємства, конкурентоспроможність підприємства і його продукції. А також фінансова стійкість підприємства.

Як економічна категорія ціна виконує кілька важливих функцій.

Облікова функція ціни відбиває суспільно необхідні витрати праці на випуск і реалізацію продукції. Ціна визначає, скільки витрачено праці, сировини і матеріалів на виготовлення продукції. А в кінцевому підсумку ціна відбиває розмір прибутку підприємства. На обліковій функції ціни базуються засоби обчислення вартісних показників – як кількісних (валовий внутрішній продукт – ВВП, національний дохід, обсяг капіталовкладень, обсяг товарообороту та ін.), так і якісних (рентабельність, продуктивність праці, фондовіддача та ін.). Отже ціна використовується для визначення ефективності виробництва, є важливим знаряддям планування діяльності підприємства і орієнтиром для обґрунтування його господарських рішень.(50, с. 241)

Собівартість, як відомо, характеризує витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції. Кожне підприємство намагається повністю компенсувати втрати, що пов”язані з виробництвом продукції і отримати якнайбільший прибуток. Прибуток підприємства є джерелом фінансування поточних витрат і подальшого його розвитку.( 50, с. 243)

Важливе місце у структурі ціни належить також податкам. Акцизи. Мито і податок на додану вартість (ПДВ) є непрямими податками,Є який сплачує кінцевий споживач.

Серед додаткових надходжень і обов”язкових платежів у бюджет основними є податок на додану вартість (=50% надходжень), податок на прибуток (30% надходжень) і акцизний збір.

Податок на додану вартість є непрямим податком, який включається у ціну товару, є частиною приросту вартості, що утворюється на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, і вноситься до Державного бюджету.

Податок на прибуток об”єктом оподаткування є прибуток, який визначають шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу звітного періоду на суму:

- валових витрат платника податку;

- амортизаційних відрахувань.

Прибуток платників податку, включаючи засновані на власності окремої фізичної особи підприємства 31 січня 2004 року оподатковується за ставкою 25% до об”єкта оподаткування (50, с.244)

Ставка ПДВ на 01.01.04 становила 20%. Націнки посередницьких і торговельних організацій компенсують витрати, пов”язані з просуванням товару від виробника до споживача, і забезпечують отримання певного прибутку. В підприємствах торгівлі і в громадськом ухарчуванні розмір націнки не обмежується.(50, с.245).

Порядок формування цін у торгово-виробничих підприємствах врегульовано Законом про ціни. Відповідно до цього Закону, підприємства громадського харчування самостійно встановлю­ють ціни на продукцію власного виробництва на підставі калькуляції.

КП “Казка” при калькулюванні страв і виробів власного виробництва при визначенні ціни про­дажу керуються чинними збірниками рецептур страв, кулінарних, кондитерських та інших виро­бів і включають сировину і продукти до кальку­ляції продукції власного виробництва за вільни­ми роздрібними цінами. Реалізація власної про­дукції здійснюється за цінами калькуляції.

В об'єктах громадського харчування, що одержують напівфабрикати з м'яса, птиці, риби, борошна тощо, включають їх до калькуляції страв та виробів за нормами нетто за відповідни­ми цінами з встановленими на них націнками.

Ціна страви визначається з вартості набору си­ровини на 100 порцій (страв) або 10 кг продукції (соуси, гарніри тощо) з подальшим діленням кінцевої вартості набору на 100 і округленням ціни згідно з чинним порядком. Ціни на основні і додаткові гарніри та соуси обчислюються окремо.

Вартість солі, спецій, які використовуються для приготування страв або подаються до столу, включається в калькуляцію вартості перших, других страв і холодних закусок, виходячи з нор­ми їх закладки на 100 страв за ціною продажу.

Якщо в рецептурах окремих блюд витрачання спецій, солі та зелені не вказується, їх витрача­ють згідно з рекомендаціями у вступній частині відповідного розділу Збірника рецептур.

Ціни на страви, що відпускаються зменшеними порціями, визначаються виходячи з норм за­кладки продуктів і відпуску страв, передбачених Збірниками рецептур, при цьому в калькуляції окремо вказується вихід півпорції та її вартість.

При визначенні кінцевих цін продажу на кондитерські або інші вироби в упаковці (торти, тістечка, рулети тощо) в калькуляцію після визначення ціни виробів додатково включається вартість пакувальних матеріалів.

При використанні в об'єктах громадського харчу­вання одноразового посуду та інших виробів, їх вартість включається до складу вартості про­дукції додатково.

Якщо облік сировини ведеться у ви­робництві за продажними цінами, то сировина та продукти включаються до калькуляції за продажними цінами (з ураху­ванням торговельної націнки).

Якщо облік сировини ведеться у виробництві за покупними цінами, то сировина та продукти включаються до калькуляції за обліковими цінами, а продажна ціна визначається для го­тової страви шляхом нарахування єдиної націнки.

Ціна на гарніри та соуси калькулюється окре­мо.

Розрахована в калькуляційній картці ціна ре­алізації діє до зміни компонентів у сировинному наборі або ціни на той чи інший вид сировини та продуктів.

Калькуляційні картки підписує особа, від­повідальна за складання картки (бухгалтер-калькулятор), зав. виробництвом (або старший повар) та керівник підприємства.

У калькуляційній карті обов'язково

— назву підприємства;

— порядковий номер карти;

— найменування страви;

— номер рецептури страви відповідно до Збірника рецептур;

— найменування продуктів;

— норми закладення продуктів;

— вихід страви;

— загальну вартість сировинного набору;

— продажну ціну однієї порції.

Оскільки блюда складаються з компонентів (продуктів), то з метою обліку руху продуктів на підставі калькуляційних карток здійснюють обернену калькуляцію блюд, реалізованих покупцям за їх складовими і тим самим визначають кількість продуктів і суму, що підлягають списанню з виробництва (кухні) на реалізацію.

Ціна реалізації страви зберігається до зміни сировинного набору страви, вартості сировини або величини націнки. При зміні сировинного набору (вартості сировини) нова продажна ціна обчислюється в наступній вільній графі калькуляційної картки. Калькуляційні картки реєструються в спеціальному реєстрі. Правильність визначення ціни продажу страви (виробу) підтверджується підписами завідуючого виробництвом та особи, яка складає калькуляцію і затверджується керівником підприємством. Визначені у такий спосіб ціни продажу переносяться до реєстру роздрібних цін, а у подальшому фіксуються на цінниках. Розмір націнки підприємство встановлює само­стійно (у відсотках або в абсолютних величинах) відповід­но до вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90 р. № 507-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни "Про удосконалення порядку формування цін" від 18.12.98 р. № 1998. При цьому можна застосовувати як єдине значення, такі різні величини націнки для всіх страв. Звичайно, величину націнки встановлюють так, щоб покри­ти всі витрати підприємства.

Визначення ціни реалізації на това­ри, що продаються поштучно (фрукти, цукерки, кондитерські вироби тощо), здійснюється у такій послідовності:

1. Визначається середня кількість штук покупних товарів в одному кілограмі.

Здійснюється шляхом фактичного перерахуван­ня у присутності комісії та оформлюється актом. До складу комісії повинні входити: працівник бухгал­терії, матеріально-відповідальна особа, директор підприємства.

2. Визначається покупна ціна однієї штуки шляхом ділення вартості 1 кг на середню кількість штук у кілограмі.

3. Нараховується торговельна націнка та податок на додану вартість.

3.1. Документальне оформлення виробництва та реалізації

продукції.

Відпуск готової продукції з виробництва на реалізацію на КП “Казка” на підставі наступних первинних документів: денних забірних листів, меню-накладних, замовлень-рахунків, актів про реалізацію і відпуск виробів кухні, накладних, накладних на внутрішнє переміщення, а у випадку відпуску готової продукції стороннім організаціям – накладних на відпуск на сторону.

Документи на відпуск виписуються у двох примірниках. Перший примірник залишається у завідувача виробництвом, а другий у покупця, який одержав продукцію.

Денний забірний лист застосовується для оформлення відпуску виробів з кухні в буфети і дрібно роздрібну мережу, що підпорядковується підприємству (їдальні, ресторани), а також у роздаточну в тих випадках, коли роздача відокремлена від кухні.

Він складається в двох примірниках. Як правило, бланки денних забірних листів видаються бухгалтерсією завідувачу виробництвом (бригадиру) щодня (напередодні дня торгівлі) під розписку, нумеруються і реєструються в спеціальному журналі. При видачі бланків денних забірних листів працівників бухгалтерії вказує в журналі дату видачі, прізвище та ініціали матеріально відповідальної особи, яка отримала бланки документів, їх найменування, кількість і номери. На кожному примірнику забірного листа бухгалтерією вказується сума ліміту денного відпуску продуктів матеріально відповідальній особі.

У денному забірному листі вказуються найменування виробів (страв), продажна ціна виробів, кількість виробів по годинах відпуску. Готові вироби, реалізовані до кінця дня не в повному обсязі, підлягають поверненню у виробництво і вказуються в графі “Повернено”.

Перший примірник забірного листа передається особі, яка одержала продукцію і разом з товарним звітом здає його в бухгалтерію підприємства. Другий примірник разом зі звітом про рух продуктів і тари на кухні надходить у бухгалтерію від завідувача виробництвом.

Рис 3.2 Документальне оформлення операцій, пов’язаних з продажем готової продукції і товарів.

При наявності декількох денних забірних листів (накладних) на відпуск із кухні страв рекомендується складати опис денних забірних листів чи накладних.

Денні забірні листи виписуються, якщо відпуск готової продукції протігом дня відбувається неодноразово. Якщо готова продукція відпускається один раз на день, її відпуск, як правило, оформляється не денними забірними листами, а накладними на внутрішнє переміщення.

Завідувач виробництвом або особа, ним на це уповноважена, під час відпуску з кухні заповнює відповідні графи першого примірника забірного листа під копіювальний папір. Перший1 примірник надається особі, що отримала вироби з кухні, а другий залишається у завідувача виробництвом.

Після закінчення роботи перший примірник забірного листа матеріально відповідальні особи (бармени, буфетники, продавці) здають із товарним звітом до бухгалтерії підприємства. Інші примірники цих документів надходять до бухгалтерії від завідувача виробництвом разом зі звітом про рух продуктів і тари на кухні.

Повернення нереалізованої продукції з буфетів, дрібно роздрібної мережі на виробництво (кухню) відображається на окремій графі зібраного листа.

Після закінчення робочого дня (зміни) визначаються підсумки натуральних показників і вартість відпущеної продукції за забірним листом, які взаємно звіряються.

Меню-накладна застосовується при відпуску страв співробітникам підприємства та виготовленої продукції за безготівковим розрахунком. Підставою для складання документів є дані роздавальної відомості на відпуск страв, дані про кількість прийнятих талонів (абонементів) і вартість кожного виду харчування.

Замовлення-рахунок застосовується при відпуску виготовленої продукції при доставці обідів додому, обслуговуванні банкетів, урочистостей, прийомів тощо. Підставою для складання документа є дані про відпуск продукції, виготовленої у виробництві.

Накладна або товарно-транспортна накладна (за необхідності перевезення вантажу автомобілем) застосовується при відпуску виготовленої продукції структурним підрозділам; стороннім підприємствам, організаціям, установам; роздрібним торговельним підприємствам; та при повернення сировини і товарів у комору. Підставою для складання документу є дані про відпуск виготовленої продукції, найменування і кількість повернутої продукції.

Акт про реалізацію і відпуск виробів кухні застосовується у всіх ресторанах, кафе, інших підприємствах громадського харчування, де застосовується така форма розрахунку зі споживачами, яка дозволяє отримати дані про реалізацію виробів кухні за найменуваннями, кількістю та їх вартістю.

Акт про реалізацію і відпуск виробів кухні складає щодня завідувач виробництвом на підставі касових чеків, абонементів, талонів та інших документів.

Реалізовані й відпущені вироби групуються в акті за видами готової продукції. Порційні страви виділяються в окрему групу. Акт є додатком до звіту завідувача виробництвом про рух продуктів на кухні.

Для кращого обслуговування населення підприємства громадського харчування мають у своєму складі роздрібну торгову мережу (буфети, кіоски, лотки тощо), а великі підприємства і магазини кулінарії, напівфабрикатів тощо. Буфети організують у залах їдалень, ресторанів, у навчальних закладах, школах, у цехах заводів, фабрик, у театрах тощо. Буфети виконують ті ж функції, що і підприємства роздрібної торгівлі. Вони реалізують продукцію кухні, кулінарні вироби і покупні товари безпосередньо покупцям за готівку, як з використанням РРО, так і без них, що обумовлює відмінність в документальному оформленні і відображенні в обліку таких операцій. КП “Казка” у своєму складі має бар.

Документальне оформлення продажу товарів та готових виробів здійснюється на підставі наступних первинних документів:

- фіскального (касового) чеку на товари (послуги), коли продаж здійснюється за готівку з використанням РРО;

- розрахункової квитанції, коли продаж за готівку здійснюється без використання РРО;

- прибуткового касового ордеру – при здачі виручки з операційної каси підприємства до головної;

- довідки касира-операціоніста про денну виручку при здачі виручки з операційної каси підприємства до головної;

- супровідної відомості – при здачі виручки з операційної каси безпосереднього інкасатору.

На КП “Казка” сума виручки проходить через головну касу підприємств, вона відображається в прибутковій частині звіту касира головної каси на підставі прибуткових касових ордерів. Сума реалізованих товарів відображається у видатковій частині товарного звіту на підставі квитанцій до прибуткових касових ордерів. Ці суми повинні бути тотожними.

Інформація про обсяг реалізованих покупцям кулінарних виробів власного виробництва і покупних товарів за місяць накопичується в реєстрі товарообігу, у який щодня заноситься загальна сума виручки від реалізації із Z-звіту РРО. Причому сума виручки розбивається на виручку від реалізацію товарів власного виробництва (виробів кухні) і виручку від реалізації покупних товарів.

З метою оперативного аналітичного обліку на КП “Казка” додатково до реєстру товарообігу складаються реєстри:

- реалізованих страв (виробів кухні);

- обліку продуктів на кухні;

- обліку десерту;

- обліку спиртних напоїв і т.д.

Реєстр реалізованих страв являє собою перелік виробів власного виробництва, реалізованих підприємством громадського харчування протігом визначеного періоду часу. У реєстрі по кожній страві вказуються:

- найменування страви;

- ціна продажу однієї страви;

- кількість страв даного найменування, реалізованого покупцям;

- сума виручки від реалізації страви даного найменування.

Щоденно завідувач виробництвом складає Звіт про рух продуктів за обліковими цінами.

Дані про надходження продуктів, товарів і тари заносяться до звіту на підставі документів комори, постачальників тощо. Витрата продуктів визначається на підставі актів про реалізацію готової продукції, накладних, денних забірних листів. Звіт складається у двох примірниках, перший разом з доданими документами надходить до бухгалтерії.

Залишок продуктів на початок дня переноситься із попереднього звіту. Надходження продуктів встановлюється за накладними. Вартість продуктів, що витрачені на реалізовані та відпущені вироби визначають на підставі акту про реалізацію або за первинними видатковими документами. Витрачання, пов’язане зі списанням і поверненням продуктів у комору, визначають за актами на бій, лом, псування товару і накладними на повернення продуктів.

Облік сировини та готових виробів у таких цехах і в підприємствах громадського харчування ведуть матеріально відповідальні особи, що несуть відповідальність за таку продукцію. В склад виробництва КП “Казка” входить кондитерський цех.

Завідувач кондитерського цеху виходячи з наявної сировини, можливостей виробництва та умов реалізації складає наряд-замовлення на виготовлення кондитерських виробів. Замовлення складається для розрахунку наявної в коморі підприємства сировини, потрібної для випуску того чи іншого виробу. У замовленні зазначається найменування виробів в асортименті і необхідна кількість випуску кожного виду. Замовлення затверджує директор підприємства або його заступник. На підставі замовлення бухгалтерія розраховує потребу в сировині і визначає кількість сировини, що підлягає відпуску з комори в цех.

За необхідність заміни одного виду сировини рівноцінним іншим у наряді –замовленні наводиться відповідна довідка про заміну.

Наряд-замовлення одночасно є документом для встановлення виробничого завдання на виготовлення кондитерських виробів. Зворотний бік наряду-замовлення можна використати для розрахунку заробітної плати кондитерам. Наряд-замовлення складається в трьох примірниках. Перший передають завідувачу кондитерського цеху для виконання замовлення, другий залишається в бухгалтерії, третій є підставою для розрахунку заробітної плати.

У кондитерських цехах, що мають кілька бригад або змін, кількість сировини для цеху визначають на підставі зведеного наряду-замовлення. Приймання-передачу від однієї зміни в іншу відображають у наряді-замовленні за відповідними графами “Фактичний випуск”. Здачу готових виробів з цеху в комору або експедицією оформляють денним забірним листом або накладною, в яких зазначають номар наряду-замовлення, за яким виготовлено кондитерські вироби.

Готові вироби до комори здає особисто начальник цеху або заступник у присутності матеріально відповідальної особи, що виготовила цю продукцію.

Приймання і здача виробів повинна супроводжуватися перевіркою виробів шляхом перерахунку і зважування, як в цілому всієї партії, так і ваги окремих виробів, реалізованих поштучного.

В усіх документах на прийом і передачу кондитерських виробів повинні бути зазначені повне найменування виробів, а по штучних – ще й вага одного виробу (наприклад: тістечко “Бісквітне” 1/80г, тістечко “Слойка” 1/75г).

Матеріальн відповідальні особи щодня складають звіт про рух готових виробів у двох примірниках. Перший з доданими прибутковими і видатковими документами передають до бухгалтерії під розписку на другому примірнику звіту, що залишається у матеріально відповідальної особи.

Незавершеного виробництва, як правило, на кінець дня (зміни) не повинно бути. Залишок може бути тільки за напівфабрикатами, на виготовлення яких за технологією потрібно більше ніж один робочий день (зміну). Якщо незавершене виробництво існує, то його слід завершити на другий день (зміну), і його закриття в обліку необхідно оформити окремою накладною із зазначенням причин, які призвели до наявності залишку по рахунку виробництва.

Для оформлення передачі готових виробів з кондитерського та інших цехів до комори (експедиції) підприємства громадського харчування оформлюється звіт про рух готових виробів. У звіті має бути зазначене повне і точне найменування виробів, а щодо штучних – вага одного виробу.

Звіт складають у двох примірниках. Один примірник з доданими документами здають до бухгалтерії, другий залишається у матеріально відповідальної особи.

3.2. Бухгалтерський облік витрат виробництва і реалізації продукції

на КП „КАЗКА”

Підприємства громадського харчування згідно методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування (Наказ Міністерства економіки та з питань інтеграції України від 22.05.02 №145) відносяться до сфери торгівлі, однак вивчення літературних джерел показало, що різні автори пропонують різні методики відображення в обліку виробництва і реалізації продукції громадського харчування.

Найбільш поширеними є два методи:

1. Облік виробництва здійснювати на рахунку 23 “Виробництво” за аналогією обліку в роздрібній торгівлі (46, 58). Облік витрат на випуск продукції при цьому методі ведеться винятково в частині вартості сировини, тобто облік виробництва може бути організований як на рахунку 23 “Виробництво”, так і в окремому субрахунку другого порядку, що відкривається до субрахунку 282 “Товари в торгівлі”, наприклад, на субрахунку 282/2 “Кухня”. При цьому методі рахунок 23 використовується тільки для обліку руху сировини на виробництві. Облік інших витрат пов’язаних з виробництвом і реалізацією здійснюється на рахунку 93 “Витрати на збут”.

2. Облік виробництва здійснюється у відповідності з вимогами П(С)БО 16 “Витрати” з формуванням виробничої собівартості виготовленої продукції. При використанні цих методів по різному формується такий показник звітності як собівартість реалізованої продукції з використання рахунків 23 “Виробничі витрати” і 91 “Загально-виробничі витрати”. При першому методі собівартість реалізованої продукції визначається як первісна вартість сировини використаної для виготовлення власної продукції.(30, 31, 45, 49, 52)

При другому методі виробнича со­бівартість продукції, складається з:

• прямих витрат (тобто таких, які можна від­нести до конкретного об’єкта витрат);

• змінних загально-виробничих витрат;

• постійних розподілених загально виробничих витрат.

Для обліку цих витрат необхідно використовувати рахунки 23 “Виробництво”, 91 “Загально-виробничі витрати”.

З огляду на особливості діяль­ності підприємств громадського харчування, на дебеті рахунку 23 «Виробництво» протягом звітного місяця підприємствам громадського харчу­вання пропонується відображати прямі матеріальні ви­трати, а готову продукцію списувати в реалізацію, використовуючи метод оцінки вибуття запасів за нормативними витратами.

Суть цього методу полягає в тому, що в процесі реалізації готова продукція списується в со­бівартість за нормами витрат, встановленими підприємством на основі нормальних рівнів вико­агально сировини, праці та інших елементів май­бутньої виробничої собівартості.

Після закінчення звітного місяця і формування інших (крім вартості сировини) елементів вироб­ничої собівартості готової продукції необхідно буде провести коригування собівартості готової про­дукції з урахуванням фактичних (а не норматив­них) витрат на її виробництво і відповідно відкоригувати собівартість реалізованої продукції.

Крім виробничої собівартості, до складу собівартості реалізованої готової продукції, яка формує результат від реалізації, відповідно до П(С)БО-16 повинні включатися нерозподілені постійні загально виробничі витрати і наднормативні ви­робничі витрати.

Схематично елементи собівартості реалізованої готової продукції на підприємствах громадського харчування подано на рис. 3.3

Розглянемо економічне значення використову­ваних термінів.

Щодо терміна «прямі витрати» питань, як пра­вило, не виникає. А ось зміст категорій «розподі­лені постійні загально виробничо витрати» і «змінні загально виробничо витрати» потребує деякого по­яснення. Так, у П(С)БО-16 всі загально виробничо витрати поділено на змінні та постійні. Сума змінних витрат коливає залежно від обсягів продажу гото­вої продукції (наприклад, витрати, пов’язані з нарахованою виробничим методом амортизацією основних засобів, які використовуються для при­готування конкретних блюд тощо). Сума понесе­них змінних загально виробничих витрат відно­ситься в дебет рахунку 23, тобто збільшує виробни­чу собівартість виготовленої продукції.

Постійні витрати включають витрати на обслу­говування і управління виробництвом, що не зміню­ються через зміну обсягів діяльності (наприклад, розмір орендної плати за приміщення тощо).

Звертаємо увагу, що залежно від умов діяльності конкретного підприємства один і той самий вид витрат може бути як змінним, так і постійним. Наприклад, амортизаційні витрати можуть бути постійними, якщо підприємство вибрало такі методи нарахування амортизації: прямолі­нійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний або податковий. А якщо підприємство амортизує духову шафу, наприклад, за допомогою виробничого методу, то витрати, пов’язані з амортизацією, будуть змінними.

Згідно з П(С)БО 16 постійні загально виробничо витрати також підлягають розподілу на кожний об’єкт витрат. При цьому базою розподілу можуть бути години роботи, заробітна плата, обсяг діяль­ності, прямі витрати тощо за умови нормальної потужності.

Під нормальною потужністю обладнання розу­міється очікуваний середній обсяг діяльності, якого можна досягти в умовах звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або опе­раційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Інакше кажучи, підприємство громадського харчування самостійно планує на декілька років уперед середній обсяг діяльності обладнання, яке використовується під час приготування продукції. Маючи показник нормальної потужності, для визначення собівар­тості реалізованої продукції підприємство гро­мадського харчування повинно розрахунковим шляхом визначити, яку частину постійних загально виробничих витрат здійснено в межах нормаль­ної потужності, а яка — перевищує запланований рівень. Отже, відбувається певне розрахункове регулювання ефективності витратної частини діяльності підприємства.

Однак у цій ситуації, на нашу думку, є деякі некоректні аспекти, а саме: нерозподілені постійні загально виробничі витрати згідно з п.16 П(С)БО-16 включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення незалежно від факту реалізації продукції, до якої вони належать, тобто принцип нарахування і відповідності доходів і витрат не дотримується.

А розподілені загально виробничі витрати вклю­чаються до складу виробничої собівартості виго­товленої продукції та відображаються на дебеті рахунку 23 «Виробництво».

На КП “Казка” для обліку виробництва використовуються такі рахунки: 2300 “Виробництво” – на якому обліковують прямі витрати, 2310 “Виробництво” – на якому обліковують непрямі витрати. Непрямі витрати повністю включаються в собівартість виготовленої продукції.

Узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу ведеться на рахунок 70 “Доходи від реалізації”.

Рахунок 70 “Доходи від реалізації” – тимчасовий, має ознаки пасивного рахунку, призначений для обліку господарських процесів.

По кредиту рахунку 70 “Доходи від реалізації” на підставі довідок та розрахунків бухгалтерії відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету – належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та ін., передбачених законодавством); суми. Які отримуються підприємством на користь комітента, принципала; повернуті перестраховниками частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій); результат зміни резервів незароблених премій ( у страхових організаціях); та списаннях у порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Бухгалтерський облік доходів від реалізації ведеться щодо кожного об’єкта за відповідними групами, для яких відкривається оеремий субрахунок. Рахунок 70 “Доходи від реалізації” має такі субрахунки (табл.3.1)

Таблиця.3.2

Субрахунки до рахунку 70 “Доходи від реалізації”

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та або іншими напрямками, визначеними підприємством.

У фінансовому обліку процес реалізації відображається наступним чином: при методі нарахування і відповідності доходів і витрат – в момент відпуску готової продукції, товарів, наданих послуг, які в громадському харчуванні співпадають з моменту одержання грошових коштів.

Таблиця 3.2

Кореспонденція рахунків з обліку доходів від реалізації

Виробничі і комерційні підприємства можуть бути платниками податку з валового доходу, його обліковують:

1) у твердій сумі на одиницю облікованої продукції (акциз);

2) у процентному відношенні до відпускної ціни (ПДВ).

Податок з валового доходу є одним з джерел з доходу бюджету, що сплачується підприємствами з грошової виручки від реалізації продукції. Тому на підставі розрахунку податку з доходу в обліку відображають виникнення заборгованості перед фінансовими органами за платежами до бюджету, з одного боку, і збільшення витрат за рахунок реалізації – з іншого.

Кореспонденція рахунків з обліку виробництва і реалізації продукції громадського харчування наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3.

Кореспонденція рахунків з обліку виробництва та реалізації власної продукції

Бутинець Ф.Ф. пропонує для обліку виробництва використовувати рахунок 23 “Виробництво” з виділенням таких його субрахунків 231 “Прямі виробничі витрати”, 232 “Непрямі виробничі витрати (або рахунок 91 “Загально виробничі витрати”). Пропонується відображати нараховану заробітну плату кухарям та інші непрямі виробничі витрати. Свістунова І. Пропонує всі непрямі витрати відображати на рахунку 901 “Собівартість готової продукції”.

Згідно з Інструкцією № 291 підприємства гро­мадського харчування у бухгалтерському обліку та звітності мають відображати окремо доходи і витрати від реалізації готової продукції (відпо­відно 901 «Собівартість реалізованої готової про­дукції» і 701 «Дохід від реалізації готової про­дукції») і доходи (витрати) від реалізації купова­них товарів (відповідно 902 «Собівартість реалі­зованих товарів» і 702 «Дохід від реалізації то­варів»). Проте, як показують дослідження на практиці, буде досить складно чітко дотримуватись зазначеного розмежування.

КП “Казка” розробило свою методику відображення в обліку виробництва і реалізації готової продукції. Для обліку доходів від реалізації підприємство використовує тільки рахунок 701 “Дохід від реалізації готової продукції”. На цьому рахунку відображається як дохід від реалізації готової продукції, так і дохід від реалізації товарів, що є не правильним.

Для обліку непрямих витрат на виробництво використовується рахунок 2310. У зв’язку з тим, що незавершеного виробництва на підприємстві немає, всі непрямі витрати відносяться до виготовленої продукції. В кінці звітного періоду всі непрямі витрати списуються на рахунок 7910 “Фінансові результати”, тобто на рахунку 9010 формується собівартість витраченої на виробництво сировини. Було б більш доцільно непрямі витрати зібрані на рахунку 2310 списувати на рахунок 9010, що дасть можливість сформувати виробничу собівартість випущеної продукції. Для того, щоб цей показник відповідав П(С)БО 16 “Витрати” головному бухгалтеру КП “Казка” необхідно розробити методику відображення в обліку загальновиробничих витрат.

В зв’язку з тим, що підприємство займається організацією споживання продукції воно несе певні витрати на збут, однак в обліку вони не відображаються.

1.2. Система аналітичних показників, інформаційна база та основні методи аналізу

Реалізація фінансової стратегії підприємства значною мірою залежить від рівня управління його доходами та витратами, метою якого є отримання прибутку.

Фінансові результати розглядаються залежно від характеру операцій, які призводять до їх утворення, та з точки зору впливу на їх формування відповідних видів доходів і витрат. Загальний аналіз прибутку передбачає попередній розподіл доходів за джерелами їх утворення, а витрат – за напрямами коштів відповідно до змісту операційної, інвестиційної або фінансової діяльності, наслідком якої є утворення тієї чи іншої складової прибутку. Основою такого групування є звіт про фінансові результати.

Аналіз доходів і витрат підприємства проводиться по таких напрямках:

загальна оцінка динаміки доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), аналіз впливу окремих факторів на обсяг доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), аналіз витрат, зміна обсягу реалізації, зміна структури реалізованої продукції (робіт, послуг), зміна собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), зміна цін.

Інформаційну базу аналізу доходів витрат наведено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1.

Інформаційна база аналізу доходів та витрат з реалізації

Раніше аналіз здійснювався шляхом порівняння фактичних показників звітного періоду з запланованими. Нестабільність економічної ситуації при формуванні ринкових відносин в економіці України, велика інфляція призводять до такого стану, коли перспективи діяльності підприємства важко прогнозувати. В таких умовах в багатьох підприємствах планові завдання визначаються формально і, як правило, далекі від реальності, або зовсім не визначаються. Тому в даній роботі оцінка доходів і витрат підприємства здійснена шляхом порівняння показників діяльності за 2004 і 2005 рр.

Для проведення аналізу доходів і витрат прибутку досліджуваного підприємства в роботі поставлені такі основні завдання:

1. Вивчити обсяг, характер і склад фінансових результатів дослідженого об’єкту;

2. Встановити динаміку формування всіх складових частин фінансових результатів ;

3. Розрахувати фактори, що впливають на доходи і витрати;

4. Виявити резерви збільшення доходу та зменшення витрат.

Загальний аналіз прибутку підприємства групується на використанні методик вертикального та горизонтального аналізу, які дозволяють оцінити структуру об’єкта аналізу та визначити його динаміку в цілому і за кожною складовою.

4.1. Загальний аналіз доходу і витрат підприємства громадського

харчувння КП “Казка”

Основними етапами аналізу доходу в підприємствах громадського харчування є :

- вивчення показників, що характеризують динаміку доходу;

- оцінка показників динаміки доходу по кварталах;

- обчислення середньорічних темпів росту і приросту;

- аналіз ритмічності і рівномірності реалізації.

Для проведення аналізу структури доходів КП “Казка” за 2004-2005 рр. побудуємо в табл. 4.1.

Таблиця 4.1.

Аналіз структури доходів КП “Казка” за 2004-2005 рр.,( тис. грн. )

Дані табли­ці свідчать, що підприємство отримує тільки дохід від реалізації продукції: як в 2004 році, так і 8 % за 2005 рік. Доходи від реалізації за досліджуваний період збільшилися на 24,4 тис.грн. або на 24,7%.

Зробимо аналіз динаміки доходу КП “Казка” за 2005 р. поквартально (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Динаміка доходу КП “Казка” по кварталах за 2005 р.

Як бачимо з даних табл 4.2, на протязі звітного 2005 року обсяг доходу по КП “Казка” зменшився на 20,7 тис. грн дохід 2 кварталу зменшився на 13% у порівняні з першим кварталом, в 3 кварталі зменшення склало 26,4% в порівнянні з 2 кварталом і тільки в 4 кварталі підприємству вдалось виправити ситуацію – обсяг доходу збільшився на 31,2% порівняно з 3 кварталом. Таким чином, обсяг доходу розподілявся на протязі кварталів року нерівномірно. Для оцінки ступеня рівномірності отримання доходу по кварталах 2001 року складаємо табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Питома вага (в %) окремих кварталів в річному обсязі доходу 2005 року

КП “Казка”

Як бачимо з даних табл 4.3 розподіл річного доходу на протязі кварталів здійснювався нерівномірно і найбільша питома вага припадає на 1 квартал (29,8%), на 2 квартал – 26%, найменша питома вага – 19% у 3 кварталі і на долю 4 кварталу припадає – 25,1%. Зробимо аналіз рівномірності отримання доходів по КП “Казка” за 2002 р. за допомогою показників варіації:

(4.2.)

(4.3.)

де,

s - середнє квадратичне відхилення;

х – (%) – питома вага кожного кварталу;

- (%) – середній % питомої ваги кварталу за рік;

n – кількість періодів;

V – коефіцієнт варіації;

Кр – коефіцієнт рівномірності.

Таким чином, рівномірність отримання доходів продукції КП “Казка” за 2005 р. склала 84,64%.

Проаналізуємо склад доходу підприємства. Складовими доходу є продаж продукції власного виробництва та покупних виробів. Головною функцією громадського харчування є виробництво власної продукції. Але продаж супутніх покупних виробів є важливою функцією, яка сприяє успішному виконанню задач громадського харчування (табл. 4.4).

Таблиця 4.4.

Склад доходу КП “Казка” за 2005 р. в розрізі кварталів (тис. грн.)

Як бачимо, з даних табл. 4.4. питома вага доходів від реалізації власної продукції на протязі 2005 року складала від 70,5% (в 1 кварталі) до 80,1% в 2 кварталі. Найменшу питому вагу дохід від випуску власної продукції займав в 1 кварталі. Питома вага доходу від реалізованої покупної продукції складала 19,9% в 2 кварталі, 23,6% - в 2 кварталі, 24,8% - в 3 кварталі, 29,5% - в 4 кварталі.

Таблиця 4.5

Структура витрат і відрахувань по КП “Казка” за 2001-2002,

Дані табл. 4.5. показують, що найбільшу частку витрат становлять собівартість реалізованої продукції в 2004 році 91,85% і 2005 80,76% Тобто спостерігається тенденція її зниження (на 6,1 тис.грн. з 101,4 тис.грн. до 95,3 тис.грн.).

Однак, адміністративні витрати по підприємству за досліджуваний період збільшились в сумі на 2 тис.грн. (з 9,0 тис.грн. до 11Ю0 тис.грн.) або 22,22%.

В результаті питома вага цих витрат збільшилася на 1,17%.

Значно збільшили суму витрат у 2005 році інші операційні витрати – 11,7 тис.грн. Їх питома вага склала 9,92% від суми всіх витрат. Ці витрати виникли у зв”язку з тим, що підприємству були представлені штрафні санкції\ за порушення умов господарювання. Порівняння сум визначеного доходу і понесених витрат показало, що підприємство отримало збиток.

Виходячи з наявних доходів і витрат фінансовий результат КП “Казка” має склад, показаний в табл 4.3. Дані табл. 4.3. показують, що найбільшу абсолютну суму має прибуток від реалізації продукції (валовий): він зріс проти мину­лого року на 237,8 тис. грн., або на 11%. Прибуток до оподатку­вання знизився на 941,3 тис. грн. У результаті підприємство у 2001 році отримало чистий прибуток у сумі 9,8 тис. грн., а у 2002 році – чистий збиток у сумі 927,3 тис. грн.

Аналіз виконання прибутку від реалізації продукції проводиться за даними форми № 2 “Звіт про фінансові результати” і за обліковими даними під­приємств.

Вхідні дані для аналізу подано в табл. 4.6

Таблиця 4.6

Валовий прибуток від реалізації продукції по КП “Казка” за 2005 р.,

/тис. грн./

За даними табл. 4.4. в 2005 році отримано валовий прибуток в сумі 8 тис.грн. В 2004 році підприємство мало валовий збиток в сумі 18,4 тис.грн.

Порівнюючи суму валового прибутку планову і суму валового прибутку, розрахова­ну за плановими цінами і плановою собівартістю, але за фактичним обсягом і асортиментом продукції, обчислимо, наскільки вона змі­нилась унаслідок зміни обсягу й структури реалізованої продукції:

8 – (-18,4)= 26,4тис. грн.

Але щоб визначити вплив тільки обсягу реалізації, треба валовий прибуток помножити на відсоток збільшення обсягу реалізації. Цей відсоток становить 124,49 (124/96,6х100).

Вплив зміни обсягу реалізації обчислюється:

99,6 х 24,49

= 24,39 тис.грн.

100

Отже, за рахунок збільшення обсягу реалізації ми одержали 212,9 тис. грн. прибутку. Потім визначаємо вплив структурного фа­ктора: від першого результату віднімаємо другий:

26,4 – 24,39 = + 2,01 тис. грн.

Щоб поглибити аналіз фінансового результату від реалізації продукції, треба детально вивчити зміни обсягу реалізації, ціни, структури та со­бівартості для кожного виду продукції. Однак, по підприємствах громадського харчування такої інформації в системі обліку не формують тому провести його неможливо.

4.2. Аудит доходів і витрат від реалізації

Найбільш важливим і узагальнюючим показником фінансового результату реалізованої продукції громадського харчування є валовий прибуток.

Тому найвідповідальнішими ділянками аудиту є перевірка його складових доходів і витрат від реалізації.

Перевірка доходів і витрат починається з перевірки відповідності показників звітності про доходи і витрати фінансово-господарської діяльності даним регістрів синтетичного й аналітичного обліку.

Основними завданнями такої перевірки є:

— вивчення правильності правильності обчислення й відображення у звітності доходу і витрат;

— реальності кожного запису на аналітичних рахунках до ра­хунків 70 "Доходи від реалізації товару”, “Собівартість від реалізації товарів” 902 і 79 "Фінансові результати";

Джерелами перевірки є:

— баланс, звіт про фінансові результати; податкова звітність;

— регістри аналітичного й синтетичного обліку результатів фінан­сово-господарської діяльності (Головна книга, журнали-ордери й відо­мості до них за рахунками 70 "Доходи від реалізації", 902,92,93;

— первинні документи, розрахунки тощо.

Під час аудиту аудитор керується Законом України "Про бухгал­терський облік та фінансову звітність в Україні", законодавством про фінансово-господарську діяльність юри­дичних і фізичних осіб, іншими нормативно-правовими актами з об­ліку і звітності, бізнес-планом і розрахунками до його обґрунтування, а також Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку запасів, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Головна мета аудиту – перевірити правильність відображення у фінансовій звітності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та своєчасності й повноти перерахування податків.

Насамперед аудитор встановлює правильність визначення підприє­мством передбачуваного доходу від реалізації товарів (продукції,робіт, послуг).

Інформаційною базою при цьому можуть бути кальку­ляції продажних цін на власну продукцію та покупні товари.

Аудитору слід врахувати, що норми Положення (стандарту) бух­галтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" стосуються звітів підприємств усіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. У статті звіту про фінансові результати "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" показується загальна сума доходу без вирахування наданих знижок, повернення проданих то­варів, податку на додану вартість, акцизного збору.

Для визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції чи наданих послуг слід із доходу (виручки) від реалізації вирахувати податки, збори, знижки тощо. Аудитор перевіряє правильність визначення результату операцій­ної діяльності.

Для визначення валового прибутку чи збитку від операційної діяльності береться до уваги сума доходу, податку на додану вартість та собівартість реалізованого товару (готової продукції).

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" передбачено, що дохід визнається за умови збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Однак не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

— сума ПДВ, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

— сума попередньої оплати продукції;

— сума авансу в рахунок оплати продукції;

— сума завдатку під заставу в погашення позики, якщо передба­чено договором;

— надходження, що належать іншим особам тощо. Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією. Особливій перевірці підлягає правильність відображення в обліку тієї суми прибутку, яка повинна бути перерахована в бюджет внасл­ідок застосування до підприємства економічних санкцій за вуалювання (заниження) доходу (прибутку), пені за несвоєчасне перераху­вання податків. Суми таких санкцій покриваються за рахунок при­бутку, який залишається в розпорядженні підприємства, і на величи­ну оподаткованого доходу (прибутку) не впливають.

Таким чином, під час перевірки фактичного прибутку слід вста­новити насамперед правильність відображення у звітності фактичної виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Для цього ревізор використовує такі джерела інформації:

— звіт про фінансові результати;

— журнали-ордери по рахунках 23,28,301;

— первинні документи на реалізацію власної готової продукції і покупних товарів, книгу обліку РРО;

— виписки з рахунків у банках;

— прибуткові касові ордери на оприбуткування готівки за опла­чену продукцію;

— платіжні доручення (вимоги-доручення) на оплату реалізації за безготівковими розрахунками.

По-перше, на підставі вищевказаних документів аудитор зіставляє дані Звіту про фінансові результати за статтею "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" з даними Головної книги з рахунка 70 "Доходи від реалізації". Сума розбіжностей повинна дорівнювати сумі податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (коди рядків 015, 020, 030 звіту про фінансові результати). Якщо встановлено невідповідність суми, відоб­раженої в Головній книзі й оборотній відомості за синтетичними рахунками з кредиту рахунка 70 "Доходи від реалізації", сумі, одер­жаній після зменшення суми виручки у Звіті про фінансові результа­ти на суму ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу, то ревізор з'ясовує причину такої невідповідності та вживає разом із головним бухгалтером заходи щодо її виправлення відповідно до чинного законодавства.

По-друге, аудитор перевіряє правильність відображення у звітності собівартості реалізованої продукції та товарів. З цією метою слід зіставити дані Головної книги (оборотної відомості за синтетичними рахунками) з записами в журналах-ордерах за рахун­ками 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витра­ти операційної діяльності".

По-третє, перевіряють правильність і законність оформлення опе­рацій щодо відпуску продукції з обслуговування банкетіву первинних документах: слід зіставити за накладними, рахунками-факту­рами, відповідність дат. При розбіжності дат слід порівняти період відображення операції щодо обслуговування банкетів в обліко­вому регістрі з датою їх оплати за випискою банку й платіжним дорученням чи видатковим касовим ордером.

У ринкових умовах господарювання, коли фінансово-господар­ська діяльність підприємства здійснюється за рахунок власних фінан­сових ресурсів, а в разі їх нестачі — за допомогою позичкових коштів, постає необхідність аналізу фінансового стану, зокрема в оцінці фінан­сової незалежності підприємства від зовнішніх джерел.

Фінансова сталість встановлюється шляхом співвідношення влас­ного капіталу до валюти банку, а також до забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокових, поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів.

Крім того, слід зіставити залучені та власні кошти й визначити коефіцієнт їх співвідношення. Коефіцієнт маневрування власних коштів вказує на ступінь їх мобільності й визначається діленням суми власних оборотних засобів на всю суму їх джерел.

У регістрах синтетичного й аналітичного обліку, у Звіті про фінан­сові результати показники прибутку (доходу) і витрат показано лише в абсолютній сумі. Однак разом з абсолютною оцінкою розраховують також і відносні показники ефективності фінансової діяльності, тоб­то показники рентабельності.

Рентабельність — відносний показник прибутковості, виражений у відсотках, який характеризує ефективність витрат підприємства зага­лом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рента­бельність виробництва — економічний показник, що обчислюється як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормативних обігових коштів у відсотках. На цей показник впливають зміни рівнів фондовіддачі й оборотності матеріаль­них обігових коштів і рентабельності обсягу реалізованої продукції.

Рентабельність виробництва продукції обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізації продукції.

Показники рентабельності відображають відносну прибутковість, яка вимірюється у відсотках до затрат коштів чи капіталу.

3.4. Автоматизація обліку витрат та реалізації продукту з використанням

програми „1С:Підприємство”

Більшість факторів, що заважають розвитку та процвітанню підприємства, так чи інакше пов’язані з проблемами в організації управління: це прорахунки в плануванні, помилки управлінського та бухгалтерського обліку, робота з дебіторсько-кредиторською заборгованістю та ряд інших. Тому задача оптимізації управління завжди є актуальною. Але, як відомо, оптимізації неможливо досягнути без автоматизації. Сучасний стан інформаційних технологій обумовив достатньо швидкий розвиток систем автоматизації управління підприємством, яких на сьогодні існує багато як від закордонних, так і вітчизняних розробників програмного забезпечення.

На вітчизняному ринку вже з’явилися потужні програмні продукти, які можна використовувати в якості управлінських систем. Але, слід зауважити, що дані продукти мають наступні недоліки з точки зору вітчизняних користувачів:

ü висока вартість;

ü середні та крупні підприємства за закордонними мірками не відповідають таким за вітчизняними мірками;

ü ядром цих систем є бухгалтерський облік, а вітчизняний бухгалтерський облік щойно переходить на зарубіжні стандарти;

ü складність з адаптацією систем до наших умов;

ü висока вартість “гарячої лінії”.

Вітчизняні продукти набагато дешевші і при цьому за функціональними можливостями не набагато поступаються закордонним аналогам.

Оскільки в КП “Казка” облік ведеться вручну, при написанні дипломної роботи виникла необхідність обґрунтування вибору програмного забезпечення, яке б найбільш враховувало специфіку діяльності підприємства та дозволило з найменшими доопрацюваннями автоматизувати облік.

Для автоматизації діяльності КП “Казка” розглядалося програмне забезпечення автоматизації обліку, оскільки комплексні інформаційні системи, які мають як облікові модулі, так і модулі автоматизації аналізу господарської діяльності, планування тощо, набагато дорожчі і КП “Казка” на даному етапі не має можливості їх придбання.

З метою вибору програми були враховані наступні фактори:

Ø рейтинги програмного забезпечення, що друкуються в періодичних виданнях;

Ø розповсюдженість в регіоні;

Ø розповсюдженість в галузі громадського харчування;

Ø наявність програмістів та досвідчених користувачів програми в КП “Казка”.

Результатом дослідження стало звуження вибору до трьох програм, які може придбати КП “Казка”: “1С:Підприємство”, “Парус”, “Акцент”. При цьому було виявлено, що в програмі “Акцент” закладене підґрунтя для реалізації облікових задач в галузі громадського харчування, але програмне рішення знаходиться в стадії розробки і на ринку поки що відсутнє. Програма “Парус” обслуговується лише представниками корпорації в регіоні, відсутні спеціалісти, які б могли безпосередньо на підприємстві обслуговувати дану програму. В той же час на даний момент існує багато спеціалістів, які мають навички програмування в системі “1С:Підприємство”, більшість бухгалтерів, особливо серед молодих спеціалістів мають навички роботи з даною програмою, існує специфічна конфігурація для підприємств громадського харчування, розроблена фірмою “Лабораторія “Форт” – “Форт: Шинок”.

Дане галузеве рішення призначено для обліку бухгалтерських і торгових операцій у громадських їдальнях, ресторанах і кафе.

Конфігурація "Форт: Шинок" реалізує в собі найбільш стандартну методологію бухгалтерського обліку для підприємств громадського харчування згідно із сучасним законодавством України. Конфігурація враховує вимоги до організації бухгалтерського обліку на Україні викладені в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та інші вимоги податкового законодавства України.

Система призначена для підготовки та обліку фінансово-господарських документів, накопичення інформації про здійснені господарські операції на бухгалтерських рахунках, отримання внутрішньої і зовнішньої звітності підприємства.

“Форт: Шинок” дозволяє :

· вести облік типових бухгалтерських і торгових операцій;

· вести облік продуктів, напівфабрикатів і блюд у розрізі найменувань і місць зберігань;

· вести порційний облік і можливість декількох методів списання (FIFO, LIFO, по мінімальній чи максимальній ціні, за середньозваженою ціною, по терміну придатності);

· складання і формування калькуляційних і технологічних карток;

· формування поточного меню;

· виготовлення блюд і списання продуктів по калькуляційних картках;

· взаємозамінність інгредієнтів;

· зворотна калькуляція блюд;

· спеціалізовані звіти: прейскурант, виготовлені блюда й ін.

В основу побудови програми закладений облік господарських операцій в хронологічному порядку. Для ведення обліку кожної господарської операції необхідно занести: короткий зміст господарської операції, назву, номер та дату документу, який підтверджує здійснення операції, прізвища матеріально-відповідальних осіб, найменування отриманих і відпущених матеріальних цінностей. Бухгалтерські проводки формуються автоматично з використанням типових бухгалтерських операцій або документів.

Дана конфігурація включає в себе такі елементи:

- план рахунків, який враховує типові настройки аналітичного, валютного та кількісного обліку підприємств громадського харчування;

- набір довідників для формування первинних документів та ведення переліку первинних об'єктів аналітичного обліку;

- набір документів, передбачених для вводу, зберігання та друку первинних документів та для автоматичного формування бухгалтерських проводок;

- набір констант, які використовуються для настройки загальних параметрів ведення обліку на конкретному підприємстві;

- набір стандартних звітів, що дозволяє вивчати дані бухгалтерського обліку в різних розрізах по будь-яким звітам;

- спеціалізовані звіти по конкретних розділах бухгалтерського обліку;

- набір регламентованих звітів (податкових, бухгалтерських та інших);

- спеціальні режими обробки документів та операцій, які виконують службові та сервісні функції.

Отже, в конфігурації “Форт: Шинок” реалізовані всі основні елементи, необхідні для автоматизації обліку підприємства і одночасно врахована специфіка підприємств громадського харчування. Саме тому КП “Казка” зупинилося на даному програмному продукті.

Розглянемо технологію обліку доходів в конфігурації “Форт:Шинок” програми “1С: Підприємство”.

По-перше, розглянемо налагодження робочого плану рахунків. Для обліку доходів та фінансових результатів використовуються рахунки 7 класу. Основним рахунком є рахунок 70 – “Доходи від реалізації”, який має чотири субрахунки:

701 – “ Доход вiд реалiзацiї готової продукцiї”;

702 – “Доход вiд реалiзацiї товарiв”;

703 – “ Доход вiд реалiзацiї робiт i послуг”;

704 - “ Вирахування з доходу”.

Рис. 5.1. Налагодження робочого плану рахунків в конфігурації “Форт: Шинок”.

Аналогічним чином налагоджені рахунки інших видів доходів:

71 - “Інший операційний дохід”;

72 - “Дохід від участі в капіталі”;

73 - “Інші фінансові доходи”;

74 - “Інші доходи”;

75 - “Надзвичайні доходи”.

Розглянемо налагодження основних довідників, які містять об’єкти аналітичного обліку. Специфічним для програми є те, що довідник “Склади” містить не оптові та роздрібні склади, а такі специфічні для громадського харчування об’єкти, як:

· Бар;

· Кухня;

· Основний склад;

· Ресторанний зал (рис.5.2.)

Рис.5.2. Субконто довідника “Склади”.

Особливістю громадського харчування є те, що довідник “Номенклатура”, в якому ведеться облік товарів, продуктів, блюд і напівфабрикатів, зберігає не лище назви продукції, яка пропонується покупцю, але для кожного продукту зберігає його склад (по продуктах), що містить дані калькуляційної картки, та передбачена можливість заміни одного продукту на інший, для чого вводиться коефіцієнт перерахунку (рис.5.3.) Для розрізнення категорій товарів використовується перерахування "Вид товару", що доповнено елементами "Блюдо" і "Порція".

Розглянемо, якими документами оформлюються операції, пов’язані з продажем продукції та товарів в громадському харчування і яким чином вони реалізовані в конфігурації “Форт: Шинок”.

Всі документи можна поділити на два типи:

· з відпуску готової продукції з виробництва;

· з продажу товарів і готової продукції.

Рис.5.3. Структура довідника “Номенклатура”.

Спочатку розглянемо документи з відпуску готової продукції з виробництва:

1. Денний заборний лист. В конфігурації “Форт: Шинок” документу “Денний заборний лист” відповідає документ “Звіт про виготовлення блюд”(рис.5.4.)

Рис.5.4. Документ “Звіт про виготовлення блюд”.

2. Меню-накладна. В конфігурації можна використати документи “Накладна” або “Накладна на реалізацію”.

3. Замовлення-рахунок. В конфігурації відповідає документ “Рахунок-фактура” (рис.5.5.)

Рис.5.5. Документ “Рахунок-фактура”.

4. Накладна на внутрішнє переміщення, накладна, товаро-транспортна накладна. Реалізовані в програмі документами з аналогічними назвами (рис.5.6.)

Рис.5.6. Документи “Накладна на внутрішнє переміщення” (зліва) та “Накладна на реалізацію” (справа).

5. Акт про реалізацію і відпуск виробів з кухні. Документ в конфігурації: “Звіт про реалізацію” (рис.5.7.)

Рис.5.7. Документ “Звіт про реалізацію”.

Перейдемо до розгляду документів з продажу товарів і готової продукції:

1. Фіскальний касовий чек, розрахункова квитанція. Може бути реалізовано в програмі за умови приєднання модуля роботи з касовим апаратом (наприклад, “Каштан”).

2. Прибутковий касовий ордер (рис.5.8.)

Рис.5.8. Документ “Прибутковий касовий ордер”.

3. Супровідна відомість. Оскільки не породжує проведень та не впливає на облік, не існує у вигляді окремого документу конфігурації. Використовується в якості додатку до прибуткового касового ордеру.

4. Довідка касира-операціоніста. Не раелізовано, оскільки не формує проведень.

5. Реєстр товарообігу, реєстр реалізованих страв. Аналогічно фіскальному касовому чеку можуть бути реалізовані при приєднанні модуля касового апарату. Обліковий реєстр можна побудувати за допомогою стандартних звітів конфігурації.

Таким чином, практично всі необхідні документи, пов’язані з оформленням операцій з продажу продукції та товарів, реалізовані в конфігурації «Форт:Шинок».

Цікавою особливістю конфігурації є можливість формування оберненої калькуляції, яка реалізована у вигляді звіту “Реалізація продуктів в блюдах за період” (рис.5.9.) Можна також організувати пошук продукта по калькуляційних картках (рис.5.10.), що надає можливість автоматизувати процес формування меню та прийняти рішення щодо закупки продуктів(рис.5.11).

Рис.5.9. Звіт “Реалізація продуктів в блюдах за період”.

Рис.5.10. Звіт “Пошук продукта по калькуляційним карткам”.

Рис.5.11. Документ “Калькуляція для закупки продуктів”.

Рис. 5.12. Формування документів “Технологічна карта” та “Калькуляційна картка” в програмі “Форт: Шинок”.

Рис.5.13. Звіт “Прейскурант”

Для деяких блюд (наприклад, "бутерброд з ікрою / хліб, масло, ікра") можна встановлювати ознаку друку складу у виді рядка "100/30/50" у графі "Величина порції".

Таким чином, програма “1С:Бухгалтерія” версії 7.7. з конфігурацією “Форт: Шинок” надає широкі можливості для автоматизації бухгалтерського обліку підприємств громадського харчування і, зокрема, обліку реалізації продукції та товарів. Тому можна вважати, що вибір саме цієї програми підприємством КП ”Казка” буде найоптимальнішим.

Ми рекомендуємо придбати КП “Казка” даний програмний продукт, що дозволить повністю автоматизувати облік, покращить контроль за використанням цінностей, дозволить попереджати такі негативні явища, як розкрадання, псування цінностей внаслідок прострочення терміну зберігання, формування понаднормових запасів, або відсутність на складі запасів, необхідних для того чи іншого блюда та їх замінників.

4.3. Постановка комплексу задач, інформаційна модель автоматизації аналізу реалізації продукції власного виробництва

Готових програмних продуктів по аналізу господарської діяльності на даний час рекламується небагато. Одною з найцікавіших програм, яку можна порекомендувати КП “Казка” є конфігурація "Форт:Аналітик 3.0" програми “1С: Підприємство”. Ця система дозволяє проводити аналіз показників фінансово-господарської діяльності підприємства, використовуючи поточні дані бухгалтерського обліку, накопичені в програмі “1С:Підприємство”. Враховуючи те, що нами рекомендовано для ведення обліку КП “Казка” придбати програму “Форт: Шинок”, придбання програми “Форт: Аналітик” для проведення аналізу є найкращим. Вхідні дані автоматично вибираються з конфігурації “Форт: Шинок”, що значно скорочує час на підготовку проведення аналізу і полегшує одержання результатів, а в деяких випадках є єдиним прийнятним рішенням для користувача.

Конфігурація “Форт:Аналітик 3.0” призначена для керівників, менеджерів, бухгалтерів, економістів і фінансових аналітиків підприємств, фахівців органів державного управління, працівників аудиторських і консалтингових фірм, а також інших фахівців, що займаються аналізом діяльності підприємств. Результатом роботи програми є унікальний аналіз поточного стану підприємств. Програма “Форт:Аналітик” незамінна для проведення оперативного моніторингу фінансового-економічного стану суб'єктів підприємницької діяльності.

Вивчення інформаційних потоків і їх зв'язків в КП “Казка” дозволило сформувати систему відповідних показників, яка необхідна для управління фінансовим станом, згрупувати їх в аналітичні таблиці, розробити інфор­маційну модель задачі “Аналіз реалізації продукції”.

Основними джерелами при розв’язанні задач з аналізу фінансового стану підприємства були:

Ø ф.1. Баланс підприємства;

Ø ф.2. Звіт про фінансові результати;

Ø ф.3. Звіт про рух грошових коштів;

Ø ф.1-П “Звіт підприємства (об’єднання) по продукції”;

Ø бухгалтерські дані (оборотно-сальдові відомості, аналітичні групування тощо).

В загальному вигляді комплекс задач “Аналіз реалізації продукції” складається з підзадач, які приведені в табл.5.1.

Для розв’язку кожної підзадачі будується набір показників, алгоритми розрахунку яких наведені в табл.5.2, співставлення яких дає можливість зробити висновки про стан підприємства, проаналізувати реалізацію продукції та товарів.

Таблиця 5.1.

Характеристика комплексу задач “Аналіз реалізації продукції”

Всі формули та алгоритми реалізуються в конфігурації “Форт:Аналітик”. Побудована система показників дозволяє зробити повний аналіз реалізації продукції. Згідно вказаних алгоритмів автоматично розраховано коефіцієнти, які наведені в таблиці, результуючі показники за даними роботи КП “Казка” представлено в роділі 4 даної дипломної роботи.

Алгоритми побудовані у коефіцієнтів, які будуються на даних зведених показників з форм бухгалтерської та статистичної звітності КП “Казка”. При зміні періоду розрахунку або коригуванні облікових даних “Форт:Аналітик” автоматично зробить перерахунок всіх показників.

Таблиця 5.2.

Основні алгоритми комплексу задач “Аналіз реалізації продукції”

Програма “Форт: Аналітик” передбачає введення граничних значень для кожного показника, що дозволяє не лише побачити розраховане значення, але й оцінити ступінь його наближення до граничного або нормального значення (рис.5.14.), виділивши чотири основних граничних значення:

1) нормальне значення;

2) задовільне значення;

3) погане значення;

4) дуже погане значення.

Рис.5.14. Діалог створення граничних значень для показника.

Також в програмі “Форт:Аналітик” можна не лише розраховувати аналітичні показники, але й аналізувати окремі статті балансу (рис.5.15). За умови присвоєння підприємством певних граничних значень обраним статтям балансу, можливий графічний аналіз по даних статтях .

Рис. 5.15. Показник “Залишкова вартість ОЗ” в програмі “Форт:Аналітик”.

Для побудови показників передбачений конструктор формул, який дозволяє задати алгоритми розрахунку показників, наведених в табл.5.1. (рис.5.16).

Рис.5.16. Побудова алгоритму розрахунку коефіцієнту за допомогою конструктора формул.

Таким чином, ввівши показники, які наведені в табл.5.1 в програму “Форт:Аналітик” КП “Казка” отримає можливість проведення аналізу фінансової звітності безпосередньо в середовищі “1С:Підприємство”, що унеможливить помилки при введенні початкових даних для проведення аналізу. Ми пропонуємо розроблений комплекс показників аналізу реалізації продукції використовувати в поточній діяльності КП “Казка”, що дасть можливість повністю автоматизувати управлінський і фінансовий облік, контроль та аналіз реалізації продукції.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості, - це прибуток. Прибуток одержується внаслідок отримання доходу за вирахуванням всіх витрат. В основі доходу лежить виручка від реалізації власної продукції та покупних товарів. Чим більше підприємство реалізує свою продукцію, тим більше дохід отримує.

Розмір отриманих доходів визначає економічну стратегію підприємства з питань управління матеріальними ресурсами та витратами, персоналом підприємства і оплатою його праці, податковою, інвестиційною, дивідендною політикою підприємства.

Ефективність кожної управлінської системи залежить від якості інформаційної бази, яка формується і використовується нею, зокрема обліку та аудиту.

Проведене в дипломній роботі дослідження стану обліку та аналізу витрат і доходів від реалізації власної продукції і покупних товарів дозволило сформулювати такі висновки.

Головним принципом в обліку фінансових результатів на КП “Казка” є використання принципу нарахування та відповідності доходів і витрат. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Бухгалтерський облік на КП “Казка” здійснюється за журнально-ордерною формою обліку.

Наказом про облікову політику визначено тільки порядок організації обліку. Недоліком цього наказу є те, що по підприємству не визначено:

- систему обліку доходів і витрат;

- методи нарахування амортизації;

- методи оцінки вибуття запасів;

- робочий план рахунків.

Процес визначення прибутку в новій системі обліку включає два основні кроки:

3. Правильне визнання доходів, що відносяться до звітного періоду;

4. Визнання витрат, що пов’язані з отриманням визнаних доходів.

Облік доходів та витрат здійснюється з дотриманням принципу нарахування та відносності доходів та витрат.

Принцип відповідності доходів та витрат передбачає, що для отримання певних доходів необхідні певні витрати. Наприклад, для отримання доходу від реалізації власної продукції та товарів необхідно здійснити витрати на її виготовлення та реалізацію— тобто сформувати со­бівартість готової продукції та покупних товарів.

Підприємства громадського харчування згідно методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування (Наказ Міністерства економіки та з питань інтеграції України від 22.05.02 №145) відносяться до сфери торгівлі, однак вивчення літературних джерел показало, що різні автори пропонують різні методики відображення в обліку виробництва і реалізації продукції громадського харчування.

КП “Казка” розробило свою методику відображення в обліку виробництва і реалізації готової продукції. Для обліку доходів від реалізації підприємство використовує тільки рахунок 701 “Дохід від реалізації готової продукції”. На цьому рахунку відображається як дохід від реалізації готової продукції, так і дохід від реалізації товарів, що є не правильним.

Для обліку непрямих витрат на виробництво використовується рахунок 2310. У зв’язку з тим, що незавершеного виробництва на підприємстві немає, всі непрямі витрати відносяться до виготовленої продукції. В кінці звітного періоду всі непрямі витрати списуються на рахунок 7910 “Фінансові результати”, тобто на рахунку 9010 формується собівартість витраченої на виробництво сировини. Було б більш доцільно непрямі витрати зібрані на рахунку 2310 списувати на рахунок 9010, що дасть можливість сформувати виробничу собівартість випущеної продукції. Для того, щоб цей показник відповідав П(С)БО 16 “Витрати” головному бухгалтеру КП “Казка” необхідно розробити методику відображення в обліку загально-виробничих витрат.

В зв’язку з тим, що підприємство займається організацією споживання продукції воно несе певні витрати на збут, однак в обліку вони не відображаються.

Ведення бухгалтерського обліку на досліджуваному підприємстві в сучасних умовах за діючою методикою є недостатнім, оскільки не забезпечує одержання необхідних відомостей з врахуванням специфіки діяльності, використанням системи сучасних стандартів бухгалтерського обліку. При вивченні програмних продуктів для організації обліку в громадському харчуванні показано, що були враховані наступні фактори:

Ø рейтинги програмного забезпечення, що друкуються в періодичних виданнях;

Ø розповсюдженість в регіоні;

Ø розповсюдженість в галузі громадського харчування;

Ø наявність програмістів та досвідчених користувачів програми в КП “Казка”.

Результатом дослідження стало звуження вибору до трьох програм, які може придбати КП “Казка”: “1С:Підприємство”, “Парус”, “Акцент”. При цьому було виявлено, що в програмі “Акцент” закладене підґрунтя для реалізації облікових задач в галузі громадського харчування, але програмне рішення знаходиться в стадії розробки і на ринку поки що відсутнє. Програма “Парус” обслуговується лише представниками корпорації в регіоні, відсутні спеціалісти, які б могли безпосередньо на підприємстві обслуговувати дану програму. В той же час на даний момент існує багато спеціалістів, які мають навички програмування в системі “1С:Підприємство”, більшість бухгалтерів, особливо серед молодих спеціалістів мають навички роботи з даною програмою, існує специфічна конфігурація для підприємств громадського харчування, розроблена фірмою “Лабораторія “Форт” – “Форт: Шинок”.

“Форт: Шинок” дозволяє :

· вести облік типових бухгалтерських і торгових операцій;

· вести облік продуктів, напівфабрикатів і блюд у розрізі найменувань і місць зберігань;

· вести порційний облік і можливість декількох методів списання (FIFO, LIFO, по мінімальній чи максимальній ціні, за середньозваженою ціною, по терміну придатності);

· складання і формування калькуляційних і технологічних карток;

· формування поточного меню;

· виготовлення блюд і списання продуктів по калькуляційних картках;

· взаємозамінність інгредієнтів;

· зворотна калькуляція блюд;

· спеціалізовані звіти: прейскурант, виготовлені блюда й ін.

Готових програмних продуктів по аналізу господарської діяльності на даний час рекламується небагато. Одною з найцікавіших програм, яку можна порекомендувати КП “Казка” є конфігурація "Форт:Аналітик 3.0" програми “1С: Підприємство”. Ця система дозволяє проводити аналіз показників фінансово-господарської діяльності підприємства, використовуючи поточні дані бухгалтерського обліку, накопичені в програмі “1С:Підприємство”. Враховуючи те, що нами рекомендовано для ведення обліку КП “Казка” придбати програму “Форт: Шинок”, придбання програми “Форт: Аналітик” для проведення аналізу є найкращим. Вхідні дані автоматично вибираються з конфігурації “Форт: Шинок”, що значно скорочує час на підготовку проведення аналізу і полегшує одержання результатів, а в деяких випадках є єдиним прийнятним рішенням для користувача.

Основними етапами аналізу доходу в підприємствах громадського харчування є :

- вивчення показників, що характеризують динаміку доходу;

- оцінка показників динаміки доходу по кварталах;

- обчислення середньорічних темпів росту і приросту;

- аналіз ритмічності і рівномірності реалізації.

Вивчення динаміки доходу показало, що дохід за 2005 рік зріс на

24,4 тис.грн. або 24,7%. Дохід від реалізації товарів складає всі 100%.

Розподіл річного доходу на протязі кварталів здійснювався нерівномірно і найбільша питома вага припадає на 1 квартал (29,8%), на 2 квартал – 26%, найменша питома вага – 19% у 3 кварталі і на долю 4 кварталу припадає – 25,1%. Рівномірність отримання доходів продукції КП “Казка” за 2005 р. склала 84,64%. питома вага доходів від реалізації власної продукції на протязі 2005 року складала від 70,5% (в 1 кварталі) до 80,1% в 2 кварталі. Найменшу питому вагу дохід від випуску власної продукції займав в 1 кварталі. Питома вага доходу від реалізованої покупної продукції складала 19,9% в 2 кварталі, 23,6% - в 2 кварталі, 24,8% - в 3 кварталі, 29,5% - в 4 кварталі. Найбільшу частку витрат становлять собівартість реалізованої продукції в 2004 році 91,85% і 2005 80,76% Тобто спостерігається тенденція її зниження (на 6,1 тис.грн. з 101,4 тис.грн. до 95,3 тис.грн.). За рахунок збільшення обсягу реалізації ми одержали 212,9 тис. грн. прибутку.

Для збільшення доходу КП “Казка” необхідно:

1. Вивчити ринок реалізації кондитерських виробів для збільшення обсягів виробництва та реалізації.

2. Впровадити лінію швидкого обслуговування клієнтів.

3. Впровадити послуги по реалізації кондитерських виробів з доставкою на дім.

4. Вивчити можливості облаштування в літній період відкритого майданчика для торгівлі.

Список використаних джерел

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, Закон України, від 16.07.1999 р. № 996 – ХІV.

2. Про ліцензування окремих видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ.

3. Про захист прав споживачів: Закон України в редакції від 12.05.91 р. № 1023-ХІІ, зі змінами і доповненнями.

4. Про патентування окремих видів підприємницької діяльності: Закон України в редакції від 23.02.96 р. №98/96-ВР, зі змінами і доповненнями.

5. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями.

6. Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках з споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, Закон України, від 01.06.2000 р. №1776-ІІІ, зі змінами та доповненнями.

7. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні порушення в зв’язку з прийняттям Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Закон України, від 05.94.2001 р. №2372-ІІІ

8. П(С)БО 9 “Запаси”, затверджений наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. №246 зі змінами і доповненнями.

9. Про прибутковий податок з громадян, Декрет кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13092 зі змінами і доповненнями.

10. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , Наказ Мінфіну від 24.05.95 р. №88.

11. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків: Наказ Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. №69.

12. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій , Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

13. Інструкція по застуванню Плану рахунків, Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291

14. Порядок розробки та затвердження технологічної документації на фірмові блюда, кулінарні і кондитерські вироби на підприємствах громадського харчування, затв. Наказом Мінекономіки України від 25.09.2000 р. №210.

15. Порядок заповнення і надання юридичними особами всіх форм власності і фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності довідки ф. № 8 ДР, затв. Наказом ДПАУ від 06.01.99 р. №10, зі змінами і доповненнями.

16. Порядок реєстрації і ведення товарно-касових книг при розрахунках в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, затв. Спільним наказом Мінфіну України та Держкомстату України від 25.02.97 р. №48/53, зі змінами і доповненнями.

17. Правила роботи закладів підприємств громадського харчування, затв. наказом від 24.07.02 р. №219 зі змінами і доповненнями.

18. Інструкція про ціноутворення в підприємствах громадського харчування системи державної торгівлі УРСР, затв. Наказом Мінторгівлі УРСР від 13.12.72 №390.

19. Методичні рекомендації щодо порядку формування і застосування цін у підприємствах громадського харчування споживчої кооперації України, затв. Постановою Укоопспілки від 2.06.2000 р. №125.

20. Сборник рецептур блюд и кулинарных изделий для предприятий общественного питания: затв. Приказом Мінторгу ЧРСР від 12.12.1980 р.№310. – М.: Экономика, 1983.

21. Анеліна Л. Калькуляція продажних цін на підприємствах громадського харчування // Податки та бухгалтерський облік, 1999, №27.

22. Анеліна Л. Документи та організація документообороту на підприємствах харчування // Податки та бухгалтерський облік, 1999, №30,31.

23. Ахтирська А. Облік у громадському харчування – Дебет -Кредит: 2001,№16.

24. Ахтирська В. Документальне оформлення операцій у громадському харчуванні // Все про бухгалтерський облік, 1998-1999, № 72,91,113,8,28.

25. Ахтирська О. Облік руху товарів і сировини на підприємствах громадського харчування // Дебет кредит 2001, №14.

26. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємств. – К.: Либідь, 2002р.- 384 с.

27. Бажин И.И. Информационные системы менеджмента. – М.:ГУВШЭ, 2000. – 688с.

28. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: навчально-методичний посібник /під ред.С.Ф.Голова.-Дніпропетровськ: Баланс-клуб, 2001р.- 832 с.

29. Баканов М.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле: Учеб. Для торг. Вузов. – М.: Экономика, 1990.

30. Бакун Д., Бакун В. Собівартість готової продукції у сфері громадського харчування // Бухгалтерія, 2001, №34/1.

31. Бухгалтерський облік у громадському харчуванні. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”/ Ф.Ф. Бутинець та ін., за ред. Проф Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП “Рута”, 2002.

32. Габрук О. Коментарі до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.02 № 349// Бухгалтерський облік і аудит. – 2003, №2. –с.36-42.

33. Головко Т. Методика аналізу фінансової звітності підприємства – К.: Компас, 2000 р.

34.Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів ВНЗ спец. 7.050106 “Облік і аудит”. /за ред. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 680с.

35.Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: навч. Посіб. – К.: МАУП, 2000. – 152 с.

36.Илинзер Д.И. Анализ хозяйственой деятельности в общественном питании. – М.: Экономика, 1985.

37.Информационные системы бухгалтерского учета: Учебник для вузов/ под ред. Подольского В.И. – М.:, 1998, изд. «Аудит»

38. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: навч. Посібник:/ за ред. Проф. Г.Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 496 с.

39.Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: ПБОЮЛ Гриженко Е.М., 2000. – 424 с.

40.Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. – Изд. 4-е, исправл., доп. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. – 208 с.

41.Калина А.В., Конева М.И., Ященко В.А. Современный экономический анализ и программирование. – К.:МАУП, 1997. – 272 с.

42.Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: навч. Посібник:/ за ред. Проф. Г.Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 496 с.

43.Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: ПБОЮЛ Гриженко Е.М., 2000. – 424 с.

44.Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. – Изд. 4-е, исправл., доп. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. – 208 с.

45.Коршикова Р. Калькулювання та облік готової продукції в барах // Все про бухгалтерський облік, 2002, №53.

46.Котенко Л.И., Гринько А.П., Личева Л.И. Учет товарных операций на предприятиях торговли и питания. – К.: Компас, 2001

47.Котенко Л.И. Ценообразование и калькуляція в предприятих общественного питання // Все про бухгалтерський облік, 1998, №17.

48.Кравченко И. Экономический анализ в общественном питании._ Мн., Высшая школа, 1980.

49.Лисюк О., Чацкіс Ю. Облік виробництва, сировини і товарів у підприємствах громадського харчування: рахунок 23 чи 28// Бухгалтерський облік і аудит, 2001, №8.

50.Макаровська Т.П. , Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. Для студ. .вищ. навч. закл. – К.: МАУП, 2003. - 304с.

51.Мазаракі А.А., Проблеми розвитку туристичної індустрії та громадського харчування // Стратегія розвитку туристичної індустрії та громадського харчування: Матеріали між нар. Наук.-практ. Конф. (25-26 жовтня 2000 року, Київ) / відп. Ред. Мазаракі А.А. – К., 2000.

52.Назарбаєва Р. Запаси підприємств громадського харчування – на рахунках 20,23, 26 чи 28?// Бухгалтерський облік і аудит, 2001, №11.

53.Новодворська В. Удосконалення обліку сировини і товарів на підприємствах громадського харчування// Вісник КДТЕУ, 2000, №3.

54.Олексюк О.С. Системи підтримки прийняття фінансових рішень на мікрорівні. – К.: Наукова думка, 1998. – 507 с.

55.Пушкар М. С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланки, 2002 р.

56.Сопко В. Бухгалтерський облік: навч. Посібник.- 3-тє вид., перероб. І допов. – К.: КНЕУ, 2000р – 208 с.

57.Свістунова І. Облік на підприємствах громадського харчування // Бухгалтерія торговельного підприємства: від А до Я, 2002, № 6,7,8

58.Солошенко Л. Громадське харчування. Особливості обліку. – Х.: Фактор, 2002.

59.Тарасенко Н. В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2000 р.