Основні вимоги до фінансової звітності та принципи складання. Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення

Основні вимоги до фінансової звітності та принципи складання

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформа­цію, необхідну для управління і контролю. Для визначення ре­зультатів діяльності підприємства за звітний період дані по­точного обліку необхідно узагальнити в певній системі показ­ників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завер­шальним етапом бухгалтерського обліку.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгал­терського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт­ність в Україні», затвердженим наказом Мінфіну України від 16.09.99 p. № 996-XІV.

Згідно з ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дані бухгалтер­ського обліку служать підставою для складання всіх видів звітності, що використовують грошовий вимірник — фінансо­вої, податкової, бухгалтерської.

Бухгалтерська звітність — це звітність, яка складається за даними бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних потреб користувачів.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, яка міс­тить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона повинна забезпечити інформацію користувачів щодо:

v придбання, продажу і володіння цінними паперами;

v участі в капіталі підприємства;

v оцінки якості управління;

v оцінки здатності підприємства своєчасно виковувати свої зобов'язання;

v забезпечення зобов'язань підприємством;

v визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

v регулювання діяльності підприємства;

v інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих ко­ристувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з ураху­вання конкретних інформаційних потреб.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» основною вимогою, що ставиться до наданої інформації у фінансових звітах, є прав­диве відображення діяльності підприємства. Необхідною умо­вою такого відображення є забезпечення якісної характеристи­ки інформації: достовірність, зрозумілість, доречність і порівнюваність.

Достовірність інформації значить, що вона не містить поми­лок і перекручень. Показники звітності повинні бути об'єк­тивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами.

Зрозумілість — інформація, яка наводиться у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою, розрахованою на розуміння її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйманні цієї інформації.

Фінансова звітність повинна повністю висвітлювати всі напрямки діяльності підприємства і разом з тим містить тільки доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень корис­тувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою корис­тувачам, вона повинна містити дані про:

o підприємство (назву, організаційно-правову форму і місцезнаходження, короткий опис основної діяльності; назву органу управління, в підпорядкуванні якого зна­ходиться підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії та ін.);

o дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного пе­ріоду, передбаченого Положенням (стандартом) 1, то причини ї наслідки цього повинні були розкриті у при­мітках до фінансової звітності;

o валюту звітності і одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтер­ський облік, то підприємство повинне розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів із однієї валюти в іншу;

o облікову політику підприємства і її зміни (принципи оці­нки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності);

o іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідни­ми положеннями (стандартами).

Інформація, що підлягає розкриттю, а також інформація, і яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обо­в'язковою згідно з відповідними положеннями (стандартами), або яка містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості і доречності, подається у примітках до фінансових звітів.

Порівнюваність інформації характеризує можливість кори­стувачам звітності порівнювати:

o фінансові звіти підприємства за різні періоди;

o фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дозволяє оцінити динаміку розвитку підприємства, визначити його місце на ринку.

Передумовами порівнюваності є наведення відповідної ін­формації попереднього періоду і розкриття інформації про об­лікову політику підприємства та її зміни. Для забезпечення порівнюваності у кожному фінансовому звіті необхідно на­водити всю числову інформацію за попередній період спосо­бом, який дозволяє співставити її з даними за звітний період. Якщо, наприклад, класифікація статей у фінансових звітах змінилася, то відповідні суми за попередній період необхідно перекласифікувати для забезпечення їх порівнюваності із звітним періодом. При цьому у примітках до фінансових звітів треба пояснити характер будь-якої перекласифікації, вказа­ти її суму і причину.

Інформація, подана у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати попередньої діяльності, але й бути ко­рисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

Так, інформація про фінансових стан підприємства в звітно­му періоді використовується для прогнозування його фінансо­вого стану, результатів діяльності і платоспроможності в май­бутніх періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольня­ються завдяки відповідній структурі фінансових звітів, а також надання порівнюваної інформації за звітний і попередні пе­ріоди.

Невід'ємною умовою корисності фінансової звітності є своє­часність її складання і подання. Найдостовірніша інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоє­часно. Тому фінансові звіти повинні подаватися користувачам у строки, які забезпечують їх ефективне використання. Зайва де­талізація ускладнює складання звітності та її аналіз, викорис­тання в управлінні. Тому державним і громадських органам забороняється вимагати, а підпорядкованим підприємствам пода­вати звітність за незатвердженими формами.

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна ґрунтуватися на таких основних принципах:

o обачність — застосування в бухгалтерському обліку ме­тодів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

o повне висвітлення — фінансова звітність повинна місти­ти всю інформацію про фактичні і потенційні результа­ти господарської діяльності і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

o автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим власне майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

o послідовність — постійно (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто су­купності принципів, методів і процедур, які використо­вуються підприємством для складання і подання фінан­сової звітності. Зміна облікової політики можлива тільки в передбачених положеннями (стандартами) бухгалтер­ського обліку випадках і повинна бути обґрунтована і розкрита в примітках до фінансової звітності;

o безперервність — оцінка активів і зобов'язань підприєм­ства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися і надалі;

o нарахування та відповідність доходів і витрат. Для визначення фінансового результату діяльності звітного пе­ріоду необхідно співставляти доходи звітного періоду з витратами, які здійснюються для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх ви­никнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів;

o превалювання суті над формою — операції обліковують­ся згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з юридичної форми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби ві­дображаються в балансі (звітності) орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не пе­рейшли у власність орендаря, але ним прийняті на себе ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкти лізингу;

o історична (фактична) собівартість — пріоритетною с оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх ви­робництво і придбання;

o єдиний грошовий вимірник — вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінан­совій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

o періодичність — можливість розподілу діяльності під­приємства на певні періоди часу з метою складання фі­нансової звітності.

Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення

Фінансова звітність (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів мало­го підприємництва, визнаних такими згідно з чинним законодав­ством) включає:

Баланс підприємства (форма № 1);

Звіт про фінансові результати (форма №2);

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

Звіт про власний капітал (форма № 4);

Примітки до річної фінансової звітності (форма №5).

Для суб'єктів малого підприємництва Положенням (стан­дартом) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва” встановлена скорочена за показника­ми фінансова звітність у складі Балансу (форма № 1-М) ї Звіту про фінансові результати (форма № 2-М)".

Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення затвер­джуються:

o для підприємств і організацій (крім банків і бюджетних установ) — Міністерством фінансів України за погод­женням з Держкомстатом України;

o для бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів всіх рівнів і кошторисів — Державним казначейством України.

Підприємства, які мають дочірні підприємства, крім фінан­сових звітів про власні господарські операції, складають консолідовану фінансову звітність. При цьому під дочірніми підприємствами розуміють підприємства, які є юридичною особою і над якими здійснюється постійне право на визначення стратегічної політики з питань основної, інвестиційної і фінансової діяльності з боку материнського підприємства. Консолідована фінансова звітність складається шляхом упорядкованого додавання фінансової звітності дочірніх підприємств до ана­логічних показників фінансової звітності материнського підприємства.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній формі власності, і органи, які здійснюють управлін­ня майном підприємств, заснованих на комунальній власності, складають і подають зведену фінансову звітність підприємств, які відносяться до сфери їх управління. Зазначені органи та­кож окремо складають і подають зведену фінансову звітність по господарських товариствах, акції (частки, паї) яких знаходяться відповідно в державній і комунальній власності.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є ка­лендарний рік. Проміжна звітність (місячна, квартальна), яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку року.

Перший звітний період заново створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але не більше 15 місяців. Звітним періодом підприємства, яке ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про ліквідацію.

Заповнюються форми звітності в тисячах гривень, а фінансо­вий звіт суб'єктів малого підприємництва — в тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і до­стовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку госпо­дарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську за­боргованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, по­слуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збит­ки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (для складання річного звіту) використаний протягом року прибуток.

Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного і аналітичного обліку та роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце).

Перед складанням річного звіту обов'язково проводять пов­ну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану роз­рахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її резуль­тати в обліку. Суми статей балансу за розрахунками з фінансо­вими, податковими органами, установами банків повинні бути погоджені з ними і відрегульовані. За діючим положенням пе­редбачено повну інвентаризацію проводити в максимально на­ближені до складання річного звіту строки (з 1 жовтня до 1 січня). Отже, якісна відмінність між квартальним і річним балансом полягає у тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річного балансу обо­в'язково підтверджуються результатами інвентаризації, що за­безпечує їх достовірність.

Баланс та інші форми звітності підписують керівником підприємства і головним бухгалтером, у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби, — керівником спеціа­лізованої організації або спеціалістом, які за угодою викону­вали роботу по веденню бухгалтерського обліку і складанню звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відпо­відальність за достовірність звітних показників.

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність:

o органам, до сфери управління яких вони належать;

o трудовим колективам (на їх вимогу);

o власникам (засновникам ) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено законом;

o органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства. Строки подання фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність не становлять комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні і фондові біржі, інвестиційні фонди, інвес­тиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного розвітним року оприлюднювати річну фінансову звітність і конструдовану звітність шляхом пуб­лікації у періодичних виданнях до розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і звітність в України здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законом.

Відповідні органи під час перевірки поданої на їх адресу звіт­ності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних; наявність всіх звітних фірм взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками.

Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформляється актом (висновком) у якому дається також оцінка діяльності підприємства щодо підвищення ефективності його діяльності.