Фінансовий контроль в Україні: необхідність, суть, класифікація, система

План

1. Необхідність і суть фінансового контролю.

2. Призначення і класифікація фінансового контролю.

3. Система державного фінансового контролю в Україні.

1. Необхідність і суть фінансового контролю

Фінансовий контроль є важливою функцією держави, що забезпечує умови нормального функціонування фінансової системи. Ринкові умови не відміняють необхідності система­тичного контролю фінансово-господарської діяльності під­приємств, організацій, установ усіх форм власності, вжиття заходів із попередження й ліквідації недоліків. Фінансовий контроль об'єктивно властивий і ринковій економіці, він вико­ристовується всіма розвинутими країнами в тій мірі, в якій дик­тується економічними і політичними завданнями.

Існування фінансового контролю зумовлюється об'єктив­ним характером фінансів. Становлення і розвиток фінансів бу­ли одночасно становленням і розвитком фінансового контро­лю. Виходячи з функцій, що виконують фінанси, їх можна розглядати як інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту і створення на цій основі грошових до­ходів і грошових фондів. Однак грошові доходи і грошові фон­ди створюються і використовуються не автоматично, а під впливом складних економічних відносин. Цим і обумовлена об'єктивна необхідність фінансового контролю як одного з еле­ментів управління фінансами (поряд з фінансовим плануван­ням і прогнозуванням, обліком, а також фінансуванням).

Фінансовий контроль як функція управління фінансами — це специфічна діяльність, що реалізується через систему спос­тереження і перевірки законності і ефективності процесів ство­рення і використання грошових доходів і грошових фондів з метою оцінки обгрунтованості прийнятих управлінських рі­шень і результатів їх виконання для досягнення пропорційнос­ті і збалансованості розвитку економіки. Таке визначення фі­нансового контролю дозволяє виявити специфічне місце фінансового контролю серед інших видів контролю як з точки, зору безпосереднього об'єкта контролю — центролізованих і децентролізованих грошових фондів, що виступають у формі фінансових ресурсів, — відповідності їх формування і використання обмежуючим параметрам фінансового і економічного розвитку, так і безпосередньої мети здійснення фінансового контролю — сприяння успішній реалізації фінансової політики, ефективному використанню фінансових ресурсів.

Практичне здійснення фінансового контролю ґрунтується на використанні фінансів як економічної категорії, що є виражен­ням пізнання і практичного застосування закономірностей сус­пільного розвитку. Участь фінансів у всіх стадіях відтворювального циклу визначає необхідність і значення фінансового конт­ролю в процесі відтворення як важливого інструменту дотриман­ня пропорцій в економіці і досягнення її збалансованості, з урахуванням відносної самостійності руху фінансових ресурсів і ма­теріальних цінностей, що породжує між ними певні протиріччя.

Фінансовий контроль є важливим знаряддям дотримання всіх основних пропорцій у розширеному відтворенні. Будь-яке порушення в параметрах формування і використання фондів фінансових ресурсів, незалежно від ступеня порушення, впли­ває в тій чи іншій мірі на пропорції відтворення. Саме тому правомірно при визначенні суті фінансового контролю вказува­ти на пряму залежність збереження встановлених пропорцій від проведення фінансового контролю за формуванням і викорис­танням різних фондів фінансових ресурсів.

Величина фондів фінансових ресурсів, створення вартісних пропорцій, досягнення збалансованості залежать від багатьох причин. Здійснення фінансового контролю не обмежується констатацією обсягу таких фондів порівняно з планами чи прогнозами. Він включає в себе аналіз їх обґрунтованості, що зумовлює необхідність дослідження всіх причин і факторів, що впливають на величину фінансових ресурсів. Ця обставина, у свою чергу, виводить фінансовий контроль за рамки тільки контролю за обґрунтованістю формування і використання фон­дів фінансових ресурсів.

Здійснення фінансового контролю дозволяє на основі сис­тематичного простежування і перевірки руху фондів фінансо­вих ресурсів вирішувати також завдання раціонального вико­ристання матеріальних і трудових ресурсів, опосередкованих через вартісну оцінку. Фінансовий контроль, крім того, враховуючи взаємозв'язок явищ, виступає як дійовий фактор підви­щення ефективності суспільного виробництва. Наприклад, сплата платежів до бюджету у формі податків чи неподаткових платежів торкається питань укріплення комерційного розрахун­ку, підвищення фінансової дисципліни і т.ін.

Характеризуючи фінансовий контроль як систему спостере­ження і перевірки процесів створення і використання фінансо­вих ресурсів, важливо виділити характерні риси його як системи. Системі фінансового контролю властива цілеспрямованість, яка проявляється в тому, що всі види і форми контролю слугують за­гальній меті — сприянню успішній реалізації фінансової політи­ки, ефективному використанню фінансових ресурсів.

Характерним для фінансового контролю як системи є його динамізм. Фінансовий контроль знаходиться в процесі постійно­го розвитку і вдосконалення. Зміст фінансового контролю, його спрямованість змінюються залежно від рівня розвитку суспільс­тва. Так, розширення господарських прав підприємств, їх самос­тійності у здійсненні фінансової діяльності, поява різних органі­заційно-правових форм підприємництва значно збагачують зміст фінансового контролю, зумовлюють швидкий розвиток такого його виду, як незалежний фінансовий контроль. Із впроваджен­ням комп'ютерної техніки з'являються такі нові його види, як дистанційний контроль, комп'ютерний, робото-технічний конт­роль тощо. Разом з тим фінансовий контроль як система збері­гає в певних межах свою внутрішню структуру, властиві йому форми і методи незалежно від оточуючого середовища.

Така риса системи фінансового контролю, як цілісність (емерджетність), означає, що всі його елементи в сумі ще не складають системи. Системі фінансового контролю в цілому властиві такі риси, яких немає в кожного складового елементу. Наприклад, наявність об'єкта і суб'єкта контролю ще не озна­чає функціонування системи фінансового контролю. Тільки їх взаємодія в процесі контролю породжує нову рису системи — цілеспрямовану контрольну діяльність.

Важливо виділити ще одну характерну рису фінансового контролю як системи. В певному розумінні він є інформацій­ною системою, що включає збір, обробку, зберігання і переда­чу контролюючої інформації. Пріоритетним завданням нині стає модифікація інформаційного забезпечення фінансового контролю шляхом удосконалення законодавчих та нормативно-правових актів, на основі яких забезпечується здійснення фі­нансового контролю. Роль найважливіших норм фінансового контролю відіграють: Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії; нормативно-правові акти з фінансових питань, що приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а саме:

- закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, зокрема засади внутрішньої і зовнішньої фінансової політики, загальнодержавні програми фінансово-економічного розвитку;

- укази та розпорядження Президента України з фінансо­вих питань, що видаються на виконання законів України;

- постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України з фінансових питань;

- нормативно-правові акти центральних органів виконав­чої влади.

Ефективне функціонування фінансового контролю дося­гається за умови забезпечення його необхідними фактичними даними. Подальший розвиток контролю у фінансовій сфері значною мірою пов'язаний з удосконаленням насамперед тих масивів фактичних даних, отримання яких досягається завдяки проведенню державної політики у сфері обліку і статистики.

Поліпшення інформаційного забезпечення фінансового контролю є необхідною умовою досягнення його позитивного впливу на соціально-економічний розвиток держави. Подальше вдосконалення фінансового контролю повинно йти шляхом на­дання інформації про найімовірніший стан об'єкта контролю в майбутньому.

Роль фінансового контролю в забезпеченні створення, раці­онального розподілу і перерозподілу вартості валового внутріш­нього продукту, дотриманні пропорційності розвитку економі­ки, відшуканні додаткових резервів економічного зростання, здійсненні режиму економії надзвичайно велика. Широка сфе­ра здійснення фінансового контролю дозволяє суттєво вплива­ти на весь процес розширеного відтворення, стежити за дотри­манням фінансової безпеки держави, досягненням фінансової самодостатності секторів і галузей економіки, збалансованістю державного та місцевих бюджетів, захищеністю ключових фі­нансово-економічних інтересів громадян та іншими цільовими орієнтирами і параметрами розвитку суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контро­лю сприяє забезпеченню національних економічних інтересів, поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкової економіки.

2. Призначення і класифікація фінансового контролю

Фінансовий контроль — це важлива функція управління фі­нансами. З одного боку, він є засобом поєднання функцій фі­нансового планування і прогнозування, фінансового обліку та статистики, з іншого — передумовою здійснення функцій фі­нансового аналізу та регулювання. Це дозволяє фінансовому контролю відігравати інтегруючу роль, недооцінка якої значно знижує ефективність управління фінансами.

Фінансовий контроль слід розглядати як багатоаспектну систему спостереження і перевірки законності, доцільності, ра­ціональності процесів формування і використання фінансових ресурсів на всіх рівнях управління для оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень і досягнення на цій основі економічного зростання.

Виходячи з цього головною метою фінансового контролю є сприяння зміцненню фінансового становища держави, еконо­мічному зростанню шляхом стеження за досягненням цільових орієнтирів та перевірки дотримання обмежуючих параметрів фінансового і економічного розвитку.

Призначення фінансового контролю, що випливає з голов­ної мети його здійснення, полягає у:

- перевірці законності і ефективності використання фінан­сових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні держави і кон­центруються в державному і місцевих бюджетах;

- встановленні доцільності і раціональності використання фі­нансових ресурсів, зосереджених в державному секторі економіки;

- визначенні законності і обґрунтованості витрачання бюджетних коштів суб'єктами господарювання;

- виявленні достовірності і повноти мобілізації коштів до бюджетної системи і позабюджетних фондів;

- перевірці захищеності фінансових інтересів громадян. Досягнення поставленої мети та вирішення завдань, що витікають із призначення фінансового контролю, забезпечу­ються на основі дотримання низки ключових принципів орга­нізації та здійснення фінансового контролю, найважливішими з яких є принципи:

- системності контролю, що передбачає визначення систе­ми контролю як сукупності взаємопов'язаних між собою елементів (суб'єктів і об'єктів контролю, методів контролю тощо);

- повноті охоплення об'єктів контролем, яка досягається завдяки суцільному простежуванню або вибірковій перевірці певних сегментів підконтрольних об'єктів;

- превентивності контрольних дій, завдяки чому досягаєть­ся завчасне здійснення контролю з метою запобігання виник­ненню суттєвих відхилень фактичного здійснення фінансової діяльності від встановлених норм;

- самодостатності системи контролю, що передбачає наяв­ність такого складу елементів контролюючої системи, який за­безпечує ефективність її функціонування і розвитку;

- ефективності, що передбачає пристосування системи контролю до фінансової діяльності суб'єктів господарювання і залежить від повноти виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:

а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно, систематично;

б) бути своєчасним за терміном здійснення і повним в охопленні суб'єктів контролю;

в) бути оперативним, дійовим, гласним та різнобічним;

- принцип відповідальності, який передбачає відповідаль­ність контролюючих суб'єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та відповідальність господарю­ючих суб'єктів за наслідки контролю.

Важливе значення при здійсненні фінансового контролю має дотримання принципів законності, об'єктивності, поєд­нання державних і регіональних інтересів.

Розвиток людського суспільства зумовив інтеграційні про­цеси у фінансовому контролі. Нині існує цілий ряд міжнарод­них організацій, які працюють над розробкою єдиних вимог до фінансового контролю У цьому зв'язку актуальними є рішен­ня, прийняті міжнародною організацією вищих органів, де сформульовано принципи контролю взагалі, в тому числі вони певною мірою стосуються фінансового контролю. До найваж­ливіших з них слід віднести:

- незалежність фінансового контролю як невід'ємний ат­рибут демократії і обов'язковий елемент управління державни­ми фінансовими ресурсами;

- законодавче закріплення незалежності органів фінансо­вого контролю;

- визначення необхідності здійснення попереднього конт­ролю і контролю за фактичними результатами;

- наявність внутрішнього і зовнішнього контролю як обо­в'язкової умови існування фінансового контролю;

- гласність та відкритість контрольних органів з обов'язко­вою вимогою дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.

Розкриття призначення і ролі фінансового контролю вима­гає його чіткої класифікації. Фінансовий контроль слід класи­фікувати за трьома напрямами: видами, формами і методами його здійснення. Вид контролю — це складова частина, що ви­ражає (частково) зміст цілого і в той же час відрізняється від інших частин конкретними носіями контрольних функцій (су­б'єктами), об'єктами контролю, що, у свою чергу, визначає і відмінності в методах здійснення контрольних дій.

Фінансовий контроль слід поділити на два види в залежнос­ті від характеру взаємовідносин суб'єкта і об'єкта контролю: внутрішній і зовнішній. Внутрішнім називається такий конт­роль, коли суб'єкт і об'єкт входять до однієї системи, а зовніш­нім — такий, коли контроль здійснюється суб'єктом, що не входить до тієї ж системи, що і об'єкт.

Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль, який здійснюють організації, підприємства, установи за власною фі­нансовою діяльністю та фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу. Він є складовою частиною управління ор­ганізацією і тому проводиться за її розсудом, на основі рішень даної організації.

Заходи фінансового контролю, що здійснюються зовнішні­ми органами, звичайно охоплюють всю систему державних ор­ганів і тому можуть розглядатися як макрозаходи. Обидва види контролю доповнюють один одного, і між ними встановлюєть­ся тісний симбіотичний зв'язок.

Щодо класифікації видів фінансового контролю, то вони залежать також від контролюючих суб'єктів. В залежності від акцентування уваги на контролюючих суб'єктах слід виділяти такі види фінансового контролю: державний, муніципальний, незалежний.

Державний фінансовий контроль здійснюється від імені держави з використанням державних повноважень. Суб'єктами державного фінансового контролю є органи державної влади, які у визначеному законодавством порядку утворюють конт­рольні органи, сукупність яких складає інфраструктуру державного фінансового контролю.

Об'єктами державного фінансового контролю є фінансові відносини між гілками державної влади та в структурі кожної з них, фінансові відносини зі сферами громадянського суспіль­ства та місцевого самоврядування щодо створення, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів з метою задоволення соціально-економічних потреб держави.

Реалізація положень Закону України "Про місцеве самовря­дування" зумовлює появу в Україні принципово нових суб'єктів фінансового контролю, якими стають органи місцевого самовря­дування. Об'єктами муніципального фінансового контролю є фі­нансові відносини між окремими рівнями та суб'єктами місце­вого самоврядування і сферами державної влади і громадянсько­го суспільства, що стосуються формування і використання фінансових ресурсів для задоволення соціально-економічних пот­реб територіальних громад і окремих регіонів.

Становлення в Україні громадянського суспільства, тобто сфери, яку представляють відносно незалежні від органів держав­ної влади та місцевого самоврядування громадяни та утворювані ними організації, обумовлюватиме розвиток незалежного фінан­сового контролю, який здійснюватиметься шляхом створення спеціальних контролюючих інститутів, метою функціонування яких є захист фінансових інтересів членів громадянського сус­пільства. Об'єктами незалежного фінансового контролю є акуму­лювання та використання фінансових ресурсів громадян та їх об'єднань з метою розв'язання власних фінансових проблем без втручання органів державної влади і місцевого самоврядування.

Виходячи з поділу контролюючих суб'єктів на ініціаторів та виконавців, можна виділити такі види фінансового контролю, як:

- прямий (безпосередній), який виконують його ініціатори;

- представницький (опосередкований), тобто контроль, де­легований ініціаторами іншим суб'єктам, які відіграють роль його виконавців.

В залежності від ступеня охоплення контрольованого об'єк­та можна виділити такі види фінансового контролю, як комп­лексний, тобто такий, якому підлягають всі аспекти діяльності підконтрольного об'єкта, і тематичний, тобто такий, що зосе­реджується лише на окремих аспектах діяльності.

Залежно від ступеня охоплення об'єктів фінансовим конт­ролем можна виділяти такі його види, як повний і частковий, суцільний і вибірковий. Повний фінансовий контроль характе­ризується загальним глибоким вивченням фінансової сторони діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контролю. Частковий контроль проводиться з певного кола питань шляхом ознайомлення на місці з окре­мими напрямами фінансової діяльності.

Суцільний контроль передбачає вивчення всіх первинних документів і записів у формах аналітичного і синтетичного об­ліку. При вибірковому контролі перевіряються всі документи в окремі періоди протягом року або перевіряється частина до­кументів, але за весь звітний період,

Залежно від джерел інформації і методики виконання кон­трольних дій фінансовий контроль можна поділити на доку­ментальний і фактичний. Цей поділ носить деякою мірою умовний характер, тому що в основу такого розмежування по­кладено лише різні джерела даних, що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для до­кументального контролю е первинні документи, бухгалтерська, статистична звітності, нормативна й інша документація. Фак­тичний контроль базується на вивченні фактичного стану об'єктів, що перевіряються, за даними їх перевірки в натурі, а тому він не може бути всеохоплюючим через безперервний характер фінансово-господарських операцій.

Залежно від місця здійснення фінансового контролю його можна поділити на такі види, як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтроль­ному об'єкті, і дистанційний контроль, коли суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, одержу­ваної через засоби зв'язку.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. Під формами фінансового контролю слід розуміти окремі сторони виявлення змісту фінансового кон­тролю залежно від часу здійснення контрольних дій. Формами фінансового контролю є попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Критерії розмежування цих форм визначаються зіставленням часу здійснення контрольних дій з процесами формування і використання фондів фінансових ре­сурсів. Разом з тим вони знаходяться у тісному взаємозв'язку, відображаючи тим самим безперервний характер контролю. В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль ві­діграє попередній (превентивний) контроль, який здійснюється до проведення фінансових операцій. Попередній контроль є найефективнішою формою фінансового контролю, оскільки вона дає змогу запобігти виникненню недоліків, перевитрат і витрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства.

Поточний фінансовий контроль є органічною частиною процесу оперативного фінансового управління і регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ. Він проводиться в короткі проміжки часу — в процесі здійснення фінансово-господарських операцій.

Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійс­нюється після виконання фінансових операцій за певні минулі періоди часу шляхом вивчення даних обліку і звітності, плано­вої, нормативної документації, контролю підлягає і фактичний стан справ.

Попередній (превентивний), поточний і наступний (рет­роспективний) фінансовий контроль взаємопов'язані і допов­нюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевір­ку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів і т.п. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити недоліки і порушення в процесі фінансово-господарської діяльності і своєчасно їх ліквідувати. Наступний контроль виявляє недолі­ки, які не виявлені попереднім і поточним контролем. Тільки застосування всіх указаних форм фінансового контролю в їх єдності і взаємозв'язку робить фінансовий контроль систематичним, підвищує його ефективність.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є метод контролю. До методів фінансового контролю відносяться конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здій­сненні контрольних функцій. Методами фінансового контролю є ревізія, тематична перевірка, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності.

Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації за певний період часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій,, їх доцільності і ефективності, правильності обліку і достовір­ності облікових і звітних даних.

Тематична перевірка здійснюється з певного кола питань чи однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторо­нами фінансово-господарської діяльності. Такі перевірки мо­жуть проводитися наскрізним методом за ознакою однотипнос­ті операцій чи за ознакою взаємозв'язку між різними суб'єктами контролю і мають сильний контрольний вплив.

Обстеження являє собою ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової діяльності, в процесі якого виявляються її позитивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є використання прийомів співставлення фактичного стану справ з нормативним, логічного аналізу різних факторів і обставин здійснення окремих фінансових операцій і дій посадових осіб.

Відстежування фінансової діяльності господарюючих суб'єк­тів має відбуватися у формі моніторингу, який передбачає постій­не здійснення фінансового контролю суб'єктів господарювання.

Використання всієї сукупності видів, форм і методів конт­ролю має надзвичайно велике значення для ефективного фун­кціонування системи фінансового контролю в цілому.

3. Система державного фінансового контролю в Україні

Система державного фінансового контролю в Україні, яка створюється і вдосконалюється з урахуванням сучасних тенден­цій економічного розвитку, сприяє поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкових відносин і економічному зростанню. Система державного фінансового контролю складається з таких елементів: суб'єкт контролю (хто контролює); об'єкт контролю (кого контролюють); предмет контролю (що контролюють), принципи контролю; методи контролю; процес контролю; прийняття рішень за результатами контролю.

При створенні різних систем контролю визначальним кри­терієм є об'єкт контролю. Включення до системи контролю об'єкта означає, що система повинна бути унікальною і ство­рюватися для кожного конкретного об'єкта контролю. Надзви­чайно важливим є також чітке визначення ролі і місця суб'єкта контролю. Роль суб'єкта контролю визначається тим, що об'єкт управління, що не знаходиться під контролем суб'єкта; управління, стає некерованим і досягнення поставлених завдань практично стає неможливим. Суб'єкти контролю не є раз і назавжди даними, оскільки предмет їх діяльності — об'єкти контролю знаходяться в постійній динаміці.

Суб'єктами державного фінансового контролю є органи дер­жавної влади, яка відповідно до конституційних положень поді­ляється на законодавчу, виконавчу, судову. Визначне місце серед гілок влади як контролюючих суб'єктів належить законодавчій вла­ді як ініціатору чи виконавцю державного фінансового контролю.

Суб'єктом фінансового контролю у сфері законодавчої вла­ди є Верховна Рада України, яка виконує контрольні функції відповідно до конституційне визначених повноважень. Пріори­тетною має стати роль Верховної Ради як ініціатора та безпосе­реднього виконавця тих контрольних функцій, делегування яких не є доцільним з огляду на можливість втрати контролю за певними частинами фінансової сфери.

Суб'єктами фінансового контролю, який безпосередньо здійснюється Верховною Радою і який відповідно до Конститу­ції України називається парламентським, є:

- парламент у складі народних депутатів України;

- Голова Верховної Ради України та його заступники;

- голови та члени комітетів Верховної Ради України;

- голови та члени тимчасових спеціальних комісій;

- народні депутати України;

- уповноважений Верховної Ради з прав людини. Парламентським органом, мета діяльності якого полягає у здійсненні виключно фінансового контролю, є Рахункова палата.

Діяльність Рахункової палати була започаткована прийнят­тям Верховною Радою України Закону України від 11 липня 1996 року "Про Рахункову палату Верховної Ради України". Основними завданнями Рахункової палати є:

- організація і здійснення контролю за своєчасним вико­нанням видаткової частини державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних ці­льових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призна­ченням;

- здійснення контролю за утворенням і погашенням внут­рішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефектив­ності та доцільності видатків державних коштів, валютних, кре­дитних і фінансових ресурсів;

- контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- контроль за дотриманням законності щодо надання Ук­раїною позик і економічної допомоги іноземним державам, між­народним організаціям, передбачених у державному бюджеті;

- контроль за законністю і своєчасністю руху коштів дер­жавного бюджету та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

- аналіз встановлених відхилень від показників державно­го бюджету та підготовка пропозицій щодо їх усунення, і вдос­коналення бюджетного процесу в цілому;

- регулярні інформування Верховної Ради України, її ко­мітетів про хід виконання державного бюджету та стан пога­шення внутрішнього та зовнішнього боргу, про результати здій­снення інших контрольних функцій.

Реалізація економічної стратегії держави потребує підвищен­ня контрольного потенціалу органів виконавчої влади, яким на­лежить ключова роль у здійсненні державного фінансового кон­тролю. У зв'язку з розгалуженістю виконавчої влади зростає важ­ливість тих її органів, на які покладаються обов'язки, що безпо­середньо стосуються проведення фінансового контролю.

Найважливішу роль серед них відіграють контролюючі ор­гани, створювані у складі Міністерства фінансів України.

Пріоритетне місце серед них належить Державній контроль­но-ревізійній службі України, яка створена згідно із Законом Ук­раїни від 26 січня 1993 року "Про Державну контрольно-ревізій­ну службу в Україні". Головним завданням Державної контроль­но-ревізійної служби (ДКРС) є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в мініс­терствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валют­них фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

У зв'язку з конституційним розмежуванням державної вла­ди та місцевого самоврядування повноваження Державної кон­трольно-ревізійної служби поширюються насамперед на су­б'єкти господарювання, бюджетні установи, що перебувають у державній власності. Що стосується органів місцевого самов­рядування, то контрольні дії ДКРС торкаються їхньої фінансо­вої діяльності лише тоді, коли це пов'язано з участю держави у формуванні доходів бюджетів органів місцевого самовряду­вання та їх фінансовою підтримкою.

Державна контрольно-ревізійна служба — фактично єдина служба, яка проводить документальні ревізії і перевірки за до­рученням Президента України і його Адміністрації, Кабінету Міністрів, Генеральної прокуратури і інших правоохоронних органів, глав державних адміністрацій регіонів.

Зростання динамічності фінансових процесів зумовлює від­повідні вимоги щодо забезпечення превентивності, підвищення оперативності фінансового контролю, у зв'язку з чим особли­вої ваги набуває запровадження фінансового контролю, здійс­нюваного Державним казначейством України. Державне казна­чейство України створене відповідно до Указу Президента України "Про Державне казначейство в Україні" від 27 квітня 1995 року з метою забезпечення ефективного управління кош­тами державного бюджету, підвищення оперативності у фінан­суванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів.

Основними завданнями Державного казначейства є органі­зація виконання державного бюджету і здійснення контролю за цим; управління наявними коштами державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період; ведення обліку касового виконання державного бюджету, складання звітності про стан Його виконання; здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом; здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів тощо.

Державне казначейство повністю виконуватиме свої функ­ції тоді, коли буде здійснено перехід від фінансування видатків до оплати рахунків установ, які утримуються з державного бюд­жету. Перехід від фінансування до оплати рахунків дасть мож­ливість забезпечити дійовий попередній контроль за викорис­танням бюджетних коштів і недопущення нецільового їх використання; концентрувати кошти державного бюджету на єдиному казначейському рахунку, що дасть змогу мати вичерп­ну інформацію про щоденний стан руху коштів за доходами і видатками державного бюджету, результати виконання бюдже­ту, що дозволить ефективніше здійснювати поточний контроль.

Що стосується контрольної діяльності Міністерства фі­нансів, то воно повинно посилити профілактичну (превен­тивну) спрямованість державного фінансового контролю. Це пов'язано із поглибленим аналізом і розробкою дохідних і витратних статей бюджету на стадії планування і прогнозу­вання, необхідності впровадження конкурентного функціо­нально-вартісного підходу.

Важлива роль у здійсненні державного фінансового контро­лю належить Державній податковій адміністрації України, яка була створена відповідно до Закону України від 4 грудня 1990 року "Про державну податкову службу в Україні". Протягом останніх років до вказаного закону було внесено значну кіль­кість змін, і нині він діє зі змінами і доповненнями, викладе­ними в останній редакції від 5 лютого 1998 року "Про внесен­ня змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Головним завданням ДПАУ є здійснення контролю за дот­риманням податкового законодавства, правильністю обчислен­ня, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних ці­льових фондів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також неподаткових доходів; внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття норма­тивно-правових і методичних рекомендацій з питань оподатку­вання; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, від­несеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про ад­міністративні правопорушення.

Важливість контрольних функцій Державної податкової ад­міністрації зумовлюється тим, що вона є єдиним органом у структурі не лише виконавчої, а й державної влади загалом, який здійснює фіскальний контроль за діяльністю платників податків.

Контроль, здійснюваний ДПАУ, зводиться не лише до пе­ревірки дотримання податкового законодавства, правильності обчислення податків і своєчасності їх сплати. Визнаючи над­звичайну важливість цих функціональних напрямів діяльності податкових органів, необхідно вказати на неприйнятність зве­дення суті контролю лише до способу забезпечення законнос­ті, оскільки таким чином обмежується його активна економіч­на цілеспрямованість. Податкові органи не обмежуються роллю пасивного контролера. В процесі контролю, як правило, оці­нюються не тільки кількісні результати фінансової і господар­ської діяльності, а і її законність, доцільність, а також фінансова стійкість платника як основа для підвищення податкового потенціалу економіки.

Як вже зазначалося, важливим елементом системи контро­лю є об'єкт контролю. У сфері державних фінансів об'єктом контролю виступають процеси формування і використання фі­нансових ресурсів державного сектору.

Зміна контролюючої системи під впливом сучасних соці­ально-економічних трансформацій безпосереднім чином торк­нулася об'єктів державного фінансового контролю у напрямі їх суттєвого ускладнення. Становлення ринкових відносин в Ук­раїні супроводжується появою підприємств різних форм влас­ності, зміною джерел фінансових ресурсів, їх складу та структу­ри, принципів їх використання, а також принципів кредитування, ціноутворення, грошових розрахунків. В цих умовах з'явилося багато нових об'єктів державного фінансово­го контролю, які потребують належної уваги з боку держави.

Разом з тим запровадження принципово нових економічних відносин суттєво обмежує вплив державного фінансового конт­ролю на соціально-економічні процеси, а також і на підконт­рольні об'єкти порівняно з тим, яким він був за умов адмініст­ративно-командної економіки. Так, розвиток ринкових відносин суттєво обмежує охоплення державним фінансовим контролем таких підконтрольних об'єктів, як процеси формування і вико­ристання фінансових ресурсів підприємств, організацій недер­жавної форми власності. Держава не втручається у формування доходів і їх розподіл та витрачання на приватизованих підприєм­ствах чи інших нових економічних утвореннях.

Суттєве значення для підвищення ефективності контролю­ючої системи має встановлення предметної області державного фінансового контролю, адекватної сучасним вимогам. Предме­том державного фінансового контролю має бути:

- забезпечення стабілізації економіки і досягнення еконо­мічного зростання;

- забезпечення сталості економічного розвитку державно­го сектору економіки;

- досягнення збалансованості державного і місцевих бюд­жетів;

- захист фінансових інтересів громадян України. Важливу роль у забезпеченні дійового фінансового контро­лю відіграє методика контролю, яка являє собою сукупність методів контролю, що використовуються у певному конкретному випадку. Необхідно правильно вибирати методичний інстру­ментарій контролю, враховувати його адекватність предмету контролю, об'єктивність, надійність, орієнтацію на комплекс­ність, оперативність і якість контролю.

Наступним елементом системи державного фінансового контролю є процес контролю. Процес контролю — це діяль­ність суб'єктів контролю, спрямована на гарантоване досягнен­ня найефективнішими засобами поставленої мети шляхом реа­лізації певних завдань контролю і застосування відповідних принципів, методів контролю.

Існують різні підходи до виділення стадій процесу контро­лю, наприклад, а) встановлення параметрів, норм функціону­вання, оцінка відхилень від встановлених параметрів і норм; б) встановлення стандартів контролю, оцінка його ефективності; в) встановлення параметрів, норм функціонування, збір даних про фактичний результат виконання, порівняння і оцінка фак­тичного і очікуваного результатів виконання, розробка і здійс­нення коригуючих дій.

Для подальшого розвитку і вдосконалення системи держав­ного фінансового контролю слід передбачити:

- прийняття низки законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюватимуть організаційну побудову системи дер­жавного фінансового контролю, її функціонування і розвиток;

- забезпечення ефективного формування і використання фінансових ресурсів державного сектору економіки і досягнен­ня на цій основі економічного зростання;

- формування координаційних інститутів у складі системи державного фінансового контролю для встановлення ефектив­ної взаємодії між суб'єктами контролю, що запобігатиме ви­никненню неконтрольованих частин фінансової сфери, а також паралелізму і дублювання при здійсненні контролю.

- чітке окреслення підконтрольних об'єктів та забезпечен­ня повного їх охоплення контролем;

- розроблення і затвердження державних стандартів, що врегульовують здійснення фінансового контролю в різних сек­торах економіки;

- урізноманітнення форм, видів фінансового контролю, впровадження новітніх методик здійснення фінансового конт­ролю.