Облік операцій на поточному , рахунку в національній валюті

Порядок відкриття поточних рахунків у банку

Будь-яка форма підприємницької діяльності передба­чає активний обмін коштами. Посередниками в цих роз­рахунках є спеціальні державні та комерційні господар­ські одиниці — банки.

У процесі господарської діяльності постійно здійсню­ються допоміжні грошові розрахунки між підприємства­ми, між підприємством і бюджетом, органами страхуван­ня, громадськими організаціями, фізичними особами, завдяки чому завершується перетворення грошової фор­ми виділених коштів на виробничі запаси, одержання гронової виручки та чистого прибутку, що міститься в ній. Отже, грошові розрахунки – найважливіший фактор обороту коштів, а їхнє своєчасне завершення — необ­хідна умова безперервного процесу виробництва.

Усі юридичні особи, незалежно від форм власності, а також фізичні особи — громадяни України, іноземні гро­мадяни, особи без громадянства, що є суб'єктами підпри­ємницької діяльності, — здійснюють між собою розра­хунки за товари, роботи, послуги та цінні папери.

Для зберігання коштів і здійснення всіх видів розра­хункових, кредитних і касових операцій юридичним осо­бам — суб'єктам підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, а також фізичним особам банки від­кривають рахунки.

Правовідносини, що виникають у клієнтів банків під час відкриття поточних, депозитних, кредитних рахунків у національній та іноземній валюті, регулює Інструкція «Про відкриття банками рахунків в національній і іно­земній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 18. 12. 1998 р. № 527.

Підприємства, їхні відокремлені підрозділи, фізичні особи (в тому числі фізичні особи — суб'єкти підприєм­ницької діяльності) можуть відкривати поточні та інші рахунки в будь-яких банках України та інших держав за власним вибором і за згодою цих банків. Власник рахун­ка протягом трьох робочих днів від дня відкриття або закриття рахунка повідомляє номер цього рахунка по­датковому органу за місцем своєї реєстрації і банкам, у яких уже мав відкриті рахунки в національній чи іно­земній валюті. Поточні рахунки в національній валюті відкривають для підприємств, що здійснюють науково-дослідницьку, виробничу та іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, мають основні та оборотні засоби і самостійний баланс. З поточного рахунка здій­снюють операції, що забезпечують комерційну та іншу діяльність підприємства (розрахунки за товарно-мате­ріальні цінності з постачальниками і покупцями продук­ції; надання та одержання послуг; одержання заробітної плати й сплата обов'язкових платежів до бюджету і дер­жавних фондів; операції, пов'язані з забезпеченням влас­них матеріально-побутових потреб, та інші згідно із ста­тутною діяльністю підприємства).

Підприємствам, що мають філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які знаходяться на окремому балансі та є самостійними платниками податку, а також структурним підрозділам, які відокремлюються в процесі приватизації, за клопотанням власника основного ра­хунка і за згодою установи банку, в якому відкривається поточний рахунок, можуть бути відкриті поточні рахун­ки для здійснення розрахунків за місцезнаходженням цих підрозділів.

При відкритті всіх видів рахунків банк повинен у триденний строк повідомити про це податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунка.

Для відкриття поточного рахунка в банк подають та­кі документи:

1. Заяву про відкриття рахунка.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію підпри­ємства у виконавчих органах влади.

3. Копію рішення про створення, реорганізацію під­приємства, засвідчену нотаріально або органом, що прий­няв таке рішення.

4. Копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально. Установа банку, в якому відкриваються рахунки (субрахунки), робить від­мітку про відкриття такого рахунка на примірнику ста­туту (положення), на якому зроблено відмітку податкової інспекції про реєстрацію підприємства в податкових ор­ганах, відтак цей примірник повертають власнику рахун­ка.

5. Копію документа, який підтверджує, що підпри­ємство взято на облік у податкових органах.

6. Картку зі зразками підписів директора та його зас­тупника, головного бухгалтера та його заступника і від­битком печатки.

7. Копію документа про реєстрацію в органах Пенсій­ного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, який здійснює реєстрацію.

8. Копію документа про реєстрацію в органах Фонду соціального страхування України, засвідчену нотаріаль­но або органом, який здійснює реєстрацію.

Орендні підприємства додатково подають нотаріально засвідчену копію договору про оренду. Суб'єкти підпри­ємницької діяльності (повні командитні товариства, фер­мерські господарства, підприємці без створення юридич­ної особи тощо), наявність статуту для яких не передба­чено законом, статут для відкриття рахунка не подають.

Картку зі зразками підписів та відбитком печатки по­дають усі юридичні особи та інші суб'єкти підприємниць­кої діяльності (незалежно від форм власності), яким від­кривають рахунки в установах банків.

Право першого підпису належить керівнику підпри­ємства, якому відкривають рахунок, а також іншим по­садовим особам, уповноваженим керівником. Право дру­гого підпису належить головному бухгалтеру та уповно­важеним ним особам. Якщо посада головного бухгалтера не передбачена або в разі, коли ця посада тимчасово не заміщена тощо, власник рахунка робить про це відмітку в картці зі зразками підписів і відбитком печатки. По ра­хунках юридичних осіб, в штаті яких відсутні особи, що мають право другого підпису, а також підприємців (без утворення юридичної особи) в установи банків подається нотаріально засвідчена картка зі зразком підпису тільки власника рахунка.

У картці зі зразками підписів і відбитком печатки зазначають номер рахунка та ідентифікаційний код (но­мер) власника рахунка, підтверджений відповідними до­відками статистичних або податкових органів.

Виписки банку, їх перевірка та обробка

При відкритті поточного рахунка в банку відкрива­ють особовий рахунок підприємства з присвоєнням номе­ра. Особові рахунки банк веде в двох примірниках: пер­ший — для банку, другий видається підприємству як ви­писка з рахунка. Виписку банку з поточного рахунка (ко­пія записів на цьому рахунку) з доданням відповідних первинних документів (об'ява на внесок готівки, чек, платіжне доручення, розрахунковий чек тощо) щоденно або в інші узгоджені з підприємством строки (залежно від частоти операцій по розрахунковому рахунку), пере­дають уповноваженому представникові підприємства або особам, які мають право підпису грошових документів. Виправлення у виписці банку підтверджуються підписом головного бухгалтера установи банку та відбитком круг­лої печатки. Виправлення в первинних грошових доку­ментах не допускаються. Якщо у виписці знайдено суми, зараховані на поточний рахунок помилково, або в ній не відображено сум здійснених операцій, власник рахунка має негайно повідомити про це банк, який в наступних виписках робить виправлення через зарахування (спи­сання) відповідних претензійних сум. Періодично і на 1 січня письмово підтверджується залишок коштів на ра­хунку згідно з даними банку.

Виписка банку є реєстром аналітичного обліку і під­ставою для бухгалтерських записів. Одержану з банку виписку в бухгалтерії перевіряють і обробляють: додають первинні документи, вказують коди рахунків, що корес­пондують з синтетичним рахунком первинного порядку 31 «Рахунки в банках» (субрахунки 311, 314). На дебеті рахунка 31 «Рахунки в банках» відображають надход­ження коштів, на кредиті — їх використання.

Форми банківських виписок можуть бути різними, але з обов'язковим зазначенням: вхідного залишку кош­тів на поточному рахунку на початок дня, надходжень і перерахувань коштів протягом дня окремо за кожним фактом платежу, вихідного залишку на поточному ра­хунку на кінець дня. По кожному факту платежу вказу­ють , на підставі якого номера документа його було зроб­лено, реквізити банку і номер рахунка власника. Під час обробки банківських виписок слід брати до уваги, що з точки зору банку всі кошти підприємств (внески) є бор­говими зобов'язаннями банку, тому залишки коштів та їх надходження на поточний рахунок підприємства ві­дображають на кредиті, а видачу або перерахування кош­тів — на дебеті рахунка. Бухгалтер записує ці операції на рахунка 31 «Рахунки в банках» у зворотному поряд­ку: надходження — на дебеті, а видачу або перерахуван­ня коштів — на кредиті.

На дебеті виписки банк відображає погашення своєї заборгованості перед власником рахунка, а в журналі-ордері № 1 за рахунком 31 «Рахунки в банках» бухгалтер проводить ці операції на кредиті рахунка 31 як списан­ня коштів з поточного рахунка.

У виписці з кредиту банк відображає збільшення за­боргованості перед своїм клієнтом, а у відомості № 1.2 за рахунком 31 «Рахунки в банках» бухгалтер проводить ці операції на дебеті рахунка 31 як надходження коштів на поточний рахунок.

Таким чином, виписка — основний документ, згідно з яким бухгалтер складає кореспонденцію рахунків про рух коштів; вона є реєстром аналітичного обліку та під­ставою для бухгалтерських записів. Подання до банку первинних документів і прийняття їх банком не є підста­вою для обліку операцій доти, поки вони не будуть відоб­ражені у виписці.

У виписці банку обов'язково зазначають такі реквізити:

1. Номер поточного рахунка підприємства.

2. Дату попередньої виписки і дату руху коштів.

3. Залишок коштів до руху коштів.

4. Суми операцій.

5. Номери документів.

6. Розрахункові рахунки-кореспонденти (на які або з яких почався рух після виконаних протягом дня розра­хунків).

Нижче наведено зразок виписки банку.

Бухгалтер у день одержання виписки здійснює операції, які позначають бухгалтерським терміном «контування» — перевірка й обробка виписки. Цей процес передбачає:

1. Нумерування виписки.

2. Добір документів, які підтверджують факт здій­снення господарської операції, і перевірка наявності вип­равдних документів від інших підприємств, що є підста­вою для зарахування або списання коштів.

3. Звірку достовірності записів у виписці банку і до­ даних до неї документах, а також відповідності суми у виписці сумам виправдних документів на перерахування або зарахування коштів.

4. Перевірку правильності визначення залишку гро­шей на поточному рахунку після здійснених операцій.

5. Зазначення кореспондуючого рахунка у виписці проти кожної суми згідно з наведеними операціями. Ті самі рахунки зазначають у документах, доданих до ви­писки.

6. За необхідності — зазначення кодів аналітичних статей обліку.

Помилки у виписці з вини банку відображають у ко­респонденції з синтетичним рахунком 37 «Розрахунки з різними дебіторами» (субрахунок 374 «Розрахунки за претензіями» в частині розрахунків за «Операціями, що помилково проведені на поточних рахунках»). Помилково списану з поточного рахунка суму відображають таким записом:

Дт 374 “Розрахунки за претензіями”;

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Помилково зараховану суму:

Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

Кт 374 “Розрахунки за претензіями“.

У наступних розрахунках банк вносить виправлення, І в бухгалтерському обліку підприємства цю заборгованість списують.

Для правильного ведення обліку розрахункових операцій їх слід чітко формулювати у первинних документах і докладно розписувати суми платежу, зокрема коли платіж складається з кількох сум. Так, якщо сума в платіжному документі складається з платежу за строком і Ієні за прострочення платежу, то в документі необхідно розшифрувати, з яких статей складається сума платежу. Всі розшифровки показують у графі “Призначення платежу”. Суму, що списана (зарахована) банком, відображають відповідно не на двох, а по змозі на більшій кількості рахунків.

Своєчасна підготовка документів і здійснення розрахунків дасть змогу уникнути грошових штрафів і сплати Ієні. З цією метою необхідно вивчати інструкції про порядок внесення платежів (податків) до бюджету, інших фондів, а також угоди підприємства зі своїми партнера­ми, консультуватися з працівниками банків, юристами, аудиторами, досвідченими бухгалтерами.

Розрахункова і платіжна дисципліна є одним із найважливіших елементів роботи бухгалтера.

Кореспонденція рахунків за поточним рахунком

Синтетичний облік операцій за поточним рахунком здійснюють на грошовому рахунку 31 «Рахунки в бан­ках». На дебеті рахунка відображають надходження збільшення) грошей, на кредиті — їх списання. Сальдо рахунка може бути тільки дебетовим і показує залишок грошей на певну дату.

Оборот по дебету цього рахунка показує надходження готівки з каси, одержання коштів від реалізації, повер­нення банківських кредитів, надходження заборгованостей від покупців і замовників та ін.

На кредиті рахунка 31 відображають зменшення коштів у зв'язку з видачею готівки в касу, погашенням заборгованостей постачальникам, підрядникам, до бюд­жету, в банк за одержані кредити, тобто списання кош­тів. Основні бухгалтерські проводки за рахунком 31 «Ра­хунки в банках» (субрахунок 311 «Поточні рахунки в на­ціональній валюті») наведено в табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Основні бухгалтерські проводки за рахунком

31 «Рахунки в банках» (субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті»)

Віднесення цих сум до валових доходів або валових витрат залежить від правил ведення податкового обліку згідно зі ст. 11 Закону України «Про оподаткування при­бутків підприємств», затвердженого Постановою Верхов­ної Ради України від 22. 05. 1997 р. № 283/97-ВР.

Заповнення облікових реєстрів за рахунком 31 «Рахунки в банках»

Дані про операції за рахунками в банку за журналь­но-ордерної форми обліку систематизуються у двох багатогранних реєстрах: у журналі-ордері №1 на кредиті рахунка 31 «Рахунки в банках» і у відомості № 1.2 — на дебеті рахунка. Підставою для складання цих реєстрів є виписки банку і додані до них розрахункові документи, що підтверджують зарахування грошових коштів на ра­хунок або їх списання. Записи в журналі-ордері та у ві­домості роблять після обробки банківських виписок, яка полягає у:

— перевірці відповідності записів у доданих до випи­сок розрахункових документах. При одержанні готівки з каси банку до виписки додається квитанція прибуткового касового ордера, яку оформляють під час оприбуткування готівки в касу підприємства. Якщо у виписці банку вияв­лено операції з помилкового зарахування грошових кош­тів (які не належать цьому підприємству), вживають за­ходів з повернення їх платникові;

— зазначенні в доданих розрахункових документах і банківській виписці шифрів кореспондуючих рахунків за кожною операцією;

— групуванні окремо по дебету і окремо по кредиту сум через підрахунок за однорідними операціями по од­нойменних кореспондуючих рахунках, шифри яких проставлено у виписці;

— підрахунку сум, занесених у відповідні до корес­пондуючих рахунків графи в журналі-ордері № 1 і відо­мості № 1.2, і запису результатів підрахунку.

Аналітичний облік за рахунком 31 у розрізі кореспон­дуючих рахунків відображають у листках-розшифровках на основі доданих до виписки банку розрахункових доку­ментів, у яких зазначено номер документа, дату, корот­ке найменування та суму операції.

По закінченні місяця в журналі-ордері № 1 і відомос­ті № 1.2 підводять підсумки за кореспондуючими рахун­ками і звіряють з оборотами за цими рахунками, що ві­дображені в інших облікових реєстрах у кореспонденції з рахунком 31. Обороти за місяць із журналу-ордера № 1 переносять у Головну книгу.

Залишок грошових коштів на рахунках в банку ві­дображають у відомості № 1.2 тільки на початок і кінець місяця. Залишок грошових коштів, указаний на кінець місяця у відомості № 1.2, має відповідати залишку гро­шових коштів на поточному рахунку, який (залишок) ві­дображено в останній у цьому місяці виписці банку, і да­ним Головної книги.