Територіальна громада – первинний об’єкт місцевого самоврядування

1) Територіальна громада – первинний об’єкт місцевого самовряду­вання.

2) Конституція України про місцеве самоврядування і місцеві фінанси.

1. Згідно зі ст. 140 Конституції основним елементом місце­вого самоврядування в Україні є територіальна громада.

"Місцеве самоврядування, як зазначено у ч. 1 цієї статті, є правом територіальної громади — жителів села чи добро­вільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцево­го значення в межах Конституції і законів України".

У ч. З ст. 140 Основного Закону вже стверджується, що питання місцевого значення вирішуються як безпосередньо громадою, так і через органи самоврядування, тобто не само­стійно колективом громади.

Первинним об'єктом місцевого самоврядування, основ­ним носієм його функцій і повноважень згідно зі ст. 6 цього Закону є територіальна громада села, селища, міста.

У містах з районним поділом територіальні громади райо­нів у містах діють як суб'єкти права власності.

Формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення є місце­вий референдум, предметом якого може бути будь-яке пи­тання, віднесене Конституцією і законами України до відання місцевого самоврядування, і рішення якого є обов'язкови­ми до виконання на відповідній території.

Іншою формою участі громади у вирішенні питань місце­вого значення є загальні збори громадян за місцем прожи­вання, рішення яких можуть враховуватися органами місце­вого самоврядування в їх діяльності.

Нарешті, члени територіальної громади мають право місцевої ініціативи, тобто право ініціювати розгляд у раді будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого само­врядування.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єдну­вати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підпри­ємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів міс­цевого самоврядування, фінансове підтримує місцеве само­врядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компен­суються державою.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що перебуває в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культур­ного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних оди­ниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві по­датки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворю­ють, реорганізовують і ліквідовують комунальні підприєм­ства, організації та установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значен­ня, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціаль­но-економічного та культурного розвитку відповідних облас­тей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів держав­ного бюджету для їх відповідного розподілу між територіаль­ними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюдже­тів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, пе­редає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язкови­ми до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів не­відповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцево­го самоврядування, якщо вони: порушують Конституцію або закони України; обмежують права і свободи громадян; не за­безпечують наданих їм законом повноважень.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає порядок і підстави дострокового припинення повно­важень:

- рад (ст. 78);

- сільського, селищного, міського голови, голови район­ної у місті, районної, обласної ради (ст. 79).

Закон передбачає і підстави дострокового припинення повноважень органів самоорганізації населення.

Згідно зі ст. 80 Закону повноваження цих органів припи­няються у разі:

1) невиконання рішень сільської, селищної, міської, ра­йонної у місті ради, її виконавчого комітету, загальних збо­рів громадян або невиконання своїх повноважень;

2) їх саморозпуску.

Рішення про дострокове припинення повноважень орга­ну самоорганізації населення приймається загальними збо­рами громадян, що утворили даний орган, або відповідною радою.

2. За статтями 142 і 143 Конституції України та ст. 16 За­кону України "Про місцеве самоврядування в Україні" мате­ріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територі­альних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управ­лінні районних і обласних рад.

Повноваження місцевого самоврядування — це визначе­ні і закріплені в Конституції, законах України та інших нор­мативно-правових актах права та обов'язки суб'єктів систе­ми місцевого самоврядування, необхідні для реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування на відповідній території.

Повноваження органів місцевого самоврядування закріп­лені у розділі 2 "Організаційно-правова основа місцевого са­моврядування" Закону, який включає повноваження:

- сільських, селищних та міських рад (статті 25-26);

- виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (статті 27-41);

- сільського, селищного, міського голови (ст. 42);

- районних і обласних рад (статті 43-44).

Крім перелічених повноважень, у згаданому розділі, у главі 5 "Порядок формування, організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування", визначаються: порядок формування рад (ст. 45); порядок підготовки і про­ведення сесій рад (ст. 46); організація роботи постійних ко­місій (ст. 47); тимчасових контрольних комісій рад (ст. 48); депутатів (ст. 49); секретаря сільської, селищної, міської ра­ди (ст. 50); виконавчого комітету ради, його повноваження та організація роботи (статті 51-54); організація роботи від­ділів, управлінь та інших виконавчих органів рад (ст. 55); ор­ганізація роботи голови відповідної ради (ст. 55), його за­ступника (ст. 56) та їх виконавчих апаратів (ст. 58), президії (колегії) районної, обласної ради (ст. 57); форми і зміст актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 59 Закону).

Щодо змісту повноважень сільських, селищних, міських рад, то вони поділяються на загальну і виключну компетен­цію цих рад.

У межах загальної компетенції сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати й вирішувати питання, віднесені Конституцією і Законом України "Про місцеве самовряду­вання в Україні" та іншими законами до їхнього відання (ст. 25 Закону).

Виключною компетенцією цих рад є питання, що роз­глядаються лише на пленарних засіданнях сільської, селищ­ної, міської рад (ст. 26 Закону).

До кола цих питань, зокрема, належать: утворення і лік­відація постійних та інших комісій, виконавчого комітету, ін­ших виконавчих органів рад; затвердження плану роботи ра­ди; заслуховування звітів голови, постійних комісій, керівників виконавчих органів рад; розгляд запитів депута­тів, прийняття рішення про проведення місцевого референ­думу; затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку адміністративно-територіальних оди­ниць, цільових програм з інших питань місцевого самовряду­вання, затвердження місцевого бюджету та звіту про вико­нання бюджету тощо.

Повноваження виконавчих органів сільських і селищних рад поділяються на власні та делеговані повноваження у та­ких сферах: соціально-економічного та культурного розвит­ку, планування та обліку (ст. 27); в галузі бюджету, фінансів і цін (ст. 28); в сфері управління комунальною власністю (ст. 29); в галузі житлово-комунального господарства, побу­тового, торговельного обслуговування, громадського харчування (ст. 30); в галузі будівництва (ст. 31); у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту (ст. 32); у сфері регулювання земельних відносин та охорони навко­лишнього природного середовища (ст. 33); у сфері соціаль­ного захисту населення (ст. 34); у галузі оборонної роботи (ст. 36); щодо вирішення питань адміністративно-територі­ального устрою (ст. 37); щодо забезпечення законності, пра­вопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів грома­дян (ст. 38); інші повноваження виконавчих органів рад.

Місцеве самоврядування в Україні забезпечується низ­кою гарантій, які являють собою конституційно-правові засоби забезпечення організації і діяльності місцевого само­врядування. Гарантії — найважливіша умова повного й ефективного здійснення органами місцевого самоврядування визначених законом їх завдань, функцій і повноважень.

Основоположні гарантії місцевого самоврядування ви­кладено у Конституції України, інші — у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого са­моврядування захищаються в судовому порядку. Захист прав місцевого самоврядування в ряді випадків передбача­ється і галузевим законодавством. Зокрема, в суді розгляда­ються справи про адміністративні правопорушення, відпові­дальність за які настає в разі невиконання рішень органів самоврядування.

Органи місцевого самоврядування можуть також зверта­тися до суду з вимогами про визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які об­межують права територіальних громад, повноваження орга­нів та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 71 За­кону).

В судовому порядку вирішуються майнові спори між ор­ганами місцевого самоврядування (це прерогатива арбітраж­них судів).

Органи місцевого самоврядування мають право оскаржи­ти до суду відмову органу державної влади (в даному разі Міністерства юстиції або виконавчого комітету вищестоящої ради) зареєструвати положення (устав) про місцеве само­врядування.

Рішення органів місцевого самоврядування відповідно до ст. 144 Конституції України з мотивів їх невідповідності Кон­ституції чи законам України зупиняються у встановленому порядку, з одночасним зверненням до суду.

Гарантіям місцевого самоврядування в Україні присвяче­но і розділ 6 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (статті 71-80). Так, у ст. 71 Закону визначається, що тери­торіальні громади, органи та посадові особи місцевого само­врядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Разом з тим органи виконавчої влади та їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, які віднесені законом до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

У разі розгляду місцевою державною адміністрацією пи­тань, що зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона повинна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб місцевого самоврядування.

Важливою гарантією місцевого самоврядування в Україні є підзвітність і підконтрольність місцевих адміністрацій ра­йонним і обласним радам у виконанні програми соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, а також у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, та у виконанні рішень рад з цих питань (ст. 118 Конституції, ч. 1 ст. 72 За­кону).

Гарантією місцевого самоврядування є й право районних та обласних рад виявляти недовіру голові відповідної місце­вої адміністрації (ст. 118 Конституції, частин 2 і 3 ст. 72 За­кону).

Нарешті, гарантією місцевого самоврядування в Україні є обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Зокрема, акти ради, сільського, селищного, міського го­лови, голови районної в місті ради, виконавчих комітетів зга­даних рад, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відпо­відній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, по­садовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

У свою чергу місцеві органи виконавчої влади, підприєм­ства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену Законом відповідальність перед органами місце­вого самоврядування за заподіяну самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах, наданих їм повноважень.

На вимогу відповідних органів та осіб місцевого самовря­дування керівники розташованих або зареєстрованих на від­повідній території підприємств, установ та організацій неза­лежно від форм власності зобов'язані прибути на засідання цих органів для подання інформації з питань, віднесених до відання ради та її органів, відповіді на запити депутатів.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що органи та посадові особи місцевого самовря­дування несуть відповідальність за свою діяльність перед:

- територіальною громадою;

- державою;

- юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону).

Підстави, види і порядок відповідальності органів та по­садових осіб місцевого самоврядування визначаються Кон­ституцією та законами України.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування під­звітні, підконтрольні перед відповідними територіальними громадами.

Місцеві фінанси – це система формування розподілу і використання доходів територіальними громадами та місцевими органами влади з метою виконання делегованих та закріплених за ними функцій і завдань.

Структура місцевих фінансів України:

- самостійні місцеві бюджети (11 785 місцевих бюджетів різного рівня складалося в Україні у 2004 р.);

- фінанси комунальних підприємств.

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та закріплених загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Використана література:

1. Базидевич В.Д., Баласт рик Л.О. Державні фінанси. – К., 2002.

2. Загальна теорія фінансів. – К., 2000.

3. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник. – К., 2002.