Фінансово-інвестиційна діяльність локомотивного господарства Придніпровської залізниці

Реальна економічна ситуація в Україні значно ускладнює інвестиційну діяльність. Наявний обсяг вкладень не забезпечує передумов економічного зростання і навіть повноцінного відтворення наявного стану. Для зупинення безповоротного споживання виробничого потенціалу необхідно розробити адекватний ринковим відносинам інвестиційний механізм, що органічно поєднає форми приватного й держаного інвестування та забезпечить оптимізацію взаємозв’язків різних суб’єктів інвестиційної діяльності.

Одним з найважливіших завдань в системі функціонування залізничного транспорту і його відновлення є дослідження інвестиційної сфери і визначення джерел фінансування. (табл. 1)

Таблиця 1.

Джерела фінансування капітальних вкладень, млн.грн.

Серед джерел фінансування на власні кошти припадає 99%, що свідчить про відсутність альтернативності джерел фінансування на придбання та модернізацію рухомого складу Придніпровської залізниці. (табл. 2)

Таблиця 2.

Напрями використання капітальних вкладень, млн. грн.

Як бачимо, продовжує існувати політика модернізації зношених основних фондів. В той же час модернізація рухомого складу не вирішує одну з головних проблем підвищення конкурентоспроможності залізниць – підвищення швидкості перевезень, що є головною метою транспортної політики галузі.

Це пов’язано як з модернізацією залізничних колій, так і з створенням нового рухомого складу та об’єктів інфраструктури.

Актуальність вирішення проблеми швидкісного руху визначається розробленою Концепцією розвитку транспорту України на 1997-2010 рр. та ухваленою Кабінетом Міністрів «Програмою створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в України».

За даними Головного управління локомотивного господарства Укрзалізниці, для забезпечення у 2000 - 2006 рр. перевезень необхідно щороку придбати: електровозів-141, тепловозів - 81, і електропоїздів — 200 секцій [3]. До того ж необхідно постійно забезпечувати в повному обсязі ремонт і модернізацію тягового рухомого складу.

Таким чином, проблема формування виробничих інвестицій в розвиток залізничного транспорту країни залишається ключовою.

У зв’язку з довгостроковим прогнозом (до 2010) необхідно визначити необхідний рівень капітальних затрат, що забезпечує підтримку і зміну основних фондів для прогнозованих обсягів транспортної роботи і недопущення ситуацій, коли залізничний транспорт стане стримуючим фактором розвитку економіки країни в цілому (табл.3).

Таблиця 3.

Прогнозні (розрахункові) показники планів капітальних вкладень та обсягів вантажних і пасажирських перевезень.

За досліджуваний період Придніпровська залізниця концентрувала зусилля на відновленні основних фондів локомотивного господарства, збільшенні капітальних вкладень за рахунок власних джерел фінансування.

В результаті, з врахуванням вводу нових основних фондів, вдалося дещо зупинити їх зношення. В той же час слід підкреслити, що збільшення обсягів капітальних вкладень в попередні роки було забезпечено за рахунок стримання росту експлуатаційних витрат. Таким чином, інвестиційні програми на 2006 - 2010 рр. Придніпровської залізниці повинні бути програмами підтримки сталого розвитку залізничного транспорту у контексті його реформування.

Література.

1. 1. Пасічник В.І. Теоретичні основи економіки експлуатаційної роботи залізниць. Монографія. – К.: Науковий світ, 2003р. – 222с.

2. 2. Паславська І.М. Узгодження фінансово-інвестиційної програми підприємства із застосуванням моделі часової оптимізації інвестиційного портфеля // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. - Запоріжжя: ЗІДМУ, 2004. - №1- С.189-194.