Сутність платіжної системи, єдиний казначейський рахунок, реєстраційні рахунки, технічне забезпечення здійснення платежів, механізм взаємостосунків користувачів коштів з казначейською системою

Зміст

1. Сутність платіжної системи

2. Єдиний казначейський рахунок

3. Реєстраційні рахунки

4. Технічне забезпечення здійснення платежів

5. Механізм взаємостосунків користувачів коштів з казначейською системою

Основні терміни і поняття

1. Елементи платіжної системи:

- Система норм, що встановлюють правила походження платежів.

- Технічне забезпечення здійснення платежів.

- Механізм взаємостосунків користувачів коштів з Казначейською системою.

2. Єдиний казначейський рахунок – це система бюджетних рахунків, що відкриті в установах банків на ім’я Головного управління. Державного Казначейства і його територіальних органів за відповідним балансовим рахунком. Ці рахунки відкриваються в установах національного банку та уповноважених установах комерційних банків, що визначені Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, за балансовими рахунками 2520, 3520.

3. Платіжна система виконання Державного бюджету – частина національної платіжної системи, при якій держава виконує функції отримувача і відправника платежів Державного бюджету.

4. Механізм взаємостосунків користувачів коштів з системою Державного казначейства – це стосунки, які здійснюються шляхом обміну інформацією у вигляді документів за встановленими Національним банком формати та певними вимогами щодо їх заповнення.

5. Реєстраційні рахунки – це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядниками коштів усіх ступенів як складові Єдиного казначейського рахунку для обліку витрат, передбачених їх кошторисами доходів і видатків відповідно до бюджетної класифікації.

1.Сутність платіжної системи

Платіжна система виконання Державного бюджету с частиною національної платіжної системи, при якій держава виконує, функції отримувача і відправника платежів Державного бюджету.

Під платежами Державного бюджету слід розуміти переказ ко­штів від держави до зовнішнього отримувача і навпаки - від зовніш­нього до держави. Тобто платіж складається з двох складових: надхо­джень і виплат. Коли переказ коштів здійснюється між декількома державними відомствами, то це с внутрішніми платежами у системі органів Держказначейства.

Чинна платіжна система виконання Державного бюджету України на сьогодні регулюється Національним банком України, Мі­ністерством фінансів. Державним казначейством України відповідно до покладених на ці органи функцій.

Платіжна система виконання бюджету включає в себе три елементи:

1. Система норм, що встановлюють правила проходження платежів.

2. Технічне забезпечення здійснення платежів.

3. Механізм взаємостосунків користувачів коштів з Казначейською системою.

Казначейське виконання Державного бюджету за доходами і ви­датками включає облік надходження платежів, регулювання обсягів і термінів прийняття бюджетних зобов'язань, дозвіл на право здійснен­ня видатків у межах затверджених асигнувань і проведення платежів розпорядників бюджетних коштів.

Світовий та вітчизняний досвід дає змогу навести низку таких найважливіших казначейських принципів:

1. Принцип єдності каси і єдиного бухгалтерського обліку.

2. Принцип оплати рахунків установ, які утримуються за рахунок коштів бюджету, державними бухгалтерами (казначеями), який ґрунтується на тому, що особа, яка приймає зобов'язання за видат­ками, і особа, яка їх оплачує, не мають збігатись.

3. Принцип повноти включення доходів та видатків до бюджетів.

Принцип єдності каси і єдиного бухгалтерського обліку логічно випливає із визначальної норми бюджетного права про єдність (ціліс­ність) бюджетної системи. У спою чергу, ця норма забезпечується іс­нуванням єдиного рахунку надходжень і платежів до бюджету та єди­ної бюджетної класифікації доходів та видатків, єдністю регулювання бюджетних правовідносин, єдиною структурою бюджетної докумен­тації, вимогами надання необхідної статистичної та бюджетної ін­формації від одного бюджету до іншого, спільною грошовою систе­мою та єдиною соціально-економічною політикою держави.

В Україні єдність каси і бухобліку досягається через виконання Державного бюджету на основі Єдиного казначейського рахунку, який запроваджений з 1997р.

Цей рахунок являє собою систему бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих у визначених державою устано­вах банків на відповідному балансовому рахунку, на який зараховую­ться податки, збори, обов'язкові платежі Державного бюджету і над­ходження з інших джерел, встановлених законодавством України.

Водночас, з цих самих рахунків органами Державного казначей­ства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів госпо­дарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпоря­дникам бюджетних коштів. Найголовніше те, що ці рахунки діють в єдиному режимі, створюючи таким чином, загальнодержавну систему Єдиного казначейського рахунку і забезпечуючи підґрунтя для обліку всіх здійснених на ньому операцій.

Принцип єдності каси за умов повного його запровадження дає змогу забезпечити як повну незалежність держави від банківської си­стеми щодо контролю та обліку доходів і платежів, так і ефективне вирішення завдань, пов'язаних з управлінням державними доходами І витратами.

Крім того, реалізуючи принцип єдності каси і бухобліку, держа­вний казначей забезпечує здійснення платежів (навіть якщо кошти справляються безпосередньо податковою інспекцією чи яким-небудь іншим уповноваженим органом, останній перераховує в казначейство

всю суму отриманих надходжень), а також проводить платежі і опла­ту державних витрат.

Тобто казначей - це:

а) касир держави, він приймає надходження і оплачує витрати;

б) державний бухгалтер, головним завданням якого є:

• розподіл бюджетних коштів між їх розпорядниками з тим, щоб у потрібний момент вони могли покрити витрати;

• попередження касових розривів у часі між надходженнями і ви­тратами, регулювання врахованих у бюджеті виплат;

• забезпечення фінансування політики, визначеної бюджетом на відповідний рік та довгострокових цільових програм;

• обслуговування і погашення державного боргу, повернення зов­нішніх позик.

Однак єдність бюджетної системи України не може бути забез­печена лише існуванням єдиного рахунку надходжень і платежів, їх цілісність ґрунтується також на запровадженні єдиного бухгалтерсь­кого обліку на основі єдиної бюджетної класифікації доходів і видат­ків.

Державним казначейством України розроблено концепції нового плану рахунків з виконання Державного та місцевих бюджетів.

Під час складання нового плану рахунків були використані під­ходи, які застосовуються в обліку виконання бюджету в країнах з роз­винутими ринковими відносинами. Новий план рахунків дає можли­вість:

• враховувати всі зміни, що відбулися в економічній і фінансовій сферах, а також усі джерела надходження до обліку держави в роз­різі складових;

• відображати операції з виконання видаткової частини з урахуван­ням діючих методів і прийомів і, крім того, операції щодо взаємодії Державного бюджету з іншими ланками бюджетної системи в про­цесі його виконання;

• відображати на рахунках бухгалтерського обліку державні внутрі­шні та зовнішні боргові зобов'язання.

Однією з найважливіших казначейських норм є загальний прин­цип функціонування державної бухгалтерської служби, за яким особа, що приймає зобов'язання за видатками, та особа, яка їх оплачує, не мають збігатися. Тобто розпорядник коштів і бухгалтер забезпечують збігатись бюджету у межах лише своєї компетенції.

Виконання Державного бюджету здійснюється шляхом відображення Державним казначейством усіх операцій у системі відкри­тих на ім'я органів Державного казначейства рахунків з надходження коштів до Державного бюджету України та їх використання.

2. Єдиний казначейський рахунок

Державне казначейство України здійснює платежі по видатках Державного бюджету через систему своїх органів шляхом безготівко­вого перерахування коштів. З цією мстою в установах визначених державою банків відкрито бюджетний рахунок, який називається "Єдиний казначейський рахунок".

Єдиний казначейській рахунок - не система бюджетних рахун­ків, що відкриті в установах банків на ім'я Головною управління Державного Казначейства і його територіальних органів за відповід­ним балансовим рахунком. Ці рахунки відкриваються в установах Національного банку та уповноважених установах комерційних бан­ків, що визначені Кабінетом Міністрів України та Національним бан­ком України, за балансовими рахунками 2520, 3520.

До банків, що уповноважені здійснювати касове виконання Державного бюджету, належать: Національний банк України, АПБ "Україна", Укрсоцбанк, Промінвестбанк, Ощадбанк, ЛППБ "Аваль", "Укремсімбанк". Для виконання окремих державних програм, а саме: для забезпечення інноваційних проектів та програм з приватизації об'єктів державної власності були залучені, крім чого, Брокбізнесбанк та банк "Фінанси і кредит".

При виборі комерційних банків Міністерство фінансів України та Національний банк України керувалися такими критеріями:

• статутний фонд;

• розгалуженість мережі установ банків;

• обсяги кредитування загальнодержавних програм і операції! з облі­гаціями внутрішніх державних позик та іншими цінними паперами.

Обслуговування бюджетних рахунків здійснюється банками на безоплатній основі. Штрафні фінансові санкції за затримку перераху­вання доходів до бюджету не встановлені, проте у разі порушення укладених угод Державне казначейство має право розірвати відноси­ни з банком.

На Єдиний казначейський рахунок зараховується загальна сума надходжень відповідно до бюджетної класифікації (податки, збори, всі обов'язкові платежі та надходження, встановлені законодавством України). З нього здійснюються платежі на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпоря­дникам бюджетних коштів.

Зазначені рахунки діють в єдиному режимі, створюючи таким чином загальнодержавну інформаційно-обчислювальну систему Єди­ного казначейського рахунку, яка виконує облік усіх здійснюваних на ньому операцій і дає можливість Головному управлінню Держказначсйства мати в реальному режимі часу інформацію про:

• баланс Єдиного казначейського рахунку, отриманий як результат здійснення операцій на всіх його бюджетних рахунках;

• рух коштів по видатках Державного бюджету відповідно до бю­джетної класифікації;

• рух коштів з виконання місцевих бюджетів з моменту їх обслугову­вання в системі Держказначейства.

Введення Єдиного казначейського рахунку дає можливість зосе­редити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити:

• досконалу базу даних за бюджетними показниками;

• щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до Державного бюджету та місцевих бюджетів (за їх згодою);

• розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових пла­тежів між Державним бюджетом і бюджетами Автономної Респуб­ліки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

• перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів та результатів взаєморозрахунків;

• дотримання принципу цільового використання бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;

• надання інформації органам законодавчої влади щодо здійснених на Єдиному казначейському рахунку операцій;

• оптимальні можливості для прийняття представниками законодав­чої та виконавчої влади оперативних рішень щодо використання за­лишків Єдиного казначейського рахунку.

Державне казначейства організовує, контролює і забезпечує ро­боту Єдиного казначейського рахунку через єдину інформаційно-обчислювальну систему Державного казначейства. Територіальні ор­гани Державного казначейства здійснюють попередній контроль за використанням наявних ресурсів Єдиного казначейського рахунку в межах лімітів, що встановлюються Державним казначейством для кожного розпорядника коштів на підставі розподілу, затвердженого відповідним головним розпорядником.

Державне казначейство з Єдиного казначейського рахунку пере­раховує через систему своїх органів у межах кошторису доходів і ви­датків кошти в обсягах, визначених головними розпорядниками або розпорядниками коштів II ступеня. При надходженні коштів до орга­ну Державного казначейства за місцезнаходженням розпорядника бюджетних коштів зарахування здійснюються на відповідні рахунки, які є складовою частиною Єдиного казначейського рахунку, що від­криваються згідно з порядком, встановленим нормативними актами.

3. Реєстраційні рахунки

Реєстраційні рахунки - це рахунки, які відкриваються в орга­нах Державного казначейства розпорядникам коштів усіх ступенів як складові Єдиного казначейського рахунку для обліку витрат, пере­дбачених їх кошторисами доходів і видатків відповідно до бюджетної класифікації.

Для відкриття реєстраційних рахунків заводяться особові справи на розпорядників коштів. Розпорядники коштів подають до органів Державного казначейства такі документи:

• заяву на відкриття рахунку в системі органів Державного казначей­ства, підписану керівником та головним бухгалтером;

• довідку про внесення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України із зазначенням ідентифікаційного коду;

• копію затвердженого положення або статуту про установу, підпри­ємство, організацію, засвідчену вищестоящою установою або нота­ріально;

• доведений до розпорядника коштів поквартальний обсяг асигну­вань, що передбачений у бюджеті України, з розподілом по розді­лах, главах, параграфах і статтях бюджетної класифікації;

• затверджений кошторис доходів і видатків із поквартальним розпо­ділом;

• картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до законодавства України надано право розпорядження рахунком і підписування платіжних та інших розрахункових документів і відбитком печатки;

• звіт про виконання кошторису видатків установи на дату закриття фінансування па поточні бюджетні рахунки в установі уповноваженого банку (тобто на момент переходу на казначейське виконання кошторисів видатків);

• витяг з особової картки розпорядника коштів (у випадках зміни ад­реси та органу Державного казначейства).

Згідно з поданими документами здійснюється реєстрація розпо­рядників коштів у зведеному реєстрі, у якому на підставі централізо­вано встановленого Держказначейством коду кожній бюджетній установі надасться номер. Дані номері! с складовою частиною коду їхніх реєстраційних рахунків. Реєстраційні рахунки розпорядників коштів відкриваються в розрізі розділів бюджетної класифікації за встановленим порядком.

Рахунки відкриваються на один бюджетний рік і щорічно поно­влюються. Реєстраційні рахунки відкриваються на підставі договорів між розпорядниками коштів та органами Державного казначейства.

Договір складається за встановленою формою і містить предмет договору, права і обов'язки сторін, порядок розв'язування спорів, строки дії договору, порядок його зміни і припинення, інші умови. Договір передбачає право Державного казначейства України припи­няти фінансування видатків у разі виявлення фактів порушень вста­новленого порядку виконання Державного бюджету.

Ознаки кодування реєстраційних рахунків

Згідно з договором казначейство забезпечує розрахункове об­слуговування розпорядника коштів у межах лімітів видатків відповід­но до затвердженого кошторису видатків та фактичних надходжень на Єдиний казначейський рахунок Державного бюджету.

Казначейство має право:

• здійснювати перевірки фінансово-бухгалтерських документів про зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів;

• одержувати матеріали, які необхідні для здійснення попереднього контролю за раціональним і цільовим витрачанням коштів, що ви­діляються із Державного бюджету.

Розпорядники коштів мають право розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на його реєстраційних рахунках, у межах затвердженого кошторису видатків та затверджених головним розпо­рядником коштів лімітів видатків, контролювати своєчасність зараху­вання коштів на свої рахунки та їх перерахування.

Казначейство зобов'язується:

• надавати розпоряднику коштів усі послуги із розрахункового об­слуговування, передбачені законодавством стосовно коштів Держа­вного бюджету;

• своєчасно проводити розрахункові операції за дорученням розпоря­дників коштів;

• здійснювати списання коштів із рахунку розпорядника коштів за поданими розрахунково-платіжними документами згідно із затвер­дженим кошторисом видатків і в межах наявних на ньому коштів;

• забезпечувати таємницю операцій на рахунках розпорядників кош­тів.

Розпорядники коштів несуть відповідальність за неправильність оформлення розрахунково-платіжних документів щодо оплати рахун­ків і повинні подавати звіти про використані кошти Державного бю­джету у строки, що встановлені казначейством.

Дія договору може бути припинена за ініціативою однієї із сто­рін у разі виявлення фактів порушень встановленого порядку вико­нання Державного бюджету; у випадках припинення діяльності однієї із сторін.

Кожний конкретний розпорядник коштів у системі казначейства може мати кілька реєстраційних рахунків, що залежить від деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бю­джетної класифікації.

Орган Державного казначейства, на території якого знаходиться конкретний розпорядник бюджетних коштів, дає вказівки уповнова­женому банку (у вигляді платіжного доручення) на перерахування коштів Державного бюджету за призначенням, що визначається роз­порядником бюджетних коштів.

Процес надходження коштів по доходах Державного бюджету України є складним і відбувається у декілька етапів, у яких активну участь беруть органи Державного казначейства.

Платники податків, рахунки яких відкриті в установах комер­ційних або Національного банків, перераховують платежі до Держав­ного бюджету на доходні рахунки органів Державного казначейства, які знаходяться в установах уповноважених або Національного банків на відповідній території і відкриті з кожного їх виду. Подальший рух коштів здійснюється за схемою:

кошти, що надійний па рахунки по доходах в органи Державного каз­начейства в автономному режимі перераховуються на транзитний (технічний) рахунок регіонального управління Національного банку, а потім — на зведений рахунок "Кошти Державного бюджету " Голов­ного управління Державного казначейства України.

Загальна сума надходжень перераховується па Єдиний казна­чейський рахунок для здійснення чергового кола платежів за видат­ками.

Участь органів Держказначейства у цих процесах, з одного боку, орієнтована на те, щоб максимально правильно визначити обсяг ресурсної бази Державного бюджету як в цілому, так і за окремими видами доходів в адміністративно-територіальному розрізі, і необхідна для визначення пріоритетних на сучасному етапі напрямів і обсягів фінансування Державного бюджету - з іншого.

Зазначені вище рахунки діють в Єдиному режимі, створюючи таким чином загальнодержавну інформаційно-обчислювальну систе­му Єдиного казначейського рахунку, яка виконує, облік усіх здійсню­ваних на ньому операцій і дає можливість Державному казначейству мати в реальному режимі часу інформацію про баланс Єдиного казначейського рахунку; рух коштів по доходах і видатках Державного бюджету; рух коштів по місцевих бюджетах з моменту їх обслугову­вання в системі Державного казначейства.

Наявність на центральному рівні інформації про стан і рух бю­джетних коштів на кожному із етапів їх проходження, деталізація об­ліку надає урядові і головним розпорядникам бюджетних коштів ве­ликі можливості для маневрування ресурсами та оперативного конт­ролю за ними.

4. Технічне забезпечення здійснення платежів

Другий особливо важливий елемент платіжної системи - техні­чне забезпечення здійснення платежів. На сьогодні діють електронні системи, які надають можливість передавати платежі між рахунками, а також здійснювати виплати і зараховувати надходження у режимі реального часу.

Впровадження казначейської форми касового виконання Держа­вного бюджету України можливе за умов застосування сучасних ін­формаційно-обчислювальних технологій, що передбачають комплек­сне використання комп'ютерної техніки та програмних продуктів. Цс, у свою чергу, зумовлює необхідність розробки та затвердження про­грами їх створення з визначенням етапів, термінів, обсягів та джерел фінансування.

Нинішній стан охоплення казначейськими функціями, врахову­ючи інформаційну насиченість системи, її багаторівневу ієрархічну структуру, функціональну складність та необхідність роботи практи­чно в реальному режимі часу синхронію з банківською системою, стало можливим завдяки проведеній значній роботі з автоматизації інформаційно-обчислювальних процедур.

Головне та регіональне управління Державного казначейства функціонують па даний час на достатньо високому рівні автоматиза­ції, чого у зв'язку з недостатнім фінансуванням не можна сказати про значну кількість районних та місцевих відділень.

Назріла нагальна необхідність у створенні єдиної державної си­стеми передачі даних з високим ступенем надійності та власною сис­темою захисту інформації.

5. Механізм взаємостосунків користувачів коштів з казначейською системою

Третім і найбільш конкретним елементом платіжної системи ви­конання Державного бюджету є механізм взаємостосунків користува­чів коштів з системою Державного казначейства. Ці стосунки здійс­нюються шляхом обміну інформацією у вигляді документів за вста­новленими Національним банком формами та певними вимогами що­до їх заповнення.

Облік касових операцій за доходами базується на щоденній бан­ківській звітності за видами податків, яка на сьогодні с єдиним дже­релом інформації про виконання Державного бюджету за доходами.

Нині система "Банк-клієнт" є програмно-апаратним комплек­сом, що виконує функції інтерфейсу між казначейством та обласним управлінням НБУ. У режимі реального часу казначейство мас можли­вість:

• приймати та передавати платіжні документи;

• володіти інформацією про проходження в системі електронних пла­тежів відісланих платежів;

• одержувати повну інформацію про стан власних рахунків у динамі­ці їх змін;

• оперативно і без проблем відправляти платежі;

• безпосередньо отримувати платежі у всій повноті.

Чимало переваг отримав і банк:

• зменшено частку механічної ручної праці, пов'язаної з набором платіжних документів клієнта. У результаті зменшується кількість помилок, що їх можуть допускали працівники операційною відділу;

• зменшуються витрати на обслуговування клієнтів, підвищується банківський сервіс, якісно оптимізується праця.

Казначейське виконання Державного бюджету за видатками здійснюється шляхом переказу коштів від Державного казначейства України до його територіальних органів.

Державне казначейство України щоденно, після прийняття рі­шення про виділення коштів Держбюджету, доводить до головних розпорядників коштів обсяги асигнувань у розрізі функціональної та економічної бюджетної класифікації, а останній розподіляє їх між підвідомчими установами.

Головні розпорядники коштів подають до Головного управління Державного казначейства України розподіл бюджетних коштів по об­ластях у розрізі підвідомчих установ, підприємств, організацій.

Територіальні органи Державного казначейства здійснюють ви­датки Державного бюджету шляхом оплати рахунків розпорядників коштів вищестоящого органу Державного казначейства, згідно з реєс­тром на здійснення видатків.

При цьому за головними розпорядниками коштів Державного бюджету повністю зберігається право на визначення конкретних на­прямків використання коштів відповідно до функцій і пріоритетів розвитку галузей, а за розпорядниками коштів – першочерговості проведення виплат та напрямків виплат відповідно до залишків кош­тів на рахунках за кодами економічної класифікації.

Якщо останні встигають до 16 години оформити та подати до Головного управління Державного казначейства України на елект­ронних та паперових носіях розподіл коштів між підвідомчими уста­новами в розрізі територій, то перерахування з Єдиного казначейсько­го рахунку на реєстраційні рахунки та відповідні території здійсню­ються того самого дня. Якщо ні - з ранку наступного дня.

Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність платіжної системи виконання бюджету?

2. Які елементи включає, платіжна система виконання бюджету?

3. Що таке Єдиний казначейський рахунок?

4. Що с підставою для відкриття реєстраційних рахунків?

5. Охарактеризуйте діючий стан технічного забезпечення здійснення платежів.

6. Охарактеризуйте механізм взаємостосунків користувачів коштів з системою Державного казначейства України?

7. Охарактеризуйте принципи роботи системи "Банк-клієнт".

8. Назвіть основні напрямки вдосконалення системи Єдиного казна­чейського рахунку.