Зміст, предмет і метод фінансово-господарського контролю і ревізії, ревізія фінансових результатів діяльності підприємства

1.Зміст, предмет і метод фінансово-господарського контролю і ревізії.

Виходячи із змісту економічного контролю, періодичності, інформаційного забезпечення і форм здійснення виділяють: загальноекономічний і фінансово-господарський контроль. Фінансово-господарський контроль досліджує фінансово-господарську діяльність підприємств у сфері виробництва, обміну і споживання суспільно-необхідного прдукту на мікроекономічному рівні. Господарська діяльність підприємств на умовах ринкової економіки узагальнюється з використанням грошових вимірників, тобто фінансового критерію. Тому в системі економічного контролю сформувався фі­нансовий контроль. Змістом цього контролю є виробничі відносини і продуктивні сили у сфері макро- і мікроекономіки господарської діяль­ності. У сфері макроекономіки функціонує державний фінансовий кон­троль, який здійснює Рахункова палата Верховної Ради України. На рівні мікроекономіки функціонує фінансово-господарський конт­роль, який здійснюють Державна контрольно-ревізійна служба і контрольно-ревізійні підрозділи власників капіталу, а також на замовлення останніх — незалежні аудиторські організації.

Метою фінансово-господарського контролю є сприяння раціонально­му використанню засобів і предметів праці, а також самої праці у підприємницькій діяльності для одержання максимального прибутку. Завдан­ня фінансово-господарського контролю поділяються на окремі і загальні.

Розв'язання окремих завдань передбачає перевірку однієї із сторін господарської діяльності (наприклад, використання сировини у вироб­ничих цілях); загальних — всієї господарської діяльності підприємств з визначенням рентабельності і конкурентоспроможності продукції.

Основним завданням фінансово-господарського контролю є виявлен­ня та профілактика порушень в технології виробництва, які мають при­чинні зв'язки з випуском недоброякісної продукції, перевитратами сиро­вини і матеріалів, збитковості.

Предметом фінансово-господарського контролю та ревізії є процес розширеного відтворення і дотримання його нормативно-правового регулювання. Сам предмет фінансово-господарського контролю та ревізії кон­кретизується об'єктами, які деталізують кожну стадію розширеного від­творення. Так, на стадії виробництва суспільного продукту об'єктами контролю і ревізії є:

■ план випуску продукції в номенклатурі і асортименті та його вико-

нання;

■ якість випуску виробленої продукції;

■ забезпечення підприємства ресурсами.

Об'єкти контролю вибирають відповідно до мети контролю. Визна­чивши об'єкт контролю, встановлюють його параметри, які полягають у вивченні даного об'єкта відповідно до мети контролю. Від правильності визначення параметрів даного об'єкта значною мірою залежить сам ре­зультат. Наприклад, контроль грошових коштів визначає такі об'єкти перевірок:

1) збереження грошових коштів у касі;

2) операції з готівкою;

3) операції з грошовими коштами на рахунках в банку;

4) цінні папери, їх збереження та облік.

5) стан бухгалтерського обліку грошових коштів і операцій з ними.

У процесі проведення фінансово-господарського контролю сформу­вався і метод фінансового контролю, який базується на загальнонаукових і на специфічних методах і прийомах дослідження об'єктів.

Загальнонаукові методи включають:

· аналіз, синтез;

· індукцію і дедукцію;

· моделювання і аналогію;

· системний аналіз;

· функціонально-вартісний аналіз.

До специфічних прийомів належать:

· інвентаризація - періодична перевірка наявності цінностей, що пе­ребувають на балансі підприємства, їх стану та умов зберігання;

· контрольне замірювання - це прийом фактичного контролю, який використовується при виконанні будівельно-монтажних робіт;

· спостереження (вибіркове, суцільне);

· технологічний контроль, при якому здійснюється контрольний пуск сировини і матеріалів у виробництво з метою перевірки оптимальності технології виробництва;

· експертиза - використовується в судово-бухгалтерській практиці;

· службове розслідування - перевірка діяльності керівництва під­ приємства;

· економічний аналіз;

· експеримент;

· статистичні розрахунки;

· економіко-математичні методи;

· дослідження документів;

· камеральна перевірка.

2. Ревізія фінансових результатів діяльності підприємства.

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства — це бала­нсовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від позареалізаційних операцій тощо.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, товарів, надання послуг.

Виручка від реалізації продукції характеризує завершення виробни­чого циклу на підприємстві, повернення авансованих у виробництво ко­штів підприємства і початок нового етапу в обігу коштів. Шляхом вирахування з виручки від реалізації продукції суми непрямих податків і витрат на виробництво реалізованої продукції визначається чистий ре­зультат (прибуток чи збиток) від реалізації.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефек­тивність господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання - показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до се­редньої вартості основних засобів і оборотних коштів визначає загальну рентабельність підприємства.

В умовах ринкової економіки основу економічного розвитку підпри­ємства становить прибуток. Прибуток є основним показником ефектив­ності роботи підприємства, джерелом його діяльності. Зростання прибу­тку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підпри­ємства, здійснення розширеного відтворення і задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок при­бутку виконуються також зобов'язання підприємства перед бюджетом банками та іншими контрагентами. Тому при ревізії прибутку вивчають фактори як його формування, так і розподілу.

Ревізія фінансових результатів складається з кількох етапів.

1) визначення прибутку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);

Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації без податку на додану вартість витратами на виробництво, на управління підприємством та реалізацій продукції. У собівартість продукції при визначенні прибутку включають: матеріальні витрати; амортизацію основних засобів; витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, інші операційні витрати, пов'язані з виробництвом продукції продукції.

2) визначення суми балансового прибутку;

Балансовий прибуток — це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареа лізаційних операцій включають:

доходи, отримані від участі у спільних підприємствах; від здаванії майна в оренду; дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних папі рах, які належать підприємству; суми, одержані у вигляді економічна санкцій і відшкодування збитків; інші витрати і доходи від операцій, її безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції.

При цьому суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно / законодавства, відносяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства. До зазначених санкцій належить перерахуван­ня до бюджету прибутку, одержаного внаслідок порушення державної дисципліни цін, недодержання стандартів і технічних умов, а також суми фінансових санкцій, утриманих податковими службами, суми пені за не­своєчасну сплату платежів до бюджету та інші види санкцій.

3) визначення величини податку на прибуток, що належить сплаті до бюджету;

При перевірці правильності розрахунку суми податку на прибуток ревізор керується чинними нормативними документами з питань оподат­кування, а також переліком пільг, які надаються суб'єктам підприємниць­кої діяльності при обчисленні податків.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амор­тизації.

Валовий дохід — загальна сума доходів платника податку від всіх видів діяльності.

Валові витрати виробництва і обігу платника податку — це компен­сація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані або виготовлені для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів — поступове віднесення витрат на відновлення їх вартості, спрямоване на зменшення прибутку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених пода­тковим законодавством.

4) визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у роз­порядженні підприємства;

Чистий прибуток підприємства визначається ревізором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визнача­ються підприємством самостійно.

Державний вплив на вибір напрямів використання чистого прибутку здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції.

У випадках, передбачених законодавчими актами або статутом під­приємства, частина чистого прибутку передається у власність членів тру­дового колективу підприємства. Розмір цього прибутку і порядок його розподілу визначаються радою (правлінням) підприємства. Сума при­бутку, що належить члену колективу, утворює його внесок до фондів підприємства.

3. Задача.

Необхідно:

Перевірити операції щодо оплати праці, пояснити їх законність або допущені нарушення.

Вихідні дані

1. Працівникові виробництва, який відпрацював увесь лютий 2004 р. при повній тривалості робочого дня нараховано зарплату згідно з трудовим договором в сумі 190 грн.

2. Окремим працівникам підприємства нарахована зарплата за час простою в зв'язку з проведенням страйку

3. Працівнику .якому за відпрацьований рік належить відпустка тривалістю 28 календарних лнів; 10 днів замінено виплатою компенсації

РОЗВ'ЯЗОК

1. Мінімальна зарплата встановлена в розмірі 237 грн Це означає, що за відпрацьовану місячну норму праці зарплата з урахуванням доплат, надбавок, премій та інших виплат крім тих, що не враховуються до мінімальної зарплати не може бути нижчою за встановлений розмір і по даній ситуації необхідно провести донарахування зарплати до 205 грн.

2. 3аконність нарахування зарплати залежить від того чи дані працівники брали участь у страйку чи ні. За період страйку працівникам підприємства, які не брали участь у страйку, але у зв¢язку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов'язки, зберігається зарплата не нижче від встановленої згідно законодавства або колективного договору

3. В даній ситуації при наданні компенсації за частину невикористаної відпустки допущені порушення. За бажанням працівника лише 4 дні відпустки (28-24) можна замінити виплатою компенсації. У випадку коли працівнику за відпрацьований рік належить відпустка тривалістю 24 календарні дні, жоден день відпустки замінити виплатою компенсації не дозволяється.