Фінансове планування як складова фінансової діяльності підприємства (yа прикладі ВО “Електроконтакт”)

ЗМІСТ

ВСТУП….……… ………………………………………………… ……… .3

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ, РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ 7

1.1 Сутність внутрішньофірмового планування

і прогнозування ………………….………… .7

1.2 Принципи і методи фінансового планування 15

1.3 Особливості фінансового планування в сучасних

умовах господарювання …… .24

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ`ЄКТА .32

2.1 Фінансово-економічна характеристика

виробничого об'єднання “Електроконтакт” .… 32

2.2 Зміст і порядок складання фінансового плану підприємства .….45

2.3 Зміст і значення оперативного фінансового плану 54

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ 59

3.1 Контроль за виконанням фінансового плану та оцінка збалансованості планових фінансових показників на ВО “ Електроконтакт” .59

3.2 Удосконалення фінансового планування за допомогою бюджетування .67

3.2 Застосування новітніх комп’ютерних технологій для

підвищення ефективності процесу фінансового планування …… .…71

ВИСНОВКИ 82

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 86

ДОДАТКИ .93

ВСТУП

Актуальність теми. На даному етапі економічного розвитку нашої країни лише невелика кількість функціонуючих підприємств приділяє достатню увагу такому процесу, як планування. Після переходу України до ринкової економіки спостерігалася ейфорія з приводу ринку, що він сам здатний вирішувати усі економічні проблеми, і не потрібно ніякого планування. Така ситуація призвела до невизначеності і негативних явищ у державі.

На даний час, коли попередня система галузевого планування втратила своє значення і повністю зруйнована, на більшості підприємств не приділяється належна увага фінансовому плануванню, а планові розрахунки мають короткочасний характер. Увага до складання фінансових планів на підприємствах була послаблена через високі темпи інфляції, а постійно змінювані умови господарювання, нестабільність податкової системи, взаємні неплатежі підприємств роблять розрахунки фінансових показників малодостовірними. Разом з тим відмова від фінансового планування рівнозначна відмові від розроблення способів фінансового забезпечення поставлених завдань в області підприємництва.

Ведення підприємницької діяльності немислиме без чіткого економічного розрахунку і бачення перспективи, що значно полегшує підприємницьку діяльність, знижує рівень її ризикованості.

Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони і ділянки функціонування підприємства.

Фінансове планування відображає одну з найважливіших сторін організації виробництва - управління фінансово – господарською діяльністю підприємства. Його необхідність викликана тим, що потрібно передбачити конкретні грошові кошти, без наявності яких неможливе неперервне функціонування підприємства, оскільки їх необхідно витрачати для придбання сировини, матеріалів, інших цінностей, сплати податків, відрахувань до спеціальних фондів, виконання фінансових зобов’язань перед постачальниками, членами трудового колективу.

У ринкових відносинах від фінансових можливостей підприємства багато в чому залежить не тільки неперервність виробництва, але й кінцеві результати його діяльності, уникнення банкрутства. Тому головним призначенням фінансового планування стає передбачення надходження доходів підприємства, визначення видатків, результативності кожної господарської і фінансової ситуації, обгрунтування найвірогіднішого напрямку використання фінансових ресурсів підприємства.

Разом з тим росте розуміння важливості для кожного підприємства наявності довгострокових цілей, планування ціленаправленого розвитку у довгостроковій перспективі.

Фінансове планування здатне активно впливати на усі сторони роботи підприємства через вибір об’єктів фінансування, напаравлення грошових коштів і вибірково в залежності від віддачі тих чи інших заходів економічного і соціального розвитку сприяти раціональному використанню трудових, матеріальних і грошових ресурсів.

Предметом дослідження дипломної роботи виступає фінансове планування на підприємстві та шляхи підвищення його ефективності.

Об’єкт дослідження - Полтавське виробниче об’єднання “Електроконтакт”

Інформаційною основою роботи є вітчизняні і зарубіжні фундаментальні і практичні дослідження сутності та здійснення фінансового планування на підприємстві, Закони України, Укази президента України, постанови Кабінету Міністрів України, статистичні дані по Україні, матеріали ВО “Електроконтакт” (фінансова звітність, Статут та інші), матеріали, опубліковані в мережі Internet.

Метою дипломної роботи є дослідження поняття фінансового планування на підприємстві, визначення ефективності процесу фінансового планування і пошук шляхів його удосконалення.

Досягнення поставленої мети здійснювалось послідовним вирішенням наступних завдань:

1. Викладення теоретичних основ фінансового планування економічного розвитку підприємства в цілому.

2. Розкрити сутність поняття фінансового планування, дослідити погляди різних економістів щодо цього і сформувати визначення терміну фінансового планування.

3. Розглянути проблеми, що виникають при фінансовому плануванні на підприємстві.

4. Довести необхідність застосування фінансового планування в сучасних умовах господарювання.

5. Дослідити різні методики складання фінансового плану.

6. Спрогнозувати на основі планового балансу і планового звіту про фінансові результати основні фінансово – економічні показники досліджуваного підприємства і провести їх порівняння.

7. На основі проведеного аналізу фінансового планування зробити аналіз ефективності фінансового планування на досліджуваному підприємстві.

8. Запропонувати шляхи вдосконалення процесу фінансового планування на досліджуваному підприємстві.

9. Зробити порівняльний аналіз існуючого програмного забезпечення для автоматизації процесу фінансового планування.

В процесі досліджень при вирішенні поставлених завдань застосовувалися методи порівняння, систематизації і логічного узагальнення, аналізу та синтезу, системний підхід, прийоми економічного аналізу, графічний та інші методи наукових досліджень.

Практична цінність роботи. В дипломній роботі було досліджено фінансове планування як складова частина фінансової діяльності підприємства. Розглянуто процес фінансового планування на досліджуваному підприємстві і надано рекомендації по його удосконаленню і оптимізації. Зокрема дипломне дослідження містить порівняльний аналіз існуючого на сьогоднішній день програмного забезпечення, призначеного для автоматизації процесу фінансового планування на підприємстві, що при його використанні дасть можливість :

- швидко і зручно планувати свою діяльність;

- затрачувати на процес планування менше часу;

- оперативно вносити зміни у фінансовий план;

- отримати звіти в зручному для аналізу вигляді – за допомогою таблиць, графіків, діаграм.

Вищезазначені переваги використання програмного забезпечення у фінансовому плануванні в порівняні з традиційними методами дозволять значно підвищити ефективність процесу фінансового планування на підприємстві.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох основних розділів та висновків.

Дослідження, проведені в роботі, ілюструються в таблицях, рисунках і додатках.

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ, РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

1.1 Сутність внутрішньофірмового планування і прогнозування

У теоретичному аспекті фінансове планування розглядають як невід'ємну частину загального планування звичайної діяльності підприємства. Разом з тим сутність фінансового планування трактується вченими по-різному. Немає чіткого визначення понять "фінансове планування", "фінансовий план підприємства", "бюджетування" на мікрорівні, змісту фінансових планів залежно від організаційно-правової форми та розміру підприємства. Розглянемо детальніше тлумачення сутності фінансового планування рівними вченими - економістами. Наприклад Р.А. Слав'юк під фінансовим плануванням розуміє розрахунок обсягів фінансових ресурсів [64, c.323]. На його думку " . фінансове планування являє собою розрахунок обсягів фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямами використання у відповідності з виробничими і маркетинговими показниками підприємств на плановий рік". Вважаємо, що під фінансовим плануванням на підприємстві слід розуміти, передусім, процес розробки видів різних фінансових планів як за термінами, змістом, так і за завданнями, які мають бути розв'язані в процесі виконання цих планів.

Г.О. Партін і А.Г. Завгородній стверджують, що " . фінансове планування — це розроблення системи фінансових планів за окремими напрямами фінансової діяльності підприємства, які забезпечують реалізацію його фінансової стратегії у плановому періоді" [56, с. 132]. Наведене визначення, на наш погляд, стосується поточного або оперативного фінансового планування, оскільки покликане забезпечити реалізацію фінансової стратегії, що здійснюється у поточному періоді. Причому незрозуміло, чому фінансове планування має охоплювати лише окремі напрями фінансової діяльності, а не всю звичайну діяльність, яка включає крім фінансової також операційну та інвестиційну.

Такі вчені, як А.М. Ковальова, М.Г. Лапуста, Л.Г. Скамай вважають, що "фінансове планування також представляє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємницької діяльності фірми необхідними фінансовими ресурсами у майбутньому періоді" [42, с. 336]. В даному трактуванні фінансового планування увага акцентується на забезпеченні розвитку фірми фінансовими ресурсами у майбутньому періоді, тобто на довгострокову перспективу. Таке розуміння процесу фінансового планування більше підкреслює стратегічне фінансове планування, яке є однією із його складових. Незрозумілою є розробка нормативних показників, бо план — це не норматив. Він може бути не тільки статичним, але й гнучким.

Окремі автори найбільш вагомим аспектом фінансового планування визнають управлінський. Так. з позиції В.М. Гриньової та В.О. Коюди, " . фінансове планування — це складова управління фінансовими ресурсами, процес оцінки потреб у коштах для забезпечення поточного виробництва і подальшого виробничого та соціального розвитку, а також визначення (встановлення) джерела покриття цих потреб" [31, с. 175]. У їх визначенні фінансового планування на перше місце виходить його управлінський аспект. Ми теж вважаємо, що це дійсно так, але в процесі фінансового планування розробляють не тільки різні види фінансових планів, але й на різні періоди і для неоднакових за розміром і формою господарювання підприємств. Тому їх мета і завдання повинні істотно відрізнятися. Далі автори стверджують, що фінансове планування — це процес оцінки фінансових ресурсів, необхідних для підприємства. Разом з тим відсутність обґрунтованої методики розрахунку показників при розробленні фінансового плану та оцінки фінансових потреб підприємства може залишити його без достатніх коштів для їх фінансування (оплати відсотків за позикою, розрахунків із постачальниками, орендної плати тощо). Необґрунтоване фінансове планування може призвести до втрати ліквідності підприємства, а можливо — й до банкрутства.

До фінансового планування вдаються як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб підприємства, так і для визначення того, як проводилося фінансування в минулому періоді і на що витрачені кошти. За допомогою фінансового планування і контролю менеджери підприємства можуть оцінити, наскільки відповідають його цілям застосовані прийоми фінансових розрахунків. Прийоми планування дають змогу визначити, коли і які саме кошти потрібні підприємству [32, с. 75].

Оскільки в сучасних умовах кожне підприємство, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, має керуватися у своїй діяльності принципами самоокупності та самофінансування, обґрунтованість формування фінансових планів та ефективність використання фінансових ресурсів стає все більш актуальною проблемою. Отже, ринок не пригнічує і не заперечує плановість взагалі, а тільки переміщує його в первинну організаційну ланку економіки — підприємство.

Обґрунтовуючи необхідність та значення фінансового планування, ми звернулися до навчального посібника "Фінанси підприємств" за редакцією Г.Г. Кірейцева, де підкреслюється, що " . фінансове планування потрібне в першу чергу для збереження фінансової рівноваги підприємства, а з іншого боку, — для уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів" [75, с. 213]. Дійсно, фінансовий план, як і будь-який інший план, — це взаємозалежне, взаємозумовлене регулююче управління діяльністю, де навіть невеликі зміни зовнішніх і внутрішніх умов та чинників можуть порушити передбачені структури і баланси, що потребує повного перегляду всіх складових [31, с. 176]. Особливо це важливо за сучасної складної економічної ситуації, коли непрогнозована інформація, нестабільність законодавства диктують необхідність щомісячного коригування плану розвитку підприємства.

За визначенням таких авторів, як О.М. Бандурко. М. Я. Коробов, П.І. Орлов та К.Я. Петрова, фінансове планування на рівні суб’єктів господарювання — це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у розподілі доходів підприємств. У наведеному визначенні окреслено дії підприємства щодо залучення та ефективного використання фінансових ресурсів.

Існує також погляд, що за своєю суттю фінансове планування в підприємницьких структурах — це сукупність методів і засобів визначення джерел одержання фінансових ресурсів і напрямків їхнього використання для забезпечення господарської діяльності. Очевидно, методи і засоби виступають лише інструментами розрахунку необхідних фінансових ресурсів підприємства на плановий рік. Крім того, в цьому розумінні фінансового планування наголошується на поточній діяльності, а відповідно й на поточному фінансовому плані.

Розробка управлінських фінансових рішень, їх оцінка та вибір найефективніших варіантів, форм і засобів їхньої реалізації повинні здійснюватися не лише на основі певних планових передбачень розвитку економіки підприємства, а й розрахунків ключових фінансових параметрів. Стосовно цього аспекту фінансового планування О.С. Філімоненко зазначає, що фінансове планування — це процес розрахунку надходження видів фінансових ресурсів (прибутку, амортизації та ін.) та їх розподілу на покриття відповідних витрат за різноманітними видами діяльності підприємства в запланованому періоді.

Отже, з усіх розглянутих визначень сутності фінансового планування на нашу думку цілком очевидним є те, що без фінансового планування не може бути досягнутий такий рівень управління економікою підприємства, який забезпечує підвищення її ефективності, успіх на ринку, розширення та оновлення матеріальної бази, успішне розв'язання соціальних питань, здійснення матеріального стимулювання працівників. Саме таке розуміння фінансового планування знаходимо у В.П. Савчука. Автор наголошує на тому, що фінансове планування — " . це управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів на підприємстві, яке реалізується в деталізованих фінансових планах"[60, с. 301].

У трактуванні І.Є. Мойсеєнка, "Фінансове планування — це планування усіх доходів та напрямів витрачання грошових засобів підприємства для забезпечення його розвитку" [52, с. 68]. У цьому визначенні фінансового планування акцент зроблено на забезпеченні розвитку підприємства, тобто на більш тривалому за часом періоді складання фінансового плану, а не на забезпеченні його поточної діяльності.

На думку Г.О. Крамаренко. "Фінансове планування представляє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності у перспективі" [44, с. 128]. Це визначення фінансового планування практично збігається з вищевказаним.

Розглянувши визначення фінансового планування різних авторів, ми вважаємо за необхідне уточнити, що процес фінансового планування повинен відображати мету операційної та маркетингової діяльності підприємства, представляти собою розроблення системи різних за змістом і термінами дії фінансових планів, визначати обсяг фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання залежно від розміру підприємства, форми господарювання, форми власності та поставлених завдань.

Отже, за допомогою фінансового планування підприємство визначає на плановий рік усі джерела формування та надходження коштів, приріст активів, обсяг повернення залучених коштів та витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів, покриттям збитків минулих періодів, підтримує свою платоспроможність та ліквідність.

Призначення та основні завдання фінансового планування зображено на рис 1.1

Рис. 1.1. Основні завдання фінансового планування

Відродження фінансового планування вже почалося і на державних підприємствах. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 20 Закону України "Про підприємства в Україні" від 21.09.2000 р. Законом передбачено, що державне підприємство (крім казенного), а нині уже й казенне, самостійно складає річний фінансовий план. Обов'язковим воно стало і для акціонерних підприємств, де частка держави у статутному капіталі становить 50 + 1 відсоток. Відповідно до цього закону раніше, а нині згідно з Господарським кодексом, державні підприємства здійснюють поточне фінансове планування, і вимоги до обґрунтованості фінансових планів зростають. Підприємства інших форм власності розробляють і затверджують фінансові плани у порядку і в строки, визначені їхнім власником (власниками).

Вихідним пунктом системи поточного планування діяльності підприємства є його фінансова стратегія та фінансова політика. Поточне фінансове планування дає можливість підприємству визначити джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити стійку платоспроможність, визначити структуру його активів та капітал на кінець планового періоду.

Поточний фінансовий план державним підприємством та підприємствами з різною часткою власності у статутному капіталі складається на рік із розбивкою по кварталах за рекомендованою Міністерством економіки України формою. Головним документом процесу поточного фінансового планування є фінансовий план.

Як вітчизняні економісти, так і зарубіжні трактують фінансовий план підприємства у вузькому і широкому сенсі. Переважна більшість з них визначає фінансовий план підприємства як складову його бізнес-плану. Зокрема, такої позиції дотримуються Г.Г. Кірейцев. Р.А. Слав'юк, Л.М. Павлова. В.М. Гриньова, В.О. Коюда. Г.О. Партін. А.Г. Загородній. Так, за Г.Г. Кірейцевим, фінансовий план — це заключна частина бізнес-плану, яка узагальнює всі попередні розділи у вартісному виразі[75, с. 268]. Отже, фінансовому плану відводять досить "скромну" роль узагальнюючого документа бізнес-плану підприємства, що, на наш погляд, є явно недостатнім. Разом з тим Л.М. Павлова підкреслює широкий діапазон завдань, що вирішують у процесі реалізації фінансового плану підприємства. "Фінансовий план — важливий документ бізнес-планів, що складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів і програм, так і для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю". У цьому трактуванні охоплено весь спектр діяльності підприємства, що знаходить відображення у фінансовому плані. Разом з тим з появою П(С)БО, де визначено зміст операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, по-різному трактується фінансова діяльність підприємств. Більшість авторів відносить до неї всю звичайну діяльність підприємств. Ці питання також потребують уточнення.

Аналогічне визначення фінансового плану підприємства дає Р.А. Слав'юк: "Фінансовий план є важливим елементом бізнес-плану, який складається для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, а також для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю"[64, с. 323].

Подальший розгляд ним цих питань свідчить про однозначне розуміння фінансового плану і кошторису, з чим важко погодитися, оскільки кошторис відображає, як правило, лише витрати на утримання підприємства (установи) чи підрозділу. Поряд з цим тут підкреслюється важлива характеристика фінансового плану щодо визначення необхідних фінансових ресурсів. Так. автор уточнює, що фінансовий план (кошторис доходів і видатків) показує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для поточної та довгострокової діяльності, дає орієнтир у фінансовій діяльності підприємств на плановий рік[17, с. 136]. Спірним є як розуміння фінансового плану, так і визначення фінансової діяльності.

Взаємозв'язок фінансового плану з іншими планами різних підрозділів відмічає Е. Гринолл. хоча також визнає його бізнес-планом. На його думку, "Фінансовий план — це не що інше, як бізнес-план на наступний рік, виражений у фінансових показниках". Отже, фінансовий план — це не просто запропонований план або "перелік бажаного" окремого підрозділу, а те, що стикується з планами всіх інших підрозділів організацій в інтересах досягнення поставлених завдань"[17, с. 139].

У широкому розумінні розглядають фінансовий план В.М. Гриньова і В.О. Коюда. За їх визначенням. "Фінансовий план є узагальнюючим розділом плану розвитку фірми і має відображати всі джерела фінансових ресурсів для здійснення передбачених заходів фірми. Крім того, фінансовий план має враховувати заходи з формування іміджу фінансової стійкості фірми і впливу на курсову вартість випущених фірмою цінних товарів"[31, с. 424]. Такої ж думки дотримується Л.М. Павлова: фінансовий план можна розглядати як завдання за окремими показниками, а також як фінансовий документ, що забезпечує взаємозв'язок показників розвитку підприємства з ресурсами, що мають місце, взаємодію сукупної вартісної оцінки засобів, які беруть участь у відтворювальних процесах, і грошового капіталу, що використовується.

На наш погляд, більш чітким буде таке визначення: фінансовий план — це документ, що відображає обсяг надходжень коштів і їх спрямування у плановому періоді з метою забезпечення потреб поточної діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань перед державою, банками, постачальниками та іншими кредиторами.

1.2 Принципи і методи фінансового планування

Процес планування в максимальній мірі має передбачити всебічне вивчення дійсності, тенденцій та закономірностей розвитку об'єкту планування та середовища його діяльності. Найбільш загальною науковою основою планування е система об'єктивних економічних законів і, в першу чергу, закону попиту та пропонування. В планах підприємства повинні бути реалізовані вимоги цих законів та враховані об'єктивні результати макро- та мікроекономічного аналізу стану та тенденції розвитку умов господарювання.

Фінансове планування на підприємстві (чи внутрішньофірмове фінансове планування) базується на використанні трьох основних нею систем (або ще їх можна назвати видами фінансового планування):

1) Прогнозування фінансової діяльності.

2) Поточне планування фінансовою діяльністю.

3) Оперативне планування фінансової діяльності.

Кожній з цих систем фінансового планування притаманний певний період і свої форми реалізації його результатів (табл.1.1)

Таблиця 1.1

Системи фінансового планування і форми реалізації його результатів на підприємстві

Поряд з загальними принципами управління і планування (позаяк друге є функцією першого) існують і специфічні принципи планування, до яких відносять цільову направленість, системність, безперервність, збалансованість, оптимальність використання ресурсів, адекватність об'єкту та предмету планування.

Найважливішим принципом планування є вибір та обґрунтування цілей, кінцевої мети, результатів діяльності підприємства. Чітко та зважено визначені кінцеві цілі є вихідним пунктом планування. В загальному випадку відокремлюють п'ять основних цілей підприємства:

- господарсько-економічну, обумовлену вимогами забезпечення високої ефективності виробничої системи, випуску суспільне необхідної конкретної продукції;

- виробничо-технологічну, що відображає основне функціональне призначення підприємства — випуск певної продукції належної якості;

- науково-технічну, тобто постійне прискорення науково-технічного прогресу, що матеріалізується в постійному поліпшенні продукції і оновленні технічної бази виробництва;

- соціальну — якомога повніше забезпечення потреб працівників підприємства в матеріальній та духовній сферах;

- екологічну — забезпечення вимоги відтворюваності ресурсів та виготовлення екологічно безпечної (чистої) продукції.

Пріоритетність тієї чи іншої мети може змінюватись в залежності від економічної політики держави, історичного періоду, екологічного становища в регіоні та світі тощо. В умовах командно-адміністративної системи з її директивним плануванням мали зверхність виробничо-технологічні цілі. При переході до ринкової економіки, з появою підприємств різних форм власності, ліквідацією системи жорсткого централізованого планування цілепокладання на підприємстві стає завданням його керівництва.

Ефективність та реальність планів значною мірою залежить від ступеню реалізації принципу системності. Цей принцип вимагає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, усі тенденції, зміни та зворотні зв'язки в його системі. Системний підхід повинен мати місце щодо обгрунтування та вирішення планових завдань на будь-якому рівні управління. За допомогою системного аналізу можна відповісти на такі важливі питання, як: визначення цілей та їх субординація, порівняння альтернативних шляхів та способів досягнення визначених цілей, що відрізняються одна від одної складністю, термінами реалізації, соціальними наслідками тощо.

Важливою проблемою та передумовою життєздатності планування є забезпечення його безперервності.

Принцип безперервності означає:

1. Підтримування безперервної планової перспективи, формування та періодичну зміну горизонту планування, що залежить від загальних соціально-політичних та економічних передумов, темпів науково-технічного прогресу в галузі, тривалості впливу управлінських рішень, ступеню передбачуваності майбутнього.

2. Взаємопогодження довго-, середньо- та короткострокових планів.

3. Своєчасне корегування перспективних та поточних планів, враховуючи початкові сигнали про зовнішні (регіон, економіка в цілому) та внутрішні (всередині самого підприємства) зміни умов господарювання.

Однією із найважливіших вимог до планових рішень є забезпечення оптимальності використання застосовуваних ресурсів. Використання ресурсів підприємства повинно орієнтуватись на потреби, умови та кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, максимально повну реалізацію наявних резервів кращого застосування предметів та знарядь праці, організації виробництва тощо.

Важливою якісною характеристикою плану виступає його збалансованість, тобто необхідна і достатня Кількісна відповідність між взаємозв'язаними розділами та показниками плану. Збалансованість являє собою визначальну умову обгрунтованості планів, реальності їх виконання. Головним її проявом є відповідність між потребами в ресурсах та їх наявністю. Принцип збалансованості вимагає також планування ресурсного забезпечення готовності до швидкої та адекватної реакції на зміни в умовах господарювання.

Принцип адекватності системи планування щодо об'єкту та умов його діяльності виходить з того, що оскільки ринкове середовище обумовлює постійну мінливість продукції підприємства, його виробничої та організаційної структури, технологій та факторів виробництва, остільки методи планування, показники та розділи планів, організація самого процесу їх розробки повинні постійно переглядатись, а при необхідності — розроблюватись та застосовуватись поліпшені або принципово нові методи та процедури планування (табл.1.2).

Таблиця 1.2

Рівень ринкової конкуренції та особливості систем планування діяльності підприємства

Фінансове планування - значно ширше поняття, ніж складання фінансового плану. Фінансовий план є заключним документом, для розробки якого необхідно врахувати і розрахувати усі можливі зміни в умовах діяльності підприємства, які можуть відбитися в плановому періоді порівняно з умовами базового періоду.

Фінансове планування в ринковій економіці розпочинається з прогнозування передбачуваного об'єму продаж. Це одне з найскладніших завдань у фінансовому плануванні, тому для його вирішення використовують різні методи прогнозування, і на їх основі визначають найбільш ймовірні показники.

Від об'ємів реалізації залежить більшість показників фінансового плану: прибуток, платежі до бюджету і позабюджетних фондів, відрахування до резервного фонду й інші фонди підприємства, розміри передбачуваних дивідендів і відсотків по цінних паперах.

При плануванні фінансових показників можуть застосовуватися різні методи фінансового планування. При виборі методів планування необхідно враховувати певні вимоги до них.

Методи планування повинні:

по-перше, бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин;

по-друге, найбільш повно враховувати профіль діяльності об'єкта планування та різноманітність в засобах та шляхах досягнення основної підприємницької мети — збільшення прибутку;

по-третє, відрізнятися в залежності від виду розроблюваного плану.

Більшість економістів дотримуються приблизно однакової класифікації методів планування [68, с. 29]. Результати класифікації методів планування за певними ознаками представлені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Класифікація методів планування

Ресурсний метод планування, виділений за ознакою "Вихідна позиція для розробки плану", із урахуванням ринкових умов господарювання та наявних ресурсів може застосовуватись при монопольному становищі підприємства або при слабо розвинутій конкуренції. З посиленням конкурентної боротьби вже потреби ринку попит на продукцію (послуги) стають вихідною позицією, початковим моментом планування. Підприємство самостійно виконує цілепокладання, визначає мету (цілі) діяльності і для її (їх) досягнення формує відповідні плани.

В залежності від сили ринкової влади підприємства застосовуються і різні принципи визначення кінцевого та проміжних значень планових показників. При монопольному положенні, відсутності загрози з боку конкурентів підприємство впевнене в тому, що розвиток в майбутньому буде здійснюватись із збереженням тенденцій, що склались в минулому. Проміжні та кінцеві (на кінець планового періоду) значення планових показників визначаються методом екстраполяції — на основі динаміки цих показників в минулому, припускаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану будуть збережені в майбутньому.

Принципово протилежним є інтерполятивний метод, за яким підприємство встановлює ціль в майбутньому і виходячи з неї визначає планового періоду та проміжні планові показники.

Тобто в протилежність наступального руху при екстраполяції інтерполятивний метод передбачає зворотний рух — від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників з обчисленням проміжних їх величин.

Для визначення ступеню обгрунтованості показників важливим є виокремлення методів планування за способом розрахунку планових завдань.

Статистичний (пересічних показників) метод передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин при встановленні планових показників. Більш обгрунтованим є чинниковий метод планування у відповідності із яким планові значення показників визначають на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників. Розрахунки за окремими факторами застосовуються перш за все при плануванні ефективності виробництва (визначенні можливих темпів зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо).

Найбільш точним є нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді. Зрозуміло, що застосування цього методу на підприємстві вимагає створення відповідної нормативної бази. Такими нормативами є ставки податків, ставки тарифних внесків і зборів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи потреби в оборотних засобах та інші [61, с.10].

У фінансовому плануванні застосовується ціла система норм і нормативів, яка включає: загальнодержавні норми, місцеві нормативи, галузеві нормативи і нормативи господарюючого суб'єкта.

Загальнодержавні нормативи є єдиними на всій території України. До них відносяться: ставки загальнодержавних податків, амортизаційні норми, ставки внесків на пенсійне і соціальне страхування й інші. До місцевих відносяться ставки місцевих податків і зборів.

Галузеві нормативи діють у межах окремих галузей або за групами організаційно-правових форм господарюючих суб'єктів (малі підприємства, акціонерні підприємства і т.д.). Сюди входять норми граничних рівнів рентабельності підприємств-монополістів, граничні норми відрахувань у резервний фонд, норми амортизаційних відрахувань та інші.

Нормативи господарського суб'єкта - це нормативи які розробляються безпосередньо господарчим суб'єктом і використовується ним для регулювання виробничо-торгівельним процесом і фінансовою діяльністю. До цих нормативів відносяться потреби в оборотних коштах, норми кредиторської заборгованості, що постійно знаходяться у розпорядженні господарюючого суб'єкта, норми запасів сировини, матеріалів, товарів, тари, нормативи розподілу фінансових ресурсів і прибутку, норматив відрахувань у ремонтний фонд та інші.

Узгодженість при плануванні потреб із необхідними ресурсами для їх задоволення забезпечується за допомогою балансового методу. Його суть зводиться до розробки спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких із різною ступінню деталізації показують всі напрямки витрачання ресурсів у відповідності із потребами, а в другій — джерела надходження цих ресурсів. В процесі розробки балансу має бути вирішене таке основне завдання: забезпечити рівність між вказаними двома частинами балансу. Баланси на підприємстві розробляються для різних видів ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові).

Матричний метод планування є подальшим розвитком балансового методу і являє собою побудову моделей взаємозв'язків між виробничими підрозділами та показниками.

В сучасних умовах господарювання на підприємствах звичайно розробляють не один, а декілька варіантів плану. Показники окремих його розділів (найбільш важливих) мають бути оптимізовані за допомогою економіко-математичного моделювання.

На зміну традиційному ручному методу планування з застосуванням найпростіших обчислювальних засобів започатковані і набувають поширення більш сучасні — механізовані і автоматизовані з використанням настільних електронних обчислювачів, персональних комп'ютерів та складних електронно-обчислювальних машин (комплексів).

Тому, на нашу думку, форма подання розраховуваних показників планів у вигляді таблиць, малюнків, схем, сітьових графіків тощо якнайкраще відображає культуру і наочність того або іншого методу планування діяльності підприємства.

1.3 Особливості проведення фінансового планування в сучасних умовах господарювання

Перехід національної економіки України на ринкові принципи функціонування та розвитку обумовлює необхідність кардинальних змін в системі управління, в тому числі, в плануванні діяльності підприємства. В умовах колишньої командно-адміністративної системи одним із її наріжних каменів було жорстке директивне планування. Підприємство одержувало від органів державного планування і управління завдання щодо майже всієї сукупності показників діяльності, господарських зв'язків (від кого отримувати матеріально-технічні ресурси, що і в яких обсягах виробляти, кому і за якими цінами реалізовувати продукцію тощо). Це не давало йому змоги розробляти оптимальні плани, приймати найкращі рішення виходячи із реальних локальних умов.

В нових умовах господарювання та переходу до ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації зверху всієї його діяльності та надання підприємству широких прав у визначенні та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництві, мотивації праці та відповідальності за кінцеві результати господарювання, але й усвідомлення важливості безперервного вивчення ринку та готовності до ринкових коливань. Все це повинно знайти відображення в планах діяльності підприємства. Відкрита система підприємства як його нова якість в ринкових умовах та пряма залежність від взаємодії попиту та пропонування обумовлюють необхідність створення системи планування і управління підприємством, здатної швидко і ефективно реагувати на ринкові потреби. Необхідність складання планів визначається багатьма причинами, наприклад, В.Ковальов виділяє три найважливіших :

—координуюча роль плану;

—невизначеність майбутнього;

—оптимізація економічних наслідків.

Сьогодні планування діяльності підприємства стало до­сить серйозною проблемою, що викликано рядом причин.

По-перше, це відсутність зрозумілих цілей, задач діяльності підприємства керівництвом.

По-друге, це складності, які виника­ють при визначенні потреб в поточних видатках (кількість працівників, потужності тощо).

По-третє, в сучасних умовах пла­ни і кошти більше не спускаються зверху і підприємство повинно самостійно орієнтуватись на ринку.

По-четверте, у багатьох підприємств немає системи надання достовірної інформації в не­обхідний час, в потрібному місці [17.326].

Та незважаючи на це практика господарювання свідчить про те, що планування створює для суб'єктів господарювання важливі переваги фінансового плану:

- забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;

- попереджує про можливі проблеми;

- стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

- поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;

- сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

Вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання свідчить про те, що планування в підприємництві здебільшого не забезпечує значного успіху, який проявляється в зростанні обсягів обороту, прибутку, економічного росту (цей взаємозв'язок спостерігається лише в 6 випадках із 100). Як правило, планування починають широко використовувати в той період розвитку, коли після бурхливого росту або періоду становлення виникають проблеми в зміцненні досягнутого успіху, забезпеченні стабільності. Результати спеціальних досліджень, проведених англійським спеціалістом з планування Р. Фінном, підтверджують викладену вище тезу і свідчать про те, що успіх досягається лише в результаті довготривалого досвіду планування діяльності підприємства (як правило, досвід, який перевищує 2 роки).

Для українських підприємницьких структур можна відокремити декілька сфер, де є відчутна потреба в застосуванні фінансового планування:

По-перше це новостворені підприємства. Активні процеси розвитку підприємництва призводять до створення нових організацій та підприємств, посилення конкуренції між ними, банкрутства і закриття багатьох з них. Діяльність новостворених підприємницьких структур неможлива без наукового обґрунтування плану дій, яким є бізнес-план. Він розробляється кожною підприємницькою структурою в період заснування. Цей документ дає чітку відповідь на велику кількість запитань і застерігає нових товаровиробників від можливих помилок і прорахунків. Для новостворених підприємницьких структур розробляється маркетинговий план, оцінюються реальні конкуренти, визначається стратегія розвитку. обґрунтовуються оптимальний обсяг виробництва, штати працівників, матеріальні ресурси, фінансові результати тощо.

Потреба орієнтації в поточній ринковій економіці, у визначенні свого місця в конкурентному середовищі, прагнення передбачити майбутнє зумовлюють необхідність планування кожної підприємницької структури адекватного стану ринкового господарства. В бізнес-плануванні гнучко поєднуються виробничі і ринкові, фінансові і технічні, внутрішні та зовнішні аспекти діяльності підприємства.

По-друге - діючі підприємницькі структури, які здійснюють реструктуризацію та диверсифікацію виробництва. В умовах зростаючої конкуренції більшість підприємницьких структур вимушені постійно дбати про вдосконалення продукції, освоєння випуску новітніх конкурентноспроможних товарів і послуг, що призводить до значних структурних зрушень у виробництві. Істотні зміни в техніці, технології, організації виробництва, збуті продукції впливають на основні параметри діяльності підприємства. Необхідність їх визначення ще до початку проведення серйозних змін у виробництві викликає потребу планування діяльності підприємства відповідно до умов, що склалися, або можуть скластися в майбутньому. Отримані в процесі планування очікувані параметри діяльності служать основою при прийнятті відповідних управлінських рішень.

По-третє - сфера державних підприємств, де функція планування є традиційною. Однак традиційний характер планування не передбачає власних цілей розвитку, аналізу і прогнозування стану економіки в залежності від змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Тому в умовах ринку державним підприємствам необхідно наново виробляти досвід планування діяльності.

Сучасний ринок висуває особливі вимоги до підприємств. Складність і динамізм процесів, які відбуваються на ньому, створюють нові передумови для більш серйозного застосування планування діяльності підприємств. Крім того, масштаби і різноманітність напрямків діяльності підприємства вимагають особливої уваги до попереднього визначення:

-видів діяльності (виробнича, торгівельна, посередницька, комерційна, науково-дослідна тощо);

- видів продукції (послуг);

- джерел і обсягів фінансування;

- технологічних ресурсів (устаткування, матеріалів, енергії, палива, робочої сили);

- фінансових результатів від кожного виду діяльності.

По-четверте потрібно згадати про підприємства з частиною іноземних інвестицій в статутному фонді. Іноземні партнери, вкладаючи певні кошти в підприємницьку діяльність, прагнуть мати гарантії їх повернення, відповідного доходу з врахуванням орієнтовного часу його отримання, забезпечення найменшого господарського ризику. Крім того, в залежності від частки майна в статутному фонді, вони можуть брати безпосередню участь в управлінні підприємством, прийнятті управлінських рішень. Більшість західних інвесторів мають значний досвід планування підприємницької діяльності. Вони неохоче сприймають інформацію без відповідних обґрунтувань і підрахунків. Тому плідна співпраця з ними вимагає такого планування діяльності, яке базується на принципах і методах, зрозумілих обом сторонам.

Однак поряд з факторами, які потребують широкого впровадження фінансового планування в сучасних економічних умовах, діють й інші фактори, які обмежують його застосування в Україні.

Такими факторами виступають:

— відсутність зрозумілих стратегічних цілей у підприємств;

— нестабільність фіскальної політики держави;

— складності при визначенні потреб підприємства в ресурсах;

— недостатність досвіду самостійної постановки цілей,

— планування дій і залучення ресурсів в умовах ринку;

— недоліки існуючої системи управлінського обліку;

— застарілі методи оперативного планування;

— відсутність кваліфікованих кадрів, обізнаних із сучасними методами планування;

— недостатній рівень розвитку інформаційних технологій [77, с. 23].

Але найбільше впливають на погіршення фінансового стану вітчизняних підприємств ті обставини, що більшість із них надлишково енергомісткі та утримують за рахунок балансу складну виробничу й соціальну інфраструктуру. Виробництво традиційно орієнтується на досягнення обсягів, а не якості продукції відсоток відходів значний, а схем їхньої переробки немає, підприємства утримують надлишки активів — будівлі, транспортні засоби, машини й устаткування.

Недоліками у діяльності є також відсутність орієнтації на кінцевий результат, прямі втрати інформації, її спотворення при передачі, неузгоджені дії функціональних відділів, надмірна тривалість процедур узгодження рішень, дублювання функцій тощо. Численні причини саме такого стану справ маємо у сфері фінансового планування і контролю.

Проблеми, пов'язані з організацією системи фінансового планування на сучасних українських підприємствах, можна відокремити за ступенем важливості (рис. 1.2)

Рис. 1.2. Типові проблеми при організації фінансового планування на підприємстві

Майже третина проблем пов'язана з нереальністю фінансових планів, що викликано, як правило, необґрунтованими даними щодо збуту, питомої ваги коштів у розрахунках, заниженими термінами погашення дебіторської заборго­ваності, надмірними потребами у фінансуванні. Одна з головних причин такої ситуації — функціональна роз'єднаність підрозділів, що беруть участь у форму­ванні фінансових планів.

Іншою проблемою є оперативність складання планів. Економічні служби й досі готують значну кількість непридатних для фінансового аналізу докумен­тів, а відсутність чіткої системи підготовки і передачі планової інформації з від­ділу до відділу, необхідність тривалих процедур їх ітераційного узгодження, недостовірність інформації призводять до того, що навіть добре опрацьований план стає непотрібним, бо спізнюється до планового терміну.

Дві попередні проблеми неминуче викликають третю — "непрозорість" планів для керівництва. Це природний наслідок відсутності чітких внутрішніх стандартів формування фінансових планів. Дуже важливо, щоб укладачі бюджету брали участь у прийнятті його остаточного варіанта, а керівник не переглядав бюджету без ретельного аналізу міркувань підлеглого.

Порушення послідовності операцій планування може призвести до відриву довгострокових фінансових планів від короткострокових. Останні формуються за своїми законами і потребують розподілу дефіцитних оборотних коштів під­приємства за напрямами і проектами. Звичайно, зараз є підприємства, де ця проблема значною мірою розв'язана, але для більшості з них — вона й надалі лишається актуальною.

Існує ще дві проблеми — реалізація планів та їхня комплексність. Під реалізацією планів маємо на увазі ступінь їх виконання з точки зору забезпечення {необхідними фінансовими і матеріальними ресурсами, відсутність дефіцитів. Комплексність планів означає, що, крім фінансових розділів плану за доходами (і витратами, необхідні також реальні плани за прибутками і збитками, рухом заборгованості, плановим балансом). Усі вони повинні складатися у формі, зручній для керівників.

Крім того, доцільно використовувати інструменти факторного аналізу, щоб оцінити можливі варіанти розвитку подій при зміні ключових планових показників. Для більшості українських підприємств такими показниками під час складання річного плану є виручка, собівартість і прибуток. Водночас не аналізуються такі показники, як рентабельність власного капіталу, рентабельність активів, оборотність активів, запас фінансової міцності, темп економічного зростання компанії. Дуже часто на підприємствах не формується плановий баланс і не аналізується його структура, не прогнозується динаміка зміни фінансової стійкості й ліквідності. Відсутність такого аналізу на етапі довгострокового планування істотно знижує його ефективність як інструменту управління підприємством [82, с. 201].

Фінансовий план лише тоді стане реальним інструментом управління компанією, коли його виконання можна буде оперативно контролювати.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ`ЄКТА

2.1. Фінансово-економічна характеристика виробничого об'єднання “Електроконтакт”

Полтавське учбово – виробниче об'єднання “Електроконтакт” українського товариства сліпих / УТОС / створене постановою президії Центрального правління УТОС від 11.12.1972 року № 31 і засноване на колективній власності громадської організації УТОС.

Підприємство створене у відповідності з законами України "Про господарські товариства" [3, с.458] , "Про Власність" [4, с. 232], "Про підприємства в Україні" [5, с. 15] , конституцією України [1, с. 24] та іншими державними нормативними актами України. Місце знаходження об'єднання: м. Полтава, вул. Фурманова , 6.

Засновником і власником об'єднання є всеукраїнська добровільна громадська організація - Українське товариство сліпих (УТОС) в особі Центрального правління. Центральне правління УТОС, як власник, безпосередньо здійснює керівництво об'єднанням через призначених генеральних директорів.

Основною метою діяльності об'єднання є :

—працевлаштування інвалідів по зору І та II груп з врахуванням охорони залишкового зору, слуху, дотику та інших компенсаторних можливостей сліпих шляхом розробки спеціальної технології та впровадження тифлотехнічних засобів промислового та культурно-побутового призначення;

—навчання інвалідів по зору І та II груп всім посильним для них професіям та технологічним операціям;

—працевлаштування інвалідів по зору у відповідності з рекомендаціями, розробленими науково-дослідним й інститутами та іншими компетентними установами і організаціями;

—організація надомної праці для інвалідів по зору;

—створення умов для зацікавлення кожного працівника в ощадливому та господарському використанні матеріалів, обладнання та майна;

—розвиток та підвищення ефективності виробництва, його інтенсифікація, збільшення прибутку на основі використання досягнень науки і техніки, зростання продуктивності праці, збереження ресурсів, створення умов для закріплення кадрів, удосконалення форм та систем оплати праці, матеріального та морального заохочення;

—раціональне використання та підвищення ефективності капіталовкладення, скорочення строків та зниження вартості будівництва, повне використання виробничих потужностей;

—удосконалення планування, керування, господарського розрахунку;

—створення інвалідам по зору, всім працюючим безпечних здорових умов праці ;

З 1978 року підприємством було взято курс на виготовлення електротехнічної продукції. За останні 25 років було освоєно 38 видів електротехнічних виробів, із них основні:

- розетки штепсельні – 23 види;

- вимикачі – 12 видів;

- вилки штепсельні – 3 види.

Вся продукція що виробляється, сертифікована. Підприємство працює по замкнутому циклу. Для виготовлення електротехнічних виробів підприємство самостійно проектує, розробляє та виготовляє складні багатомісні прес форми та багаторядні штампи. На підприємстві постійно проводиться робота по модернізації розеток, вилок та вимикачів.

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті — негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс — підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здіснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів—звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників.

Розгляд фінансово-економічного стану підприємства на нашу думку слід почати з аналізу основної діяльності - вироблення електротехнічних виробів.

Звернемося до додатку А, де проведено порівняння показників виробництва основних видів продукції ВО “Електроконтакт”. Як видно з таблиці, підприємство виробляє 4 основні види продукції: розетки штепсельні, вимикачі, вилки штепсельні, подовжувачі та шнури електричні.

На рис. 2.1 зображена питома вага кожного виду продукції у загальному виробництві станом на 2005 рік.

Рис. 2.1. Частка кожного виду продукції у загальному виробництві.

Отже, найбільшу частку у створюваній підприємством продукції займають розетки штепсельні. Це пов’язано з великим попитом на цей вид продукції. В той же час дуже мала частка подовжувачів та шнурів електричних пов’язана з присутністю на ринку великої кількості конкурентної продукції цього виду.

Аналізуючи структуру продукції ВО “Електроконтакт” за три роки видно що її кількість з року в рік загалом збільшувалось на 384 тис. шт. у 2004 році в порівнянні до 2003 і на 159,8 тис. шт. у 2005 році. Зменшення виробництва штепсельних розеток на 23,2 тис. шт. у 2004 та на 84,3 тис. шт. у 2005 роках компенсувалося значним збільшенням кількості вироблених вимикачів – на 402,1 тис. шт. і 39,5 тис. шт. відповідно. На фоні постійного збільшення виробничих витрат з року в рік загальна ціна у 2004 році була меншою (4551 тис. грн.), ніж у 2003 році (5130,2 тис. грн.) це пов`язано зі зниженням оптових цін на штепсельні розетки і вилки у 2004 році. Але вже у 2005 році ситуація покращилась і підприємство отримало від реалізації основних видів продукції загалом 5295,9 тис. грн. що на 3,2 % більше ніж у 2003 році і на 16,4% більше ніж у 2004 році.

Для порівняння обсягу реалізації продукції по рокам було побудовано графік (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Обсяг реалізації основних видів продукції на ВО “Електроконтакт”

Проведемо загальний аналіз балансу ВО “Електроконтакт”

Для загального аналізу балансу можна окремо проаналізувати майно підприємства та його капітал.

Таблиця 2.1

Аналіз майна виробничого об'єднання "Електроконтакт" за 2003-2004 рр.

Аналіз структури, складу і динаміки майна дозволяють визначити позитивні і негативні тенденції в майновому стані. Аналізуючи 2004 та 2003 рік до позитивних змін можна віднести наступні.

В звітному 2004 році порівняно з базовим 2003 р. кількість майна зросла на 941,8 тис. грн., або на 18,8%. У ньому за рахунок збільшення основних засобів збільшилась кількість необоротних активів на 432,5 тис. грн. (22,8%). Оборотні активи збільшились в цілому на 509,4 тис .грн., або на 16,3%. З них фонди обігу зросли на 459,5 тис. грн. (29,2%); Готова продукція і товари – на 43 тис. грн. Поточна дебіторська заборгованість – на 447,3 тис. грн.

Серед негативних тенденцій слід відзначити зменшення кількість грошових коштів та поточних фінансових інвестицій на 38,3 тис. грн., тобто на 4,4% в порівнянні з минулим роком, що говорить про недостатню увагу до підприємства з боку інвесторів і невдалу фінансово – господарську діяльність підприємства, на що керівництву потрібно звернути увагу. Витрати майбутніх періодів на протязі цих двох років не змінювались.

Фінансовий аналіз майна досліджуваного підприємства проведемо в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз майна виробничого об'єднання "Електроконтакт" за 2004-2005 рр.

В звітному році порівняно з базовим кількість майна зросла на 745,5 тис. грн., або на 7,2%. У ньому за рахунок збільшення основних засобів збільшилась кількість необоротних активів на 167,4 тис. грн., (7,2%). Оборотні активи збільшились в цілому на 577,5 тис .грн., або на 15,9%. З них фонди обігу зросли на 190,1 тис. грн., (9,4%) а готова продукція і товари – на 283,4 тис. грн. грошові кошти та поточні фінансові інвестицій – на 605,8 тис. грн., або на 73,6%. Зменшилась поточна дебіторська заборгованість (на 179,5 тис. грн.), тобто на 18,2% в порівнянні з минулим роком. Витрати майбутніх періодів на протязі цих двох років не змінювались.

Аналіз капіталу підприємства проведемо в табл. 2.3 і табл. 2.3

Таблиця 2.3

Аналіз капіталу ВО “Електроконтакт” за 2003-2004 рр.

Аналізуючи капітал виробничого об'єднання "Електроконтакт" на основі пасиву балансу за 2003 – 2004 роки можна визначити такі тенденції:

Вартість капіталу (валюта пасиву балансу) збільшилась на 941,8 тис грн., або на 18,8%. Це збільшення відбувалось за рахунок збільшення власного капіталу (на 2154,5 тис. грн., або на 60,9%).

До негативних тенденцій слід віднести збільшення на зобов’язань підприємства на 39,6 тис. грн. за рахунок збільшення поточних зобов’язань на 22,8 тис. грн., (на 13%) і за рахунок збільшення кредиторської заборгованості на 16,5 тис. грн., (на 10,6%).

Таблиця 2.4

Аналіз капіталу ВО “Електроконтакт” за 2004-2005 рр.

Аналізуючи капітал виробничого об'єднання "Електроконтакт" на основі пасиву балансу за 2004 – 2005 роки можна визначити такі тенденції:

Вартість капіталу (валюта пасиву балансу) збільшилась на 580,7 тис грн., або на 10,2% Це збільшення відбувалось за рахунок збільшення власного капіталу (на 580,7 тис. грн., або на 10,2%).

До негативних тенденцій слід віднести подальше збільшення зобов’язань підприємства на 164,8 тис. грн. за рахунок збільшення поточних зобов’язань на 136,1 тис. грн., (на 68,8) і за рахунок збільшення кредиторської заборгованості на 160 тис. грн., (на 93%).

Проведемо оцінку прибутковості та рентабельності на досліджуваному підприємстві. Прибутковість вимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності. Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Загальна величина прибутку підприємства має ті ж джерела, що і дохід, тобто вона включає прибуток від реалізації продукції, матеріальних цінностей і майна, позареалізаційних операцій.

Виконання плану прибутку є одним з кінцевих показників, роботи підприємства. Розмір прибутку в основному залежить від об'єму реалізації продукції та її собівартості.

Перейдемо до аналізу динаміки та структури фінансового результату від операційної діяльності, фінансового результату від звичайної діяльності та чистого прибутку підприємства за 2003-2005 роки. Джерелом аналізу при цьому виступають дані форми №2 “Звіт про фінансові результати”. Результати аналізу наведено у додатку Б.

Виходячи з даних додатку Б динаміки фінансових результатів виручка від реалізації у 2004 році в порівнянні з 2003 роком збільшилась на 409,2 тис. грн. або на 8,6%. А в 2005 році в порівнянні з 2004 роком – на 436,9 тис. грн. (8,4%) На це вплинуло зростання доходу від реалізації продукції за рахунок збільшення обсягів виробництва основних видів продукції. Що стосується собівартості, то величина її приросту складає 22% в порівнянні з 2003р. і на 10% в 2005 р. в порівнянні з 2004 і це мало негативний вплив на величину валового прибутку, і як бачимо зі звіту він зменшився на 360 тис. грн. у 2004 р. але у 2005 збільшився на 10,2 тис. грн.

Адміністративні витрати зменшились на 16,2% у 2004 р. але вже у 2005 р. вони зросли на 46,3% в порівнянні з попереднім роком. Витрати на збут у 2004 і 2005 рр. збільшувалися на 47% і 5,8% відповідно. Величина інших операційних витрат також характеризується значним зменшенням на 59,5% у 2004 р. але вже у наступному році вони зросли на 80,9%, причинами чого можуть бути сумнівні борги та втрати від знецінення запасів, що зберігаються на складах, економічні санкції, що застосовуються до підприємства тощо.

Величина валового прибутку, інших операційних доходів, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат безпосередньо впливають на величину фінансового результату від операційної діяльності, який на протязі 2004 та 2005 років зменшувався на 34,8% і на 31,2% в порівнянні з попереднім роком. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування також зменшувався у 2004 р. – на 47,5% а у 2005 р. – на 27,3% Величина чистого прибутку дорівнює величині прибутку від звичайної діяльності, це пов’язано з тим, що підприємство не отримало надзвичайних доходів та не понесло надзвичайних витрат. Чистий прибуток на кінець 2004 року в порівнянні з 2003 роком зменшився на 404,6 тис. грн. або на 47,5, а на кінець 2005 року в порівнянні з 2004 роком – на 122 тис. грн., (27,3%).

Отже, згідно проведеного аналізу можна зробити висновок, що хоч у 2004 та 2005 роках спостерігалося значне збільшення виручки від реалізації продукції, чистий прибуток в цей період зменшувався. На це значною мірою вплинуло збільшення операційних витрат і це збільшення було більшим ніж зростання виручки від реалізації. У 2004 р. в порівнянні з 2003 р. у складі операційних витрат збільшилась собівартість продукції та витрати на збут а в 2005 крім цього також збільшились адміністративні та інші адміністративні витрати, що і стало основною причиною зниження прибутку у 2004 і 2005 роках.

На нашу думку до шляхів максимізації прибутку на виробничому об’єднанні “Електроконтакт” слід віднести: постійне підвищення кваліфікації робітників, вдосконалення маркетингової політики, в результаті чого очікується укладання більш вигідних контрактів, підвищення ефективності роботи відділу постачання, а саме закупівля сировини, матеріалів, за більш низькими цінами, обґрунтовані витрати на збут та адміністративні витрати.

Таким чином, основним узагальнюючим показником підприємства є чистий прибуток, який відбиває ступінь активності суб’єкту господарювання, рівень його фінансового благополуччя, ефективність менеджменту. Порядок розподілу чистого прибутку на виробничому об’єднанні “Електроконтакт” визначається радою об’єднання.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності. Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат.

Потрібно відрізняти рентабельність застосованих ресурсів і рентабельність продукції.

Показники рентабельності активів свідчать який прибуток одержує підприємство з кожної гривні вкладеної в активи. Всі показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різних сфер діяльності, окупності витрат. Ці показники більш ширше показують кінцеві результати діяльності, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з власними або використаними ресурсами.

Проведемо оцінку динаміки рентабельності (збитковості) діяльності ВО “Електроконтакт за 2003-2005 роки ” (табл. 2.5)

Таблиця 2.5

Оцінка динаміки рентабельності (збитковості) діяльності за 2003-2005 роки ВО “Електроконтакт”

Аналізуючи таблицю можна сказати, що рентабельність на підприємстві в 2003 р. була на належному рівні. Але в 2004 р. і в 2005 р. існує тенденція суттєвого зменшення таких показників рентабельності як рентабельність реалізації продукції, виробничих витрат, рентабельність власного капіталу, що позначилося і на більш загальному показнику рентабельності - рентабельність активів. Таке негативні тенденції пов`язані в першу чергу зі зниженням отримуваного прибутку і збільшенням витрат на виробництво, незважаючи навіть на збільшення обсягу реалізації продукції в ці роки. Отже, для підвищення рівня рентабельності фірмі необхідно знизити затрати на виробництво та збільшити валовий випуск продукції, розширюючи паралельно ринки збуту продукції.

Наступним етапом фінансового аналізу виробничого об’єднання “Електроконтакт” потрібно провести аналіз ліквідності і платоспроможності.

Словник визначає термін ліквідність як:

- можливість перетворення статей активу в гроші для сплати зобов'язань по пасиву;

- легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей у готівку.

Виходячи з цих визначень, можна зробити висновок, що ліквідність - це спроможність певного, не у грошовій формі, активу, перетворитися (ліквідувати початкову форму існування) в грошову форму. Безумовно, така якість певного активу має цінність з позицій використання одержаної грошової форми активу для сплати по певних зобов'язаннях. Тобто, ліквідність активу не у грошовій формі забезпечує потреби платоспроможності будь-яких суб'єктів. Тому аналіз ліквідності підприємства добре характеризує платоспроможність підприємства

Використовуючи методику розрахунку показників ліквідності, наведених в додатку Д, проведемо порівняння змін показників ліквідності по роках на досліджуваному підприємстві (таблиця 2.6)

Таблиця 2.6

Аналіз ліквідності і платоспроможності ВО “Електроконтакт”

Як видно з таблиці коефіцієнті швидкої та загальної ліквідності змінювались досить сильно. Так у період з 2003 по 2004 роки їхнє збільшення становило + 66 та +1,9 % відповідно, а період з 2004 по 2005 роки ці ж коефіцієнти знизилися, коефіцієнт загальної ліквідності – на 31,3 % а коефіцієнт швидкої ліквідності – на 51,8 %, що звичайно, є негативним явищем. Але на відміну від цих показників ліквідності показник абсолютної ліквідності, що характеризує миттєву платоспроможність суттєво не змінювався, але його значення перевищує нормативне (0,2 – 0,3), що говорить про неефективне використання грошових коштів.

2.2 Зміст і порядок складання фінансового плану підприємства

Як зазначалося раніше, фінансовий план — це документ, що відображає обсяг надходжень коштів і їх спрямування у плановому періоді з метою забезпечення потреб поточної діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань перед державою, банками, постачальниками та іншими кредиторами.

Фінансовий план включає такі складові:

- прогноз обсягів реалізації;

- баланс грошових надходжень та витрат;

- таблицю доходів та витрат;

- прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;

- розрахунок точки беззбитковості.

Деякі автори як наприклад в [61, с. 112] наводять таку структуру фінансового плану:

- план доходів та видатків;

- план грошових виплат і надходжень;

- балансовий план.

Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи: 1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року. 2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники. 3. Розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат.

Складання фінансового плану починають з прогнозу об­сягу продажу. Прогноз обсягу продажу складається за кожним видом продукції, як правило, на 3 роки: для 1-го року щомісяч­но, для 2-го щоквартально, для 3-го - на рік в цілому. Це пов'язано з тим., що в перший рік виробництва повинен бути відомий покупець продукції. Розрахунки на другий і третій роки мають характер прогнозів, складених на підставі маркетингових досліджень.

В цій роботі немає необхідності планувати помісячно, тому була складена таблиця на перший рік – поквартально, на другий і третій – на рік в цілому.

Таблиця 2.7

Прогноз обсягу продажу на ВО “Електроконтакт”

Схематично, за допомогою графіка можна побудувати обсяг продажу кожного виду продукції що виробляється на досліджуваному підприємстві в динаміці за три роки. Це дає змогу більш наглядно оцінити очікувану виручку від реалізації цих товарів (Рис. 2.3):

Рис.2.3. Плановий обсяг продаж основних видів продукції ВО “Електроконтакт”

Важливим документом фінансового плану вважається ба­ланс грошових витрат і надходжень, який має й іншу назву - ба­ланс грошових потоків.

Він розробляється з метою оцінки руху грошових коштів в процесі реалізації підприємницького проекту. Час реалізації продукції практично ніколи не співпадає з часом надходження коштів на рахунок підприємства. Наявні грошові кошти – це різниця між реальними надходженнями і виплатою грошей. На підставі даних балансу грошових потоків можна передбачити недостатність коштів у плановому періоді і спланувати подолання дефіциту за рахунок залучення короткотермінових позик або перенесення терміна сплати окремих платежів. При наявності стабільного залишку на рахунку підприємства доцільно розглянути варіант розширення масштабів виробництва або вкладення коштів в інший бізнес. Отже цей документ дозволяє уникнути фінансових втрат або отримати додатковий прибуток.

Баланс грошових потоків складається у вигляді таблиці, в якій відображаються дані про наявність грошових коштів на по­чаток періоду, їх надходження і витрачання в самому періоді, і за­вершується таблиця даними про наявність грошових коштів на кінець періоду (табл. 2.8)

Таблиця 2.8

Плановий баланс грошових потоків на ВО “Електроконтакт”

Взаємозв’язок виробничого і фінансового планування забезпечується балансом доходів і видатків. В цьому документі знаходять відображення рух всіх фінансових ресурсів підприємства. Кожне підприємство самостійно визначає форму і розробляє власний порядок скадання балансу доходів і видатків, який включає такі розділи:

- доходи і надходження коштів;

- витрати і відрахування;

- кредити і взаємовідносини з банками;

- взаємовідносини з бюджетом.

Для складання планового балансу доходів і видатків використовуються дані про виробничо-господрську діяльність підприємства в плановому періоді, плановий прибуток, його використання, надходження і сплати ПДВ, дані про заплановані витрати підприємства та інші розрахунки. [3, с. 208]

Спрощений варіант балансу доходів і видатків на плановий період для виробничого об'єднання “Електроконтакт” подано в табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Плановий баланс доходів і витрат ВО “Електроконтакт”

До складу фінансового плану входить також баланс ак­тивів та пасивів підприємства. Він складається з ме­тою оцінки тих видів активів, в які спрямовуються грошові кош­ти та тих видів пасивів, за рахунок яких планується фінансувати придбання чи створення цих активів.

Серед активів балансу виділяють поточні активи (рахунок в банку, каса, інші надход­ження, дебіторська заборгованість) - як найбільш мобільну частину коштів, запаси та фіксовані активи. В пасиві відображено власні та позикові кошти, причому важливе значення має їх структура та зміна протягом запланованого трирічного періоду [84, с. 209].

У зарубіжній практиці при складанні балансу активів і пасивів використовують "метод пробки". Як відомо, в економічних роз­рахунках при плануванні перевага надається активам і витратам, а вже потім шукають джерела їх формування і фінансування. Різниця між запланованими активами і наявними джерелами фінансування називається "пробкою". Якщо вона має від'ємне значення, то її вибивають за допомогою додаткового зовнішнього фінансування: емісії цінних паперів чи кредитів. Якщо ж власних джерел і вже залучених до обігу позикових коштів буде більше, ніж необхідно для формування фінансових активів, виникає додатне значення пробки, яке ліквідується поверненням позикових коштів, а зайві власні засоби можуть бути інвестовані в пінні надери.

При складанні фінансового плану також проводиться аналіз беззбитковості підприємства (метод "Витрати - Обсяг - Прибуток"). Методологічні основи цього методу розроблені вже досить давно, але практичному його використанню сприяла система обліку витрат "direct-costing", в основі якої лежить розподіл витрат на постійні та змінні, які по-різному реагують на зміну обсягу виробництва [32, с. 74].

Точка беззбитковості – це такий обсяг реалізації, коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ні прибутків, ні збитків.

Досліджуване підприємство реалізує достатньо широкий обсяг номенклатури продукції. Тому будемо використовувати спосіб розрахунку точки беззбитковості для багатономенклатурного підприємства. Вихідні дані для визначення граничної рентабельності на 2005 рік у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10

Вихідні дані для визначення прогнозної граничної рентабельності для ВО “Електроконтакт”

Коефіцієнт загального маржинального доходу розраховується за формулою [5, с. 22] :

(1.1)

Точка беззбитковості (ТБ) методом маржинального доходу обчислюється за формулою :

(1.2)

Обчислимо за вказаними формулами (1.1) та (1.2) коефіцієнт загального маржинального доходу (Кзмд) та точку беззбитковості. Результати розрахунків занесемо до таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Прогнозна гранична рентабельність для ВО “Електроконтакт”

Це означає, що саме на суму 3406,7 тис. грн. підприємству у запланованому 2005 році, тобто при запланованих величинах витрат та доходу від реалізації, потрібно реалізувати продукції, щоб доходи підприємства дорівнювали б його затратам, і воно не мало б ні прибутку, ні збитку. Для 2007 та 2008 років цей прибуток має складати 3395,4 і 3312,6 тис. грн. відповідно.

Слід відзначити, що аналіз беззбитковості передбачає ряд припущень, які ми маємо зробити при його використанні:

По-перше – це постійність ціни продажу, яка, в свою чергу грунтується на двох інших припущеннях:

— еластичність попиту на продукцію дуже висока, що дає змогу залишитись ціні постійною у міру збільшення продажів;

— ціна продажу продукції за звітний період залишається стабільною.

По-друге, припущення полягає у тому, що змінні витрати на продукцію теж відносно стабільні, а постійні і змінні витрати правильно визначені і класифіковані.

По-третє, припущення передбачає, що в запланованому періоді можливі зміни обсягів продажів, що забезпечують самоокупність.

В процесі фінансового планування відбувається конкрет­на ув'язка кожного виду капіталовкладень чи відрахувань та джерела його фінансування. Для цього складається перевірочна (шахова) таблиця до фінансового плану, в якій по вертикалі запи­сують напрями використання фінансових ресурсів та прирівня­них до них коштів, а по горизонталі джерела фінансування, тоб­то фінансові ресурси і прирівняні до них кошти.

2.3 Зміст і значення оперативного фінансового плану

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень - оперативний фінансовий план (табл. 2.12).

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовим менеджерам можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба - забезпечити залучення коштів.

Таблиця 2.12

Оперативний фінансовий план ВО “Електроконтакт” на I квартал 2006 р.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання (табл. 2.13).

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Таблиця 2.13

Платіжний календар ВО “Електроконтакт” за І квартал 2006 року

Складення платіжного календаря дає змогу виявити недостатність коштів, з'ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

- який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

- імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

- питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів займає суттєве місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

За допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - плану доходів і витрат підприємства.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

3.1 Контроль за виконанням фінансового плану та оцінка збалансованості планових фінансових показників на ВО “ Електроконтакт”

Успішному виконанню фінансового плану підприємства сприяє дієвий систематичний контроль за доходами і видатками. Метою контролю є сприяння мобілізації всіх передбачених планом коштів і витрачання їх на передбачені потреби. Для придання контролю належного оперативного характеру перевірка та аналіз виконання фінансового плану повинні проводитись систематично протягом року. Контроль повинен здійснюватись на всіх ділянках фінансової діяльності підприємства: за грошовими видатками на виробництві, собівартістю продукції надходженням виторгу, утворенням і направленням грошових накопичень, формуванням і виконанням оборотних засобів, виконанням плану фінансування капітальних вкладень, введенням в дію закінчених об'єктів та ефективним використанням основних фондів.

Контроль за виконанням фінансового плану здійснюється за допомогою аналізу звітів за місяць, квартал, рік. При виявленні наявних резервів вони враховуються у планах наступних періодів. З метою економії всіх видів ресурсів важлива увага повинна приділятися попередньому і поточному контролю, своєчасному перегляду норм видатків матеріальних цінностей, контролю за станом запасів сировини, матеріалів, обладнання, за дотриманням нормативів оборотних засобів і залученням у виробництво понаднормативних матеріальних цінностей.

На ВО “Електроконтакт” контроль за мобілізацією грошових ресурсів здійснюють фінансові служби спільно з іншими відділами, які беруть участь у прогнозуванні і виконанні цих завдань і ведуть облік їх надходження (маркетингові служби, бухгалтерія). Основну увагу тут зосереджено на головному джерелі надходжень - виторгу від реалізації продукції і послуг. Для організації постійного контролю за виконанням плану реалізації використовуються дані про хід відвантаження продукції, платоспроможність покупців, строки оплати платіжних вимог за раніше відвантажену продукцію і надходження коштів по днях місяця. Відділ збуту підприємства складає графіки відвантаження продукції, відхилення яких неминуче відображається на залишках готової продукції. Фінансовий відділ повинен контролює оплату рахунків. Для цього ведеться книга обліку всіх рахунків, пред'явлених покупцям за відвантажену продукцію.

Співставлення звітних даних з показниками фінансового плану дає можливість проаналізувати причини відхилень у виконання окремих статей, виявити резерви і намітити заходи по підвищенню ефективності роботи підприємства і якості фінансового планування. Особливу увагу на підприємстві звертають на виконання наступних основних статей фінансового плану: по доходах -прибуток, амортизаційні відрахування і мобілізація внутрішніх ресурсів; по видатках - централізовані капіталовкладення, витрати на капітальний ремонт, відрахування у фонд економічного стимулювання. На закінчення аналізується виконання плану платежів до бюджету.

Отже, основна мета контролю за фінансовою діяльністю підприємства полягає у реалізації основних фінансових завдань, що були поставлені у складеному підприємством фінансовим планом і досягненні позитивних фінансових результатів. Ефективність всього процесу фінансового планування залежить від постійного контролю та нагляду за виконанням фінансового плану та від скоординованості всіх служб підприємства, співпраця яких допоможе вчасно виявити відхилення від запланованого. У цьому зв'язку першочергова увага приділяється кінцевим результатам роботи - прибутку чи збитку. Контролю за прибутком означає постійне вивчення усіх чинників, які впливають на його величину об'єм виробництва і реалізації, рівень витрат, ціни, в тому числі розмір непрямих податків, зміни в асортименті і рентабельності продукції.

Аналіз виконання плану прибутку розпочинається із загальної оцінки виконання плану фінансових результатів за кожним напрямком одержання прибутку. Потрібно проаналізувати причини утворення позареалізаційних збитків, виявити винних, встановити, які заходи вживалися по недопущенню виникнення цих втрат надалі.

Уважно повинно бути розглянуте виконання завдань по зниженню собівартості продукції, яка є основним джерелом прибутку. При цьому аналізуються відхилення за окремими статтями витрат на виробництво і встановлюється вплив норм видатків, цін і транспортно-заготівельних видатків на перевитрачання (або економію), зміни асортименту продукції.

При аналізі звіту підприємства важливо з'ясувати, з чиєї вини виникла нестача власних оборотних коштів. Якщо нестача утворилася через невиконання плану прибутку або понад планових збитків внаслідок безгосподарності, недотримання режиму економії у витрачанні матеріальних, трудових і грошових засобів, нераціонального використання основних і оборотних фондів, то він повинен бути перекритий за рахунок понад планового додаткового прибутку, отриманого у зв'язку з проведенням спеціально розроблених організаційно-технічних заходів.

В обов'язки фінансових служб входить постійний контроль за обгронтуванням потреб в оборотних засобах, їх формування, створення необхідних запасів товарно-матеріальних цінностей, їх використанням, швидкістю обороту основних елементів оборотних засобів. Аналізуючи стан власних оборотних коштів, треба перевірити, чи не було їх іммобілізації на непередбачені планом цілі.

Ефективною формою контролю є складання звіту про виконання фінансового плану. На основі бухгалтерського обліку і звітності, даних оперативного і статистичного обліку підраховуються фактичні суми по кожній статті фінансового плану, визначаються відхилення і їх причини. Це дозволяє аналізувати виконання кожної статті окремо і в цілому всього фінансового плану підприємства і на основі цього розробляти заходи по усуненню недоліків, підвищенню рентабельності, збільшенню прибутків й інших доходів, найбільш ефективного використання ресурсів.

Використання фінансової звітності у плануванні багатьох фінансових процесів, що відбуваються на підприємстві являється одним з найбільш дієвих методів. Але він також потребує підтвердження його ефективності в конкретному випадку. Визначити позитивними чи негативними є результати фінансових звітів можна лише за допомогою їх детального аналізу та обчислення ряду фінансових коефіцієнтів.

Оцінимо ефективність наведеного вище процесу планування на ВО “Електроконтакт” за плановий 2006 рік.

Для цього спочатку на основі таблиці 2.12 , 2.13 та 2.14 та звіту про фінансові результати за 2005 рік (додаток Є) зробимо аналіз прибутковості ВО “Електроконтакт” (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Плановий аналіз прибутковості ВО “Електроконтакт” за 2005-2006 рр.

На основі аналізу прибутковості можна зробити висновок, що якщо Товариство зможе виконати поставлені перед ним задачі і отримає дохід (виручку) від реалізації продукції у плановому 2006 році у розмірі 5694,0 тис. грн., що на 1,4% більше ніж у звітному 2005 році, то навіть на фоні збільшення собівартості продукції у плановому році на 12,9% і зменшення валового прибутку на 49,8%, прибутковість підприємства все одно збільшиться на 20,1% порівняно з 2005 роком на що значною мірою вплинуло зменшення постійних витрат – майже на 40%. Згідно із запланованим очікується збільшення загальної рентабельності на 9% в порівняні з попереднім роком і рентабельності звичайної (основної) діяльності – на 6,4 %. Окупність виробничих витрат зменшиться на 10,2%, на що значною мірою вплинуло збільшення собівартості продукції та обрана підприємством цінова політика – ціни на вироби в плановому році зростуть недостатньо в порівнянні зі збільшенням виробничих витрат. Отже в цілому складений фінансовий план передбачає збільшення показників рентабельності і прибутковості.

Оцінку ефективності складання фінансового плану за 2006 рік потрібно здійснити за допомогою показників фінансового стану ВО “Електроконтакт”, які розраховуються на плановий 2005 рік та порівнюються зі звітним 2006 роком (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Прогнозна оцінка показників ліквідності ВО “Електроконтакт”

за 2005-2006 рр.

На основі даних табл. 3.2 можна зробити наступні висновки. Показники ліквідності відповідають нормативам. Значення коефіцієнта забезпеченості власними коштами 0,94 свідчить про те, що підприємство може достатньо забезпечити себе необхідними власними коштами.

Величина коефіцієнта швидкої ліквідності дорівнює 5,45, є досить високим, відповідає нормативному значенню і говорить про те, що підприємство здатне погасити свої поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш твердим критерієм ліквідності об’єднання, і у запланованому періоді він більший критичної мережі, що відповідає нормативу і становить 2,91.

Чим більше значення коефіцієнта автономії, тим краще фінансовий стан підприємства. У нашому випадку при запланованих фінансових результатах коефіцієнт автономії становить 0,94, що свідчить про очікуваний хороший фінансовий стан товариства у плановому періоді.

Усі вище перераховані коефіцієнти у плановому році в порівнянні з попереднім збільшуються, що є позитивним для підприємства (табл. 3.3)

Таблиця 3.3

Прогнозна оцінка показників ефективності використання активів

ВО “Електроконтакт” за 2005-2006 рр.

На основі даних табл. 3.3 можна зробити наступні висновки. Показники ефективності використання активів при запланованих фінансових результатах відповідають нормативам. Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його капіталу і відповідає нормативу у порівнянні з 2005 роком.

Коефіцієнт обіговості оборотних засобів збільшиться порівняно з 2005 роком, що цілком відповідає нормативу і свідчить про заплановане прискорення обороту оборотних засобів.

Зменшення часу обороту оборотних засобів свідчить також про очікуване покращення фінансових результатів діяльності підприємства у 2005 році.

Значення коефіцієнту оборотності запасів вказує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом періоду і також має значення, що відповідає нормативу.

Значення запланованого часу обороту запасів порівняно з 2005 роком говорить про зменшення кількості днів, необхідних для поповнення оборотних запасів Товариства, що також є позитивною тенденцією для подальшої діяльності ВО “Електроконтакт”. Показник фондовіддачі відповідає нормативу та збільшується.

Таблиця 3.4

Планова оцінка показників прибутковості ВО “Електроконтакт” за 2005-2005 рр.

Показники прибутковості при запланованих фінансових результатах діяльності ВО “Електроконтакт”збільшуються у плановому 2006 році порівняно із 2005 роком, що відповідає нормативам. Коефіцієнти прибутковості також характеризують можливість покращення діяльності цього підприємства, якщо воно буде дотримуватись окресленої управлінської політики.

Здійснена у роботі оцінка ефективності процесу планування прибутку ВО “Електроконтакт” за допомогою складання фінансових звітів показала, що даний метод являється досить ефективним у застосуванні до цього конкретного підприємства і може бути використаний у подальшій практичній діяльності.

3.2 Удосконалення фінансового планування за допомогою бюджетування

В умовах ведення ринкового господарства докорінно змінюються підходи, щодо планування та його ролі в процесі розширеного відтворення в порівнянні з централізовано керованою економікою, а це породжує нові форми планування фінансово – господарської діяльності підприємств.

Нині підприємства самі зацікавлені в тому, щоб реально уявляти своє фінансове становище не тільки сьогодні, а й на найближчу перспективу. Це необхідно для того, щоб ефективно розвивати свою господарську діяльність і своєчасно виконувати свої зобов’язання перед державою, партнерами по бізнесу та іншими господарськими суб’єктами.

В системі нових форм планування фінансово – господарської діяльності важливе місце відводиться системі складання бюджетів підприємств, які орієнтовані на отримання оптимального прибутку і збереження позицій підприємства на ринку товарів та послуг.

Бюджет – це план майбутніх операцій, виражених у кількісних , здебільшого грошових, вимірниках.

Період для якого підготовлюється і використовується бюджет, називають бюджетним періодом. Бюджетним періодом зазвичай є рік, у межах якого можна відокремлювати короткі періоди – квартали, місяці.

Отже бюджетування – процес планування майбутніх операцій підприємтсва та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів (рис. 3.1)

Рис. 3.1. Система бюджетів підприємства

Метою бюджетування є:

- здійснення періодичного планування;

- забезпечення координації, кооперації та комунікацій;

- кількісне обгрунтування планів;

- забезпечення усвідомленості витрат на діяльність підприємства;

- створення основи для оцінки і контролю виконання;

- мотивація працівників шляхом орієнтації на досягнення мети організації;

- виконання вимог законів і контрактів.

Розробка бюджетів забезпечує періодичне планування операцій підприємства, дає змогу передбачити майбутні проблеми і визначити найкращий шлях удосконалення стратегічної мети.

Бюджетування є робочим інструментом, що включає в себе всі сторони діяльності підприємства: його виробничі, техніко-технологічні, маркетингові, фінансові, інноваційні, інвестиційні ті інші аспекти.

Разом з тим, процес бюджетування базується на загальній концепції розвитку підприємства, більш детально розробляє економічний і фінансовий аспект стратегії і являє собою єдину систему взаємопов’язаних технічних, організаційних і економічних змін на визначений період часу [54, с. 167]. Нажаль, для керівників вітчизняних підприємств процес бюджетування на рівні підприємства залишається не зовсім зрозумілим. Спостерігається повна відсутність взаємозв’язку цілей довгострокового і середньо – короткострокового періодів або часткове їх відображення у деяких бізнес-планах.

За відсутності налагоджених процедур і визначеної послідовності операцій планування планово-економічні служби часто займаються лише збором інформації про величину витрат або доходів по продукції або підрозділах підприємства, після чого обробляють її і консолідують у загальний бюджет доходів і витрат (результат фінансової діяльності). При цьому складається ситуація, за якої внаслідок розрізнених, нескоординованих дій підрозділів підприємства при плануванні своєї діяльності з’являється так званий “бюджетний зазор”; не забезпечується достовірність та оперативність подачі інформації керівництву, своєчасне складання зведеного бюджету по підрозділах та видах діяльності, центрах відповідальності. Виходячи з цього, набуває значущості проблема бюджетного планування та бюджетного контролю підприємств.

Зобразимо графічно систему бюджетного контролю на підприємстві (рис. 3.2)

Рис. 3.2. Система бюджетного контролю підприємства

Отже, аналізуючи рис. 3.7 бачимо, що ключовим елементом в системі бюджетного контролю є звіт про виконання бюджету. Цей звіт містить порівняння запланованих та фактичних показників і розрахунок відхилень із зазначенням їх причин. Він забезпечую зворотній зв’язок, привертаючи увагу менеджерів підприємства до значних відхилень від запланованого, що допоможе їм проаналізувати ситуацію і виправити у разі необхідності. Тому система бюджетного контролю є досить ефективним інструментом у фінансовому плануванні.

Отже, впровадження процесу бюджетування на підприємстві дозволить:

- поліпшити фінансові результати на основі управління прибутком і витратами, раціонально розподіляти і використовувати ресурси,

- оптимізувати витрати по підприємству і впровадити оперативний контроль за постійними і змінними витратами;

- поліпшити платоспроможність підприємства на основі ефективного управління грошовими потоками;

- підвищити якість та оперативність прийняття управлінських рішень;

- узгоджувати, координувати дії окремих підрозділів і відділів підприємств, а також напрямків діяльності для досягнення поставлених глобальних завдань.

3.3 Застосування новітніх комп’ютерних технологій для підвищення ефективності процесу фінансового планування

Розробка фінансового плану – процес клопіткий і пов’язаний з великою кількістю розрахунків. Навіть якщо підприємство випускає невиликий асортимент продукції процес фінансового планування займає багато часу, не кажучи вже про використання складних математичних моделей і формул на великих промислових підприємствах де доводиться враховувати набагато більше факторів, де набагато більший асортимент продукції, багатоетапне виробництво. До того ж виконані розрахунки для кращого сприйняття потрібно подавати у вигляді таблиць, діаграм і графіків. Виникає питання: чи можна якось спростити цей складний процес? Справді. На заході вже давно використовуються спеціальне програмне забезпечення призначене для автоматизації процесу фінансового планування. В їх основу покладені більш сучасні і більш вдалі фінансові моделі, так звані імітаційні моделі, в той час я к у нас найбільш поширеними залишаються статичні.

Необхідність обліку впливу безлічі динамічно змінних у часі чинників обмежує застосування статичних методів, які можуть бу­ти рекомендовані тільки для проведення грубих, попередніх роз­рахунків, з метою орієнтовної оцінки ефективності проекту фінансового плану. Більш ефективними, і такими, що дозволяють розрахувати проект, у яко­му було б взято до уваги безліч вказаних чинників, є динамічні ме­тоди, засновані на імітаційному моделюванні. Імітаційні фінансові моделі підприємства, побудовані за допомогою відповідних ком­п'ютерних систем, забезпечують генерацію стандартних бухгал­терських процедур і звітних фінансових документів, як наслідок бізнес-операцій, що реалізуються в часі. Під бізнес-операціями маються на увазі конкретні дії, здійснювані підприємством у про­цесі економічної діяльності, наслідком яких є зміни в обсягах і на­прямках руху потоків грошових засобів. Ці моделі відображають реальну діяльність підприємства через опис грошових потоків (над­ходжень і виплат) як подій, що відбуваються в різні періоди часу [87, с. 1]

Зважаючи на те, що під час розрахунків використовуються та­кі важко прогнозовані чинники, як показники інфляції, плановані обсяги збуту та багато інших, для розробки стратегічного плану й аналізу ефективності проекту застосовується сценарний підхід. Сценарний підхід передбачає здійснення альтернативних розрахунків на основі даних, що відповідають різним варіантам розвитку проекту. Використання імітаційних фінансових моделей в процесі планування й аналізу ефективності діяльності підприємства або інвестиційного проекту, який реалізується, є досить сильним і дійовим засобом, що дозволяє «програти» різні варіанти стратегій і прийняти обґрунтоване управлінське рішення, спря­моване на досягнення цілей підприємства.

Використання такого програмного забезпечення без сумніву значно підвищить ефективність процесу фінансового планування, полегшить розрахунки та дозволить більш наглядно показати результати планування за допомогою різноманітних графіків і таблиць. Тому я вирішив провести короткий огляд існуючого програмного забезпечення для автоматизації фінансового планування.

На ринку України знайдеться цілий ряд програмних пакетів, які здатні полегшити виконання цього завдання. Хороші програми полегшують роботу, економлячи цінний час і дозволяючи концентруватися на плануванні і аналізі. З іншого боку, погані програми можуть збивати з пантелику і заважати роботі. У кожного програмного пакету є свої сильні і слабкі сторони, і остаточне рішення багато в чому базуватиметься на перевагах користувача, а також на потребах підприємства.

Згадані продукти не тестувалися і не перевірялися, тому перш ніж ухвалювати рішення про покупку, потенційним користувачам слід ретельно вивчити кожну програму, щоб бути упевненими в тому, що вона містить все необхідне для їх практики.

Не кожна наявна програма зможе задовольнити потреби будь-якого фахівця у області фінансового планування. Кожний з описуваних нижче пакетів буде корисним з погляду економії часу і сил при обчисленнях, потрібних для підготовки фінансового плану. У ідеалі, програма дозволяє фахівцю з планування зосередитися на виробленні стратегії і виконанні сценаріїв "що буде якщо". Програма, що дуже складна у використанні або вимагає багато сил, щоб пристосуватися до себе, може заважати, а не допомагати. Ретельний аналіз вимог і робочих звичок буде корисним при ухваленні рішення.

Відмінності між програмами окремих фірм криються, головним чином, в підході до рішення задач введення, збереження і видачі даних, а також в способах задоволення вимог клієнтів в нестандартних ситуаціях [86, с. 2].

Представлені на ринку програми розрізняються за ціною і своїми функціональними можливостями, але підкоряються простому правилу: ви одержуєте те, за що платите. Найскладніші і дорожчі системи, як правило, містять більше можливостей, хоча окремі їх функції представляють вузький інтерес. Такі системи часто використовують складніші алгоритми, дякуючи чому деяким змінним прогнозуються точніше. Окремі програми виділяються своєю спеціалізацією в тій або іншій наочній області. Фахівці з планування, яким потрібні особливі функції, повинні ретельно перевірити всі можливості програми, щоб переконатися в тому, що вона здатна виконати дану роботу. Крім реалізації більшого числа функцій, дорожчі системи, як правило, містять гнучкіші можливості настройки і здатні враховувати ширший набір різних ситуацій, хоча це досягається підвищенням складності. Якщо фінансовий план використовується просто як засіб переконання або підготовки довідок, то така різноманітність може виявитися непотрібною.

Крім вартості, не можна скидати з рахунків такий суб'єктивний чинник, як зовнішній вигляд. Більшість постачальників пропонують демо-версії, або гарантію повернення грошей, або випробувальний термін.

Більшість систем планування, як правило, поставляються у вигляді пакетів, що складаються з модулів, що відповідають конкретним напрямам планування, наприклад, пенсійному плануванню або накопиченню засобів. Для фахівця, якого просять скласти конкретний прогноз, подібна структура може бути дуже зручною і простій з погляду навчання. У складних і дорогих системах акцент робиться більшим на інтегровані режими введення і аналізу даних. Перші режими орієнтовані на рішення конкретних задач, другі засновані на взаємодії з користувачами [87, с. 2].

Всі описувані програми дозволяють видавати барвисті, візуально привабливі звіти. Менш складні програми, в загальному випадку, видають в цілому стандартні звітні форми. Складні і дорогі програми володіють більшою гнучкістю, вимагаючи додаткового призначеного для користувача введення і дозволяючи безпосередньо міняти склад зображення. Деякі програми також видають звіти в поширених файлових форматах, наприклад у форматах Word або Excel, так що досвідчені практикуючі фахівці можуть надалі редагувати ці звіти.

Звіти також можуть містити саму різну текстову інформацію. Глибина доступної інформації варіюється від програми до програми. Більшість систем також дозволяють вставляти стандартний текст в певні види звітів. У деяких програмах можна додавати ті, що пояснюють виноски у відповідь на питання клієнта, після того, як він або вона покинули офіс.

Основна функція будь-якого пакету повинна полягати в тому, щоб надати фахівцю допомогу при виявленні критичних областей планування і представити їх клієнту в структурованому вигляді. Крім того, системи повинні підвищувати ефективність процесу планування, економлячи час і сили. У найкращому випадку, вони дозволяють фахівцю з планування провести оцінку різних сценаріїв. Звіти і плани, які виходять за допомогою подібних програм, можуть бути візуально привабливими та інформативними.

Всі представлені програми в даний час підтримують Windows, і більшість має 32-розрядні версії - хоча деякі з цих версій з'явилися зовсім недавно. У описі, що приводиться нижче, підкреслюються сильні сторони або унікальні і цікаві можливості, які, як стверджують розробники, присутні в даній програмі. Найкращий спосіб переконатися в тому, що програма підтримує ту або іншу можливість, - це звернутися до торгових представників або замовити демонстраційну версію і виконати повний тест згідно вашим критеріям. (Багато постачальників пропонують завантажити демо-версії або зразки звітів з їх Web-сайтів, а також встановлюють випробувальний термін при покупці).

FPlan Professional Advisor+. Однією з найпопулярніших програм початкового рівня є система FPlan Professional Advisor+, що випускається компанією First Financial Software. Спроектована так, щоб дибитися найбільшої простоти використання, FPlan справляється з більшістю звичайних сценаріїв, з якими стикається фахівець з планування, проте має обмежені можливості по обробці специфічних ситуацій. Сильна сторона програми полягає в тому, що з її допомогою легко одержати короткий і переконливий звіт. Вона практично ідеальна для невеликого підприємства FPlan містить дев'ять основних модулів (складання бюджету, розрахунок ставки доходу в нинішніх економічних умовах; фінансування отримання освіти; аналіз доходів, що одержуються до виходу на пенсію; страхування життя; аналіз витрат на зміст майна; страхування від настання непрацездатності; отримання єдиного зведення по всіх звітах), а також дев'ять спеціальних модулів (аналіз розміщення активів; аналіз ефекту від перекладу активів; розрахунок параметрів індивідуального пенсійного рахунку; зіставлення різних способів розподілу доходів; вибір необхідного розподілу доходів; порівняння ефекту від різних варіантів інвестицій; планування витрат на медичне обслуговування при тривалому лікуванні; розрахунок надходження засобів після виходу на пенсію; цільове фінансування). Модулі можуть бути використані окремо, хоча добре працюють разом.

PFP Notebook. Іншою недорогою системою є PFP Notebook компанії Brentmark Software. Їй властиві значна гнучкість при обробці відстежуваних ситуацій і простота використання.

PFP Notebook складається з восьми модулів: інформація про клієнтів; фінансові дані; управління ризиками; інвестиції; пенсійне планування; фінансування отримання освіти; розрахунок податку на прибуток. У програму включені 40 звітів, 20 графіків і 15 зразків листів, які можуть бути настроєні. Текст, що вноситься в звіти, представляється у вигляді 60 параграфів, що настроюються, а дані про клієнтів вставляються в потрібні місця тексту. Brentmark також поставляє популярну програму Pension & Roth IRA Analyzer, яка представляє інтерес для фахівців з пенсійного планування.

Profiles+. Відомою програмою з середньої частини ринку є Profiles+ компанії Financial Profiles. Ця програма славиться простотою в обігу і підтримкою спільної роботи з іншими системами. Наприклад, в неї можна імпортувати дані з популярної системи обробки інформації про клієнтів dbCams. Profiles+ також використовує переваги технології OLE for Life Insurance, архітектура сумісної обробки даних, створеної Microsoft в співпраці із страховими компаніями, що займаються страхуванням життя. У нову 32-розрядну версію включена база даних, що містить вартість навчання майже в 10 000 університетах.

Profiles+ містить 14 модулів: накопичення засобів, розміщення активів, непрацездатність, освіта, управління майном, фінансова незалежність, фінансові звіти, податки на прибуток, довгострокове медичне обслуговування, забезпечення спадкоємців (ці модулі призначені використання на користь фізичних осіб); а також визначення вартості бізнесу, підрахунок вартості пільг службовців, фінансові звіти і коефіцієнти, оцінка вартості ключових службовців (ці модулі орієнтовані на використання в компаніях). Profiles+ дозволяє вам працювати в рамках проблемно-орієнтованих модулів - LifeNeeds, LifeTime і PrimeTime. Така організація спрощує процес планування, оскільки дозволяє проводити швидкий аналіз тільки у виділених областях.

M-Plan. Нова кроком компанії Mobius Group у області фінансового планування стала система M-Plan. Поточна версія дозволяє проводити пенсійне планування, управління майном, а також аналіз потреб в капіталі. Доповнення, очікуване в кінці цього року, підключить функції аналізу податків і планування витрат на отримання освіти. Дана програма призначена для фахівців в областях пенсійного планування і управління майном.

M-Plan дозволяє одержувати понад 100 звітів, що настроюються, з використанням чотирьох рівнів деталізації для всіх документів, починаючи з простих оглядів і закінчуючи складними планами. Щоб спростити створення альтернативних сценаріїв, можна використовувати програми-майстри (wizards). До складу пакету входять наступні модулі: моделювання перекладу активів, накопичення засобів і розрахунок зносу, розрахунки за правилами розділу 72(t) Податкові кодекси США. Mobius також випускає M-Search, популярну систему, розраховану на менеджерів інвестиційних фондів. У базі даних цієї системи міститься інформація про 1300 інвестиційних фірм і 5000 зведених фінансових індексів.

Cheshire Financial Planning Suite. Просунутим фахівцям з планування слід звернути увагу на пакет компанії Cheshire Software. Його сильною стороною є інтеграція даних і здатність виконувати складні обчислення. Вхідний в пакет модуль розміщення активів може збирати разом дані за минулі періоди по 11 категоріям активів, дозволяючи вводити відомості про специфічні активи клієнта і добре обчислювати криві граничного рівня (frontier curves). Модуль управління розподілом пенсійних і інших виплат може використовувати три різні способи розрахунку платежів відповідно до розділу 72(t) Податкові кодекси США. Модуль планування витрат на отримання освіти включає базу даних з вартістю навчання в 300 коледжах і університетах. Інструментарій управління інвестиціями дозволяє безпосередньо переглядати і маніпулювати активами клієнта.

Cheshire Financial Planning Suite складається з наступних модулів: пенсійне планування, довірче управління майном, планування розміщення активів, страхування життя і страхування від втрати працездатності, розрахунок грошових потоків і розміру стану, фінансування отримання освіти, управління розподілом пенсійних і інших виплат. Ці модулі можуть отримуватися і використовуватися як незалежно один від одного, так і в рамках одного пакету. Можливості сумісного використання даних роблять всю накопичену інформацію доступною будь-якому модулю. Крім того, система зберігає зроблені раніше звіти.

MasterPlan. Системи, що тяжіють до верхніх сегментів ринку, такі, як MasterPlan, мають більше можливостей і набагато гнучкіше, ніж менш дорогі програми, хоч і вимагають більше часу на своє вивчення. Нова Windows-версія MasterPlan (яка повинна була вийти до моменту публікації цієї статті) має графічний інтерфейс, що настроюється. Нова масштабована технологія баз даних SQL підвищує продуктивність і розширюваність системи. MasterPlan має можливості моделювання, одноразового введення даних, а також підтримує інтегровані режими побудови запитів і сортування інформації. Екрани введення клієнтських даних можуть описуватися користувачем, а дані спільно використовуються всіма модулями системи. Існують розширені можливості виконання сценаріїв "що буде якщо", що допомагають фахівцю з планування демонструвати ефект від тих або інших рішень, причому прогноз можна видавати на строк до 55 років. Програма також здатна контролювати співвідношення активів і зобов'язань і створює звіт про фінансовий стан.

MasterPlan дозволяє формувати звіти з чотирьох типів елементів - графічних зображень, текстових вставок, основної частини і підсумкових результатів. Звіти можна експортувати в Word для подальшої роботи з ними. Доступні багато аналітичних режимів, включаючи оподаткування на федеральному рівні і рівні штатів, грошові потоки, потреба в капіталі, потреби при втраті непрацездатності, фінансування отримання утворення, оцінка бізнесу, аналіз нерухомості, розміщення активів, потреби при виході на пенсію, довірче управління майном, балансовий звіт і звіт про розмір стану, рефінансування.

ExecPlan. Останньою по порядку, але не останньою по популярності є система ExecPlan компанії Sawhney System. Її сильна сторона полягає в можливості обробляти велике число можливих сценаріїв "що буде якщо" при проведенні планування. Можна розглядати безліч альтернативних сценаріїв, включаючи смерть і втрату працездатності. Враховуються також зміни в доходах, активах, витратах або зобов'язаннях, статус утриманця і сімейний податковий статус. Дохід може перераховуватися щорічно. Розглядаються періоди часу від 1 до 100 років. Можна обчислювати податкові наслідки і вплив на грошові потоки продажу будь-якого активу, грошових витрат майбутніх періодів або інвестицій.

За допомогою більше 100 шаблонів, що настроюються, можна створювати звітні документи по найважливіших майбутніх подіях, по управлінню нерухомістю, за наслідками моделювання управління наявними засобами і аналізу потреб в капіталі. Звіти, створені ExecPlan, експортуються в Word і Excel з метою внесення подальших змін. Клієнтські дані можуть бути вставлені в будь-який звіт або експортовані в систему обробки інформації про клієнтів dbCams. Вбудована графічна система містить 35 різних типів графіків, якими можна маніпулювати усередині програми, одержуючи окремі зображення або вставляючи в звіти.

Не можна також не сказати про неминучий і одночасно непередбачуваний вплив, який здійснює на фінансове планування Інтернет. Багато сайтів, відкритих для вільного доступу, наприклад, microsoft.com, netscape.com, quicken.com та інші, пропонують можливості контролю за інвестиційним портфелем, розраховуючи вартість останнього на основі найсвіжішої ринкової інформації. Навіть п'ять років тому неможливо було уявити, що потенційному інвестору буде доступний такий об'єм інформації, як сьогодні [86, с. 2]. Проте при складанні стратегічного фінансового плану для обережної спроможної людини завжди знайдеться місце для вдумливого і уважного аналізу, який здатний провести тільки бухгалтер.

На досліджуваному мною підприємстві – ВО “Електроконтакт” для автоматизації процесу планування не використовується ніякого програмного забезпечення. Виходячи з вище викладеного дослідження програмного забезпечення мною керівництву підприємства було запропоновано почати використовувати програму FPlan Professional Advisor+. Вона є однією з найпопулярніших програм початкового рівня, що випускається компанією First Financial Software. Спроектована ця програма так, щоб дибитися найбільшої простоти використання, що і стало першочерговим критерієм вибору, оскільки у підприємства немає на даний момент спеціалістів для використання більш складних програм. До того ж FPlan справляється з більшістю звичайних сценаріїв, з якими стикається фахівець з планування, і коштує недорого в порівнянні з іншими програмами такого типу. Сильна сторона програми полягає в тому, що з її допомогою легко одержати короткий і переконливий звіт.

Використання програми Fplan на ВО “Електроконтакт” дозволить значно підвищити ефективність процесу фінансового планування, з її допомогою підприємство зможе:

- швидко і зручно планувати свою діяльність;

- затрачувати на процес планування менше часу;

- оперативно вносити зміни у фінансовий план і отримувати новосгенерований майже миттєво;

- спробувати “програти” різні стратегії отримуючи у вигляді звітів результат, з якого можна вибрати найкращий;

- отримати звіти в зручному для аналізу вигляді – за допомогою таблиць, графіків, діаграм.

Отже, переваги використання таких програм для українських підприємств очевидні. Єдиним гальмуючим фактором в їх використання залишається тільки ціна. Більшості малих підприємств просто не по карману платити за такого роду програмне забезпечення. Але сподіваюсь в недалекому майбутньому це стане для них можливим і вони зможуть на власному досвіді переконатися в позитивному ефекті від їх використання.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дають підстави для наступних висновків:

1. Планування є процесом, при якому слід враховувати специфіку економічних умов, що склалися в нашій країні. Досвід, перейнятий у західних підприємств по складанню бізнес-планів виявляється неефективним в умовах переходу до ринкової економіки, а самі бізнес-плани не достатньо дієвими. Тому на основі зарубіжного і вітчизняного досвідів слід розробляти власну удосконалену систему планування діяльності підприємств, роблячи акцент на фінансовому плануванні. У зв’язку з цим, у роботі зроблено висновок щодо необхідності удосконалення фінансового планування на підприємствах.

2. На основі узагальнення та аналізу існуючих вітчизняних і зарубіжних точок зору дано визначення терміну “фінансове планування” як документ, що відображає обсяг надходжень коштів і їх спрямування у плановому періоді з метою забезпечення потреб поточної діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань перед державою, банками, постачальниками та іншими кредиторами.

У нашому випадку фінансове планування дозволило визначити обсяги фінансових ресурсів підприємства за джерелами формування та напрямками їх цільового використання згідно з розглянутими показниками підприємства у періодах, що передують плановому та у плановому періоді.

3. Проведення фінансового планування допомагає значно підвищити ефективність фінансово – господарської діяльності підприємства за допомогою вирішення таких основних завдань:

—забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, необхідними для його нормальної господарської діяльності, включаючи розширене відтворення основних засобів підприємства, формування обігових коштів, матеріальне стимулювання, забезпечення соціальних потреб працівників;

—виявлення резервів у господарській діяльності підприємства та спрямування їх на підвищення ефективності виробництва;

—забезпечення раціональних та взаємовигідних економічних відносин підприємства з іншими підприємствами-постачальниками матеріальних ресурсів, бюджетом та банками:

—здійснення контролю за господарсько-фінансовою діяльністю підприємства та за утворенням й використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

4. Використання фінансового планування створює для суб'єктів господарювання такі важливі переваги:

- забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;

- попереджує про можливі проблеми;

-стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

-поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;

-сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

5. Проаналізувавши стан фінансового планування на сучасних українських підприємствах виявлені такі проблеми:

—нереальність фінансових планів;

—оперативність складання планів;

—прозорість планів для керівництва;

—відрив довгострокових фінансових планів від короткострокових;

—реалізація планів;

—комплексність.

Всі ці вищеперераховані проблеми можна подолати використовуючи на підприємстві новий підхід – використання новітніх комп’ютерних технологій, зокрема програмного забезпечення для автоматизації процесу планування.

6. В системі нових форм фінансового планування важливе місце відводиться бюджетуванню - системі складання бюджетів підприємств, які орієнтовані на отримання оптимального прибутку і збереження позицій підприємства на ринку товарів та послуг.

Впровадження процесу бюджетування на підприємстві дозволить:

- поліпшити фінансові результати на основі управління прибутком і витратами, раціонально розподіляти і використовувати ресурси,

- оптимізувати витрати по підприємству і впровадити оперативний контроль за постійними і змінними витратами;

- поліпшити платоспроможність підприємства на основі ефективного управління грошовими потоками;

- підвищити якість та оперативність прийняття управлінських рішень;

- узгоджувати, координувати дії окремих підрозділів і відділів підприємств, а також напрямків діяльності для досягнення поставлених глобальних завдань.

7. В результаті порівняльного аналізу існуючого програмного забезпечення для автоматизації процесу фінансового планування виявлено, що для досліджуваного в цій роботі підприємства найкраще підходить програмний продукт Fplan, що дозволить значно підвищити ефективність процесу фінансового планування, спростити розрахунки фінансових планів, зробити фінансовий план більш наглядним і зрозумілим.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28.06.1996 р. – К.: Просвіта, 1996.

2. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (від 16.07.1999 р. № 996-XIV ) // ВВР. – 1999. – № 40, с. 365.

3. Закон України “Про господарські товариства” (від 09.09.1991 р. № 1576 - XI ) // ВВР. – 1991. – № 49, с. 683.

4. Закон України “Про власність” (від 07.02.1991 р. № 697 - XII) // ВВР. – 1991. – № 20, с. 249.

5. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” (від 19.10.2000 р. № 2063 - XIV ) // ВВР. – 2000. – № 51-52. – С. 447.

6. Закон України “Про оплату праці” (від 24.03.1995 р. № 108 /95 ВР) // ВВР. – 1995. – № 17, с. 121.

7. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР) // ВВР. – 1995. – № 4, с.28.

8. Закон України “Про податок на додану вартість” (від 03.04.1997 р. № 168/97ВР) // ВВР. – 1997. – № 21, с. 156.

9. Господарський кодекс України / Стаття 19 / (від 16.01.2003 р. № 436 - IV) // ВВР. – 2003. – № 18, – № 19-20, – № 21-22, с. 144.

10. Цивільний кодекс України (від 16.01.2003 р. № 435 - IV) // ВВР. – 2003. – № 40-44. – 356 с.

11. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року № 39 зареєстровано в Міністерстві юстиції 15.03.2000 року за № 161/4382.

12. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 р. № 353 зареєстровано в Міністерстві юстиції 20.01.2001 р. за № 47/5238.

13. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248.

14. Наказ Міністерства економіки України від 22.05.2002 р. № 145 “Про затвердження Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності” // Українська інвестиційна газета від 14.01.2003 р. – № 1. – с. 1-19.

15. Ареф’єва О.В. Планування економічної безпеки підприємств. / О.В.Ареф’єва, Т.Б. Кузенко. – К.: Вид – що Європ. ун–ту, 2005. – 170 с. – Бібліогр.: с. 160-169.

16. Бедринець М.Д. Кредитні спілки в системі фінансового забезпечення діяльності малого бізнесу // Фінанси України. – 2001. – № 7.

17. Білик М. Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах - Фінанси України: журнал, 2006 р. № 4, с. 73 -76

18. Бланк И.А. Управление использованием капитала. – К.: Ника – Центр, 2000. – 656 с.

19. Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: Ника – Центр, 2000. – 562 с.

20. Бобров Є.А. Сучасний стан і перспективи розвитку кредитування малого бізнесу // Фінанси України. – 2004. – № 1.

21. Боди З., Мертон Р. Финансы. /Пер. с англ.: Учебн. Пособие. – М.: Издательский дом “Вильямс”. – 2000.

22. Борисов А.Б. Большой кономический словарь. – М.: Книжній мир. – 2001.

23. Бочаров В.В. Финансовій анализ. – С.П., 2001.

24. Варналій З.С., Білоус Г.М., Блешмудт П.П. Мале підприємництво України: стан, проблеми та перспективи розвитку // Економіка і управління. Науковий журнал. – 2000. – № 1 – с. 31-37.

25. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. – 2–е вид., випр. і доп. – К.: Т – во “Знання”. – КОО, 2003.

26. Воротіна Л.І. Малий бізнес та підприємництво. – К., 2004. – 310 с.

27. Гитман Л. Дж., Джонк М.Д. Основы инвестирования / Пер. с англ. – М.: Дело, 2001.

28. Гранатуров В.М., Шевчук О.Б. Ризики підприємницької діяльності: Проблеми анализу. – К.: Зв’язок, 2000. – 152 с.

29. Грачев А.В. Анализ и управление финансовой финансовой устойчивостью предприятия: Учебно – практическое пособие. – М.: Издательство “Финпресс”, 2002.

30. Гребельный В.И. Финансы предприятий: Учебное пособие. – 2-е изд. с измен. и доп. – К.: Изд. – во Европ. Ун-та, 2003. – 232 с. – Библиогр.: с. 227.

31. Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Знання – Прес, 2004. – 475 с.

32. Гузенко О.П. Фінансове планування на промислових підприємствах - Фінанси України: журнал, 2003 р. № 11, с. 73 – 76

33. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджетика і фінансова політика України. – К.: Наукова думка, 2001. – 302 с.

34. Жовоновач Р. І. Ппроблеми фінансовго планування на укрїнських підприємствах - Фінанси України: журнал, 2004 р. № 1, с. 21 – 27

35. Економіка підприємства: Підручник/за заг.ред. С.Р. Покропивного. Вид. 2-ге перероб. та доп.- К.: КНЕУ, 2000. – 528 с., іл.

36. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А.Белюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток; за ред. Акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КИЄУ, 2001. – 540 с.

37. Економічна енциклопедія: В з–х т. – т. 2. – К.: Академія, 2001. – с. 599

38. Задорожний І.С., Задорожний В.І. Комбінований метод підвищення ефективності проектування системи управління підприємством.// Пошук.-2002. – № 1 (2). – с. 38 - 41.

39. Зятьковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. 2–ге вид., перероб. та доп. – К.: Кондор, 2003. – 364 с.

40. Ізмайлова К.Р. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К.: МАЧП, 2000. – 146 с.

41. Ковалёв В.В. Введение в финансовый менеджмент: Учебн. пособ. – М.: Финасы и статистика, 2000. – 400 с.

42. Ковалева А. М., Лапуста М. Г., Скамай Л. Г. Финансы фирмы : Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 412 с

43. Коробов М.Я. Фінансово – економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. –378 с.

44. Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз і управління. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 223 с.

45. Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М. Фінансовий менеджмент. Навч. посіб. – Херсон: Олді – плюс, 2003. – 256 с.

46. Кузьмін О.Є., Комарницький І.М. Фінансова інфраструктура для підтримки малих підприємств // Фінанси України. – 2003. - № 2.

47. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.

48. Малич В.А. Анализ финансовой деятельности предприятия. – СПб : СПб ДИТП, 2002. – 60 с.

49. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001.

50. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємстві: Затв. Наказом Держкомітету промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47.

51. Мних Е. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств. – К.: НМКВО, 2003. – 60 с.

52. Мойсеєнко І. Є. Фінансове планування підприємств // Фінанси України – 2005. - №9 – с.68.

53. Опарін В.М. Фінансі (загальна теорія): Навч. посібник – 2-ге вид., доп. І перероб. – К.: КИЕУ, 2001.

54. Осовська Г.В., Фінцук О.А., Жалінська І.В. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002.

55. Пархоменко В. Планування, облік і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) // Українська інвестиційна газета від 14.01.2003 – с. 28-29.

56. Партін Г.О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: навч. Посіб. – Л.: ЛБІ НБУ, 2003. – 342 с.

57. Петроб П.А., Чеблоков А.Т. Финансовый план предприятия. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 112 с.

58. Планування діяльності підприємства: Навч. – метод. Посібник для самостійного вивчення дисц. /М.А. Бєлов, Н.М. Євдокимова, В.Є.Москалюк та ін./За заг. ред. В.Є.Москалюка. – К.: КИЕУ, 2002. –252 с.

59. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тераспіль: Економічна думка, 2001. – 454 с.

60. Савчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. – К.: Максимум, 2001. – 301 с.

61. Свінцицька О.М. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: Вид- во Європ. ун-ту, 2004. – 232 с. Бібліогр.: с. 225 – 226.

62. Слав’юк Р.А. Оптимізація структури власного капіталу приватизованих підприємств // Державний інформаційний бюлітень про приватизацію. – 2005. – № 5.

63. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посіб. Вид. 2–ге доповн. і переробл. – Луцьк, Ред. – вивідд. “Вежа” Вашен. держ. ун–ту ім. Лесі Українки, 2001. – 456 с.

64. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посіб. Вид. 3–тє доповн. і переробл. – К.: ЦНЛ., 2004.

65. Соколовська А.М. Податкова система України: теорія і практика становлення: монографія. – К.: НДФІ, 2001.

66. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 – 2015 роки) “Шляхом європейської інтеграції” /Авт. кол. Галицький А.С., Геєць В.М. та ін.; Нац. ін–т стратег.

67. Таркуцяк А.О. Фінансовий аналіз та управлінські рішення (на прикладі роботи вищого навчального закладу): Навч. посібник. – К.: Вид.– во Європ. ун–ту, 2001. – 201 с.

68. Таркуцяк А.О. Фінансовий аналіз. – К., 2001. – 136 с.

69. Тимошенко И.И., Соснин А.С. Менеджер организации. – Изд–во Европ. ун–та, 2000. – 350 с.

70. Фасоля О.О. Фінансове планування на підприємстві // Пещук. – 2002. № 1 (2). – с. 33–35.

71. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Курс лекцій / за ред. Докт. екон. наук Кірейцева Г.Г. – К.: ЦУЛ, 2002.

72. Фінанси: Навч. метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – 2–ге вид. переробл. і доп./ Романенкои О.Р., огородник С.я., Зязюн М.С., Славкова А.А. – К.: КИЕУ, 2003.

73. Финанси предприятий: Учеб.пособие/Е.И. Бородина, Ю.С. Голикова, Н.В. Колчина, З.М. Смирнова; Под ред. Е.И. Бородиной. – М.: Банки и биржи,/ ЮНИТИ, 2001, - 208 с.

74. Фінанси (теоретичні основи): Підручник (Грідчина М.В., Захожай В.Б., Осипчук Л.Л. та ін., під кер.–вом і за наук. Ред. Грідчіної М.В., Захожая В.Б. – К.: МАУП, 2002.

75. Фінанси підприємств: курс лекцій / за ред. Г. Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 313 с

76. Фінанси підприємств: Підручник / Авторський колектив – Поддєрьогін А.М., Білик М.М., Буряк Л.Д. та ін.; наук. ред. проф. Поддєрьогін А.М. – 5–те вид., перероб. та допов. – К.: КИЕУ, 2004. – 546 с.

77. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник /за ред. проф. Кірейцева Г.Г. – К.: ЦНЛ, 2002.

78. Фінансовий менеджмент: Навч. метод. посібник. – К.: Вид.–во Європ. ун–ту, 2002, – 94 с.

79. Худолій Л.М. Теорія фінансів. – Київ: Видавництво Європейського університету, 2003 р. – 167 с.

80. Худолій Л. М. Фінансова стратегія розвитку України // Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість: 36 матеріалів. VII Всеукраїнська науково-практична конференція, Київ, 15-16 квітня 2004. У семи томах.

81. Худолій Л. М. Підприємництво в Україні на початку ХХІ ст. // науковий журнал “Екрноміка і управління”. – 2003. - №1(27) – с. 14-19.

82. Чечевицина Л.Н., Чуев Т.Н. Анализ финансово – экономической деятельности. – М., 2002.

83. Чугунов І.Я., Самошкіна О.А. Теоретико – методологічні засади удосконалення програмно – цільового методу планування видатків бюджету // Фінанси України. – 2004. – № 9.

84. Швайка Л. А. Планування діяльності підприємства Навч. посіб. Львів “Новий світ – 2000”, - 2004. – 268с.

85. Шишкин А.К., Вартонян С.С., Микрюков В.А. Бухгалтерский учет и финансовый анализ на комерческих предприятиях. – М.: Информа – М, 2002.

86. http://consulting.ru Персональное программное обеспечение финансового планирования – 2006г.

87. http://www.lh.ru Программное обеспечение бизнес-планирования – 2006 г.

Додаток А

Показники виробництва основних видів продукції

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Додаток В

Плановий звіт про фінансові результати

за РІК _ 2007 р.

I.Фінансові результати

Додаток Г

Плановий баланс

на 31 грудня 2006 р.

Додаток Д

Основні показники ліквідності і платоспроможності