Суб’єкти та об’єкти страхування. Фондова біржа. Бюд-жетний устрій та бюджетна система

План.

I. Теоретичні питання:

1. Суб’єкти та об’єкти страхування.

2. Фондова біржа.

3. Бюджетний устрій та бюджетна система.

II. Тести.

III. Список використаної літератури.

1. Суб’єкти та об’єкти страхування.

Страхування – це система обмінно-перерозподільних з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах соціальної відповідальності.

Страхування є найбільш доцільною, економічною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів. Витрати фізичних і юридичних осіб на страхування характеризують їх прату за зниження рівня ризику фінансових витрат. Організація страхової справи забезпечує її надійність і раціональність.

З іншої сторони страхування – це перерозподільні відносини між суб’єктами, що сплачують страхові внески, і тими, що отримують відшкодування збитків. Тобто – це плата за хеджування ризику (плата за спокій), або обмінні відносини. Розміщення коштів страхових фондів на фінансовому ринку відображає відносини з приводу торгівлі тимчасовими фінансовими ресурсами, тобто перерозподіл ресурсів між учасниками страхування та суб’єктами фінансових відносин.

Організація страхової справи ґрунтується на виділенні суб’єктів страхування і форм страхових відносин.

Основними суб’єктами страхування є страховик, страхувальник і застрахований.

Страховик – юридична особа – страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку.

Страхувальник – фізична чи юридична особа, яка на підставі відповідної угоди з страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.

Застрахований – юридична чи фізична особа, якій належить відшкодування при настанні страхового випадку. Крім випадку у якому застрахований не може отримати відшкодування, у такому випадку відшкодування отримує – отримувач.

Є різні види страхування і у кожного з видів страхування є свої об’єкти страхування.

Галузі страхування:

- майнове – об’єктами якого є рехоме та нерухоме майно фізичної чи юридичної особи. Основна форма – добровільне страхування.

- Особове – це життя та здоров’я громадян. Виконує дві функції: страхову та нагромаджу вальну.

- Соціальне – об’єктами є працездатність і працевлаштування. Функції страховика виконує держава в особі уповноважених органів. Страхове відшкодування здійснюється у формі пенсій – при повній чи частковій втраті працездатності; допомог - при тимчасовій втраті працездатності та при безробітті.

- Медичне – це страхування здоров’я громадян. Страхове відшкодування здійснюється у формі оплати лікування.

- Відповідальності – об’єктом є зобов’язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам.

- Ризиків – недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, які є ризикованими.

2. Фондова біржа.

Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а самий процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

У якості товару на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а в якості цін цих товарів - курси цих паперів. Встає питання: як співвідносяться між собою поняття ринок і біржа, біржа й аукціон?

Загальне в біржі з ринком - установлення цін товарів у залежності від попиту і пропозицій на них. Але, на відміну від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а з другого, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніші, ніж на ринку, але, більш регламентовані

Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни: її викрикують. У вік електроніки така система може показатися лише данню традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій: створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на запропоновані товари вони скоріше дістануться тому, хто голосно викрикнув ціну, тому "голосові дані" на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки зростають стосовно стартових, але і падають.

Отже, біржа має у своїх характеристиках як риси історичних попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони), так і власну специфіку.

Ознаки класичної фондової біржі:

1) це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки;

2) на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітента, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражена коливаємість цін і т.ін.);

3) існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;

4) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;

5) централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;

6) встановлення офіційних (біржових) котувань;

7) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).

Функції фондової біржі:

а) створення постійно діючого ринку;

б) визначення цін;

в) поширення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну умови обігу;

г) підтримка професіоналізму торгових і фінансових посередників;

д) вироблення правил;

е) індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

Усього у світі біля 150 фондових бірж, найкрупнішими є наступні: Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Парижська, Гонконгська і біржа Куала Лумпур.

Прагнення власників однакових цінних паперів зійтися в одному місці випливає з характеру акцій і облігацій як товарів, біржових по своєму походженню. Але акціонерні товариства, хоча і виникали як великі для свого часу підприємства, не могли претендувати на охоплення своєю діяльністю всієї території країни. Виходить, і свої акції вони могли збувати в основному там, де базувалися і були відомі. Тому фондові біржі організуються в центрах великих економічних районів. Це загальна закономірність. Надалі шляхи розвитку можуть бути різними.

Найбільше логічно висування на передній план біржі, що знаходиться в головному фінансовому центрі країни. На цій біржі концентруються акції компаній, що довели масштаби своїх операцій до загальнонаціональних. Провінційні ж біржі поступово марніють. Так складається моноцентрична біржова система. У найбільше закінченому вигляді вона існує в Англії. Власне, серед офіційних біржових назв уже немає Лондонської біржі, однієї з найстарших у світі. З недавніх часів вона іменується Міжнародною фондовою біржею, оскільки вона увібрала в себе не тільки всі біржі Великобританії, але й Ірландії. Моноцентричними є також біржові системи Японії, Франції.

3. Бюджетний устрій та бюджетна система.

Бюджетна система України – це сукупність державного бюджету і місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах і бюджети місцевого самоврядування.

Зведений бюджет – це сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим і зведений бюджет областей та міст Києва та Севастополя.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

- принцип єдності бюджетної системи України, що забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку і звітності;

- принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний період;

- принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.

- принцип повноти – до складу бюджетів мають бути включені всі надходження і витрати бюджетів.

- принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету;

- принцип ефективності – усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей;

- принцип субсидіарності – розподіл видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами;

- принцип цільового використання бюджетних коштів;

- принцип справедливості та неупередженості;

- принцип публічності та прозорості;

- принцип відповідальності учасників бюджетного процесу.

Бюджет складається з загального та спеціального фондів.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України.

Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет.

Для характеристики бюджетної системи України в цілому важливе значення має зведений бюджет як сукупність усіх її складових. Показники зведеного бюджету дають змогу ще на стадії розробки державного бюджету внести відповідні корективи та уточнення щодо побудови ефективнішого бюджетного механізму. На стадії виконання бюджетів зведений бюджет використовується для аналізу й активнішого використання бюджетних показників при оцінці загальної економічної ситуації в державі.

Основним джерелом доходів зведеного бюджету є податок на додану вартість. Другою за значенням складовою дохідної частини зведеного бюджету є податок на прибуток підприємств. Прибутковий податок із громадян є третім за значенням джерелом доходів зведеного бюджету.

Динаміка прибуткового податку з громадян залежить від рівня особистих доходів.

Акцизному збору належить четверте місце серед податкових джерел формування дохідної частини зведеного бюджету.

Крім податкових надходжень до бюджету важливим джерелом є неподаткові надходження.

Надходження до державних цільових фондів, які включаються до складу бюджету, скорочуються, що пов’язано з скасуванням збору Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Найбільшим за обсягом є видатки на фінансування соціально-культурних закладів, причому спостерігається тенденція до їх суттєвого зростання.

Другим за величиною напрямом витрат зведеного бюджету є витрати на соціальний захист населення.

Набагато зменшились витрати на розвиток економіки.

І без того незначна частка видатків на розвиток науки зменшився у 4 рази і становить 0,2 % ВВП.

Зросли видатки на обслуговування зовнішнього боргу , які у 1992 році становили 0,1 % ВВП, а зараз 1,4 % ВВП і до 5,2 % загальної суми видатків, а видатки на обслуговуння державного боргу збільшились до 1% ВВП і до 3,6% загальної суми видатків.

Зросли витрати на утримання органів законодавчої та виконавчої влади, які зараз становлять 1,2 % ВВП.

Динаміка видаткової частини зведеного бюджету свідчить, що найвищими темпами зростали видатки на обслуговування державного боргу, на управління, видатки на правоохоронну діяльність і гарантування безпеки держави.

Найнижчими темпами збільшувались видатки на розвиток економіки, на науку, соціальний захист населення та оборону.

II. Тести:

4. Державна бюджетна система взаємопов’язана з такими ланками фінансових відносин:

v а) державний кредит;

б) страхування;

v в) фінанси підприємств;

г) спеціальні позабюджетні фонди;

д) фінанси домашніх господарств.

5. Позабюджетні спеціальні фонди призначені для:

а) забезпечення додаткових ресурсів для пріоритетних галузей економіки;

v б) розширення соціальних послуг населення;

в) формування дохідної частини домашніх господарств;

г) стимулювання розвитку відсталих галузей інфраструктури;

д) розвитку фінансового ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Конституція України.

2. Василишин О. Д., Павлюк К. Д. Державні фінанси України. Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів – Київ 2003.

3. Петровська І. О., Клиновий Д. В. Фінанси (з елементами статистики фінансів) Навчальний посібник. Друге видання – ЦУЛ 2002.

4. Поддєрьогін А. М., Буряк Л. Д., Нам Г. Г. Фінанси підприємств.

Підручник. Третє видання. – Київ 2000.

5. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія). Навчальний посібник. Друге

видання – Київ 2001.