Державне казначейство України, казначейська система

П Л А Н

Вступ.

1. Роль і завдання Державного казначейства України як органа державної виконавчої влади.

2. Казначейська система виконання бюджетів.

3. Контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів розпорядниками коштів.

Висновок.

Література.

Додатки.

ВСТУП

В процесі докорінного реформування економіки важливим є визнання того, що макроекономічна стабілізація неможлива без значної, глибокої перебудови державних фінансів у цілому і зокрема бюджету як центральної їх ланки. Бюджет - це не тільки фінансовий план, у якому особлива увага приділяється механізмам платежів, обліку і звітності, він одне з основних знарядь макроекономічної стабілізації й економічного зростання. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат, постійного аналізу доходів і витрат бюджету в плані їх впливу на економіку.

Результати виконання бюджету дуже часто тією чи іншою мірою різняться від тих цілей і завдань, якими керувалися при його складанні й затвердженні. В окремих випадках такі розбіжності, хоч й вони не були заплановані, можна визнати корисними.

Однак, як правило, одержання результатів, відмінних від запланованих, означає, що бюджетна політика, покладена в основу затвердженого бюджету, не проводилась, не було й дієвого контролю за її здійсненням.

Хоч у довгостроковій перспективі подібні прорахунки можуть бути компенсовані, вони мають значний, безпосередній вплив на економіку. Якщо ж розбіжність результатів із запланованими виявиться суттєвою, це може не тільки заважати досягненню стабілізації в економіці, а й внести в господарське життя численні викривлення, які треба буде виправляти протягом наступного фінансового року чи навіть кількох років.

Звідси випливає необхідність дотримання бюджетної політики і суворого її виконання, відхилення при цьому повинні розглядатись як індикатори збоїв як у функціонуванні економіки в цілому, так і в самому бюджетному процесі, зокрема в заключній його стадії виконання бюджету і насамперед його головної ланки - державного бюджету.

У складних економічних умовах переходу до ринкових відносин господарювання, напруженості в бюджетній сфері й дефіцитності державного бюджету стан організаційної структури фінансової системи України не давав змоги забезпечити вирішення питань, які виникли з переходом до фінансування видатків державного бюджету в межах його доходів. Насамперед це стосувалося забезпечення системного контролю як за проходженням коштів державного бюджету через банківську систему, так і за ефективним використанням коштів їх розпорядниками .

Вирішити ці питання можливо було тільки шляхом створення нової

фінансової структури - Державного казначейства. Державне казначейство було створене з метою забезпечення ефективного управління коштами державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у державному бюджеті.

Стадія формування казначейської системи виконання бюджетів в Україні завершена Першим кроком у цьому напрямі був перехід до єдиного методу фінансування із Державного і місцевих бюджетів - в межах реальних доходів, які надійшли. Це відбулося у 1993 році , коли був виданий Указ Президента України “Про порядок виконання Державного бюджету України”. При цьому зберігалася банківська система касового виконання бюджету. Наступним кроком у цьому напрямі стало утворення нової фінансової структури – Казначейства. Органи казначейства почали створюватись в 1995 році на виконання Указу Президента “Про Державне казначейство України” від 27 квітня 1995 року.

З моменту утворення Державного казначейства почався поступовий перехід до казначейської системи касового виконання Державного бюджету. Державне казначейство повністю виконуватиме свої функції лише тоді коли оплачуватиме рахунки установ, які утримуються з Державного бюджету. Тому Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова “Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету” від 14 січня 1997 року № 13, згідно з якою починаючи з 1 лютого 1997 року запроваджено поетапне касове виконання Державного бюджету за видатками через територіальні органи Державного казначейства.

Відмінність казначейської системи виконання Державного бюджету від банківської полягає в акумуляції всіх бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку , який поєднує у собі систему рахунків , які діють в єдиному режимі і через які органи Державного казначейства здійснюють операції по доходах і видатках. Рахунки казначейства відкриті в установах Національного банку і в уповноважених банках.

Саме тому, тема зясування ролі Державного казначейства України як органу державної виконавчої влади в даний час є дуже важливою і актуальною. Адже від якості роботи органів Державного казначейства залежить виконання бюджетів як державного, так і місцевого значення.

Метою даної роботи є вивчення ролі, завдань, функцій, механізму дії Державного казначейства України як органу державної виконавчої влади, а також визначення основних напрямів фінансового контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних ресурсів розпорядниками коштів.

У відповідності з поставленою метою у даній роботі потрібно вирішити наступні завдання:

· Вивчення історії становлення і розвитку Державного казначейства України;

· Проаналізувати роль казначейства в реалізації функції розпорядника бюджетних коштів як важливого органу державної виконавчої влади;

· Дослідити організацію казначейської системи виконання бюджетів;

· Проаналізувати контроль казначейства за цільовим і ефективним фикоритсанням бюджетних ресурсів розпорядниками коштів.

2. Роль і завдання Державного казначейства України як органа державної виконавчої влади.

Казначейство – це фінансовий орган, на який покладаються функції по касовому виконанню Державного бюджету України. Раніше в системі державної виконавчої влади нічого подібного не було. Казначейства існували в Росії до 1918 року. Нині ж вони покликані до життя самою ситуацією . Адже діюча система виконання Державного бюджету не забезпечує системного контролю, як за проходженням державних ресурсів через комерційні банки, так і за використанням цих коштів розпорядниками кредитів на місцях.

Державні фінансові ресурси розпорошені по численних поточних рахунках міністерств та відомств, їх установах. Отож, щоб навести порядок, забезпечити ефективне управління коштами Державного бюджету, підвищити оперативність у фінансуванні видатків, 27 квітня 1995 року Президент України видав Указ №335/95 “Про Державне казначейство України” , згідно якому при Міністерстві фінансів створено Державне Казначейство України. А вже своєю постановою від 31 липня 1995 року за № 590 Кабінет Міністрів України затвердив “Положення про Головне управління Державного казначейства і його територіальні органи управління в областях і відділеннях у містах і районах”.

Казначейство є спеціальним урядовим фінансовим органом, що відає касовим виконання Державного бюджету. Для забезпечення діяльності Державного казначейства у повному обсязі є впровадження єдиного казначейського рахунку в Національному Банку України, що дає змогу мати вичерпну інформацію про щоденний стан руху коштів по доходах і видатках Державного бюджету, результати виконання бюджету, незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів, дотримання принципу цільового використання бюджетних коштів завдяки здійсненню попереднього контролю.

За цих умов за банківською системою залишається здійснення функцій акумуляції коштів Державного бюджету України, їх зберігання та перерахування за дорученням органів Державного казначейства, а також прийняття, зберігання й видача готівки. А за Міністерствами і відомствами залишається право розподілу асигнувань за напрямками видатків коштів, затвердженими Державним бюджетом України.

Як переконує світовий досвід, такий розподіл функцій по касовому виконанню Державного бюджету між фінансовою та банківською системами є найефективнішим, бо дає змогу зосередити всі важелі управління Державним бюджетом у руках Міністерства фінансів України в особі Державного казначейства.

Отже, Державне казначейство є тим органом державної виконавчої влади, що вирішує весь комплекс питань, пов’язаних з виконанням Державного бюджету України в умовах переходу економіки до ринкових відносин. Також, функціонування даного органу є важливим фактором у збалансуванні і вирішенні основних питань економіки, тому що чим раніше держава візьме під контроль витрачання коштів, тим швидше економіка почне виходити з кризи.

Державне казначейство складається з Головного управління та його територіальних органів, управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах.

Державне казначейство у своїй діяльності керується Конституцією України, Конституційним договором, між Верховною Радою України та Президентом України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також наказами Міністерства фінансів.

Державне казначейство :

1. організовує виконання Державного бюджету України і здійснює контроль за цим;

2. здійснює управління наявними коштами Державного бюджету, в тому числі в іноземній валюті та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період;

3. здійснює фінансування видатків Державного бюджету;

4. веде облік касового виконання Державного бюджету, складає

звітність про стан виконання Державного та зведеного бюджетів;

5. здійснює управління внутрішнім та зовнішнім боргом згідно

чинного законодавства;

6.розподіляє між Державним бюджетом та бюджетами Автономної

Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя відрахування від

загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за

нормативами затвердженими Верховною Радою України;

7.здійснює контроль за надходженням і використанням коштів

державних позабюджетних фондів;

8. розробляє та затверджує нормативно-методичні документи з питань

бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів

усіх рівні.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року №590 було створено управління Державного казначейства в області з наступною структурою.

Рис. 2.1 Структура та підпорядкованість органів Державного казначейства

Головні завдання, функції відділу та його склад визначає і конкретизує положення про відділ управління та відділення Державного казначейства. Права, функціональні обов’язки та відповідальність працівників відділу визначаються посадовими інструкціями.

Головне управління Державного казначейства та його територіальні органи у своїй діяльності взаємодіють з міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади.

Національним банком, установами інших банків, державною податковою службою, місцевими фінансовими органами, державною контрольно-ревізійною службою в Україні .

Головне управління Державного казначейства очолює заступник міністра фінансів - начальник Головного управління Державного казначейства, який призначається відповідно до чинного законодавства.

Начальник Головного управління Державного казначейства має заступників, яких за поданням Міністра фінансів призначає Кабінет Міністрів України. Розподіл обов’язків між заступниками начальника проводиться начальником Головного управління Державного казначейства .

Начальник Головного управління Державного казначейства несе персональну відповідальність за виконання покладених на Державне казначейство завдань і здійснення ним своїх функцій, встановлює ступінь відповідальності заступників начальника, керівників територіальних органів Державного казначейства.

Начальники управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі призначаються начальником Головного управління Державного казначейства, начальники відділень Державного казначейства, містах і районах у містах – начальниками вищестоящих органів Державного казначейства.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Державного казначейства, обговорення найважливіших завдань його діяльності у Головному управлінні Державного казначейства утворюється колегія у складі начальника Головного управління (голова колегії) його заступників за посадою, а також інших керівних працівників Державного казначейства.

Штатний розпис центрального апарату Головного управління Державного казначейства і положення про його структурні підрозділи затверджує заступник міністра фінансів – начальник Головного управління Державного казначейства. Штатні розписи управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, Києві та Севастополі та їх відділень у районах, містах і районах у містах затверджують начальники цих управлінь та відділень за погодженням з Головним управлінням Державного казначейства .

Головне управління Державного казначейства та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні кошториси видатків, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням .

Впровадження системи Державного казначейства дозволяє супроводжувати державні кошти лише по одному руслу – по мережі Національного банку України. Щодо розпорядників коштів, то казначейський принцип оплати рахунків практично не дозволяє порушувати фінансово-бюджетну дисципліну у використанні коштів. Використання системи електронних платежів ( СЕП ) Національного банку поряд із входженням Державного казначейства у мережу “клієнт - банку – банк” дозволяє проводити платежі у лічені хвилини замість двох або більше днів.

3. Казначейська система виконання бюджетів.

Відповідно до ст 48 Бюджетного кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету, яка передбачає здійснення органами Державного казначейства України:

Ø операцій з коштами державного бюджету;

Ø розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

Ø контролю за бюджетними повноваженнями під час зарахування надходжень, прийняття зобов’язань, проведення платежів;

Ø ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів.

Проте поняття казначейська система виконання бюджету набагато ширше, ніж суто технічне поняття казначейське обслуговування бюджетів, передбачене Бюджетним кодексом України, а перелік функцій, наведений у Кодексі, досить неповний.

Найголовніша характеристика казначейської системи виконання бюджету та її відмінність від банківської системи полягає в тому, що казначейство концентрує в єдиній системі два потоки грошових коштів, які виникають у процесі виконання бюджету, - дохідний і витратний - на єдиному казначейському рахунку.

У розгорненішому вигляді казначейське виконання бюджету – це процес, що передбачає дотримання відповідних вимог, основними з яких є:

1) відкриття рахунків з виконання бюджету в системі органів Державного казначейства на єдиному казнайському рахунку;

2) проведення процедур попереднього і поточного контролю під час здійснення витрат;

3) здійснення витрат, визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік, у межах реальних надходжень і в терміни, що дають можливість виконати відповідну бюджетну програму та погасити бюджетний борг.

Реалізація цих вимог є запорукою здійснення казначейського обслуговування бюджетів згідно з вимогами, встановленми законодавством.

Розпорядниками коштів є керівники міністерств, відомств та установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, виділеними на відповідні заходи. В залежності від ступеня підпорядкованості і від обсягу наданих прав вони підрозділяються на головних і нижчестоящих розпорядників коштів (рис.3.1).

Головний розпорядник бюджетних коштів – церозпорядник, якомузатверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті та має право витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, яку він очолює, і на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою, розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань. Тобто це міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, установи в особі їх керівників, які отримують бюджетні повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень і надання бюджетних асигнувань і які визначені в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня – це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику

вищого рівня або діяльність якого координується через нього. Розпорядники нижчого рівня поділяються на розпорядників другого та третього ступеня.

Розпорядники коштів другого ступеня – це керівники, які одержують кошти на видатки установи та розподіляють суму коштів, визначену головним розпорядником для переказу безпосередньо підпорядкованим їм установам, підприємствам і організаціям.

Розпорядники коштів третього ступеня – це керівники , які одержують кошти тільки для безпосереднього витрачання.

Рис.3.1 Структура розпорядників бюджету.

Здійснення операцій по видатках державного бюджету через органи Державного казначейства обов”язкове для всіх розпорядників коштів, за винятком тих, фінансування яких і надалі буде проводитись за відомчою структурою, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства фінансів України.

Казначейська система виконання бюджету базується на принципі роботи єдиного казначейського рахунка. Єдиний казначейський рахунок – це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов”язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснююються платежі безпосередньо на користь суб”єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Зазначені рахунки діють в єдиному режимі, створюючи, таким чином, загальнодержавну інформаційно-обчислювальну систему єдиного казначейського рахунках, яка виконує облік всіх здійснюваних на ньому операцій і дає можливість Головному управлінню Держказначейства мати в реальному режимі часу інформацію про:

- баланс єдиного казначейського рахунку, отриманий як результат здійснення операцій на всіх бюджетних рахунках єдиного казначейського рахунка;

- рух коштів по доходах державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

- рух коштів по видатках державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

- рух коштів по місцевих бюджетах з моменту їх обслуговування в системі Держказначейства;

- результати виконання бюджетів.

Єдиний казначейський рахунок – це сукупність бюджетних рахунків, відкритих на ім”я Головного управління Державного казначейства і його територіальних органів за балансовим рахунком №2513 “Кошти державного бюджету”. Бюджетні рахунки за балансовим рахунком №2513 “Кошти державного бюджету” відкриваються органам Державного казначейства в установах Національного банку та уповноважених установах комерційних банків, визначених Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Для забезпечення обліку коштів, виділених їх розпорядникам відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік в органах Державного казначейства на ім’я зазначених розпорядників відкриваються реєстраційні рахунки.

Реєстраційні рахунки – це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів, для обліку витрат.

Рахунки відкриваються на один бюджетний рік і щорічно поновлюються. Реєстраційні рахунки в органі Державного казначейства України відкриваються після письмового повідомлення про це розпорядника бюджетних коштів.

В зв"язку із включенням до складу Державного бюджету України коштів спеціального фонду та запровадженням постанови Кабінету Міністрів України від 09.01.2000р. № 17 "Про порядок складання розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організацій" виникла необхідність відокремлення обліку коштів за загальним та спеціальним фондом держбюджету.

Розпорядники бюджетних коштів можуть мати один і більше реєстраційних рахунків відкритих у органах Державного казначейства. Для обліку позабюджетних коштів, при необхідності розпорядником може бути відкрито шість спеціальних реєстраційних рахунків :

§ для обліку спеціальних коштів;

§ для обліку сум за дорученнями;

§ для обліку депозитних сум;

§ для обліку інших власних надходжень;

§ для обліку субвенцій;.

§ для обліку коштів отриманих за розподілом вищестоящих органів.

З метою регулювання правовідносин, пов”язаних із виконанням державного бюджету, органи Державного казначейства укладають договори з розпорядниками бюджетних коштів, на підставі яких здійснюють їх розрахункове обслуговування відповідно до встановлених лімітів та затвердженого кошторису доходів та видатків.

Головні розпорядники коштів за місяць до початку бюджетного року подають на паперових та електронних носіях дані про територіальне розташування мережі установ, підприємств та організацій, яким вони розподіляють кошти на відповідній території (обласний рівень), Державному казначейству. Держказначейство їх узагальнює та доводить до управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі – територіальні управління).

Про зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання бюджету, головні розпорядники коштів повідомляють Центральний аппарат Державного казначейства один раз в квартал - не пізніше, ніж за 20 днів до початку наступного кварталу.

Розпорядники коштів другого ступеня подають на паперових та електронних носіях дані про мережу підвідомчих установ, підприємств та організацій в територіальному розрізі (міст, районів) територіальним управлінням Державного казначейства, які їх узагальнюють, групують по територіях (місто, район) та доводять до відділень Державного казначейства. Дані про зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ подаються розпорядниками коштів один раз в квартал - не пізніше, ніж за 10 днів до початку наступного кварталу - територіальним управлінням Державного казначейства, де їх узагальнюють, групують по територіях та доводять до районних (міських) відділень Державного казначейства.

Міністерство фінансів України направляє для реєстрації, обліку та виконання затверджений річний розпис призначень державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству України, яке у триденний термін доводить витяг із зазначених документів головним розпорядникам коштів, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів та планів асигнувань установ, що отримують асигнування із державного бюджету. Вищестоящі розпорядники коштів затверджують кошториси доходів та видатків і плани асигнувань своїм нижчестоячим розпорядникам.

У разі коли розпис бюджету на наступний рік не затверджено у зв’язку з неприйняттям проекту бюджету до початку року, затверджуються в обов"язковому порядку тимчасовий розпис бюджету на І квартал наступного року та тимчасові кошториси за спеціальним фондом бюджету. Якщо не затверджено бюджет у І кварталі, затверджується тимчасовий розпис бюджету та тимчасові кошториси за спеціальним фондом бюджету на наступний квартал наростаючим підсумком.

На підставі розподілу коштів та реєстрів на здійснення видатків, управління оперативно-касового планування видатків складає розпорядження на перерахування коштів за повною економічною класифікацією видатків за встановленою формою. Розпорядження на перерахування коштів реєструється в журналі реєстрації та затверджується Головою Державного казначейства України.

Управління бухгалтерського обліку та звітності звіряє суми, які вказані в розпорядженні, з залишками невикористаних асигнувань, після чого погоджений примірник розпорядження передається операційно-контрольному управлінню для перерахування коштів за призначенням.

У випадку, коли сума на перерахування, вказана в розпорядженні, перевищує залишок невикористаних асигнувань, бухгалтерія повертає його на перескладання.

На підставі розпорядження, операційно-контрольним управлінням складаються платіжні доручення на переказ коштів Управлінням державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі та розпорядникам коштів.

Перевірений реєстр на здійснення видатків передається засобами телекомунікаційного зв'язку відповідному управлінню Державного казначейства.

Подальші взаємовідносини органів Державного казначейства і розпорядників коштів на рівні області організовуються відповідно до взаємовідносин Державного казначейства та головних розпорядників коштів.

Оплата витрат розпорядників бюджетних коштів органами Державного казначейства проводиться з бюджетних рахунків, відкритих в установах уповноважених банків за балансовими рахунками 2513 "Кошти Державного казначейства України" як шляхом безготівкового здійснення платежів безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, організацій та установ, що виконали роботи та надали послуги розпорядникам коштів, так і шляхом надання дозволу на отримання готівки в установах банків на цілі, передбачені в кошторисах доходів та видатків розпорядників бюджетних коштів по загальному фонду.

Фінансування видатків розпорядників бюджетних коштів через органи Державного казначейства в Івано-Франківській області в2003 році становило 398574,3 тис.грн. В порівнянні з 2000 роком воно зросло на 353013,5 тис.грн.

Фінансування видатків через відділення Державного казначейства у Коломийському районі у 2003 році складало 5494,1 тис.грн., в порівнянні з 2002 роком воно зменшилось на 4,4 % (див.таб.2.6).

Для обліку бюджетних коштів в розрізі розпорядників коштів в операційно-контрольному управлінні (операційному відділі управління, відділі бухгалтерського обліку та звітності відділення) до кожного реєстраційного та спеціальних реєстраційних рахунків відкриваються особові картки, які містять розгорнуту інформацію про виділені бюджетні кошти на оплату витрат, суми їх використання та залишку.

Таблиця 3.1

Фінансування видатків

Через органи Держказначейства

В Івано-Франківській області в 2001-2003 роках

Кошти на здійснення витрат установ та організацій, які знаходяться на бюджеті, надходять до управління (відділення) Державного казначейства на бюджетний рахунок єдиного казначейського рахунку, відкритий органу Державного казначейства в установі уповноваженого банку. В міру зарахування коштів на бюджетний рахунок, на підставі отриманої виписки із установи банку та реєстрів на здійснення видатків операційно-контрольне управління (операційний відділ, відділ бухгалтерсь-кого обліку та звітності) записує кошти, що надійшли на реєстраційні рахунки розпорядників коштів. Виписки з реєстраційних рахунків з доданням меморіальних ордерів, що підтверджують зарахування коштів, видаються розпорядникам коштів.

Одночасно в особових картках розпорядників коштів проводиться відмітка про кошти, виділені на здійснення витрат.

Кошти, які виділені на здійснення витрат державного бюджету, використовуються їх розпорядниками відповідно до затвердженого кошторису і бюджетних призначень, вказаних в реєстрах на здійснення видатків.

У разі виявлення неправильного заповнення реквізитів платіжного доручення воно повертається розпорядникам бюджетних коштів з відміткою на зворотному боці про причину повернення, завірену підписом казначея.

Оформлення розрахункових документів на оплату проводиться у день їх надходження. Відмітка про дозвіл на проведення оплати ставиться на першому примірнику прийнятих платіжних доручень у вигляді відбитку штампу казначея.

Підготовлені платіжні доручення подаються органами Державного казначейства України до уповноваженого банку у вигляді електронних розрахункових документів каналами зв’язку в системі ‘‘клієнт - банк’’. Якщо розрахунки здійснюються без застосування електронної системи, документи подаються у паперовій формі.

Про всі проведені операції органи Державного казначейства України надають виписки з реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунків, з доданням розрахункових документів, з відбитком штампа казначея (Дод.1).

4. Контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів розпорядниками коштів.

Одним із завдань, що стоїть перед органами Держказначейства є забезпечення гарантованого і повного надходження коштів до Державного бюджету в розрізі бюджетної класифікації і відповідно до чинного законодавства. Збільшенню доходів державного бюджету як за рахунок розширення бази оподаткування, так і за рахунок удосконалення механізму справляння платежів по існуючих податках сприяє належно організований фінансовий контроль.

Управління та відділення держказначейства проводять перевірки для забезпечення комплексу заходів по погашенню заборгованості із заробітної плати, грошовому забезпеченні, пенсій, стипендій, та інших соціальних виплат переслідують мету скорочення бюджетних видатків на першочергові заходи, удосконалення мережі і структури бюджетних установ, підвищення ефективності використання бюджетних коштів та збільшення надходжень до бюджетів всіх рівнів. Відомо, що в системі обов'язків всіх виконавців доходної частини (як платників, так і установ, що забезпечують рух коштів) є додержання терміну оформлення і проведення розрахункових операцій.

Під час перевірки виявляють своєчасність виконання банками доручень підприємств, установ, і організацій усіх форм власності по перерахуванню в бюджет податків та інших внесків. При цьому перевіряють час проходження платіжних доручень в банківських установах при зарахуванні коштів на рахунки державного бюджету та строки перерахування цих платежів з кореспондентських рахунків установ банків на рахунки держбюджету.

Перевірки здійснюються спеціалістами органів Держказначейства на підставі доручення начальника Держказначейства в два етапи:

- в комерційних банках;

- в банківській установі, що здійснює касове обслуговування держ бюджету.

Джерелом інформації при перевірці слугують:

- первинні розрахункові документи - платіжні доручення платників податків, інкасові доручення податкових адміністрацій;

- виписки з особових рахунків платників податків-клієнтів банку;

- виписки з рахунків держбюджету по доходах;

- документи синтетичного та аналітичного обліку в установах банків.

У разі порушення банками нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, затверджених Верховною Радою України, установи банків сплачують до державного бюджету фінансові санкції у вигляді штрафів.

З метою контролю проходження платіжних документів в установах банків Постановою Верховної Ради України “Про норматив обігу платіжних документів” був визначений термін, за яким для проходження банківських платіжних документів по перерахуванню коштів в межах України надається сім днів, а в межах внутрішньообласних розрахунків - три дні. У разі перевищення нормативного терміну проходження платежів з банку, обслуговуючого відправлення коштів, здійснюється безакцептне списання пені за кожен день затримки.

З метою встановлення своєчасності зарахування банківськими установами коштів державного бюджету на рахунки розпорядників коштів та відповідності здійснення видатків їх цільовому призначенню органи Держказначейства проводять перевірки.

Перевірки проводяться спочатку на підприємстві, в установі, організації, а потім в установах банків, які їх обслуговують.

Процедура проведення перевірки передбачає виконання працівниками Держказначейства таких операцій:

- встановлення строків проходження бюджетного фінансування, починаючи від дати зарахування коштів на поточні рахунки розпорядників коштів і закінчуючи датою їх отримання установами строки проходження платіжного доручення визначаються на підставі порівняння дат);

- складання платіжного доручення;

- з'ясування обставин несвоєчасної видачі коштів на заробітну плату (стипендії) при наявності ресурсів на поточному рахунку бюдтної установи;

- встановлення фактів відволікання коштів Державного бюджету України та державних цільових фондів на рахунки строкових депозитів в установах банків;

- виявлення фактів використання коштів на цілі, які не передбачені кошторисами і не відповідають підрозділам бюджетної класифікації;

- цільове використання бюджетних коштів підприємствами і організаціями перевіряється на підставі щоденних виписок з додатками до них, а також шляхом зіставлення відповідності видатків, які передбачені за кошторисом.

Слід також визначити як оплачуються видатки – за фактичними витратами чи авнсовими платежами.

При перевірці цільового використання асигнувань на капітальні вкладення потрібно встановити:

- відповідність сум фінансування державних капітальних вкладень сумам здійснених затрат (останні не повинні перевищувати нормативні, заплановані Урядом суми коштів);

- відповідність відкритих фінансувань титульним спискам заново розпочатих будівництв та договорів підряду;

- спосіб сплати видатків на фінансування капітальних вкладень — фактичні витрати, чи авансові платежі.

За результатами проведених органами Державного казначейства перевірок щодо установ банків, розпорядників кредитів і споживачів (одержувачів) бюджетних коштів, представник даного органу складає Акт (довідку) про виявленні порушення і здійснює розрахунок штрафних санкцій.

В акті необхідно викласти суть перевірки, назвати факти порушень з посиланням на нормативний документ, чи законодавчий акт, вимог якого виконавці не дотримались, вказати фінансові наслідки виявлених порушень з розрахунками (назви, номери, дати документів, що стверджують порушення, з виведенням остаточного результату - при наявності багатьох порушень - з оформленням окремого додатку), дати аналіз контрольованих операцій.

До акта додається розрахунок фінансових санкцій, штрафу пені, про що зазначається в акті (довідці).

Управління Державного казначейства в областях щомісячно, до 15 числа, подають Головному управлінню Державного казначейства доповідну записку, в якій перед інформацією про проведені перевірки за встановленими формами, систематизують, узагальнюють помилки, а також формулюють пропозиції щодо усунення виявлених недоліків.

ВИСНОВКИ

Вивчення ролі, завдань Державного казначейства України, його історії становлення та розвитку, а також проаналізувавши казначейську систему виконання бюджетів та контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів можна зробити наступні висновки:

- ринковій системі необхідний фінансовий механізм із відповідними методами формування і використання фінансових ресурсів Державного бюджету та їхнього інформаційного забезпечення, які б відповідали засадам ринкових відосин.

- у складних економічних умовах переходу до ринкових відносин господарювання, напруженості в бюджетній сфері й дефіцитності державного бюджету стан організаційної структури фінансової системи України не давав змоги забезпечити вирішення питань, які виникли з переходом до фінансування видатків державного бюджету у межах його доходів. Насамперед це стосувалося забезпечення системного контролю як за проходженням коштів державного бюджету через банківську систему, так і за ефективним використанням коштів їх розпорядниками.

Вирішити ці питання можливо було тільки шляхом створення нової фінансової структури – Державного казначейства.

Отже, Державне казначейство України є тим органом державної виконавчої влади, що вирішує весь комплекс питань, пов’язаних з виконаннням Державного бюджету України в умовах переходу економіки до ринкових відносин.

В роботі аналізується роль казначейства в реалізації функції розпорядника бюджетних ресурсів, визначаються його основні функції, права та обов’язки.

В роботі обгрунтована концептуальна основа наочної інформаційної системи касового виконання Державного бюджету України органами казначейства з урахуванням загальних тенденцій виконання бюджету суб’єктами бюджетного процесу.

Приділено увагу впровадженню єдиного казначейського рахунку в НБУ, який дає змогу мати вичерпну інформацію про щоденний стан руху коштів по доходах і видатках державного бюджету, незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів, дотримання принципу цільового використання бюджетних коштів завдяки здійсненню попереднього контролю.

За цих умов за банківською системою залишається здійснення функцій акумуляції коштів державного бюджету України, їх зберігання та перерахування за дорученням органів Державного казначейства, а також приймання , зберігання й видача готівки.А за міністерствами і відомствами залишається право розподілу асигнувань за напрямками видатків коштів, затвердженими Державним бюджетом України.

Такий розподіл функцій по касовому виконанню Державного бюджету між фінансовою та банківською системами є найефективнішим, бо дає змогу зосередити всі важелі управління Державним бюджетом у руках Міністерства фінансів України в особі Державного казначейства.

Так, зокрема, обгрунтовано доцільність переходу від фінансування до оплати рахунків, що дасть можливість забезпечити дійовий попередній контроль за використанням бюджетних коштів і недопущенням нецільового їх використання; дасть змогу отримати достовірну звітність; концентрувати кошти Державного бюджету на єдиному казначейському рахунку замість розпорошення їх на десятках тисяч бюджетних рахунків.

В роботі вивчається вплив мети і завдання контролю на форми його здійснення. Форми контролю зорієнтовані на потреби управління і залежать від обсягу і рівня охоплення контролем різних сторін бюджетного процесу.

Необхідно розробити механізм застосування органами Державного казначейства санкцій до розпорядників бюджетних коштів у разі неефективного і нецільового використання ними асигнувань, що виділяються з Державного бюджетуУкраїни.

Доцільно надати органам Державного казначейства незапречне право стягувати належні державному бюджету кошти:

- заборгованості за взаємними розрахунками між Державним бюджетом України та республіканським бюджетом АР Крим, обласними, міськими (міст Києва і Севастополя) бюджетами та іншої заборгованості;

- фінансових санкцій за порушення установами банків затвердженого порядку та нормативних строків проходження і виконання платіжних документів за доходами і видатками Державного бюджету України.

В ході впровадження казначейської системи виконання державного

бюджету виявляються певні негативні моменти, які поступово виправляються, а також визначаються стратегічні напрямки її розвитку.

Дана система виконання Державного бюджету довела свою дієздатність

і відіграє значну роль в контролі за ефективним використанням бюджетних коштів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 – ВР.//Відомості ВРУ. – 1996. -№30.

2. Бюджетний кодекс України:Закон від 21 червня 2001 року № 2542- ІІІ.

3. Постанова Кабінету Міністрів України Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій від 9.01.2000 року №17

4. Постанова Кабінету Міністрів України Про Державне казначейство України від 31.07.1995 року №590.

5. Бюджетна система України: Навч.посіб./ Булгакова С.О., Василенко Л.І., Єрмошенко Л.В., Огонь Ц.Г., Масленнікова Т.О., Чечуліна О.О. / За ред. С.О. Булгакової. – К.: Київ. Нац.торг.-екон.ун-т, 2002.

6. Булгакова С.О., Колодій О.Т. Історія казначейської справи :Навч.посібник.-К.:КНТЕУ, 2002

7. Казначейська система виконання бюджету/ Булгакова С.О., Базанова Н.В., Єрмоленко Л.В., Сушко Н.І., Чечуліна О.О., Шаповал Т.А., Шульга Н.П.: Підручник.- К.:КНТЕУ, 2000.

8. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб.- К.: Знання-Прес,2002.

9. П.Г.Петрашко, О.О.Чечуліна, В.Т. Александров, С.О. Булгакова, К.М.Огданський, О.І.Назарчук, Н.І.Сушко. Казначейська справа. У 2-х т.- Т.2.- Київ: НВП „АВТ”, 2004.

10. Парижак Н.В. Формування ефективності бюджетної системи України// Фінанси України.- 2000.- №1.-С.19

11. Юрій С.С., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.