Податок на додану вартість, акцизний збір та податок на прибуток

Податок на додану вартість (далі — ПДВ) належить до непрямих податків, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, при імпорті товарів до або під час митного оформлення. Таким чином, ПДВ є частиною новоствореної вартості і сплачується до державного бюджету.

Платниками податку на додану вартість є:

— підприємства, організації (в тому числі будь-які неприбуткові), філіали, відділення і відокремлені підрозділи підприємства (організації) та інші юридичні особи, які розташовані на території України і мають розрахункові рахунки в установах банків, самостійно реалізують товари, виконують роботи та надають послуги;

— міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи і грома дяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України. У разі, якщо зазначені суб'єкти підприємницької діяльності не мають розрахункових рахунків в установах банків України і не мають постійних представництв в Україні, податок на додану вартість сплачується покупцями товарів, замовниками робіт (послуг);

— громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю;

— громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) товари або предмети на митну територію України.

Об'єктом оподаткування є обороти:

— з реалізації (робіт, послуг), крім їх реалізації за іноземну валюту;

— з реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і підданих обробці, переробці чи придбаних;

— з реалізації товарів (робіт, послуг) з частковою оплатою та оборотів з передачі товарів (робіт, послуг) без оплати їх вартості всередині підприємства для потреб власного споживання, витрати на які не належать до собівартості виробництва та обігу), а також для потреб своїх працівників;

— з передачі товарів (робіт, послуг) без оплати їх вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги);

— з передачі безкоштовно або з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим підприємствам чи громадянам;

— з реалізації предметів застави, включаючи їх передачу заставодержателю при невиконанні забезпеченого заставою зобов'язання.

У громадян, які займаються підприємницькою діяльністю і у яких протягом року виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) перевищила 100 мінімальних заробітних плат, об'єктом оподаткування є різниця між сумою виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і матеріальними витратами, що фактично використані на виробництво вказаних товарів (робіт, послуг).

Оподаткований оборот включає відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги, які обчислюють, виходячи з їх вартості за вільними цінами і тарифами, державними фіксованими та регульованими цінами й тарифами, що включають податок на додану вартість за встановленими ставками.

При реалізації товарів за державними фіксованими та регульованими цінами, які включать ПДВ, оборот для оподаткування визначають, виходячи з цих цін із врахуванням у відповідних випадках фактично наданих торговельних знижок.

При визначенні оподаткованого обороту до нього включають суму акцизного збору та плату за організацію програм телебачення і радіомовлення у встановлених розмірах, а також суму надбавок до цін (тарифів), передбачених чинним законодавством.

До оподатковуваного обороту не включаються:

— обороти з реалізації продукції (робіт, послуг) одних структурних одиниць підприємства для промислововиробничих потреб інших структурних одиниць цього ж підприємства, якщо вони не мають розрахункового рахунку в установі банку і перебувають на балансі основного підприємства та не здійснюють від свого імені виробничу чи іншу комерційну діяльність;

— продаж, обмін, безплатна передача основних засобів, придбаних до 06.01.93 p.;

— вартість заставної тари;

— обороти по наданню платних послуг казино, обороти з гральних автоматів з грошовим виграшем, виграші по ставках на іподромах.

Податок на додану вартість включається в державні регульовані (фіксовані) та вільні ціни (тарифи) товарів, крім встановленого переліку, а також до надбавок, знижок, націнок, винагород, зборів за ставкою у розмірі 20% до оподатковуваного обороту, який не включає ПДВ.

Аналізуючи період від впровадження ПДВ до цього часу, зазначимо, що порядок і нарахування ПДВ та його сплати перебувають у постійному русі, змінюються.

Акцизний збір, як і ПДВ, належить до непрямих податків і встановлюється на високорентабельні та монопольні товари (продукцію) і включається до ціни цих товарів (послуг).

Ставки та перелік товарів (послуг), на які поширюється акцизний збір, встановлюються Верховною Радою України.

Платниками акцизного збору виступають суб'єкти або замовники підакцизних товарів, а також ті, що імпортують підакцизні товари громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять або пересилають товари на мигну територію України.

Об'єктами оподаткування акцизним збором визначені:

— обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів шляхом їх продажу, обміну на інші товари чи шляхом безкоштовної передачі товарів або з частковою їх оплатою;

— обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників;

— митна вартість завезених в Україну товарів із врахуванням мита та митних зборів, придбаних за іноземну валюту у порядку товарообмінних операцій або безкоштовно одержаних;

— обороти в порядку натуральної оплати праці;

— обороти з реалізації конфіскованого, спадкового, безхазяйного майна, скарбів і скуплених цінностей;

— натуральні показники (1л, 1 кг, об'єм двигуна тощо) по деяких підакцизних товарах (алкоголь, тютюн, авто);

— обороти з реалізації предметів застави, включаючи їх передачу заставодержателю при невиконанні забезпеченого заставою зобов'язання.

Особливої уваги заслуговує впровадження на території України Закону України від 15.09.95 р. "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", яким визначено особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Сплата акцизного збору на ці товари провадиться шляхом придбання акцизної марки встановленого зразка. Причому наклейка марки акцизного збору на алкогольний напій чи тютюновий виріб є дозволом на їх реалізацію споживачам і є митним оформленням, тобто підтверджує оплату акцизного збору.

Не підлягають оплаті акцизного збору:

— реалізація підакцизних товарів на експорт і за іноземну валюту;

— реалізація легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення;

— реалізація спеціальних легкових автомобілів, які мають спеціальне призначення для установ та організацій (швидка медична допомога, міліція та ін.), перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік підакцизних товарів постійно змінюється, що потребує чіткого визначення підакцизних товарів і ставок акцизного збору відповідно до однорідних за ціною товарів у твердих сумах і у відсотках від вартості, тобто підакцизні товари повинні мати подвійну систему оподаткування;

— нормативну у твердих сумах;

— визначену у відсотках чи коефіцієнтах відповідно до вартості товару (наприклад, легкові автомашини).

Податок на прибуток

Прибуток підприємства можна визначити як загальну суму його прибутків від усіх видів діяльності за звітний період, отриману як на території України, так і за її межами, яка відображена у звіті і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі прибуток відгалужень, що обслуговують виробництво, та невиробничої сфери, які не мають статусу юридичної осо-

би, а також від здачі в оренду основних фондів, від наявних нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, позареалізаційних операцій та ін.

Платниками податку на прибуток визнаються:

— суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації у частині здійснення госпрозрахункової діяльності, комерційні банки, які є юридичними особами, міжнародні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України і не мають пільг щодо податку;

— філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, які мають самостійність і розрахунковий рахунок;

— нерезиденти, що здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представництва у межах України.

Об'єктом оподаткування визначено балансовий прибуток платника податку, до якого додаються:

— сума коштів фондів, які створені платником податку за рахунок собівартості продукції і які використовуються за цільовим призначенням;

— сума коштів, одержаних платником податку від інших суб'єктів підприємницької діяльності на власні потреби безкоштовно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або не врахованих на рахунках реалізації.

Законодавством передбачена система зменшення оподатковуваного прибутку на суму отриманих дивідендів, податків на майно, землю, витрат на утримання соціально-культурних закладів тощо.

Ставки податку на прибуток також мають тенденцію до зміни і визначаються відповідно до діяльності. Так, прибуток підприємств, включаючи підприємства, засновані на власності окремого громадянина України, оподатковуються за базовою ставкою. Прибутки від посередницьких операцій, аукціонних торгів оподатковуються за збільшеною ставкою.

Особливістю оподаткування є й те, що прибуток підприємств і організацій агропромислового комплексу оподатковується за зменшеною ставкою щодо базової.

Література:

1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. — 1995. — № 2. — С. 59—63.

2. Леонов Г. Ф., Хуторненко С. А., Шаблий Е. И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

3. Бабич В. П., Сало И. В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. — К.: Акад. информатики, 1994. — 97 с.

4. Балтійський ринок цінних паперів // Україна—Бізнес. — 1995. - № 10. - С. 10.

5. Богиня Д., Волинський Г. До питания щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. Украйні. — 1994. - № 3. — С. 29—34.

6. Бондаренко А. Ф., Головко Г. М., Алибекова Б. Ш., Мищенко В. И. Основы маркетинга / Под ред. В. И. Мищенко. — Сумы: Слобожанщина, 1995. - 344 с.

7. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. — К.: Либідь, 1995. —320с.

8. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. — 1995. -№ 1. - С. 25-30.

9. Браунинг П. Современные экономические теории. — М.: Экономика, 1986. — 160 с.

10. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. — К. : Лібра, 1993. - 96с.

11. Геллер И. "Сі у" вводит свои индикаторы фондового рынка // Сі у. - 1995. - 11 апр. - С. 5-6.

12. Герасшмук М. Економічні та інституційні умови інвестиційної діяльності // Екон. України. — 1994. — № 12. — C.3—11.

13. Грядовая О. Ценообразование на рынке государственных ценных бумаг // Рос. экон. журнал. — 1995. — № 4. — С. 45—54.

14. Давидов О. Оптимальна структура джерел фінансування інвестицій на підприємствах // Екон. України. — 1994. — № 11. — С. 84—87.