Аудит — необхідна умова функціонування суб'єктів господарювання у ринковій економіці

Надання самостійності підприємствам та організаціям, їх приватизація і створення на їхній основі акціонерних товариств, приватних підприємств і т. п. об'єднань й товариств привело до необхідності створення органу, в обов'язки якого входило б проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств усіх форм власності, забезпечення консультацій по фінансових питаннях.

Необхідність такого контрольного органу зумовлена змінами в економіці, котрі маємо у зв'язку з переходом до ринкової економіки, і зміною фінансових відносин.

Таким органом контролю стала Палата аудиторів.

Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, виконання аудиторських перевірок та надання аудиторських послуг як через перевірки, так і через експертизи, консультації з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Аудиторську діяльність відповідно до чинного законодавства можуть виконувати як громадяни України, так і аудиторські фірми, об'єднання, котрі мають кваліфікаційний сертифікат і на його основі одержали ліцензію.

Аудиторська перевірка підрозділяється на загальну і спеціальну. Загальну виконують аудитори та їхні фірми, об'єднання при перевірці фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Спеціальну виконують аудитори, котрі мають спеціальний дозвіл Палати аудиторів на проведення перевірок комерційних банків та надання їм послуг.

Палата аудиторів не тільки атестує аудиторів та видає кваліфікаційні сертифікати і ліцензії, а й розробляє стандарти і методичні рекомендації, веде облік аудиторів, їх об'єднань та фірм. Вся діяльність аудиторів будується на комерційній основі.

Головним завданням аудиторів є аналіз фінансовогосподарської діяльності господарських структур за певний відрізок часу, наприклад за рік. Джерелом аналізу є декларація про доходи підприємства чи організації та звіт про фінансові результати. Для виконання аналізу необхідно також мати бухгалтерські документи по обліку виробничих затрат, реалізації продукції та фінансових результатах.

Передусім необхідно проаналізувати собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства, яка складається із затрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на виробництво продукції та її реалізацію. Далі йде перевірка документів по фінансових результатах, тобто по факторах.

Якість аналізу залежить від правильної постановки бухгалтерського обліку, його оцінка є важливим моментом для підготовки аудиторського звіту, у зв'язку з цим аудитор повинен зробити експертизу достовірності облікових даних.

Пофакторний аналіз звітних даних та експертиза достовірності облікових даних відображаються в аудиторському висновкові.

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора чи аудиторської фірми, який складається в установленому по рядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі висновок щодо достовірності звітності, повноти і відповідності її чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до законодавчих і нормативних документів України проведення аудиту є обов'язковим:

по-перше, для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств та інших господарських суб'єктів незалежно від форм власності і виду діяльності, звітність яких офіційна, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю;

по-друге, для перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

по-третє, емітентів цінних паперів;

по-четверте, державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, при приватизації, корпоратизації та інших змінах форм власності;

по-п'яте, при порушенні питання про визначення неплатіжоспроможним або банкрутом об'єкта перевірки.

Аудит як незалежна перевірка фінансових звітів підприємств виконується аудитором, який повинен визначити певність того, що звіти дають чітке уявлення про фінансовий стан підприємства на звітну дату і про те, яким шляхом отримано прибуток.

У своїй діяльності аудитор спирається на законодавчі та нормативні документи і проявляти гнучкість в перевірці діяльності підприємства за його межами (перевірка окремих операцій); у виборі методу перевірки він опирається на два різних підходи — системний аудит та його альтернативу — субстативний аудит.

Субстативний аудит — це перевірка якомога більшої кількості балансів і рахунків для впевненості у їх повноті та чіткості записів, підтверджених документами.

Системний аудит — перевірка надійності контролю яка дає впевненість, що недоліків немає, бо фінансові показники відображені в бухгалтерському обліку без перекручень.

Мета обох підходів одна — гарантувати чіткий висновок по проведеному аудиті. Виділяють два етапи аудиту. На першому етапі визначається мета аудиту, тобто

наявність, повнота і оцінка розкриття у звіті всіх статтей. При цьому, розглядаючи кредиторів, аудитор перевіряє повноту їх відображення в обліку. На другому етапі розглядає всі конкретні ризики, пов язані з клієнтами та проведенням технологічних операцій, наявність обладнання, запасів сировини й інше. Так складається система внутрішнього контролю, яка зводить нанівець ризик помилки.

Тільки після перевірки ступеня ризику на даному підприємстві аудитор може визначати обсяг перевірки, яку необхідно провести, чи аналізу, який можна підрозділити на категорії: інспекція, нагляд, підтвердження, підрахунок, аналітичний огляд.

Інспекція — аналіз бухгалтерських документів, який характеризує достовірність звітних даних.

Нагляд за виконанням операцій свідчить про точність виконання і шляхи виконання операції.

Підтвердження — вияснення офіційно чи неофіційно, у межах чи поза межами перевірюваного підприємства чи за ним, в усній чи письмовій формі як по окремих операціях, так і в цілому, стану надійності проведення операцій.

Підрахунок — перевірка арифметичної точності бухгалтерських записів у документах і виконавчих розрахунках.

Аналітичний огляд — виявлення окремих тенденцій, статистичних та інших даних для вивчення впливу змін на діяльність підприємств.

Аудит можна підрозділити на етапи: планування — розробка підходів до перевірюваного об'єкта; опитування — виявлення фактів, які мають значення при перевірці;

регістрація — огляд системи бухгалтерського обліку клієнта; підтвердження — перевірка окремих операцій і їх відображення в бухгалтерському облікові від початку і до кінця її проведення з тим, щоб підтвердити, що всі записи в обліку операцій здійснені правильно і відхилень немає.

Оцінка — перша оцінка стану бухгалтерського обліку; якщо вона негативна по остаточних рахунках, то виявляються причини й недоліки та ступінь ризику.

Аудиторський ризик (АР) можна підрозділити на:

невиправданий ризик (HP) — ризик за рахунок недостовірності звітних даних, відображених у фінансових рахунках, запланований, діловий;

контрольний ризик (КР) — допущений клієнтом в розрахунку, що аудитор його не виявить, але останній його виявив;

дослідницький ризик (ДР) — ризик, коли ні клієнт, ні аудитор не виявили недостовірності звітних даних. Його можна виразити через формулу:

Тому головною метою аудитора є дослідницький ризик, який оцінюється через невиправданий і контрольний ризик.

Діяльність аудитора по перевірці чи аналізові товариства або акціонерного підприємства закінчується аудиторським висновком, який можна підрозділити на два — кваліфікований і некваліфікований.

Кваліфікований аудиторський висновок вказує на недоліки у постановці бухгалтерського обліку, прорахунки та інші проблеми, виявлені в ході перевірки, які потребують виправлення.

Некваліфікований аудиторський висновок вказує на стан бухгалтерського обліку і фінансовий стан підприємства як на задовільні і зауважень не містить.

Висновки аудиторів мають, як правило, некваліфікований характер.

Як бачимо, система контролю потребує значного удосконалення, встановлення системи нагляду за діяльністю аудиторів, який повинне виконувати Державне контрольно-ревізійне управління.

Цей захід значною мірою підвищить якість аудиторських перевірок, поліпшить платіжну дисципліну та забезпечить своєчасні розрахунки з бюджетом по всіх джерелах надходжень доходів від підприємств, акціонерних товариств та інших госпрозрахункових структур.

Література:

1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. — 1995. — № 2. — С. 59—63.

2. Леонов Г. Ф., Хуторненко С. А., Шаблий Е. И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

3. Бабич В. П., Сало И. В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. — К.: Акад. информатики, 1994. — 97 с.

4. Балтійський ринок цінних паперів // Україна—Бізнес. — 1995. - № 10. - С. 10.

5. Богиня Д., Волинський Г. До питания щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. Украйні. — 1994. - № 3. — С. 29—34.

6. Бондаренко А. Ф., Головко Г. М., Алибекова Б. Ш., Мищенко В. И. Основы маркетинга / Под ред. В. И. Мищенко. — Сумы: Слобожанщина, 1995. - 344 с.

7. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. — К.: Либідь, 1995. —320с.

8. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. — 1995. -№ 1. - С. 25-30.

9. Браунинг П. Современные экономические теории. — М.: Экономика, 1986. — 160 с.

10. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. — К. : Лібра, 1993. - 96с.

11. Геллер И. "Сі у" вводит свои индикаторы фондового рынка // Сі у. - 1995. - 11 апр. - С. 5-6.

12. Герасшмук М. Економічні та інституційні умови інвестиційної діяльності // Екон. України. — 1994. — № 12. — C.3—11.

13. Грядовая О. Ценообразование на рынке государственных ценных бумаг // Рос. экон. журнал. — 1995. — № 4. — С. 45—54.

14. Давидов О. Оптимальна структура джерел фінансування інвестицій на підприємствах // Екон. України. — 1994. — № 11. — С. 84—87.